Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №465/2255/18 — Львівський апеляційний суд

Справа №465/2255/18 Головуючий у 1 інстанції:Кузь В. Я.

Провадження №22-ц/811/2998/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м.Львова в складі судді Кузя В.Я. від 05 серпня 2025 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Франківського районного суду м.Львова від 05 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні уточнених позовних вимог Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 16 607 (шістнадцять тисяч шістсот сім) гривень 19 коп., 3% річних в розмірі 47 (сорок сім) гривень 01 коп., інфляційних втрат в розмірі 1645 (одна тисяча шістсот сорок п`ять) гривень 23 коп., за недоведеністю таких.

Вказане рішення оскаржило Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Франківського районного суду м.Львова від 05 серпня 2025 року та постановити нове рішення, яким позов задоволити.

Вважають, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки його ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про достовірність та достатність доказів, поданих відповідачками на спростування позовних вимог. Вказують, що відповідачки проживають за адресою: АДРЕСА_2 , користувалися послугами централізованого опалення, однак оплату за них здійснювали не в повному обсязі. Вважають, що суд першої інстанції помилково послався на п.3 Правил користування тепловою енергією (Постанова КМУ від 03.10.2007 № 1198), які регулюють відносини зі споживачами — фізичними особами, що є власниками будівель або суб`єктами підприємницької діяльності, тоді як нарахування за послугу централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 здійснювалося відповідно до Постанови КМУ від 21.07.2005 № 630 та рішення виконавчого комітету ЛМР №879 від 12.10.2007. Між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Будинкоуправлінням №3 КЕВ м. Львова укладено договір доручення (від 23.11.2007) та додаткову угоду № 1 від 01.11.2008, відповідно до яких ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснює нарахування та збір коштів за надану теплову енергію для мешканців будинку АДРЕСА_3 . Так, суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення, досліджував послугу гарячого водопостачання, хоча позовні вимоги стосуються виключно централізованого опалення. До матеріалів справи подано показники будинкового лічильника теплової енергії, розрахунок заборгованості за період з 01.09.2013 по 31.12.2019 та відомість нарахувань із зазначенням обсягу теплової енергії по квартирі, а також інформацію щодо помісячного формування вартості послуги. Також, квитанції, надані відповідачкою, судом належним чином не досліджено, невідомо, які саме платежі не враховано, за який період та яку суму. Вказують, що відповідачка користувалася пільгами та частково оплачувала послугу, але відмовлялася сплачувати умовно-постійну складову двоставкового тарифу, який передбачає умовно-змінну складову (сплачується в опалювальний період) та умовно-постійну складову (щомісячна плата за приєднане теплове навантаження для утримання джерел теплової енергії та мереж). Тарифи встановлювалися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, що підтверджується копіями наказів ЛМКП «Львівтеплоенерго». При цьому відповідачкою не надано доказів неналежного надання послуги централізованого опалення, а акти відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не складалися.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, справу №465/1520/-ц про видачу та скасування судового наказу, виданого Франківським районним судом м.Львова від 10.03.2015 року за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за послуги з теплопостачання та судові витрати; цивільну справу №465/5952/15-ц про видачу та скасування судового наказу, виданого за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» суми заборгованості в розмірі 5254,33 грн., судовий збір в сумі 121,80 грн. судового збору; цивільну справу №2-497/11 за позовом ЛКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання; цивільну справу №465/9429/13-ц за позовом Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заперечень на відзив, заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, відзиву на заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 3, 634 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 43, 76, 77, 79, 80, 81, 263 ЦПК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про теплопостачання», п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, п. 2 постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, – виходив з того, що відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 106 від 16.01.2017, така видана про те, що в квартирі АДРЕСА_4 є державною, в ній проживають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До матеріалів справи долучений договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014, відповідно до умов якого, позивач, як виконавець, зобов`язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж централізованого опалення та мереж гарячого водопостачання виконавця), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати ці надані послуги за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені договором приєднання. Відповідно до листа від 14.07.2017, підписаного в.о. головного інженера ЛМКП «Львівтеплоенерго» М. Мозола, ЛМКП «Львівтеплоенерго» централізовано гарячої води на будинок АДРЕСА_3 не подає. Тепловий лічильник встановлений на вході в ІТП та обліковує кількість теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання житлового будинку. Від`єднати бойлер ГВП від вузла обліку теплової енергії технічно не можливо. Суду не надано доказів, що між сторонами укладався договір про надання послуг з центрального опалення, як і доказів, що договір приєднання, який долучений до позовної заяви, надсилався ЛМКП «Львівтеплоенерго» на адресу відповідачів. В матеріалах справи міститься лист № 01 вих. від 11.01.2016 головного інженера ЛКП «Вулецьке» М. Зарівняк, в якому зазначено, що за зверненням від 17.12.2015 комісійно проведено обстеження технічного стану труб гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_3 . Встановлено, що окремі стояки подачі гарячої води не функціонують. Крім того, з акту, затвердженого 08.02.2012 начальником БУ № 4 КЕВ м. Львова, вбачається, що при обстеженні підвального приміщення по АДРЕСА_5 встановлено, що із 6-ти стояків гарячого водопостачання працює тільки 2 стояки, в решті відсутня рециркуляція гарячої води, що спричиняє неякісне надання послуг. Позивачем до матеріалів справи долучені розрахунки заборгованості, квитанції, які не можна вважати беззаперечними доказами щодо наявності заборгованості у відповідачів, оскільки такі містять дані, які різняться між собою, не узгоджуються з іншими дослідженими судом матеріалами, у тому числі й з квитанціями наданими відповідачкою ОСОБА_1 котрі сторона позивача хоч і не заперечує, проте не погоджується з поясненнями відповідачки щодо вказаних квитанцій. Крім того, пояснення представників позивача в судовому засіданні є не переконливими, не є логічними в силу встановлених обставин, не спростовують доводів сторони відповідачок, а місцями суперечать одні одним, у тому числі й щодо механізму нарахування сум до оплати. Зважаючи на досліджені в судовому засіданні матеріали судової справи – документи, що надані сторонами, суд вважав встановленим, що сторона позивача свої вимоги обґрунтовує доказами котрі не у повній мірі є достовірними та достатніми для підтвердження тих обставин на які покликається сторона. Вони не доводять обставин фактичного надання послуг у тому виді та розмірах на які здійснено нарахування та вважаються позивачем заборгованістю з послуг теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1 . Станом на час розгляду справи відсутні будь - які відомості щоб підтверджували та беззаперечно свідчили про фактичне надання позивачем та користування відповідачками послугами з теплопостачання, зокрема, в оскаржуваний період. Незважаючи на довготривалість судового розгляду спору, сторона позивача так і не спромоглася надати суду об`єктивні розрахунки в яких би було враховано здійснені стороною відповідачок оплати, що підтверджуються квитанціями дослідженими в судовому засіданні. З огляду на встановлене, суд не знайшов підстав для прийняття до уваги як доказів обґрунтованості позовних вимог документи, що долучені позивачем зважаючи на те, що такі містять лише дані про порядок та механізм нарахування заборгованості за послуги, дані про розмір сум та абсолютно не доводять фактичного надання послуг відповідачам у виді та розмірах на які позивач здійснює нарахування. За даних обставин суд вважав встановленим, що позивачем не доведено наявність у відповідачок зобов`язань сплатити борг, який позивач ставить у вимогу стягнути з відповідачок. Вимоги позивача грунтуються на припущеннях, які крім того протягом судового розгляду змінюються, в залежності від встановлених нових обставин. Проте, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, суд не взяв до уваги докази - документи, долучені позивачем, оскільки такі містять суперечливі дані та хибно відображають об`єктивні дані з приводу предмету спору. Фактично позивачем надано лише розрахунки заборгованості, про стягнення якої вони просять, стверджуючи, що такі здійснено відповідно до нормативно - правових актів, однак без належних доказів фактичного надання послуг, відповідно до цих же нормативно - правових актів. Відповідачки заперечують отримання згаданих послуг належної якості у спірний період, і ці їх заперечення підтверджуються дослідженими судом письмовими відповідями, у тому числі й працівників позивача. Суд вважав встановленим, що подані стороною позивача докази у справі на обґрунтування позовних вимог не є достовірними та достатніми, не розкривають істинних відносин, які виникли між сторонами, а подані розрахунки не містять даних, на підставі яких можна встановити беззаперечний факт наявності у відповідачів заборгованості перед позивачем, а тим більше конкретний її розмір. Відтак, матеріалами справи не підтверджується факт користування відповідачками послугами позивача у виді та розмірах, про стягнення заборгованості яких позивач ставить питання. Доказів фактично спожитої комунальної послуги позивачем суду не надано, у тому об`єктивних даних зі засобів фіксування - лічильників. Разом з тим суд, врахував ряд долучених квитанцій, які свідчать про те, що відповідачками здійснювалася оплата послуг з теплопостачання в оспорюваний період у тих розмірах та виді, які позивачем не спростовані. У справі, що є предметом розгляду, позивачем належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості відповідачів, суду не надано. При цьому суд вживав заходів для перевірки застосованих позивачем нормативно - правових актів, що регулюють вказані правовідносини, однак таке намагання суду призвело б до порушення основних засад рівності сторін у процесі, пропорційності, змагальності та диспозитивності, у зв`язку з чим, суд був позбавлений можливості здійснити перевірку правильності здійснених нарахувань. Суд звернув увагу, що пояснення сторони позивача, як і докази, що надаються, не узгоджуються між собою, містять протиріччя, які взаємовиключають одне одного. За таких обставин, суд був позбавлений можливості сприйняти такі докази обґрунтованими та такими, що доводять позовні вимоги. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту того, що відповідні послуги на зазначену суму були надані відповідачкам, не доведено обґрунтованість здійсненого розрахунку, не доведено факту наявності правовідносин між сторонами, за якими у відповідачів є обов`язок щодо розрахунку з позивачем за надані послуги. Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної чи юридичної осіб, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; частина висновків суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; частина обставин, які суд вважав встановленими, – не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

У квітні 2018 року Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2019 року, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог), просили:

- стягнути заборгованість в розмірі 16607,19 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 47,01 грн., інфляційні втрати в розмірі 1645,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до ЗУ «Про теплопостачання» позивач є постачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Текст договору приєднання, розміщений на офіційному сайті був опублікований в газеті «Високий замок» від 01.07.2014 № 92 (5156). Відповідно до договору приєднання, предметом є те, що виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання виконавця), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені договором приєднання. Згідно довідки ЛКП «Вулецьке» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 станом на час подачі заяви проживають відповідачі та відповідно користуються послугами з централізованого опалення та послугами з централізованого постачання гарячої води. Відповідачкам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання відкритий особовий рахунок. Зазначали, що відповідачки не виконали свого зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення і послуг з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов`язані оплатити суму боргу.

Як вбачається з матеріалів справи,відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №106 від 16 січня 2017 року, така видана про те, що в квартирі АДРЕСА_4 , яка є державною, проживають відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (т.1, а.с.22).

До позовної заяви долучений договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року, відповідно до умов якого, позивач, як виконавець, зобов`язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж централізованого опалення та мереж гарячого водопостачання виконавця), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати ці надані послуги за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені договором приєднання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Права та обов`язки виконавця комунальної послуги та споживача визначені зазначеним вище Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій.

Пунктом 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, встановлено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, зокрема, і до будинку АДРЕСА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача свої вимоги обґрунтовує доказами котрі не у повній мірі є достовірними та достатніми для підтвердження тих обставин на які покликається сторона. Вони не доводять обставин фактичного надання послуг у тому виді та розмірах, на які здійснено нарахування та вважаються позивачем заборгованістю з послуг теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1 , а також відсутні будь - які відомості щоб підтверджували та беззаперечно свідчили про фактичне надання позивачем та користування відповідачами послугами з теплопостачання, зокрема, в оскаржуваний період.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні листи ЛМКП «Львівтеплонерго» зокрема від 10.12.2015 року №01-916 (т.1, а.с.38), від 11.01.2016 року №01 (т.1, а.с.39), від 14.07.2017 року №ц-492/02-503 (т.1, а.с.40), від 01.03.2016 року №01-85 (т.1, а.с.90), частина з яких надано самими відповідачками, з яких вбачається, що в житловий будинок АДРЕСА_3 здійснюється теплопостачання та функціонує система опалення, однак система гарячого водопостачання не функціонує.

Крім того, вказане підтверджується наказами про встановлення тарифів на теплову енергію і послуги централізованого опалення та постачання гарячої води (т.1, а.с.185-196), наказом №10 від 14.01.2011 року про впровадження рішення ВК ЛМР від 29.12.2010 року №1823 (т.1, а.с.197-199) та розрахунковими листами з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.200-255).

Також, на підтвердження того що в будинку за адресою: АДРЕСА_3 працює система опалення та постачається теплова енергія стороною позивача було долучено до позовної заяви: схему розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між теплопостачальною організацією та споживачем (т.1, а.с.11, 61), обсяги постачання теплової енергії (т.1, а.с.12, 59-60), лист ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 19.05.2017 року №08-1427 (т.1, а.с.62) та опитувальний лист споживача теплової енергії (т.1, а.с.63).

Що стосується доводів сторони відповідача та висновків суду першої інстанції про те, що в будинок за адресою: АДРЕСА_3 не подається гаряче водопостачання, то вказане не заперечується стороною позивача, не є предметом спору і підтверджується рядом доказів, про які вказували відповідачки.

Також, будь-яких доказів, що квартира відповідачок не опалювалася у спірний період, тобто у таку не здійснювалося теплопостачання, відповідачі не надали ні у суд першої, ані у суд апеляційної інстанції. Відповідачками не складалися акти-претензії про відсутність теплопостачання, теплопостачання неналежної якості, тощо.

Тому, слід вважати, що вимоги про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2019 року підлягали б до задоволення з огляду на вищевикладене, чого судом першої інстанції не враховано.

Однак, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з розрахунків, які містяться в матеріалах справи, а саме: довідка про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 1 вересня 2013 по 1 липня 2014 року (т.1, а.с.19); довідка про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 1 липня 2014 по 1 червня 2015 року (т.1, а.с.20); довідка про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 1 вересня 2013 по 1 липня 2014 року (т.1, а.с.19); розрахунок 3% річних та втрат внаслідок інфляційних процесів на суму боргу за центральне опалення (т.1, а.с.22); довідка про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2013 по 30 вересня 2018 року (т.1, а.с.67-69); відомості про нарахування та оплату послуги за центральне опалення за період з 01.07.2014 по 31.03.2019 року за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с.95); довідка про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2013 по 31 грудня 2019 року (т.1, а.с.119-121); відомості про нарахування та оплату послуги за центральне опалення за період з 01.07.2014 по 31.01.2020 року за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с.122); інформація щодо механізму нарахування вартості послуги з централізованого опалення за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с.149-184); а також з розрахунків, які містяться в матеріалах справи №465/1520/-ц про видачу та скасування судового наказу, виданого Франківським районним судом м.Львова від 10.03.2015 року за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за послуги з теплопостачання та судові витрати (а.с.4) та справи №465/5952/15-ц про видачу та скасування судового наказу, виданого за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» суми заборгованості в розмірі 5254,33 грн., судовий збір в сумі 121,80 грн. судового збору (а.с.6), – у таких розрахунках наявні значні розбіжності щодо розмірів заборгованості відповідачок за спірний період.

Зокрема, у чотирьох розрахунках містяться різні дані про заборгованість відповідачок з вересня 2013 року по 01 липня 2014 року.

Також, у чотирьох розрахунках заборгованості містяться різні дані про заборгованість відповідачок станом на 01 липня 2014 року, а саме: у довідці про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 1 липня 2014 по 1 червня 2015 року (т.1, а.с.20) – заборгованість відсутня; у довідці про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 1 вересня 2013 по 1 липня 2014 року (т.1, а.с.19) – заборгованість розміром 1416 грн.; у довідці про стан розрахунків за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2013 по 31 грудня 2019 року (т.1, а.с.119-121) – заборгованість становить 2555,86 грн.; у відомостях про нарахування та оплату послуги за центральне опалення за період з 01.07.2014 по 31.01.2020 року за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с.122) – заборгованість розміром 9866,85 грн.

Крім цього, у трьох із цих чотирьох розрахунків не враховано сплату відповідачками заборгованості з грудня 2013 року по травень 2014 року у розмірі 1139,86 грн.

Тому, колегія суддів вважає, що позов слід вважати лише частково підставним з врахуванням належного розрахунку заборгованості та такий відповідно слід було задовольнити частково з врахуванням цих розрахунків, нарахувань і додаткових сплат.

Так, розмір заборгованості відповідачок за період з вересня 2013 року по 31 грудня 2019 року становить 8156,34 грн. = (16607,19 грн. (остаточні позовні вимоги) – 7310,99 грн. (безпідставне нарахування у останньому розрахунку, який спростований попередніми) – 1139,86 грн. (не враховані квитанції).

Решту вимог, що стосуються заборгованості за надання послуг з теплопостачання у період з вересня 2013 року по 31 грудня 2019 року слід вважати безпідставними.

Відповідно, зважаючи на відсутність заборгованості за період, за який позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, такі теж слід вважати безпідставними та у задоволенні таких слід було б відмовити.

Що стосується заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Згідно з ст. 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Колегія суддів вважає безпідставною заяву відповідачок про застосування строку позовної давності, оскільки 10.03.2015 року у справі №465/1520/-ц та 11.09.2015 року у справі №465/5952/15-ц було винесено судові накази, які були в подальшому скасовані чим перервано строк позовної давності.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідачками частково оплачувались послуги з теплопостачання у спірний період, чим відповідачки фактично визнавали борг та знову ж таки переривали строк давності.

Що стосується рішення Франківського районного суду від 24 березня 2011 року у справі №2-497/11 за позовом ЛКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання; та рішення Франківського районного суду від 19 лютого 2015 року у справі №465/9429/13-ц за позовом Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, то такі судові рішення не впливають на даний спір, оскільки стосуються заборгованості відповідачок за період до 01 вересня 2013 року.

Зважаючи на вказане, доводи позову та апеляційної скарги слід вважати частково обґрунтованими та такі позов та апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Рішення ж суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання слід задовольнити частково та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 8156,34 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» – задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 05 серпня 2025 року – скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 8156,34 грн.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра