Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №465/669/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №465/669/25 Головуючий у 1 інстанції:Коліщук З.М.

Провадження №22-ц/811/2341/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м.Львова в складі судді Коліщук З.М. від 12 червня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Франківського районного суду міста Львова від 12 червня 2025 року у задоволенні позовної заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Вказане рішення оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Франківського районного суду м.Львова від 12 червня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважають, що рішення підлягає скасуванню, оскільки таке ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з невідповідністю викладених у рішенні суду першої інстанції висновків фактичним обставинам справи.

Зазначають, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність показників загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії. При цьому в матеріалах справи наявні показники будинкового лічильника за адресою: АДРЕСА_1 , акти експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії та свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки. Вказують, що відповідачки, як співвласниці майна багатоквартирного будинку, повинні брати участь у витратах на його утримання та оплачувати відповідні послуги за встановленими тарифами. Зазначають, що облік спожитої у будинку теплової енергії здійснюється за допомогою загальнобудинкового вузла обліку, а визначений за його показниками обсяг теплової енергії включає витрати на опалення житлових і нежитлових приміщень, місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем. Такий обсяг підлягає розподілу між усіма співвласниками будинку. Крім того, зазначають, що розподіл обсягів спожитої у будинку теплової енергії здійснюється між усіма споживачами, у тому числі власниками приміщень з індивідуальним опаленням, з урахуванням загальнобудинкових потреб.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.13 Конституції України, ст. 322 ЦК України, ст.ст. 5, 13, 76-78, 80-81 ЦПК України, ст.ст. 67-68 ЖК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №630, Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 та відмовляючи в задоволенні позову, – виходив з того, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта від 05.07.2024 № 85624850, – власниками квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Із розрахунку заборгованості відповідачок, які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , слідує, що сума заборгованості останніх перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з грудня 2021 року по грудень 2024 року становить 4984 грн 97 коп. Представником позивача зазначено, що нарахована сума заборгованості відповідачок в розмірі 4984 грн 97 коп. стосується оплати за теплопостачання місць загального користування, а не квартири за адресою: АДРЕСА_3 . На підтвердження цього надано суду Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Як зазначено відповідачкою квартира за адресою: АДРЕСА_3 , відключена від системи центрального опалення. Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 851 від 23.09.2016 про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення і влаштування індивідуальних систем опалення у квартирах АДРЕСА_4 , а також актом про відключення квартири (під`їзду) віл внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 23.09.2016. З приводу наведеного суд зазначив, що станом на момент нарахування боргу, який позивач просить стягнути з відповідачів, чинною була постанова Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, якою затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В судовому засіданні відповідачами зазначено, що місця загального користування в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , не можуть вважатися утепленими. З приводу наведеного судом досліджено надані відповідачами фотографії сходових кліток під`їзду № 2 та підвалу будинку за адресою: АДРЕСА_3 , із яких вбачається факт відсутності утеплення місць загального користування. Суд звернув увагу на те, що згідно акту ЛКП «Львівський ліхтар» (балансоутримувача будинку) від 08.06.2022 квартири та сходова клітка під`їзду № 2 буд. АДРЕСА_5 відключена від мереж центрального опалення, а також ліквідовано стояки центрального опалення на сходовій клітці. Також відповідно до акту № 15-62 прийому – передачі виконаних робіт по видачі технічних умов на від`єднання окремих споживачів від мереж ЦО і ГВП від 24.08.2016 представник замовника п. Петрущак Г. з однієї сторони, та представник Підрядника, головний інженер Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» Штейбарт Володимир Вільгельмович склали акт про те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконало, а Замовник прийняв роботи по видачі технічних умов на від`єднання від мереж централізованого теплопостачання 2-го під?їзду житлового будинку по АДРЕСА_5 , які проводились згідно з листом Замовника Отже, в під`їзді другому будинку АДРЕСА_1 , в якому проживають відповідачі, фактично відсутня система і прилади опалення місць загального користування, що вказує на безпідставність проведення позивачем нарахування відповідачам плати за опалення таких місць. Окрім того, суд критично оцінив представлені позивачем відомості про нарахування та оплату послуг постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 відповідачів за адресою АДРЕСА_3 . Розрахунок наданий позивачем не містить чіткості щодо нарахування, оскільки в графі «Опалення місць загального користування» – «сума» починаючи з травня 2022 року по грудень 2024 року взагалі відсутні нарахування, а сама квартира АДРЕСА_2 , відповідно до рішення № 851 від 23.09.2013 відключена від мережі централізованого опалення і влаштування індивідуальних систем опалення. Будь-яких первинних документів (актів зняття показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, розрахункових відомостей, рішень про визначення тарифів за послуги з теплопостачання тощо) позивачем не надано. Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги факт відключення другого під`їзду, а також квартири АДРЕСА_2 , від системи теплопостачання ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також невиконання власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем послуг заходів з утеплення місць загального користування будинку за вказаною адресою, здійснення балансоутримувачем демонтажу трубопроводів, приладів та систем опалення місць загального користування у будинку, внаслідок чого такі місця з 2016 року не опалюються, суд дійшов переконання про відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за послуги з теплопостачання, відтак, позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги постачання теплової енергії слід залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, – не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

У січні 2025 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило:

- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (опалення місць загального користування, загально будинкові потреби на опалення, плата за абонентське обслуговування) в сумі 4984,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що з 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) вважається укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», має на меті надання послуг з постачання теплової енергії споживачам. Договір є опублікований на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго», який відповідно до п.4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є суб?єктом господарювання з постачання теплової енергії. Відповідачкам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання був відкритий особовий рахунок. Станом на 01.01.2025 за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2021 до 31.12.2024 є заборгованість в сумі 4984,97 грн, яка залишилась неоплаченою, що підтверджується довідкою про стан розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта від 05.07.2024 №385624850 власницями квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7).

Із розрахунку заборгованості квартири АДРЕСА_2 , споживач ОСОБА_1 вбачається, що сума заборгованості відповідачок перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з грудня 2021 року по грудень 2024 року становить 4984 грн. 97 коп. (а.с.5-6).

Окрім цього, з позовної заяви, так і апеляційної скарги вбачається, що нарахована сума заборгованості відповідачок в розмірі 4984 грн. 97 коп. стосується «загальнобудинкових потреб на опалення» та «плати за абонентське обслуговування», а не опалення квартири відповідачок чи місць загального користування у під`їзді, якому знаходиться квартира відповідачок, що підтверджено згаданим розрахунком (а.с.5-6).

Як зазначено стороною відповідачок квартира АДРЕСА_2 , відключена від системи центрального опалення, що підтверджується рядом наданих відповідачками доказів та позивачем фактично не оспорювалося.

Вказане, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 851 від 23.09.2016 року про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення і влаштування індивідуальних систем опалення у квартирах АДРЕСА_4 , а також актом про відключення квартири (під`їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 23.09.2016 (а.с.35-36).

Отже, квартира, в якій зареєстровані та, власницями якої є відповідачки була відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Так, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в другому під`їзді будинку АДРЕСА_1 , в якому проживають відповідачки, фактично відсутня система і прилади опалення місць загального користування, що вказує на безпідставність проведення позивачем нарахування відповідачкам плати за опалення таких місць, оскільки згідно акту ЛКП «Львівський ліхтар» (балансоутримувача будинку) від 08.06.2022 року квартири та сходова клітка під`їзду №2 буд. АДРЕСА_5 відключена від мереж центрального опалення, а також ліквідовано стояки центрального опалення на сходовій клітці (а.с.35).

Однак, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень ст. 10 цього Закону.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).

Положенням статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Відтак, пункт 28 Правил є спеціальною нормою, яка регулює порядок розрахунку споживачами, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, за послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).

Нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будівлі (врахована вузлом комерційного обліку) та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів , та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення,а й трубопроводів та арматури.

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.

Так, колегія суддів звертає увагу, що дійсно квартира, в якій зареєстровані та власницями якої є відповідачки була відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Також, дійсно із поданих відповідачками доказів та чого позивачем не оспорювалося, – у під`їзді №2 згаданого будинку, де розташована квартира відповідачок відсутні прилади опалення місць загального користування.

Однак, як вбачається із відомостей про нарахування та оплату послуг постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 ., спірне нарахування заборгованості відповідачкам здійснювались не за надання послуг з теплопостачання у квартиру чи опалення місць загального користування, а за загальнобудинкові потреби на опалення та за абонентське обслуговування (послуга з постачання т/н) (а.с.5-6), відповідно до згаданих вище нормативно правових актів.

Окрім цього, як визнають самі відповідачки і підтверджуєтьсь матеріалами справи, зокрема розрахунковими листами з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46-69), свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.69, 72), актами експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (а.с.70-71, 73), позивачем здійснюється теплопостачання у перший і третій під`їзд будинку; у підвалі другого під`їзду проходить транзитна труба з першого у третій під`їзд і відповідно вказане підтверджує те, що будинок 50 вцілому опалюється (туди здійснюється теплопостачання), тобто забезпечуються загальнобудинкові потреби в опаленні.

А отже, відповідачки, як власниці квартири АДРЕСА_2 , які є, також, і співвласницями будинку вцілому і всіх приміщень будинку загального користування (ст. 382 ЦК України) і у зв`язку з цим мають не лише права стосовно майна багатоквартирного будинку, але зобов`язані нести і обов`язки по його утриманню, зокрема, і стосовно опалення.

Так, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Отже, співвласниці квартири повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

На підставі вищевикладеного, відповідачки зобов`язані нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, що спростовує доводи відповідачок з приводу відсутності обов`язку сплачувати за певний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі й абонентської плати.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування – це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (ч. 1 ст. 7 Закону). Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» співвласникам, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, здійснюються нарахування за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачкам плату за абонентське обслуговування та за загальнобудинкові потреби на опалення.

За таких обставин колегія суддів вважає що позов є підставним та таким, що підлягав до задоволення в повному об`ємі – в сумі 4984,97 грн., яка підтверджена наданим суду розрахунком та який відповідачками не спростований, як і не спростовано спосіб нарахування вказаної заборгованості.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та таку слід задовольнити. Рішення ж суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов слід задовольнити та стягнути солідарно з відповідачок на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (загальнобудинкові потреби на опалення, плата за абонентське обслуговування) в сумі 4984,97 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» – задовольнити.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 12 червня 2025 року – скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (загальнобудинкові потреби на опалення, плата за абонентське обслуговування) в сумі 4984,97 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра