Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №450/3327/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/3327/25 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.

Провадження № 22-ц/811/187/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

28 липня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 06.10.2024-100002075 від 06 жовтня 2024 року у розмірі 51 850 грн та 2 422,40 грн сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 06.10.2024-100002075, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 17 000 грн строком на 140 днів, з кінцевою датою повернення 22 лютого 2025 року. Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідною квитанцією про їх перерахування. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, однак належним чином зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 51 850 грн, яка складається з 17 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 23 800 грн процентів, 2 550 грн комісії та 8 500 грн неустойки за кожен день невиконання або неналежного виконання відповідних зобов`язань. Зазначену комісію позивач пов`язує з наданням послуги з перерахування кредитних коштів на рахунок, вказаний позичальником, із використанням стороннього сервісу — інтернет-еквайрингу. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, ТОВ «Споживчий центр» просило позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 06.10.2024-100002075 від 06.10.2024 у розмірі 40 800 грн. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 906,16 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводи її відзиву щодо відсутності належних первинних бухгалтерських документів, недоведеності факту перерахування кредитних коштів, сумнівності наданої позивачем довідки № 122-2107, а також несправедливості встановленої відсоткової ставки у розмірі 365 % річних. На її думку, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним доводам, чим порушив вимоги щодо повноти та вмотивованості судового рішення. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не розглянув подане нею клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з оскарженням кредитного договору в іншій судовій справі № 761/42915/24. Вважає, що за наявності таких обставин суд відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України був зобов`язаний зупинити провадження у справі, а тому ухвалення рішення 01 вересня 2025 року було передчасним.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року.

ТОВ «Споживчий центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом установлено, що 06 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 06.10.2024-100002075 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом підписання його позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е321, який було надіслано в SMS-повідомленні на номер телефону, зазначений нею під час реєстрації в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е321 підписала пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферту), заявку, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, а також відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), які містять істотні умови кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 17 000 грн строком на 140 днів, починаючи з 06 жовтня 2024 року, з кінцевим терміном повернення 22 лютого 2025 року.

Процентна ставка за користування кредитом встановлена у фіксованому розмірі 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом усього строку кредитування. Умовами договору передбачено, що розмір процентної ставки не може бути збільшений в односторонньому порядку (п.6 договору).

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Кредитні кошти підлягали перерахуванню на банківський рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу, а саме картки № 4323-35XX-XXXX-2453.

На виконання умов кредитного договору № 06.10.2024-100002075 ТОВ «Споживчий центр» 06 жовтня 2024 року перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 17 000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 122-2107 від 21 липня 2025 року. Номер транзакції в системі iPay.ua — 530371096.

Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку станом на час звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 51 850 грн, з яких: 17 000 грн — заборгованість за тілом кредиту, 23 800 грн — заборгованість за процентами, 2 550 грн — заборгованість за комісією та 8 500 грн — неустойка за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 прийняла умови кредитного договору та, підписавши його, взяла на себе відповідні зобов`язання, однак належним чином їх не виконала, зокрема не повернула отримані кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти за користування кредитом, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 17 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 23 800,00 грн заборгованості за процентами.

Посилання апелянта на недоведеність отримання кредитних коштів та неналежність довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 122-2107 від 21 липня 2025 року є безпідставними, оскільки факт перерахування 06 жовтня 2024 року кредитних коштів у розмірі 17 000 грн на картковий рахунок відповідача підтверджується цією довідкою із зазначенням номера транзакції 530371096. Належних і допустимих доказів на спростування зазначених обставин апелянт не надала.

Доводи апелянта щодо несправедливості процентної ставки у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом є необґрунтованими. Вказана ставка була погоджена сторонами при укладенні кредитного договору, визначена як фіксована та незмінна (п. 6 договору). Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, апелянт погодилася з його умовами, у тому числі розміром процентної ставки. Доказів недійсності цієї умови договору матеріали справи не містять.

Посилання на відсутність первинних бухгалтерських документів також не може бути підставою для скасування рішення, оскільки виникнення та зміст кредитних правовідносин підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема укладеним в електронній формі кредитним договором, заявкою, акцептом та документом, що підтверджує перерахування кредитних коштів. Саме по собі ненадання окремих документів бухгалтерського обліку не спростовує факту укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Щодо доводів апелянта про невирішення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 761/42915/24, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт оскарження кредитного договору в іншому провадженні не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи в розумінні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року у справі № 761/42915/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. За таких обставин невирішення судом першої інстанції зазначеного клопотання не призвело до неправильного вирішення справи та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 26.08.2026.

Головуючий

Судді