Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №459/1963/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/1963/25 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я.

Провадження № 22-ц/811/3965/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

16 червня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200225574 від 25.10.2019 та кредитним договором № 300025412 від 08.09.2022 у загальному розмірі 51 558,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ «Банк Форвард» та відповідачем було укладено кредитний договір № 200225574 від 25.10.2019 та кредитний договір № 300025412 від 08.09.2022, відповідно до умов яких банк надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до умов договорів. Позивач зазначає, що банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в розмірах і строки, визначені кредитними договорами, що підтверджується виписками за відповідними рахунками. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість за кредитним договором № 200225574 від 25.10.2019 становила 15 668,18 грн, з яких: 9 680,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 5 988,18 грн — заборгованість за процентами. Заборгованість за кредитним договором № 300025412 від 08.09.2022 становила 35 889,85 грн, з яких: 21 983,61 грн — заборгованість за тілом кредиту, 13 906,24 грн — заборгованість за процентами. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за обома кредитними договорами становить 51 558,03 грн. 25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого, на підставі статті 512 ЦК України, до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників банку, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 200225574 від 25.10.2019 та № 300025412 від 08.09.2022. Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та у добровільному порядку заборгованість не погасив, позивач просив стягнути з нього заборгованість у судовому порядку.

Заочним рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 10 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200225574 від 25.10.2019 та кредитним договором № 300025412 від 08.09.2022 у розмірі 51558,03 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази підписання ним Правил та умов надання банківських послуг, а інформаційний бланк заяви (оферти) та анкета-заява № 300025412 не містять істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредитного ліміту, строків та порядку повернення кредитних коштів. На його думку, зазначені документи підтверджують лише відкриття поточного рахунку, тоді як доказів встановлення кредитного ліміту та його розміру позивач не надав. Також апелянт стверджує, що надані позивачем виписки складені щодо інших рахунків, а не тих, які були відкриті йому відповідно до заяви про відкриття рахунку від 25.10.2019 та анкети-заяви від 08.09.2022. У зв`язку з цим вважає, що такі виписки не підтверджують перерахування йому кредитних коштів, їх використання чи виникнення кредитної заборгованості. Крім того, апелянт зазначає, що подані позивачем розрахунки заборгованості фактично не містять розрахунку як такого, оскільки відображають лише підсумкові суми заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією без зазначення порядку їх обчислення, дат виникнення та зміни заборгованості, а також без співвідношення із рухом коштів по рахунках. На його думку, такі документи не можуть бути належними та достатніми доказами розміру заборгованості. Апелянт наголошує, що сам по собі договір відступлення права вимоги між первісним кредитором та позивачем не звільняє останнього від обов`язку довести факт існування та розмір заборгованості належними і допустимими доказами. Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неналежно оцінив наявні докази та безпідставно дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

У зв`язку з наведеним просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом установлено, що 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву (оферту) №200225574, якою запропонував АТ «Банк Форвард» укласти договір про надання та використання платіжної картки на умовах, викладених у зазначеній заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток АТ «Банк Форвард» та Тарифах за платіжними картками фізичних осіб банку.

Відповідно до умов заяви (оферти) банк мав випустити на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку, відкрити поточний рахунок для здійснення операцій за картковим рахунком та встановити кредитний ліміт.

Згідно з інформаційним блоком заяви (оферти), відповідачу було надано кредитний продукт «Кредитна картка ОСОБА_2 », відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , встановлено процентну ставку за кредитним лімітом у розмірі 48 % річних, валютою рахунку визначено гривню та встановлено тарифний план «Коко Кард».

Відповідно до паспорту споживчого кредиту (продукт кредитна картка КОКО КАРД Visa Noname), який підписаний ОСОБА_1 25 жовтня 2019 року, сторони погодили тип – кредиту відновлювальна кредитна лінія; строк кредитування – 13 місяців, суму кредиту до 100 000 грн – під час укладення договору; до 200 000 грн – у випадку збільшення кредиту; мету отримання кредиту – на споживчі потреби; процентну ставку за кредитом (річних) – 48 %.

25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 також підписав опитувальник клієнта-фізичної особи.

Як убачається з виписки за особовим рахунком, відповідачу було надано кредитні кошти, якими він користувався.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200225574 від 25 жовтня 2019 року, складеного АТ «Банк Форвард», заборгованість ОСОБА_1 становила 15 668,18 грн, з яких: 9 680 грн — заборгованість за тілом кредиту та 5 988,18 грн — заборгованість за процентами.

08 вересня 2022 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб шляхом підписання відповідачем анкети-заяви №300025412 про акцепт публічної пропозиції АТ «Банк Форвард».

Відповідно до умов цього договору відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит на таких умовах: сума кредиту — 22 532,68 грн, строк кредитування — 1 462 дні, з 08 вересня 2022 року до 08 вересня 2026 року, процентна ставка за строковою частиною основного боргу — 45 % річних, а за простроченою частиною основного боргу — 0,00001 % річних.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 договору позичальник просив банк відкрити рахунок, який використовується для надання, повернення та обліку кредитних коштів і заборгованості за договором, та надати кредит шляхом зарахування суми кредиту на відповідний рахунок з її подальшим безготівковим перерахуванням відповідно до доручення клієнта.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що у дату оформлення реструктуризації позичальник доручив банку перерахувати суму кредиту в безготівковій формі з відповідного рахунку на рахунки споживчих кредитів та в день надходження коштів списати з цих рахунків наявну заборгованість за первісними кредитними договорами та спрямувати отримані кошти на її погашення.

Згідно з графіком платежів до договору сукупна вартість кредиту за весь строк кредитування становила 48 866,54 грн, з яких 22 532,68 грн — сума кредиту та 26 333,86 грн — проценти за користування кредитом.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомився з його істотними умовами та отримав інформацію, передбачену вимогами чинного законодавства.

З виписки за особовим рахунком також убачається, що банк надав відповідачу кредитні кошти, якими останній користувався.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 300025412 від 08 вересня 2022 року, складеного АТ «Банк Форвард», заборгованість ОСОБА_1 становила 35 889,85 грн, з яких: 21 983,61 грн — заборгованість за тілом кредиту та 13 906,24 грн — заборгованість за процентами.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами становила 51 558,03 грн.

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард», як первісним кредитором, та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», як новим кредитором, укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до умов цього договору АТ «Банк Форвард» відступило, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до договору, за кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них.

Згідно з пунктом 2 договору новий кредитор набуває усіх прав кредитора за основними договорами в день укладення договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, передбачених договором.

Відповідно до пункту 4 договору сторони погодили, що новий кредитор сплачує банку за відступлення прав вимоги грошові кошти у сумі 69 349 284,90 грн. При цьому загальна ціна активів, що входили до складу лоту, за результатами відкритих торгів, переможцем яких стало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», становила 70 122 419,74 грн без ПДВ.

Як убачається з платіжної інструкції № 4170 від 23 липня 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок АТ «Банк Форвард» 70 122 419,74 грн як оплату за лот GL1N426202.

Відповідно до витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25 липня 2024 року, який є додатком № 1 до договору № GL1N426202/1 та підписаний сторонами, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 : за кредитним договором № 200225574 від 25 жовтня 2019 року в сумі 15 668,18 грн, з яких 9 680 грн — заборгованість за тілом кредиту та 5 988,18 грн — заборгованість за процентами; за кредитним договором № 300025412 від 08 вересня 2022 року в сумі 35 889,85 грн, з яких 21 983,61 грн — заборгованість за тілом кредиту та 13 906,24 грн — заборгованість за процентами (а.с.159,160).

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитним договорам № 200225574 від 25 жовтня 2019 року та № 300025412 від 08 вересня 2022 року, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом їх підписання, однак останній в порушення умов вказаних договорів не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитів, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договороми.

Доводи апелянта про недоведеність факту отримання ним кредитних коштів не заслуговують на увагу.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц зазначено, що факт отримання позичальником кредитних коштів може підтверджуватися не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших належних та допустимих доказів, зокрема кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів за рахунком, заявами на переказ готівки тощо.

У цій справі факт отримання та подальшого користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується наданими позивачем виписками за рахунками, які містять інформацію про рух коштів по рахунках відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитних договорів, всі операції за кредитами, а розрахунки заборгованості відображають суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів.

Крім того, при відкритті рахунків в АТ «Банк Форвард» відповідач діяв добровільно та на власний розсуд, а підписання ним відповідних документів свідчить про його ознайомлення з умовами кредитування та прийняття на себе передбачених ними прав і обов`язків.

Відтак, надані позивачем розрахунки заборгованості та виписки з особових рахунків відповідача є належними та допустимими доказами у справі, які у сукупності з іншими наявними доказами підтверджують як факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, так і їх подальше використання.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази підписання ним Умов та Правил надання банківських послуг, а також про те, що інформаційний бланк заяви (оферти) та анкета-заява № 300025412 не містять істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредитного ліміту, строків і порядку повернення кредитних коштів, є необґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заява ОСОБА_1 про відкриття поточного рахунку від 25 жовтня 2019 року, паспорт споживчого кредитування від 25 жовтня 2019 року, розписка про отримання картки підписані ОСОБА_1 особисто.

Підписуючи заяву (оферту) від 25 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з Умовами та Тарифами по картках, примірники яких має та погоджується з ними (п.1.4.1., п.4.2 заява (оферта)).

Відповідно до п. 2.4 Розділу 2 Заяви (оферти) складовими і невід`ємними частинами Кредитного договору будуть: Розділ 2 цієї Заяви, Умови дистанційного доступу, Умови дистанційного обміну інформацією, примірники яких відповідач має, які розміщені Банком в місці, в якому було оформлено дану Заяву, в мережі Інтернет на сайті Банку www.forward-bank.com, у відділеннях Банку, та, з якими відповідач ознайомлений, повністю згоден, зміст яких розуміє і положення яких зобов`язується неухильно дотримуватись.

Згідно з п.4.4. заява (оферта), банк в повному обсязі повідомив відповідача про наявні в банку умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, порядок обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій, предмет кожної супутньої послуги, обґрунтування вартості супутньої послуги, правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, фінансові умови Договору про картку (включаючи вартість кредиту), які окрім інформаційного блоку заяви містяться також в умовах по карткам.

Також паспорт споживчого кредиту від 25 жовтня 2019 року, особисто підписаний відповідачем, містить інформацію про основні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування та процентну ставку, що додатково підтверджує факт ознайомлення відповідача з істотними умовами кредитного договору та його погодження з ними.

У цій справі спірні правовідносини підтверджуються не лише посиланням на Правила банку, а насамперед підписаними відповідачем заявою (офертою), анкетою-заявою, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, виписками за рахунками, розрахунками заборгованості та іншими письмовими доказами, які у своїй сукупності підтверджують укладення кредитних договорів, отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення обов`язку щодо їх повернення.

При цьому вимог щодо визнання укладеного кредитного договору №200225574 від 25 жовтня 2019 року недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду ОСОБА_1 не заявляв. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, його зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів щодо надання кредитних коштів, які оформлені сторонами та підписані.

Колегія суддів звертає увагу, що розрахунок заборгованості не є єдиним доказом існування боргу, а лише відображає розмір грошових вимог кредитора станом на відповідну дату. Водночас правильність такого розрахунку підтверджується іншими письмовими доказами, які узгоджуються між собою. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги про неможливість встановити наявність заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» також є необґрунтованими, оскільки на підтвердження набуття права вимоги позивачем до матеріалів справи подано договір відступлення права вимоги, документи, що підтверджують перехід прав за відповідними кредитними договорами, а також інші документи щодо виконання умов договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 26.08.2026.

Головуючий

Судді