Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №463/8774/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/8774/25

Провадження № 2/463/309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обсуговуючого кооперативу Садівничо-городнє товариство «Дружба», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якій просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правао власності за набувальною давністю на земельну ділянку для ведення садівництва під №6 в обслуговуючому кооперативі Садівничо-городнє товариство «Дружба», яка знаходиться в районі Винниківського озера в межах м.Львова, площею 372 кв.м.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , надалі – Позивач, добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою для ведення садівництва під № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі Садівничо-городнє товариство «Дружба», надалі - Відповідач, що знаходиться в районі Винниківського озера в межах м.Львова, надалі – земельна ділянка № НОМЕР_1 , але не маю документів, що засвідчують наявність у мене прав на зазначену земельну ділянку. Земельною ділянкою №6 Позивач почав користуватись згідно цільового призначення з осені 1998 року, так таку ніхно не приїжджав обробляти. Пізніше Позивачу стало відомо, що власник земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер, однак, спливав час, Позивач продовжував використовувати земельну ділянку. Ніхто зі спадкоємців чи осіб, які б претендували на вищезгадану земельну ділянку до Позивача щодо звільнення такої не звертався по даний час. Спадкових прав в порядку статті 1268, 1270 Цивільного Кодексу України не заявляв. Користуючись земельною ділянкою №6 Позивачем було побудовано садовий будинок. Позивач станом на день подання позову продовжує користуватись земельною ділянкою №6 та садовим будиночком.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористались.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Нора Н.В.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 23.10.2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обсуговуючого кооперативу Садівничо-городнє товариство «Дружба», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 13.11.2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обсуговуючого кооперативу Садівничо-городнє товариство «Дружба», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29.04.2026 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обсуговуючого кооперативу Садівничо-городнє товариство «Дружба», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною закрито та призначено до судового розгляду.

У судове засідання з`явились представник позивача адвокат Юнко М.В., позивач ОСОБА_1 та надали пояснення аналогічні тим, які викладені ними раніше в письмових заявах по суті.

Інші учасник справи у судове засідання не з`явились про дату і час неодноразово належним чином повідомлялись про причини неявки суд не повідомили.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У відповідності ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірний правовідносин.

Судом встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 належала ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 16.05.1997 р. №271 «Про передачу в приватну власність членам кооперативного садівничо-городнього товариства «Дружба» земельних ділянок та про надання в спільне постійне користування цьому товариству земельної ділянки загального користування в району Винниківського озера в межах м.Львова».

ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.02.1998 року.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з положенням частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Як було вже встановлено судом земельна ділянка № НОМЕР_1 належала ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 16.05.1997 р. №271 «Про передачу в приватну власність членам кооперативного садівничо-городнього товариства «Дружба» земельних ділянок та про надання в спільне постійне користування цьому товариству земельної ділянки загального користування в району Винниківського озера в межах м.Львова».

ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.02.1998 року.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу було достовірно відомо хто був власником земельної ділянки № НОМЕР_1 і давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо позивач при заволодінні земельною ділянкою не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав набуття права власності.

Такі обставини у матеріалах справи відсутні.

Відкритість користування земельною ділянкою та безперервність протягом п`ятнадцяти років користування земельною ділянкою для ведення садівництва під № НОМЕР_1 за відсутності добросовісності не може бути підставою для визнання права власності на майно в порядку статті 344 ЦК України.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи у відповідності до положень статті 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а тому такі не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Обсуговуючого кооперативу Садівничо-городнє товариство «Дружба», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Нор Н.В.