Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №922/2368/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. Справа № 922/2368/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Валеріївни (адреса: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 166692,63 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сорокін Сергій Тимофійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Валеріївни (далі - відповідач) 166692,63 грн, з яких:

102000,00 грн - заборгованості з суборендної плати;

18626,86 грн - пені;

37995,00 грн - неустойки;

6240,77 грн - інфляційних витрат;

1830,00 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025 щодо повного та своєчасного проведення розрахунків за оренду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2026 відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного та поштового зв`язку направлено копію ухвали від 03.07.2026.

Зокрема, копія ухвали доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі “Електронний суд”, про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка від 04.07.2026.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи копія ухвали від 03.07.2026 була направлена на адресу його реєстрації, яка зазначена в позовній заяві, та яка вказана в ЄДРПОУ як адреса реєстрації відповідача. Проте, зазначена копія ухвали повернулась на адресу суду з позначкою «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, а останні в розумінні вимог ст. 120, 232 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Міреска», як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено Договір оренди № 1-602/1 від 01.03.2025.

Відповідно до п. 3.3.5 договору № 1-602/1 від 01.03.2025, орендар має право передавати орендовані Приміщення (їх частину) в подальшу суборенду іншим особам, за умови обов`язкового попереднього сповіщення орендодавця про особу суборендаря (найменування та код ЄДРПОУ) та господарську діяльності, яку він має намір проводити у Приміщенні.

В подальшому між позивачем, як суборендодавцем, та відповідачем, як суборендарем, укладеного договір суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025.

Відповідно до п. 1.1 договору, суборендодавець зобов`язується передати суборендарю в тимчасове користування за плату нежитлове приміщення №1, загальною площею 22,7 кв.м., надалі за текстом цього Договору, - «Приміщення», що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, буд. 147 Б, в нежитловій будівлі літ. «АБ-1», а суборендар зобов`язується прийняти вищезазначені Приміщення, своєчасно сплачувати суборендну плату у розмірі та порядку, визначеному цим Договором, та після припинення цього Договору повернути суборендовані Приміщення суборендодавцю в належному стані. Право користування Об`єктом суборенди належить суборендодавцю на підставі: Договору оренди № 1-602/1 від 01.03.2025 р, укладеного між суборендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міреска». Передача вказаних в п.1.1. нежитлових приміщень в суборенду дозволена власником об`єкта суборенди згідно листа № 1 від 01.03.2025

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що приміщення надається для використання суборендарем у господарській діяльності.

Згідно з п. 2.1 договору, при умові отримання суборендодавцем Завдатку (п. 5.1. Договору) та суборендної плати за перший місяць суборенди Приміщення за цим Договором (п.4.1.-п.4.3 Договору), - Сторони повинні призначити своїх представників та приступити до передачі Приміщення, що суборендуються за цим Договором. Передача - приймання Приміщення, що суборендуються, оформлюється Актом приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.2. договору, сторони погодили, що фактична передача Приміщення в суборенду з підписанням відповідного Акту приймання - передачі, має відбутися не пізніш «01» березня 2025 року. Приміщення вважається переданим в суборенду з моменту підписання Сторонами Акту приймання - передачі.

Згідно з п. 3.1.6 договору, суборендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити суборендну плату.

Відповідно до п. 3.2.5 договору, судорендодавець зобов`язується приймати від суборендаря суборендну плату в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що сторони домовилися про встановлення ставки місячної суборендної плати (плата за повний календарний місяць суборенди) за Приміщення на рівні 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень).

Відповідно до п. 4.2 договору, сторони домовилися, що сума яка підлягає сплаті суборендодавцем у строк визначений п.4.3 даного Договору, є фіксованою в гривневому еквіваленті.

Згідно з п 4.3 договору, суборендна плата нараховується з моменту фактичного прийняття суборендарем Приміщення в Суборенду, про що свідчить підписаний Сторонами Акт приймання - передачі Приміщення, та сплачується суборнедарем щомісячно, до 5-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги за цим Договором суборенди. Суборендар може достроково, у якості передплати, внести суборендну плату за наступний період. Суборендна плата нараховується починаючи з «1» березня 2025 року.

Положенями пункту 4.4 договору встановлено, що якщо будь-який платіж за Договором прострочений, суборендар виплачує суборендодавцю в додаток до простроченої суми, пеню за прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний календарний день прострочення відповідної суми.

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що окремо від суборендної плати суборендар здійснює компенсацію за фактично спожиту вартість електричної енергії згідно приладу обліку електричної енергії та компенсує наступні комунальні послуги: витрати з прибирання прилеглої території, вивозу сміття та обслуговування біотуалету. Оплата здійснюється суборендарем на підставі пред`явлених рахунків на відшкодування та сплачується суборендарем щомісячно, до 20-го числа місяця, в якому будуть надаватися послуги за цим Договором суборенди.

Згідно з п. 5.3 договору, суборнедодавець може за рахунок Завдатку покрити прострочену заборгованість суборендаря по платежах, встановленим п.4,1-п,4.4. цього Договору, а також, на ремонт Приміщення та інші витрати, які понесені суборендодавцем, що сталися з вини суборендаря, зокрема, за комунальні послуги.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що суборендар несе перед суборендодавцем наступну відповідальність за цим Договором:

- у випадку прострочення сплати суборендної плати більш ніж на 10 (десять) календарних днів, - сплачує неустойку в розмірі 0,5% від щомісячної суми суборенди, встановленої цим Договором, за кожен день прострочення платежу;

Відповідно до п. 7.1 договору цей Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами та діє до «31» грудня 2025 року.

Пунктом 7.7 договору сторонами встановлено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить про намір розірвати даний Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах. Така пролонгація дії цього Договору можлива без обмеження терміну.

В подальшому, на виконання усних домовленостей Позивач передав, а Відповідач прийняв у платне користування нежитлове приміщення №1 загальною площею 22.7 м2, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Салтівське Шосе, 147-Б, в нежитловій будівлі літ. «АБ-1» для використання у господарській діяльності.

Крім того, в подальшому сторони підписали акт приймання-передачі, який є додатком № 1 до договору суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025.

У зазначеному акті, сторони встановили, що згідно з Договором суборенди, Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв наступне суборендоване приміщення - №1, загальною площею 22,7 м2„ що розташований за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, буд. 147 Б, в нежитловій будівлі літ. «АБ-1». Приміщення передано в суборенду в придатному стані для використання в цілях здійснення Суборендарем торгової діяльності. Недоліків в суборендованих приміщеннях немає.

Позивач зазначає, що передача приміщення та фактичного початку суборенди підтверджується підписаними сторонами Актами надання послуг за період з березня 2025 року по травень 2026 року включно. З цього приводу суд констатує, що зазначені акти підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень, що відповідно свідчить про визнання відповідачем факту отримання послуг суборенди у повному обсязі у вказаний період.

Так, сторонами підписано наступні акти:

- акт приймання-передачі № 17 від 31.03.2025 - надано та прийнято послуги -орендна плата за березень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 36 від 30.04.2025 - надано та прийнято послуги -орендна плата за квітень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 64 від 31.05.2025 - надано та прийнято послуги - орендна плата за травень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 103 від 30.06.2025 - надано та прийнято послуги - орендна плата за червень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 134 від 31.07.2025 - надано та прийнято послуги -орендна плата за липень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 160 від 31.08.2025 - надано та прийнято послуги - орендна плата за серпень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 220 від 30.09.2025 - надано та прийнято послуги - орендна плата за вересень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 341 від 31.10.2025 - надано та прийнято послуги - орендна плата за жовтень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 423 від 30.11.2025 - надано та прийнято послуги - орендна плата за листопад 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 390 від 31.12.2025 - надано та прийнято послуги - орендна плата за грудень 2025 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 30 від 31.01.2026 - надано та прийнято послуги - орендна плата за січень 2026 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 64 від 28.02.2026 - надано та прийнято послуги - орендна плата за лютий 2026 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 109 від 31.03.2026 - надано та прийнято послуги - орендна плата за березень 2026 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 175 від 30.04.2026 - надано та прийнято послуги - орендна плата за квітень 2026 року, 17000,00 грн.

- акт приймання-передачі № 242 від 31.05.2026 - надано та прийнято послуги - орендна плата за травень 2026 року, 17000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач допустив систематичну несплату суборендної плати та станом на 04 червня 2026 року має заборгованість з суборендної плати у розмірі 102000,00 грн.

Крім того, враховуючи, що відповідач прострочив внесення суборендної плати, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України додатково нарахував відповідачу 18626,86 грн – пені, 37995,00 грн – неустойки, 6240,77 грн - інфляційних витрат, 1830,00 грн - 3% річних за прострочення оплати кожного з щомісячних платежів (з урахуванням часткових оплат) за загальний період прострочення з 05.03.2025 по 04.06.2026.

Обставини щодо стягнення боргу та штрафних санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В даному випадку, як вже зазначалось, між ТОВ «Міреска» та позивачем укладено Договір оренди № 1-602/1 від 01.03.2025 відповідно до умов якого позивач, як орендар, має право передавати орендовані Приміщення (їх частину) в подальшу суборенду іншим особам, за умови обов`язкового попереднього сповіщення орендодавця про особу суборендаря (найменування та код ЄДРПОУ) та господарську діяльності, яку він має намір проводити у Приміщенні.

В подальшому, позивач передав орендовані приміщення відповідачу в суборенду відповідно до умов договору суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025.

Відповідно до п. 1.1 наведеного договору суборендодавець зобов`язується передати суборендарю в тимчасове користування за плату нежитлове приміщення №1, загальною площею 22,7 кп.м., надалі за текстом цього Договору, - «Приміщення», що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, буд. 147 Б, в нежитловій будівлі літ. «АБ-1», а суборендар зобов`язується прийняти вищезазначені Приміщення, своєчасно сплачувати суборендну плату у розмірі та порядку, визначеному цим Договором, та після припинення цього Договору повернути суборендовані Приміщення, суборендодавцю в належному стані. Право користування Об`єктом суборенди належить суборендодавцю на підставі: Договору оренди № 1-602/1 від 01.03.2025 р, укладеного між суборендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міреска». Передача вказаних в п.1.1. нежитлових приміщень в суборенду дозволена власником об`єкта суборенди згідно листа № 1 від 01.03.2025

Отже, позивач має право здавати в суборенду нежитлове приміщення, яке належить йому на праві оренди за договором оренди № 1-602/1 від 01.03.2025.

Згідно з ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В даному випадку, факт належного виконання позивачем умов договору суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025 щодо передачі відповідачу в суборенду нежитлових приміщень підтверджується матеріалами справи (зокрема актом приймання-передачі від 01.04.2025, та актами надання послуг за період з березня 2025 по травень 2026).

Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

В даному випадку, користуючись відповідним правом сторони узгодили, що до відносин з суборенди за березень 2025 року, мають застосовуватися умови договору суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025 який було укладено після фактичної передачі приміщень відповідачу в суборенду.

Про зазначене свідчить акт приймання-передачі № 17 від 31.03.2025 - за березень 2025 року на суму 17000,00 грн. який містить посилання на договір суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025.

Окрім того, пунктом 2.2. договору, сторони погодили, що фактична передача Приміщення в суборенду з підписанням відповідного Акту приймання - передачі, має відбутися не пізніш «01» березня 2025 року.

Як вже зазначалося, згідно з п. 3.1.6 договору суборенди, суборендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити суборендну плату.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що сторони домовилися про встановлення ставки місячної суборендної плати (плата за повний календарний місяць суборенди) за Приміщення на рівні 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень).

Відповідно до п. 4.2 договору, сторони домовилися, що сума яка підлягає сплаті суборендодавцем у строк визначений п.4.3 даного Договору, є фіксованою в гривневому еквіваленті.

Відповідно до п. 7.1 договору цей Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами та діє до «31» грудня 2025 року.

Пунктом 7.7 договору сторонами встановлено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить про намір розірвати даний Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах. Така пролонгація дії цього Договору можлива без обмеження терміну.

Суд констатує факт відсутності в матеріалах справи доказів направлення будь-якою зі сторін договору заяви про розірвання договору за 1 (один) місяць до закінчення строку його дії. Таким чином, після 31.12.2025 договір суборенди вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах.

Факт надання позивачем відповідачу суборендних послуг підтверджується Актами надання послуг за період з березня 2025 року по травень 2026 року включно. Зазначені акти підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень, що відповідно свідчить про визнання відповідачем факту отримання послуг суборенди у повному обсязі у вказаний період.

Зазначене в свою чергу породжує для відповідача обов`язок сплачувати передбачені договором суборендні платежі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, та на момент подання позову має перед позивачем заборгованість з суборендних платежів в сумі 102000,00 грн.

Як вбачається із сальдової виписки за договором № 1С від 01.03.2025, за період з березня 2025 року по травень 2026 року включно позивачем було нараховано відповідачу суборендну плату на загальну суму 255 000,00 грн.

Водночас за вказаний період відповідачем було здійснено оплату у загальному розмірі 153000,00 грн.

Зазначені обставини відповідачем жодним чином не спростовані, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що станом на 31.05.2026 непогашена заборгованість відповідача перед позивачем становить 102000,00 грн (255000,00 грн – 153000,00 грн).

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати суборендних платежів за договором суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025 на суму 102000,00 грн суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з суборендної плати в зазначеній сумі.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, суд зазначає.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає та враховує, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Зокрема Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

На думку КГС методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

В даному випадку, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості з суборендних платежів за договором суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025 підтверджується матеріалами справи. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

За допущені порушення умов договору позивачем нараховано 6240,77 грн - інфляційних витрат та 1830,00 грн - 3% річних за прострочення оплати кожного з щомісячних платежів (з урахуванням часткових оплат) за загальний період прострочення з 05.03.2025 по 04.06.2026.

Однак, розглянувши наданий позивачем розрахунок інфляційних, суд констатує, що він здійснений з порушенням методики розрахунку, який вказаний Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, оскільки подекуди у вказаному розрахунку нараховані інфляційні за періоди коли прострочення мало місце менше 15 календарних днів.

Перевіривши з урахуванням наведених вище обставин здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних суд констатує його часткову арифметичну невірність. Перевірка здійснювалася за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор” (https://calc.sitebuy.pro/).

За таких обставин, заявлений позов в даній частині вимог підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6154 грн. інфляційних витрат, та 1809,05 грн 3% річних за наведені в доданому до позовної заяви розрахунку період прострочення.

В решті позову про стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо позову в частині стягнення пені та неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положенями пункту 4.4 договору встановлено, що якщо будь-який платіж за Договором прострочений, суборендар виплачує суборендодавцю в додаток до простроченої суми, пеню за прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний календарний день прострочення відповідної суми.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що суборендар несе перед суборендодавцем наступну відповідальність за цим Договором:

- у випадку прострочення сплати суборендної плати більш ніж на 10 (десять) календарних днів, - сплачує неустойку в розмірі 0,5% від щомісячної суми суборенди, встановленої цим Договором, за кожен день прострочення платежу;

В даному випадку, як вже зазначалося, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки не виконав його в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025. Зазначене надає позивачу право на нарахування пені за допущені прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача 18626,86 грн – пені та 37995,00 грн – неустойки за загальний період прострочення оплат з 05.03.2025 по 04.06.2026

Разом із тим, проаналізувавши зміст пунктів 4.4 та 6.3 договору суборенди нежитлових приміщень № 1С від 01.04.2025, суд дійшов висновку, що передбачені ними санкції, незалежно від використаного сторонами найменування («пеня» у пункті 4.4 та «неустойка» у пункті 6.3), за своєю правовою природою є пенею, оскільки відповідають визначенню наведеному в ч. 3 ст. 549 ЦК України

Тобто визначальною ознакою пені є не її формальне найменування сторонами у договорі, а встановлений ними порядок її нарахування як такої, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 4.4 договору передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення відповідної суми, тоді як пунктом 6.3 договору передбачено нарахування 0,5 % від щомісячної суми суборендної плати також за кожний день прострочення платежу, у разі якщо таке прострочення перевищує десять календарних днів. Таким чином, передбачена пунктом 6.3 договору «неустойка» не має характеру разової штрафної санкції, а нараховується залежно від тривалості прострочення грошового зобов`язання, що за своїми кваліфікуючими ознаками відповідає поняттю пені.

Відтак положення пунктів 4.4 та 6.3 договору фактично встановлюють подвійну відповідальність у вигляді сплати пені за одне й те саме порушення — прострочення сплати суборендної плати, які, однак, відрізняються лише порядком визначення їх розміру та моментом початку нарахування.

Саме по собі найменування санкції у пункті 6.3 договору «неустойкою» не змінює її правової природи та не є достатньою підставою для кваліфікації такої санкції як самостійного, відмінного від пені виду відповідальності.

Разом з тим ст. 61 Конституції України встановлена заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem – «двічі за одне й те саме не карають»).

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.05.2026 у справі № 925/1240/21 (925/268/25), відповідно до якої у кожному конкретному випадку суд має оцінювати, чи є порушення самостійними у фактичному вимірі, чи вони зумовлені єдиною поведінкою боржника, та відповідно визначати обсяг відповідальності, який відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

В даному випадку одночасне стягнення пені за прострочення платежу та пені найменованої в договорі «неустойкою» за прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, тобто подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Разом з тим, за змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавством установлено граничний розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення.

Отже, в даному випадку до стягнення підлягає тільки пеня передбачена п. 4.4. договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Перевіривши за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор” (https://calc.sitebuy.pro/) складений позивачем розрахунок пені, суд констатує його часткову арифметичну невірність. Зокрема здійснений перерахунок свідчить що за наведені в доданому до позовної заяви розрахунку період прострочення розмір пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України становить суму 18408,42 грн

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявленого позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 18408,42 грн – пені за наведені в доданому до позовної заяви розрахунку період прострочення за загальний період прострочення оплат з 05.03.2025 по 04.06.2026.

В задоволенні іншої частини позову про стягнення пені нарахованої на підставі п. 4.4. договору та неустойки нарахованої на підставі п. 6.3. договору слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2562,92 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Валеріївни (адреса: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Сорокіна Сергія Тимофійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ):

102000,00 грн - заборгованості з суборендної плати;

18408,42 грн - пені;

6154 грн - інфляційних витрат;

1809,05 грн - 3% річних;

2562,92 грн - витрат по сплаті судового збору;

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак