Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №704/609/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер:704/609/26

Номер провадження 2/704/618/26

26 серпня 2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: головуючої судді Москаленко І.В., за участю секретаря Зінченко Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Бровченка І.В., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Тального цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, про стягнення коштів за розпискою від 27.03.2026 року, посилаючись на те, що останній безпідставно відмовляється повертати отримані за даною розпискою кошти за його вимогою.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просить їх задовольнити: стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 228000 грн. та судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечує щодо їх задоволення. Просить суд про зменшення розміру судових витрат, які просить стягнути позивач.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, вивчивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із такого.

Судом об`єктивно встановлено, що між сторонами 27.03.2026 року було досягнуто домовленості та ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 228000 грн. у якості позики, яку зобов`язувався повернути до 20.04.2026 року.

Дані обставини підтверджені розпискою, копія якої міститься в матеріалах справи, а оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні (а.с. 7).

Як вказує позивач та його представник, ОСОБА_2 на даний час ухиляється від добровільного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно зі ст. 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1ст. 526 цього Кодексу).

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушень, визначених змістом зобов`язання.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. (абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України).

З врахуванням вищевказаного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 228000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

У порядку, визначеному ч.1 ст.141 ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір. Проте, оскільки визнання позову відповідачем мало місце до початку розгляду справи судом по суті, то у порядку, визначеному ч.1 ст.142 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість повернення позивачеві з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд приходить до висновку про необхідність їх часткового стягнення з відповідача на користь позивача.

Судом об`єктивно встановлено, що представник позивача – адвокат Бровченко І.В. подав до матеріалів справи наступні копії: ордер на надання правничої допомоги від 22.04.2026; договір про надання правової допомоги №11/04 від 22.04.2026 року, рахунок №40 від 23.04.2026 року на суму 10000,00 грн., платіжну інструкцію від 24.04.2026 року про сплату Старінцем Д.Ю. 10000,00 грн. за правничі послуги згідно з рахунком №40 від 23.04.2026 р. (а.с.6, а.с. 10-12)

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу входять до судових витрат і розподіляються між сторонами на загальних підставах в силу ст.137, 141 ЦПК України.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України).

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України: Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Докази про сплату судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дані докази з приводу понесених витрат на правничу допомогу. подано до початку розгляду справи по суті.

Отже, загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги становить 10000 грн.

Суд, оцінюючи вартість послуг з правничої допомоги, виходить із такого.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 визначено наступне: Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

Суд вважає вочевидь завищеними вартість надання правничих послуг, оскільки у даній цивільній справі вони є типовими, формальними та не потребують докладання будь-яких особливих професійних навичок для їх написання. Також, судом враховується, що судовий розгляд було проведено у порядку загального позовного провадження позовного провадження і в підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явилися (представником позивача подано заяву про розгляд справи в його відсутності), також у призначеному судовому засіданні представник позивача брав участь у режимі ВКЗ один раз, а тому суд вважає також завищеною вартість представництва інтересів клієнта в суді.

З врахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт, враховуючи значення вказаної справи для сторін, середній рівень цін на аналогічні послуги на ринку юридичних послуг, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 228000 грн. 00 коп. (двісті двадцять вісім тисяч гривень 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 – 912 грн. 00 коп. (дев`ятсот дванадцять грн. 00 коп.) судового збору та 6000 грн.00 коп. (шість тисяч грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 50 % сплаченого судового збору, що становить – 912 грн. 00 коп. (дев`ятсот дванадцять грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Бровченко Ігор Володимирович, 01042, бульв. Дружби Народів, 7, оф.73, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , виданий 02.12.2004 р. виданий Тальнівським РВУМВС України в Черкаській області, адреса місця реєстрації: 20401, вул.Соборна, 124, кв.44, м.Тальне, Звенигородський район, Черкаська область.

Суддя І.В. Москаленко