Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №696/938/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

27.08.2026

Справа № 696/938/26

Провадження № 2/696/666/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондарь Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и в :

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі в тексті - АТ «ПУМБ») звернулось до Кам`янського районного суду Черкаської області з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в розмірі 141 852,80 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 червня 2024 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1002204489701, на підставі якого відповідачу видано кредит в сумі 120 000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 29 квітня 2026 року утворилася заборгованість в розмірі 141 852,80 грн, з яких 99 996,61 грн - заборгованість за кредитом, 13,04 грн - заборгованість за процентами, 41 843,15 грн - заборгованість за комісією.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не надав.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позові представник ОСОБА_2 просила розглянути справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення заперечень не має.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, явку представника не забезпечив.

Суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

На підставі статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

05 червня 2024 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1002204489701 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За цим договором АТ «ПУМБ» зобов`язалося надати кредит на споживчі цілі в розмірі 120 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит згідно з графіком платежів та обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до заяви № 1002204489701 (а.с. 6-7).

Сторони погодили, що кредит надається на строк 36 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 2,22%, розмір процентної ставки - 0,010% річних, розмір денної процентної ставки складає – 0,073%, схема повернення кредиту - ануїтетна (рівними платежами).

Водночас 05 червня 2024 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту - інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 7 (на звороті)).

Згідно з платіжною інструкцією № ТR.80567422.71118.8810 від 05 червня 2024 року АТ «ПУМБ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 120 000,00 грн за договором № 1002204489701 від 05 червня 2024 року (а.с. 13 (на звороті)).

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за договором № 1002204489701 від 05 червня 2024 року за період з 05 червня 2024 року до 29 квітня 2026 року встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти та періодично здійснював погашення існуючої заборгованості (а.с. 15-16).

30 квітня 2026 року за вих. № КНО-44.2.2/1616 АТ «ПУМБ» направило письмову вимогу (повідомлення) відповідачу ОСОБА_1 , однак у наданий строк (протягом тридцяти днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу) заборгованість відповідачем погашена не була (а.с. 12 (на звороті)).

З розрахунку заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002204489701 від 05 червня 2024 року встановлено, що заборгованість відповідача становить 141 852,80 грн, з яких 99 996,61 грн - заборгованість за кредитом, 13,04 грн - заборгованість за процентами, 41 843,15 грн - заборгованість за комісією (а.с. 14).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами і вносив платежі на погашення заборгованості. Проте відповідач, всупереч положенням частини першої статті 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів, не спростував наявну заборгованість та не надав доказів повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частиною другою статті 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Водночас у відповідності до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи із вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе за договором зобов`язань по поверненню тіла кредиту та процентів, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору. При цьому позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 41 843,15 грн, з приводу якої суд зауважує наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 серпня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб «Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.» (а.с. 9-12).

Проте банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» був ознайомлений відповідач ОСОБА_1 та погодився з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 5 заяви № 1002204489701 від 05 червня 2024 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,22%. Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена в розділі «ГРАФІК ПЛАТЕЖІВ та обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Розмір такої комісії за кредитним договором № 1002204489701 складає 2,22% щомісяця, що становить 2 664,00 грн (а.с. 7).

Однак у заяві № 1002204489701 від 05 червня 2024 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 5 заяви № 1002204489701 від 05 червня 2024 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21; у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором № 1002204489701 від 05 червня 2024 року в суму 41 843,15 грн.

Так, згідно з розрахунком заборгованості позивачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1002204489701 від 05 червня 2024 року було зараховано на погашення комісії кошти, які відповідач сплачував на погашення кредиту, в сумі 15 991,31 грн. За відсутності доказів щодо наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, а також вчинення банком додаткових дій з обслуговування кредитної заборгованості вказану суму коштів слід урахувати при визначенні розміру сплаченої кредитної заборгованості і, відповідно, зменшити зазначену у розрахунку позивача заборгованість за кредитом до 84 018,34 грн (100 009,65 – 15 991,31 = 84 018,34).

З урахуванням наведеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, - 1 576,91 грн (84 018,34 х 2 662,40 / 141 852,80).

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 615, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1002204489701 від 05 червня 2024 року в сумі 84 018 (вісімдесят чотири тисячі вісімнадцять) грн 34 (тридцять чотири) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1 576 (одну тисячу п`ятсот сімдесят шість) грн 91 (дев`яносто одну) коп у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070; код в ЄДРПОУ: 14282829, рахунок IBAN: НОМЕР_1 , МФО: 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 виданий Кам`янським РВ УМВС України в Черкаській області 26 грудня 2000 року; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Н.А. Білопольська