Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №695/2311/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/2311/26

номер провадження 2/695/2395/26

26 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 540 грн.

Позов мотивує тим, що 25.10.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 (далі- відповідач) укладено Кредитний договір № 40304095 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, відповідачеві були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3100 грн. Відповідач зобов`язання за договором не виконав. До позивача за договором факторингу перейшло право вимоги до відповідача. Заборгованість відповідача за договором складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3100 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 7440 грн, які й просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судові засідання, призначені по справі, представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання відповідач не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких заяв від неї та відзиву на позов не надходило, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалу про відкриття провадження та судові повістки суд направляв відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, і відповідач їх отримував.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справу, про що вказано в позовній заяві, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

25.10.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 40304095 про надання фінансового кредиту. Зазначений договір і додаток № 1 до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 681823, відправленим відповідачеві на його телефонний номер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацією клієнта ТОВ «ФК «Ірбіс» від 16.02.2026.

За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору.

Відповідно до п. 3.1 – 3.2 договору за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3100 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Відповідно до п. 4.2 Договору Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 23.01.2022 року (шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства).

Відповідно до зазначених вище умов Договору ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 3100 грн шляхом зарахування 25.10.2021 о 16:45 кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3152_251024112801 від 24.10.2025.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позикодавець виконав свої зобов`язання з перерахування коштів позичальнику – відповідачу.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Твердження позивача щодо невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань та виникнення заборгованості за договором споживчого кредиту № 40304095 від 25.10.2021 не спростовані належними та допустимими доказами.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зважаючи на надані позивачем докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором і відсутність доказів повного погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором – не повернення виданих йому кредитних коштів.

У подальшому, згідно Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 40304095 від 25.10.2021 від ТОВ «ФК «Ірбіс» до позивача.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № №01092025/1 від 01.09.2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 10540 грн, з яких 3100 грн сума заборгованості за основною сумою боргу і 7440 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» провело оплату ТОВ «ФК «Ірбіс» за договором факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація – це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд установив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, укладеним згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

Відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти в сумі 3100 грн. Щодо розміру процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Розрахунок процентів, проведений позикодавцем, передбачає їхній розмір 7440 грн, право вимоги яких перейшло за договором факторингу до позивача.

Розрахунок проведено в межах визначеного договором про споживчий кредит строку кредитування, згідно визначених договором процентних ставок (п. 3.1-3.2, 4.1-4.2), розрахунок математично вірний.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір на загальну суму 2662,40 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5500 грн суд зазначає наступне.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №39493634/01 від 2 січня 2026 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика»; додаткову угоду до вказаного договору від 08.05.2026; копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 8 серпня 2026 року та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 6 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року. Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 1 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц.

При визначенні розміру витрат до стягнення з відповідача суд враховує, що предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 10540 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України. Розмір наданих позивачеві послуг складає 5500 грн.

Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, незначну складність справи, види правової роботи (написання позовної заяви, надання правових консультацій та под., без участі в судових засіданнях), критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, правові позиції Верховного Суду, які має суд брати до уваги згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 353-355 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість у розмірі 10 540 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 39493643).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя К.І. Апанасенко