Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №691/33/26 — Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/33/26

провадження № 1-кп/691/262/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

обвинувачена ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області кримінальне провадження №12025250380000382 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Одеса Одеської області, українка, громадянство України, з вищою освітою, одружена, інвалід ІІ групи, місце реєстрації і місце проживання АДРЕСА_1 , пенсіонерка, раніше не судима,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 Кримінального Кодексу України, -

встановив:

ОСОБА_4 , 16 листопада 2025 року, близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи у м`ясному магазині по вул.Миру №88 м.Городище Черкаського району Черкаської області, умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого викрадення грошових коштів, шляхом знахідки, здійснила привласнення платіжної (банківської) картки, яка видана АТ «ОщадБанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 .

У відповідності Закону України «Про інформацію», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» і ст. 200 КК України платіжні банківські картки є електронним платіжним документом. У відповідності до ст. 1 Закону України «Про інформацію», підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку.

Один із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби, серед яких є платіжні картки, які є емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи іншого виду картками, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або в банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Спеціальним платіжним засобом разом із іншими визнається платіжна картка, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якої її держатель, здійснює платіжні операції, установлені договором з емітентом - банком, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних засобів, тобто проводить операції з її випуском.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України - привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Окрім того, вона ж, 16 листопада 2025 року, о 09 годині 35 хвилин, достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та який продовжено Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 на строк 90 діб, знаходячись в м.Городище, використовуючи банківську картку, видану АТ «ОщадБанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , яку напередодні привласнила шляхом знахідки, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю власника та очевидців, шляхом вільного доступу, за допомогою банківської картки, виданої АТ «ОщадБанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , до якої вона мала код доступу, умисно, таємно, шляхом використання в терміналі за адресою: вул.Миру, №86, м.Городище, Черкаського району, Черкаської області, викрала грошові кошти на загальну суму 6820,00 грн., чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму, а викраденими грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Судовий розгляд проведено в межах пред`явленого обвинувачення, згідно обвинувального акту затвердженого 09 січня 2026 року начальником Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , відповідно до ст.337 КПК України.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 10 КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної Декларації прав людини та ст.14 Міжнародного Пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України). Принцип змагальності конкретизовано і в ст.22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав висунуте обвинуваченій обвинувачення у вчиненні інкримінованих їй правопорушень та зазначив, що доводиться воно зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнала повністю і суду пояснила, що, дійсно, 16 листопада 2025 року, близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи у м`ясному магазині по вул.Миру №88, м.Городище Черкаського району, Черкаської області, шляхом знахідки знайшла банківську картку і здійснила її привласнення та в подальшому умисно, таємно, шляхом використання в терміналі за адресою: АДРЕСА_2 зняла кошти на загальну суму 6820,00 грн. і розпорядилася на власний розсуд, придбавши необхідні речі побуту. Потерпілій заподіяну шкоду відшкодувала, грошові кошти повернула.

Потерпіла ОСОБА_5 належно повідомлена про участь в судовому засіданні, для участі не прибула.

У кримінальному провадженні №12024250380000453 суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.185 КК України та ч.1ст.357 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, її покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального провадження, котрі ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Кваліфікація дій обвинуваченої є правильною, оскільки, вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, та привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, суд прийшов до переконання, що вони обґрунтовують та доводять пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, а тому її необхідно притягнути до кримінальної відповідальності за ч.4ст.185 КК України та ч.1ст.357 КК України і призначити відповідне покарання.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність, п.86 рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Вєренцов проти України».

Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, яка має вік 72 роки, осудна, одружена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонерка, інвалід ІІ групи, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває згідно відповіді від 25 листопада 2025 року №01-03-06/1415 Комунального некомерційного підприємства «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради, вперше притягується до кримінальної відповідальності згідно до вимоги ДІАП НПУ УІАП ГУНП в Черкаській області від 26 листопада 2025 року, обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання не встановлено;

- вимоги ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- роз`яснення, наведені в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;

- практику ЄСПЛ, зокрема рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає співмірним, щоб втручання вважалося пропорційним, і воно має відповідати тяжкості правопорушення та не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

З врахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінальних правопорушень у відповідності до вимог ч.4ст.185 КК України із застосуванням положень ст.ст.63,75,76 КК України, та ч.1ст.357 КК України із врахуванням положень ст.ст.53,61,72, КК України, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, яка має вік 72 роки, пенсіонерка.

Визначене обвинуваченій покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Запобіжні заходи до обвинуваченої ОСОБА_4 на досудовому слідстві, як і під час судового розгляду, судом не обиралися.

Речові докази: чек про зняття грошових коштів від 18 листопада 2025 року долучений до матеріалів кримінального провадження № 12025250380000382, слід залишити зберігати при матеріалах судової справи; банківська картка АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 6820,00 грн., які передані на зберігання, під розписку, їх власнику ОСОБА_5 , повернути за належністю, звільшивши від зобов`язання по зберіганню до вирішення справи в суді.

Цивільний позов у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду, не заявлено.

Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватою в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо остання протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі п.1,п.2 ч.1ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Нагляд за засудженою ОСОБА_4 , як за особою звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснювати уповноваженому органу з питань пробації Черкаському районному сектору №1 філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області.

Визнати ОСОБА_4 винуватою в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить на день постановлення вироку 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, виконувати самостійно (окремо).

Запобіжні заходи стосовно ОСОБА_4 , на час вступу вироку у законну силу, судом не обиралися.

Речові докази у кримінальному провадженні у виді: чек про зняття грошових коштів від 18 листопада 2025 року, який долучено до матеріалів кримінального провадження №12025250380000382, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження; банківська картка АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 6820,00 грн. повернути власнику ОСОБА_5 , за належністю, звільнивши від зобов`язання за зберігальною розпискою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судове рішення, може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Городищенський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій і надіслати для відому потерпілій, а для виконання направити до Черкаського районного сектору №1 філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області.

Суддя ОСОБА_1