Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №922/2225/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р.м. ХарківСправа №922/2225/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Лозівської міської ради Харківської області

доФізичної особи-підприємця Горностаєва Сергія Леонідовича

простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Горностаєва С.Л., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 114.19,84 грн, а саме: основний борг – 78.785,33 грн, пеню – 1.375,09 грн, 3 % річних – 8.463,00 грн, інфляційні втрати – 26.196,42 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем свого зобов`язання за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині своєчасної та повної сплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії в період листопад 2022 - березень 2023, жовтень 2023 - березень 2024, листопад 2024 - березень 2025, листопад 2025 - березень 2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 з урахуванням малозначності справи №922/2225/26 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

15.07.2025 через канцелярію суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив (вх. №17284/26), в якому позовні вимоги не визнає та зазначає, що згідно з технічним паспортом на нежитлове приміщення, котре належить відповідачу на праві власності, централізоване опалення відсутнє, приміщення до магістральних мереж не приєднане. Відповідач опалював нежитлове приміщення виключно електричною енергією. Також зазначає, що останній звертався до позивача з проханням провести обстеження нежитлового приміщення за адресою: Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22, внаслідок чого отримав Акт обстеження нежитлового приміщення від 01.06.2023, в якому встановлено відсутність приладів опалення від централізованої системи теплопостачання. Втім, такий акт не містить підписів членів комісії. З огляду на це, позивачем не доведено фактичного споживання теплової енергії відповідачем у належному йому нежитловому приміщенні. Також відповідачем не вчинялося жодних дій щодо акцептування умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Враховуючи наведені обставини, просить суд відмовити в задоволенні позову КП "ТЕПЛОЕНЕРГО".

17.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17516/26), в якій не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне. В наданому відповідачем договору купівлі-продажу від 11.10.2011 №1291 не міститься жодної інформації про відсутність централізованого опалення в нежитловому приміщенні за адресою: Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22. Також надані акти про обсяги розподіленої електричної енергії не підтверджують ненадання послуги з постачання теплової енергії. Також заначає, що співвласниками багатоквартирного будинку №22 до 01.12.2021 не була обрана певна модель договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а тому по закінченню 30-денного терміну після опублікування на сайті Лозівської міської ради та на сайті підприємства примірнику публічного договору, із споживачами послуг почав діяти Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання. Довідки Голови ОСББ "1-22" від 20.05.2023 про відсутність у невизначеному в цій довідці приміщенні опалювальних приладів, не є підтвердженням відключення нежитлового приміщення відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання йому послуг з постачання тепла. Відповідачем не надавались документи, які б підтверджували здійснення відключення належного йому нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення у встановленому порядку, тому розподіл між споживачами спожитої в багатоквартирному будинку послуги з постачання теплової енергії здійснювався на підставі наявної інформації.

Правом на подання заперечень відповідач не скористався.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 08.05.2026 №476328218) торгівельне приміщення загальною площею 54,2 за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22 (далі - Приміщення) належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 11.10.2011, укладеного між Гладун Т.А. та Горностаєв С.Л., котрий посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Курявською О.О. та зареєстрований у реєстрі за №1291.

Рішеннями виконавчого комітету Лозівської міської ради від 11.10.2022 №658, від 21.03.2023 №223, від 10.10.2023 №1078, від 26.03.2024 №611, від 08.10.2024 №1936, від 25.03.2025 №340, від 07.10.2025 №1428, від 24.03.2026 №377 вирішено розпочати/закінчити опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 років.

На підставі Актів про підключення/відключення до/від подачі теплової енергії від 01.11.2022, 24.03.2023, 19.10.2023, 27.03.2024, 01.11.2024, 28.03.2025, 06.11.2025, 27.03.2026 здійснювалося подача теплової енергії до багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22.

Позивач зазначає, що житловий будинок за вказаною адресою оснащений централізованою системою теплопостачання, яка під`єднана до магістральних мереж КП "ТЕПЛОЕНЕРГО". Мережа систем теплопостачання нежитлового приміщення відповідача є невід`ємною частиною централізованих систем надання послуги з постачання теплової енергії житлового будинку в цілому.

Також, позивач вказує, що на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.08.2019 №830, на офіційному сайті КП "ТЕПЛОЕНЕРГО", а також на сайті Лозівської міської ради 01.11.2021 був розміщений Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Індивідуальний договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 та укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Оскільки Приміщення, котрі належать відповідачу на праві приватної власності, розташовані в житловому будинку за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22, то починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Індивідуального договору.

Згідно умовами Індивідуального договору КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" як виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки та на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до пункту 4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з пунктом 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Пунктом 30 Індивідуального договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 33 Індивідуального договору).

У відповідності до пункту 34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Положеннями пункту 51 Індивідуального договору передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Позивач зазначає, що ним протягом опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 постачалася теплова енергія до житлового будинку №22, в якому знаходяться Приміщення відповідача, а отже КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" забезпечувалось безперебійне надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл обсягів спожитої послуги та здійснення нарахувань (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту).

Нарахування здійснювались згідно з площею нежитлового приміщення відповідача на підставі тарифів затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області. Станом на на дату подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 78.785,33 грн, яка утворилася за період з 01.11.2022 по 27.03.2026.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за Індивідуальним договором у частині оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, останній звернувся до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статей 4, 5 ГПК України та статті 15 ЦК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Індивідуальним договором.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у різні періоди, за які позивачем у даній справі було здійснено нарахування теплової енергії, регулюються ЦК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022).

У Законі України "Про теплопостачання" надано визначення поняттям "споживач" та "теплова енергія", а саме: споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірна заборгованість виникла в період листопад 2021 - березень 2026 внаслідок постачання теплової енергії в Приміщення, котре належить на праві власності відповідачу. Позивач вважає, що обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за період листопад 2021 - березень 2026 має визначатись за Індивідуальним договором, укладеним 01.12.2021 між КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" та ФОП Горностаєвим С.Л., тоді як останній вказує, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини з приводу поставленої теплової енергії.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною першою статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг з постачання теплової енергіїза Індивідуальним договором, який є публічним договором, а також пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію з 01.05.2019.

Цим Законом регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

В обґрунтування висновку про те, що правовідносини між КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" та ФОП Горностаєвим С.Л. регулюються Індивідуальним договором, позивач посилається на абзац третій пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 13, 14 цього Закону.

Згідно із частиною сьомою статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до вказаних норм договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абзац третій пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання (частина п`ята статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 (далі - Правила), з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.

Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Пунктом 13 Правил передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

01.11.2021 на офіційному сайті Лозівської міської ради в мережі Інтернет був розміщений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (посилання - https://lozovarada.gov.ua/ogoloshennya/pro-nadannya-poslug-z-postachannya-teplovoji-energiji.html).

З матеріалів справи вбачається, що Приміщення відповідача розташовані в житловому будинку №22, мікрорайон 1, м. Лозова, Харківська обл. При цьому матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем або співвласниками багатоквартирного будинку рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення з КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" відповідного договору як виконавцем комунальної послуги.

Суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому не підписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не узалежнює його укладеності від обов`язковості підписання заяви-приєднання.

Отже, відповідачем була прийнята (акцептована) оферта позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", шляхом надання послуг з теплопостачання.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, укладений між сторонами Індивідуальний договір є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов`язань. Таким чином твердження відповідача про відсутність будь-яких договірних правовідносини з КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Позивач зазначає, що по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 78.785,33 грн, яка утворилася за період з 01.11.2022 до 27.03.2026.

Згідно з частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Виходячи з аналізу наведених вище положень Законів України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" суд зазначає, що чинне законодавство визначає, що обов`язок оплатити житлово-комунальні послуги виникає у споживача лише в разі їх отримання. З огляду на це, позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії в його Приміщення у спірний період та в заявленому розмірі.

Позивач зазначає, що розподіл обсягів комунальної послуги (послуги з постачання теплової енергії) для багатоквартирного будинку №22, мікрорайон 1 у м. Лозова виконано на основі показань вузла комерційного обліку теплової енергії у відповідності до порядку, викладеного у Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика №315). А нарахування (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) здійснювалося згідно з площею нежитлового приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області. Претензій або скарг з боку відповідача в спірний період не надходило.

Натомість суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду відповідних рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, які виставлялися ФОП Гонростаєву С.Л. Як і не надано доказів надсилання таких рахунків на адресу відповідача у відповідності до пункту 33 Індивідуального договору.

Окрім цього, позивач стверджує, що мережа системи теплопостачання Приміщення відповідача є невід`ємною частиною централізованою системи теплопостачання багатоквартирного будинку №22.

Разом із тим, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії, а саме: акти про підключення/відключення до/від теплової енергії; інформацію по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту, суд зазначає, що ці докази стосуються теплопостачання багатоквартирного будинку в цілому та не підтверджують постачання теплової енергії у спірний період саме до Приміщення відповідача.

З наданого позивачем Акту від 21.03.2023 щодо проведення обстеження стану теплового господарства першого поверху будинку за адресою: м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22, взагалі неможливо встановити, що таке обстеження проводилося в т.ч. щодо Приміщення відповідача загальною площею 54,2 кв. м (нежитлове приміщення з такою площею відсутнє в Акті). При цьому, в цьому ж листі комісія зазначає, що до частини приміщень комісії не було надано відповідного доступу, у зв`язку з чим посилання на те, що спірні приміщення опалюються від централізованої системи теплопостачання є помилковим.

Разом із тим з наданого відповідачем Технічного паспорту на нежитлове приміщення від 04.10.2011 вбачається, що в розділі 1.5. "Технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання" відсутні позначки щодо наявності опалення в цьому Приміщенні. Також у довідці Голови ОСББ "1-22" від 20.05.2023 зазначено, що Горностаєв С.Л. не користується послугами "ТЕПЛОЕНЕРГО", оскільки відсутні батареї та немає підключення тепла.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши наявні у справі докази суд вважає, що позивачем належними та вірогідними доказами не доведено, що Приміщення відповідача приєднано до централізованої системи теплопостачання багатоквартирного будинку №22 та в ньому наявні прилади опалення, в т.ч. транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення.

Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

А отже, в разі відокремлення від мереж (систем) централізованого опалення останній має відшкодовувати витрати за обсяг теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, котрі розподіляються між всіма власниками житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики №315.

Частиною 3 розд. III Методики № 315 встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Відтак, враховуючи правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги визначеної якості у замовника не виникає обов`язку з її оплати.

Крім того, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість (див. постанову Верховного Суду від 11.03.2026 у справі №920/1061/23(920/84/25)).

Разом із тим з наданого позивачем розрахунку вартості послуг, наданих ФОП Горностаєву С.Л. неможливо встановити механізму проведення такого розрахунку та розмежування постачання теплової енергії до приміщення та витраченої теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Даний розрахунок взагалі не містить усіх вихідних даних на підставі яких були проведені такі нарахування, зокрема, в ньому лише зазначено про кількість відпущеного тепла, тариф за 1 Гкал та суму заборгованості.

Суд зазначає, що позовна вимога про стягнення грошових коштів може бути задоволена лише за умови, якщо її розмір є таким, що піддається арифметичній (математичній) перевірці судом. Якщо ж заявлена до стягнення сума не може бути верифікована та перевірена у ході судового розгляду, така вимога не підлягає задоволенню. Водночас матеріали справи не містять всієї повноти первинних документів, які б належним чином підтверджували всі дані, зазначені у розрахунках позивача за заявлений період.

З огляду на обов`язок позивача обґрунтувати порядок та підстави нарахування, а також відповідність застосованих величин нормам Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилам №830 та Методики №315, відсутність в матеріалах справи первинних документів на підтвердження цих даних, позбавляє суд можливості самостійно встановити кількість теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено факт постачання теплової енергії до Приміщення відповідача, оскільки з наданого відповідачем технічного паспорта вбачається відсутність у зазначеному Приміщенні системи опалення. Водночас наданий КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" акт не містить відомостей щодо обстеження комісією саме спірного приміщення відповідача. З огляду на це, позивачем не доведено наявності підстав для виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості теплової енергії, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 78 785,33 грн задоволенню не підлягають. Оскільки, у світлі принципів змагальності та диспозитивності суд не повинен самостійно збирати докази задля встановлення обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог.

За таких обставин, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати за послуги з постачання теплової енергії на заявлену суму (78.785,33 грн) не доведений позивачем. Правові підстави для задоволення позовних вимог у частині основного боргу відсутні, позивач не довів отримання відповідачем певних послуг на заявлену суму та не обґрунтував належними первинними документами розрахунок заборгованості.

Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення основного боргу в розмірі 78.785,33 грн, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 1.375,09 грн, 3 % річних у сумі 8.463,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 26.196,42 грн, відповідно до положень статей 549, 625 ЦК України, котрі є похідними вимогами від основного зобов`язання (стягнення основного боргу).

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі .

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.662,40 грн залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Лозівської міської ради Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "27" серпня 2026 р.

СуддяН.С. Добреля