Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №372/603/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/603/22 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3910/2026 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кролевець, Сумської області, громадянина України, освіта вища, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 26.03.2021 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на два роки обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців, покладено певні обов`язки згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України; ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.08.2025 року ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного вироком Оболонського районного суд м. Києва від 26.03.2021 року за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України у зв`язку з усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ; 30.03.2021 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком один рік шість місяців, покладено певні обов`язки згідно п.1,2 ч.1 ст.76 КК України; ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.12.2024 року ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного вироком Дарницького районного суд м. Києва від 30.03.2021 року за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України у зв`язку з усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ; 16.06.2025 Шевченківським районним судом м. Дніпра за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років; 18.06.2025 Чечелівським районним судом міста Дніпра за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; 09.10.2025 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі; 30.06.2026 року Кролевецьким районним судом Сумської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді одного року обмеження волі,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку, 10 квітня 2021 року близько 15.00 години ОСОБА_7 маючи умисел вчинити крадіжку чужого майна, знаходячись на території КНП ОРР «Обухівська центральна районна лікарня», яка розташована по вулиці Будівельників № 1 в місті Українка Обухівського району Київської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_10 залишив свій велосипед марки «Premier Tsunami» чорно-зеленого кольору на території вказаної лікарні та за його діями ніхто не спостерігає, таємно від оточуючих вчинив крадіжку вказаного велосипеду вартістю 6917 гривень 72 копійки.

Після чого ОСОБА_7 з місця злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив майнової шкоди потерпілому ОСОБА_10 на вищевказану суму.

Прокурор, не погоджуючись із вироком суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Обухівського районного суду Київської області від 23.12.2025 щодо ОСОБА_7 скасувати в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного йому покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін. Дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 .

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що як вбачається з оскаржуваного вироку ОСОБА_7 був засуджений вироком Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2021 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. При цьому, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 засуджений за таємне викрадення майна, вчинене 10.04.2021, тобто у період іспитового строку за попереднім вищевказаним вироком, що свідчить про існування в обвинуваченого на момент вчинення нового злочину судимості за попередній вирок.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.12.2024 за поданням провідного інспектора Оболонського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2021 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку з усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України від 18.07.2024 року № 3886-IX. Зазначена ухвала суду набрала законної сили та не була переглянута у встановленому законом порядку.

Разом з тим, наявність вказаної ухвали Оболонського районного суду від 06.12.2024, лише перешкоджає застосуванню в даному випадку вимог ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання, проте для правильної кваліфікації злочину (наявність чи відсутність кваліфікуючої ознаки повторності) необхідно виходити з тих обставин, які існували на час вчинення злочину, а не на час постановлення вироку чи рішення суду вищої інстанції, про що вказано Верховним Судом у справі № 520/6591/15-к.

Таким чином, оскільки на час вчинення крадіжки обвинувачений відповідно до ч.1 ст.88, ч.1 ст.78, п.1 ч.1 ст.89 КК України мав судимість, його дії мають ознаку повторності, передбачену ч.2 ст.185 КК України. Враховуючи викладене, суд в оскаржуваному рішенні не мав підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, без ознаки повторності.

Таким чином, суд перекваліфікувавши дії обвинуваченого з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України, застосував закон, який не підлягає застосуванню, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії судді, вказані вимоги судом першої інстанції дотримані не повною мірою.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а тому, відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційному оскарженню і перегляду не підлягають та учасниками судового провадження не оспорюються.

Колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що суд в оскаржуваному рішенні не мав підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна, без ознаки повторності.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_7 засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2021 року за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на два роки обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців, на нього покладено певні обов`язки згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України та вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2021 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком один рік шість місяців, покладено певні обов`язки згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Разом з тим, судом взято до уваги, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.12.2024 року за поданням провідного інспектора Оболонського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2021 року за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України у зв`язку з усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2021 року також не підтверджує повторності дій обвинуваченого, навіть за відсутності відповідної ухвали суду про звільнення його від покарання за вказаним вироком.

Враховуючи зазначені обставини, судом не встановлено на час розгляду кримінального провадження інших підстав для кваліфікації протиправних дій обвинуваченого, які мали місце 10 квітня 2021 року та є предметом розгляду даного кримінального провадження, як повторність.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

За оскаржуваним вироком, як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції встановлено фактичні обставини кримінального провадження, відповідно до яких інкримінований злочин обвинуваченим ОСОБА_7 вчинено 10.04.2021 року, тобто в період іспитового строку за попередніми вироками Оболонського районного суду міста Києва від 26.03.2021 року та Дарницького районного суд м. Києва від 30.03.2021 року, що свідчить про наявність в обвинуваченого на момент вчинення нового злочину судимості за попередніми вироками.

Відтак, органом досудового розслідування дії обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Отже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2021 року за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, яке мало місце 17.03.2021 року.

Також, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2021 року ОСОБА_7 був засуджений за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, яке мало місце 19.01.2021 року.

З долучених прокурором матеріалів вбачається, що дійсно ухвалами Оболонського районного суду міста Києва від 06.12.2024 року та Обухівського районного суду Київської області від 19.08.2025 року, ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного відповідно вищезазначеними вироками Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2021 року та Оболонського районного суду міста Києва від 26.03.2021 року, у зв`язку з усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ.

Колегія суддів зауважує, що є обґрунтованим твердження апеляційної скарги прокурора про те, що для правильної кваліфікації злочину, зокрема встановлення наявності чи відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, необхідно виходити з обставин, які існували на час вчинення злочину, а не на час постановлення вироку чи ухвалення рішення судом вищої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.32 КК України, вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

У примітці до статті 185 КК України зазначено, що у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Колегія суддів зазначає, що кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену ст.32 КК України, є самостійним злочином. Специфіка повторності, як особливого виду множинності злочинів, полягає у тому, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні чи схожі за своїми ознаками злочини. Повторність виникає незалежно від того, чи була винна особа засуджена раніше за вчинення одного чи кількох злочинів, які утворюють повторність.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2010, передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК України вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 591/4366/18 від 14.09.2020 року, сам факт вчинення злочину не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні. Тобто, лише за умов, коли суд безпосередньо досліджує докази та у вироку встановить доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому.

Крім того, системне тлумачення норм закону свідчить про те, що необхідно розрізняти особливості інкримінування особі ознаки повторності в одному чи різних кримінальних провадженнях стосовно неї, зокрема: коли за наявності повторності тотожних чи однорідних злочинів така кваліфікуюча ознака інкримінується особі в одному кримінальному провадженні без постановлення обвинувального вироку стосовно першого епізоду суспільно небезпечної поведінки особи; та у різних кримінальних провадженнях, коли розгляд кримінального провадження за першим епізодом розглядається (або розслідується) в іншому кримінальному провадженні щодо тієї ж особи. При цьому основою для такого поділу є врахування принципу презумпції невинуватості особи.

Тобто, у різних кримінальних провадженнях стосовно однієї і тієї ж особи підставою для кваліфікації дій особи за ознакою повторно є факт постановлення стосовно неї обвинувального вироку у іншому кримінальному провадженні за епізодом, що дає підстави кваліфікувати її дії з урахуванням повторності.

Як вбачається з аналізу вищевикладених вимог закону, під час вирішення питання про наявність повторності тотожних злочинів, а також питання кваліфікації таких злочинів, необхідно врахувати факт засудження особи за скоєння злочинів, які відповідають одному і тому ж складу злочину та можуть утворити повторність.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, за злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, скоєний ОСОБА_7 17.03.2021 року, він був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2021 року.

Крім того, за злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, скоєний ОСОБА_7 19.01.2021 року, він був засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2021 року.

Крім того, з долучених прокурором матеріалів вбачається, що вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 30.06.2026 року, ОСОБА_7 засуджений за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке мало місце 25.06.2020 року, до покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді одного року обмеження волі, яке обвинуваченим фактично не відбуто. Вказана судимість не знята та не погашена, відповідно до вимог ст.ст. 90-91 КК України. Отже, щодо ОСОБА_7 постановлено обвинувальний вирок в іншому кримінальному провадженні за ч.3 ст.185 КК України, що також свідчить про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України.

Отже, на момент вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7 оскаржуваним вироком від 23.12.2025 року, яке, відповідно до фактичних обставин кримінального правопорушення вчинене ОСОБА_7 10.04.2021 року, стосовно нього було постановлено обвинувальні вироки Оболонського районного суду міста Києва від 26.03.2021 року та Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2021 року у інших кримінальних провадженнях, відповідно за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Та обставина, що на момент постановлення оскаржуваного вироку Обухівського районного суду Київської області від 23.12.2025 ОСОБА_7 було звільнено від покарання за попередніми вироками у зв`язку з усуненням караності відповідних діянь на підставі Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ, не свідчить про відсутність у його діях ознаки повторності на момент вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.

Так, ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 06.12.2024 року та Обухівського районного суду Київської області від 19.08.2025 року були постановлені після вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні, а тому сам факт подальшого звільнення ОСОБА_7 від покарання за попередніми вироками не може автоматично усувати юридичне значення цих судимостей для оцінки наявності ознаки повторності на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно, з урахуванням чинних, на момент вчинення кримінального правопорушення за оскаржуваним вироком, вироків Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2021 року та Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2021 року, виключив кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення «повторно» в діях ОСОБА_7 та перекваліфікував його дії з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України.

Відтак, органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

В свою чергу, суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.185 КК України, безпідставно виключив кваліфікуючу ознаку - вчинення крадіжки повторно, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За наведених обставин, вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового вироку, яким слід кваліфікувати дії обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

За змістом положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, зважаючи на вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, стійких соціальних зв`язків не має.

Обставиною, що пом`якшує покарання, згідно ст.66 КК України, є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст.67 КК України, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.

На переконання колегії суддів, саме таке покарання, відповідатиме вимогам ст.65 КК України, а також буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Положеннями п.3 ч.1 ст.49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, статтею 12 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, що мало місце 10.04.2021 року.

Натомість, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 був засуджений вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке мало місце 31.03.2025 року, Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 червня 2025 року за кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, яке мало місце 23.09.2024 року та Чечелівського районного суду м. Дніпра від 18 червня 2025 року за кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, яке мало місце 16 серпня 2024 року, тобто до постановлення оскаржуваного вироку Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року в даному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що до закінчення передбаченого п.3 ч.1 ст.49 КК України п`ятирічного строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, вчинене 10.04.2021 року, ОСОБА_7 вчинив нові умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України, які відповідно до вимог ч.3 ст.49 КК України переривають перебіг строку давності, підстави для застосування положень ст.49 КК України та звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.404, 405,407, 409, 420, 615 КПК України колегія суддів,-

З А С У Д И Л А :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 13 серпня 2026 року.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк, з моменту отримання копії вироку.

Судді

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4