Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №527/1891/22 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1891/22

провадження 2/527/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павлійчук А.В.,

за участю секретарів судового засідання Козинко Ю.С.,Кривченко В.В., Мороз Ю.І.

в режимі відеоконференції представника позивача - Гавриленка О.В.,

в режимі відеоконференції представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області – Чопівського В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Глобине цивільну справу №527/1891/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глобинської міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобино Агро», Приватна агрофірма «Урожай» про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення, яким:

- Рішення 42 (позачергової) сесії 1 скликання Глобинської міської ради Полтавської області №2080 від 12 грудня 2018 року «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки 5320610100:00:021:0191, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району Полтавської області з метою передачі у приватну власність», яким надано ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність – визнати незаконним (недійсним) та скасувати;

- Рішення 49 сесії 1 скликання Глобинської міської ради Полтавської області №901 від 09 липня 2019 року «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8450 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320610100:00:001:1828, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району Полтавської області з метою передачі у власність», яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,8450 га, кадастровий номер 5320610100:00:001:1828 – визнати незаконним (недійсним) та скасувати;

- Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:001:1828 (Номер запису про право власності 33764684, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49264581 від 21.10.2019) та припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:001:1828.

- Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320610100:00:001:1828 та скасувати кадастровий номер 5320610100:00:001:1828.

- Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №6744-СГ від 15.09.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність – визнати незаконним (недійсним) та скасувати.

- Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №477-СГ від 24.01.2018 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельну ділянку 2,0000 га, кадастровий номер 5320610100:00:021:0230 – визнати незаконним (недійсним) та скасувати;

- Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0230 (Номер запису про право власності 25602027, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40501215 від 05.04.2018) та припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0230.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальностю «ГЛОБИНО АГРО», код ЄДРПОУ: 31876859 на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0230, (номер запису про інше речове право 26025312, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40962749 від 07.05.2018 року) та припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальностю «ГЛОБИНО АГРО» на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0230;

- Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320610100:00:021:0230 та скасувати кадастровий номер 5320610100:00:021:0230.

- Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №6563-СГ від 09.09.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність – визнати незаконним (недійсним) та скасувати;

- Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №310554-СГ від 12.10.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) земельну ділянку 2,0000 га, кадастровий номер 5320610100:00:021:0229 – визнати незаконним (недійсним) та скасувати;

- Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0229 (Номер запису про право власності 23055886, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37808674 від 27.10.2017 року) та припинити право власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0229;

- Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Приватної агрофірми «УРОЖАЙ», код ЄДРПОУ: 30901811 на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0229, (номер запису про інше речове право 25837126, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40758079 від 23.04.2018 року) та припинити право оренди Приватної агрофірми «УРОЖАЙ» на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:0229;

- Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320610100:00:021:0229 та скасувати кадастровий номер 5320610100:00:021:0229.

Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка (пай № НОМЕР_4 ) площею 3,59 га кадастровий номер 5320610100:00:021:0018, яка розташована на території Глобинської міської ради Полтавської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Право власності на вищезазначену земельну ділянку позивачем набуто на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ПЛ № 186524 від 30.03.2005 року виданого Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрованого в «книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» за № 010555300299. Відповідний державний акт є чинним та не скасований.

Крім того, разом із отриманням земельної ділянки у власність на земельну ділянку було виготовлено технічну документацію, присвоєно кадастровий номер та визначено межі. За результатом чого Розпорядженням Голови Глобинської РДА № 275 від 23.03.2005 року позивачеві було затверджено «Технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на право на земельні частки/паї/ на ділянці колишнього КСП «Росія» в межах Глобинської міської ради та було передано земельну ділянку у власність.

Позивач отримала в приватну власність земельну ділянку (пай № НОМЕР_4 ) із земель колективної власності КСП «Росія» за результатом розпаювання (приватизації) земель переданих у колективну власність у відповідності до Проекту організації території земельних ділянок в розмірі права на земельну частку (пай) на ділянці приватизації КСП «Росія». Вищезазначений факт підтверджується Рішенням Виконавчого комітету Глобинської міської ради Полтавської області від 20 березня 2000 року № 410 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паю) громадянам, які бажають вести своє господарство одноосібно», викопіровкою із земель колективної власності КСП «Росія», Розпорядженням Голови Глобинської РДА № 103 від 16.02.2004 року «Про посвідчення права власності а земельну часту (пай) згідно сертифіката на право на земельну частку (пай).

З метою приведення права приватної власності на землю передану позивачу згідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ПЛ № 186524 від 30.03.2005 року до вимог сучасного законодавства, зокрема внесення електронних відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з метою відображення земельної ділянки в електронній системі Державного земельного кадастру, позивач звернувся Державного кадастрового реєстратора відділу у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою № ЗВ-9707485632019 від 04.10.2019 року про внесення відомостей (змін до них) про земельну ділянку площею 3,59 га, кадастровий номер 5320610100:00:021:0018 до Державного земельного кадастру.

За результатом розгляду вищезазначеної заяви позивачем було отримано Рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру № РВ- 5301715192019 від 07.10.2019 року.

Згідно Рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру № 5301715192019 від 07.10.2019 року, позивачу було відмовлено у внесенні в ДЗК інформації про земельну ділянку кадастровий номер 5320610100:00:001:0018, оскільки в Державному земельному кадастрі виникла помилка « ОСОБА_6 ділянок з ділянкою 5320610100:00:001:1828 площа співпадає на 13,8467 %. Перетин ділянок з ділянкою 5320610100:00:021:0230 площа співпадає на 44,7693%. Перетин ділянок з ділянкою 5320610100:00:001:0229 площа співпадає на 39,988%».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру в межах земельної ділянки належної позивачу було сформовано, зареєстровано та передано у приватну власність відповідачів вищевказані земельні ділянки.

Також вказала, що вищезазначений факт перетину земельних ділянок підтверджується й висновком експерта № 17/18/19/936-947 складеного 31.07.2020 року в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12019170140000352.

Тобто, в Національній кадастровій системі зареєстровані земельні ділянки з кадастровим номером 5320610100:00:001:1828, 5320610100:00:021:0230, 5320610100:00:021:0229, які знаходяться в межах земельної ділянки позивача, яка була сформована та передана у власність раніше з кадастровим номером 5320610100:00:001:0018.

На сьогоднішній день позивач позбавлена права володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 5320610100:00:001:0018, так, як на зазначеній земельній ділянці «фактично на місцевості» існує реєстрація трьох інших земельних ділянок (у тому числі й права власності на них та права оренди), та майже всю площу земельної ділянки позивача перетинають (накладаються) інші земельні ділянки, які належать ОСОБА_5 (перетин на 13,8467 %), ОСОБА_3 (перетин на 44,7693), ОСОБА_4 (перетин на 39,988%).

Позивачем раніше було набуто право приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5320610100:00:021:0018, тому повторна передача іншим громадянам є не припустимою та грубо порушує конституційний принци недоторканості приватної власності передбачений статтею 41 Конституції України.

Зазначає, що саме з отримання рішення про відмову в реєстрації даних про земельну ділянку (07.10.2019 року) позивач й дізналася про наявність порушеного права на земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:001:0018, що і змусило її звернутися з даним позовом до Суду.

Від представника відповідача Глобинська міська рада – голови Джуся С.Д. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що що він не погоджується з твердженнями позивача та вважає, що прийняті по справі рішення відповідають вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказав, що Рішенням 36 сесії першого скликання Глобинської міської ради № 493 від 20.06.2018 року, затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

Згідно Акту приймання-передачі за порядковим номером 235 до комунальної власності Глобинської міської територіальної громади було передано земельну ділянку площею 23,4422 кадастровий номер 5320610100:00:021:0191. В Акті приймання-передачі щодо кожної ділянки, яка передається зазначалися відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку та відомості про обмеження у використанні земельної ділянки. Щодо даної земельної ділянки, то у Акті приймання-передачі було зазначено про відсутність будь-яких інших прав чи обмежень щодо неї. Документів чи інформації щодо наявності інших незареєстрований речових прав (в тому числі земельних часток (паїв)) чи обмежень на даній земельній ділянці, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не було надано.

Згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України. Таким чином, відповідно до діючого законодавства ними були подані відповідні документи для державної реєстрації прав до відділу з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Глобинської міської ради.

10.08.2018 року Державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Глобинської міської ради, на підставі заяви від 07.08.2018 №29530438, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42487310, яким зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320610100:00:021:0191 площею 23,4422 га за Глобинською міською радою.

Зазначив, що керуючись Земельним кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про землеустрій», враховуючи пропозиції постійної комісії з питань земельних відносин, екології та навколишнього середовища, при відсутності обмежень щодо вищевказаної земельної ділянки та при відсутності законних підстав у відмові в задоволенні заяв ОСОБА_2 , рішеннямГлобинської міської ради першого скликання №2080 останньому був наданий дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8450 га, а в подальшому рішенням Глобинської міської ради №, 901 затверджені відповідні проекти землеустрою та надані безоплатно у приватну власність земельну ділянкк.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,8450 га кадастровий номер 5320610100:00:021:1828 утворилась шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:021:0191 площею 23,4422 га.

Вважають, що Глобинською міською радою були прийняті привальні по суті рішення, які відповідали на момент його прийняття вимогам Закону, а відповідач ОСОБА_2 , дотримуючись земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання у власність земельних ділянок визначеної Земельним кодексом України, правомірно набув право власності на бажані земельні ділянки ОСГ призначення.

У зв`язку з викладеним прохав відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Від представника відповідача ОСОБА_4 , а також третьої особи ПАФ «Урожай» – адвоката Левицького В.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник вказав, що зі змісту позову відомо, що ОСОБА_1 звернулася до суду у зв`язку з тим, що начебто її земельну ділянку площею 3,59 га кадастровий номер 5320610100:00:021:0018, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №186524, незаконно передано у власність ОСОБА_4 , який у подальшому передав її в оренду ПАФ «Урожай». Однак відповідач та третя особа не погоджуються із доводами позивача, оскільки вони не об`єктивні, не обґрунтовані і не підтверджені доказами.

Вказав, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , як того вимагає ЗУ «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.10.2017 року номер запису про право власності: 23055886.

Вказана земельна ділянка перебуваює в оренді ПАФ «Урожай» згідно договору № У-13/18 від 11.04.2018 року.

Таким чином, вже більше 4 років оспорювальна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_4 та використовуються ПАФ «Урожай», а тому доводи позивача, що про порушене її право вона дізналася лише 07.10.2019 року, у зв`язку з відмовою в реєстрації даних про його земельну ділянку, не відповідають дійсності.

Слід зазначити і той факт, що 13.02.2019 року ОСОБА_1 вже зверталася до Глобинського районного суду (справа №527/330/19) з позовною заявою про визнання права власності та його захист, яка хоч і не є ідентичною до позовних вимог, але стосується одних і тих же обставин, предмету та підстав позову.

До вищевказаного позову ОСОБА_1 приєднала докази щодо неможливості відновлення (встановлення) меж земельної ділянки площею 3,59 га кадастровий номер 5320610100:00:021:0018, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №186524 у зв`язку з реєстрацією земельних ділянок, що належать іншим громадянам.

Тобто, на момент подачі першого позову ОСОБА_1 , не дивлячись, що земельна ділянка з 2018 року перебувала у інших осіб, про що вона не міг не знати, було достеменно відомо про її порушене право.

Також вказав, що у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає про присвоєння належній їй земельній ділянці площею 3,59 га кадастрового номеру 5320610100:00:021:0018, що є підтвердженням начебто сформованості його земельної ділянки.

Однак, поняття кадастрового номеру надано лише у ст.1 прийнятого 07.07.011 року ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Зазначений позивачем кадастровий номер відсутній в інформаційній системі ДЗК, тобто інформація про цю земельну ділянку не вносилась до цієї Автоматизованої системи, що і не дає можливості визначити її місце знаходження та підтвердити право власності, адже Державний акт на право власності на земельну ділянку видається лише після формування земельної ділянки та її державної реєстрації з внесенням всіх відомостей і даних про неї.

Також ОСОБА_1 стверджує, що вона, з метою приведення у відповідність до чинного законодавства права приватної власності звернувся із заявою ЗВ-9707485632019 від 04.10.2019 року до Державного кадастрового реєстратора, однак отримала відмову №РВ-5301715192019 від 07.10.2019 року.

Такі доводи позивача є надуманими адже законодавство, щодо внесення інформації про земельну ділянку, її площу, кадастровий номер, поворотні точки, місце розташування, тощо, регулюється ухваленим ще 22.05.2003 року Верховною Радою України ЗУ «Про землеустрій» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36, ст. 282) та Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель затвердженого Наказом Держкомзему України 02.07.2003 № 174 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962, який втратив чинність 20.08.2012 року.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що при виготовленні технічної документації на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_1 потрібно було визначити місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки, внести до автоматизованої системи ДЗК вказану інформацію, що б і підтвердило її облік і визнання державою права на конкретну земельну ділянку.

Зі змісту документів, що знаходяться в технічній документації доданої до позову, яка виготовлена у 2005 році ДП «Центр державного земельного кадастру», Полтавська регіональна філія, Глобинський районний відділ, відсутні дані про місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), обмінного файлу, тощо.

Тобто з наданих документів не можливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яка за Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №186524 належить ОСОБА_1 .

Це ж підтверджує і сама позивач ОСОБА_1 , що її земельна ділянка з вищевказаними необхідними даними та інформацією не була внесена до ДЗК, адже вона звернулася про таку реєстрацію 04.10.2019 року та отримала Рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру №РВ-5301715192019 від 07.10.2019 року про реєстрацію земельної ділянки.

Таким чином, жодного доказу про порушення права власності ОСОБА_1 не надано.

Висновки експерта №17/18/19/936-947 складеного 31.07.2020 року в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12019170140000352 не можуть бути використані у даній справі, оскільки позивачем не доведено, взагалі факт існування такого провадження, за яким фактом воно розпочато, яке рішення у ньому прийнято та яким чином воно стосується предметом позову.

Більш того, не всі досліджувані у даній експертизі документи надані у підтвердження позову, а тому достовірність її висновків є сумнівними.

Зазначив і те, що у разі прийняття судом висновків вказаної експертизи, згідно якої перетин земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 стосовно земельної ділянки ОСОБА_8 сумарно складе 39,988 %, то ухвалення рішення про скасування права власності на ці ділянки призведе до безпідставно позбавлення права власності цього відповідача на 60,012 %.

Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Разом з відзивом подав клопотання про застосування строку позовної давності у даній цивільній справі в частині позовних вимог стосовно ОСОБА_4 , ПАФ «Урожай» та відмовити позивачеві у задоволенні позову на підставі ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України.

Від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до суду надходив відзив на позовну заяву, у якому представник вказав, що ОСОБА_9 видано держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ПЛ №186524 зареєстрованого 30.03.2005 року за №010555300301 на земельну ділянку площею 3,5900 га, кадастровий номер 5320610100:00:021:0018, яка розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району (на даний час Кременчуцького району) Полтавської області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5320610100:00:021:002018пакетно завантажена до НКС (відомості відсутні).

Вважають, що позивач пропустила строк позовоїдавості згідно ч.4 ст. 267 ЦПК України – що є правовою підтсавою для відмови у позові.

Поивач – ОСОБА_1 помилково вважає, що набула права власності на вище вказану земельну ділянку, оскільки земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державно реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Згідо інформації відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надаї листом № 53/432-23 від 30.01.2023 відомості в ДЗК про земельну ділянку з кадастровим номером 5320610100:00:021:002018 відсутні.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, не вказує, в чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання його прав Головним управлінням, якими доказами це підтверджується, з яких дій це вбачається. Слід вказати, що захисту підлягає лише конкретне (а не абстрактне) право та/або законний інтерес, яке порушено, не визнано або піддано оспорюванню станом на момент звернення до суду (а не на майбутнє). Отже, Позивачем не підтверджено взагалі права на звернення до суду, оскільки не обгрунтовано підстав для подачі позовної заяви.

Окрім того, будь-яких протиправних дій стосовно Позивача Головне управління в даному випадку не вчиняло, його права не порушувало, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 30.07.2024 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою та провадження у справі зупинено.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 13.11.2024 року провадження у справі відновлено.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_10 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та прохав їх задовольнити.

У судовомих засіданнях, представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, представник відповідача Починок А.А. та третьої особи ПАФ «Урожай» – Левицький В.І. позовні вимоги не визнали, прохали відмовити в їх задоволенні та послалися на обставини, викладені у наданих відзивах на позов.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник Глобинської міської ради Полтавської області не з`явилися, про місце і час розгляду справи належним чином повідомлені, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

З огляду на ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Судом встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Глобинської міської ради Полтавської області від 20.03.2000 року № 410 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паю) громадянам, які бажають вести своє господарство одноосібно", ОСОБА_1 згідно схеми поділу земель колективної власності КСП «Росія» надано дозвіл на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну частку (пай) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського товариства (т.1 а.с.24-26).

Розпорядженням голови Глобинської РДА від 16.02.2004 року № 103 "Про посвідчення права власності на земельну частку (пай) згідно сертифіката на право на земельну частку (паю)" посвідчено ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) (т.1 а.с.27-28).

Розпорядженням голови Глобинської РДА від 23.03.2005 року № 275 "Про затвердження меж та розмірів земельних ділянок громадян при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі та посвідчення права власності на землю державними актами передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у межах та розмірах відповідно до Технічної документації (т.1 а.с.29-30).

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 23.03.2005 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ПЛ № 186524(пай №350) площею 3,5900 га для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010555300290 (т.1 а.с.23).

У 2005 році Глобинським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (т.1 а.с.31-34).

07.10.2019 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 04.10.2019 (реєстраційний номер ЗВ-9707485632019) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення №РВ-5301715192019 від 07.10.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа. Та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. А саме, перетин ділянок з ділянкою 5320610100:00:001:1828 площа співпадає на 13,8467 %. Перетин ділянок з ділянкою 5320610100:00:021:0230 площа співпадає на 44,7693%.Перетин ділянок з ділянкою 5320610100:00:021:0229 площа співпадає на 39,988%. (т.1 а.с.45).

Згідно наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: №303833117 від 29.06.2022 – земельна ділянка за кадастровим номером 5320610100:00:001:1828 площею 1.845 га належить відповідачу ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1909767853206) та зареєстрована на підставі Рішення Глобинської міської ради №1274 від 26.09.2019 р.; №303842і74 від 29.06.2022 земельна ділянка за кадастровим номером5320610100:00:021:0230 площею 2 га належить ОСОБА_11 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1524892753206) та зареєстрована на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №477-СГ від 24.01.2018 р.; №303841371 від 29.06.2022 земельна ділянка за кадастровим номером 5320610100:00:021:0229 площею 2 га належить відповідачу ОСОБА_4 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1391138153206) та зареєстрована на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №10554-СГ від 12.10.2017 р. (т.1 а.с.47,59, 67).

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 755/10947/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, виснувала про ефективність витребування як способу захисту прав особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, у разі її накладення на syie земельну ділянку, але таке витребування можливе лише у межах тієї частини земельної ділянки, що накладається.

Правовідносини у даній справі, що розгглядається, та у справі № 446/478/19 є подібними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19 вирішувала питання щодо витребування земельної ділянки, яка частково накладається на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні позивача.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність відповідача якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Віндикаційний позов дає змогу більшою мірою вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 вказала, що частини земельних ділянок, що перебувають у власності відповідачів, накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у її власності.

Суд зазначає наступне, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Так, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення Глобинської міської ради №2080, вичерпало свою дію виконанням. Визнання цих рішень недійсними не поновить порушене право або законний інтерес позивача.

Крім того, як неодноразово зазначалось у правових висновках Великої Палати Верховного Суду, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).

Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачам було передано частини земельних ділянок, які накладаються на земельну ділянку позивача.

Щодо вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права власності, скасування кадастрових номерів, то суд зазначає наступне: у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).

Таким чином, в даному випадку належним способом захисту прав ОСОБА_1 є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що належить йому на праві власності та накладається на земельні ділянки, що знаходяться у власності відповідачів.

Отже, суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів є неефективним.

Вирішуючи спір, суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування судом принципу juranovitcuria («суд знає закони»), безпосередньо залежить як від предмета пред`явленого позову, так і від конкретних фактичних обставин, встановлених судом у кожній справі окремо.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 902/1592/15, від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 05 червня 2019 року у справі № 909/452/18.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

Отже, з огляду на наведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд залишає судові витрати за позивачем.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глобинської міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобино Агро», Приватна агрофірма «Урожай» про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 24.08.2026 року.

Суддя А. В. Павлійчук