Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №375/1712/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1712/26

Провадження № 1-кп/375/139/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Рокитне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026100130003500 від 08.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорнобиль, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з середньою освітою, не депутата, не одруженого, не адвоката, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», раніше судимому 19.06.2026 Рокитнянським районним судом Київської області за ч.1 ст.286-1, ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді стрільця-санітара першого відділення охорони взводу ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6

Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ч.ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч.ч. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, не пізніше 13 години 00 хвилини 07.04.2026 самовільно залишив ІНФОРМАЦІЯ_2 , дислокований в АДРЕСА_2 , та до 16 години 10 хвилин 30.06.2026 проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього.

У подальшому, о 16 годині 10 хвилин 30.06.2026 ОСОБА_4 затримано слідчим в порядку ст. 208 КПК України у селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що обвинувачення йому зрозуміле, вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає повністю. Пояснив, що проходить військову службу за мобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснив, що у провадженні Рокитнянського районного суду Київської області відносно нього на розгляді перебувало інше кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 1 ст. 382 КК України.

Зазначив, що мав намір особисто брати участь у судових засіданнях під час розгляду вказаного кримінального провадження, однак командування ІНФОРМАЦІЯ_2 не відпускало йогозі служби його для участі в судових засіданнях.

У зв`язку з цим 07 квітня 2026 року він самовільно залишив місце проходження військової служби — ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього він вирішив до місця проходження військової служби не повертатися та перебувати за місцем свого проживання, знаходитись дома, де перебував до моменту затримання, до 30.06.2026 року. Вільний час проводив на власний розсуд. Щиро кається.

Показання обвинуваченого підтверджуються фактичними обставинами справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, враховуючи згоду учасників судового процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, учасникам кримінального провадження, роз`яснено щодо правильності розуміння зазначеними особами змісту цих обставин, добровільності такої позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч.5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

ОСОБА_4 раніше судимий, має постійне місце проживання, не працює, під наглядом лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, не одружений, не має на утриманні має дітей та інших непрацездатних осіб, є військовослужбовцем.

За таких даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, та виходячи з того, що призначене покарання, має бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону

У судовому засіданні під час судових дебатів прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув?язнення з 30.06.2026 по дату постановлення вироку. При призначенні покарання обвинуваченому просив, зокрема, врахувати ч. 4 ст. 70 КК України та шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 19.06.2026, більш суворим, призначеним даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_4 основне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується не відбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.

Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає остаточне покарання за сукупністю вироків.

Судом встановлено, що вироком Рокитнянського районного суду Київської області області від 19.06.2026 ОСОБА_4 був засуджений за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Слід враховувати, що дане кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, є триваючим кримінальним правопорушенням із формальним складом.

У цьому кримінальному провадженні інкримінований ОСОБА_4 період триваючого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закінчився о 16 год.10 хв. 30.06.2026, тобто після ухвалення вироку Рокитнянського районного суду Київської області від 19.06.2026 за ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Така позиція узгоджується з правозастосовною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 408/5060/17-к та від 21 травня 2020 року та у справі № 483/729/19 у частині визначення моменту закінчення триваючого злочину, а також з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 1 червня 2020 року у справі № 766/39/17, відповідно до якого при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання за наявності іншого обвинувального вироку щодо цієї ж особи (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) необхідно брати до уваги саме час постановлення попереднього вироку, а не час набрання ним законної сили, а також у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05 серпня 2020 року у справі №401/3143/18.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив дане кримінальне правопорушення під час відбуття покарання, суд приходить до висновку, що остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком, додаткове покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України за попереднім вироком в силу вимог ч. 4 ст. 72 КК України слід виконувати самостійно.

Вказане покарання, на переконання суду відповідає вимогам ч. 4 ст. 71 КК України, адже таке покарання є більшим від призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Вказане покарання на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.07.2026 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гаупвахти на строк 60 днів до 28.08.2026 включно.

Відповідно до протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 затриманий 30.06.2026 о 16 год. 10 хв. в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України.

Разом з цим, за приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення з 30 червня 2026 року по 24 серпня 2026 року включно.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 19.06.2026 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в умовах гаупвахти залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку, а саме 25 серпня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 попереднє ув`язнення починаючи з 30 червня 2026 року по 24 серпня 2025 року включно у строк відбутого покарання з розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_4 вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 19.06.2026 року додаткове покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки виконувати самостійно.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1