Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №728/3351/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/3351/25

Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1606/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Любчика О. В., Разгуляєвої О. В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі по тексту – ТОВ «Споживчий Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 07.04.2025-100003041 від 08.04.2025 у розмірі 19920,00 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 08.04.2025 між ним та відповідачем укладено Кредитний договір (оферти) № 07.04.2025-100003041 (далі також – Кредитний договір), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн зі строком позики – 217 днів і датою повернення (виплати) кредиту – 10.11.2025.

Позивач зазначав, що процентна ставка – фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Вказував, що комісія пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 540,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки 0,84% = (10 920,00/6 000)/217 х 100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Зауважував, що пройшовши ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку і підписавши електронним цифровим підписом заявку на отримання кредиту, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена із паспортом споживчого кредиту, додатком до анкети позичальника, пропозицією про укладення кредитного договору, які у своїй сукупності складають умови Кредитного договору. Того ж дня позивач на виконання пункту 4.1. Кредитного договору перерахував відповідачу кошти у рахунок кредиту – на банківський рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4338. Відповідачем зобов`язання за Кредитним договором не виконувались, тому утворилась заборгованість, яка складає 19 920,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – за основною сумою боргу, 9 300,00 грн – за нарахованими відсотками, 1 080,00 грн – комісія, 3 000 грн – неустойка.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.03.2026 позов ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.04.2025 № 07.04.2025-100003041 – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором від 08.04.2025 № 07.04.2025-100003041 у загальному розмірі 16 920,00 грн, а саме – 6 000,00 грн заборгованості за основним боргом, 9 300,00 грн заборгованості за нарахованими процентами та 540,00 комісії за надання кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» 2057,59 грн, в якості відшкодування сплаченого судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначав, що позивач належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту перерахувавши кошти на відповідний картковий рахунок, а відповідач, отримавши кредитні кошти, належним чином не виконувала свої обов`язки за договором, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за основним зобов`язанням по кредитному договору перед позивачем у розмірі 6 000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 9 300,00 грн за нарахованими відсотками та 540,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Щодо вимог про стягнення додаткової комісії, суд врахував, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 по справі № 363/1834/17 викладена правова позиція, за змістом якої немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживача», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України, та вимоги щодо неустойки не підлягають задоволенню враховуючи заборону нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.03.2026 скасувати в частині стягнення процентів, комісії та судових витрат, зменшити розмір нарахованих процентів та комісії до справедливого і співмірного розміру.

Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що нарахування процентів у сумі 9300,00 грн при сумі кредиту 6000,00 грн є надмірним та неспівмірним, суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості. Фактично розмір процентів перевищує отриману суму кредиту та ставить споживача у край невигідне становище.

Вказує на те, що вона є матір`ю трьох дітей та перебуває у складному матеріальному становищі, її дохід є мінімальним та недостатнім для одночасного забезпечення дітей і сплати кредитної заборгованості.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано загального впливу воєнного стану на можливість належного виконання кредитних зобов`язань.

Вважає, що вона як споживач не мала реальної можливості впливати на умови договору, який укладено шляхом приєднання, а умови щодо надмірних процентів та комісій є несправедливими для споживача фінансових послуг.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Споживчий Центр» просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач зазначає, що він не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Стверджує, що обрахування загальних витрат за споживчим кредитом базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов`язання належним чином, а саме згідно графіку платежів. У випадку належного виконання кожного окремого зобов`язання згідно графіку платежів кошти погашали б вимоги позивача у відповідності до частині 1 статті 534 ЦК України, таким чином, було б погашено першочергово комісію та проценти, а решта коштів погасила б базу розрахунку. У випадку належного виконання зобов`язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані враховуючи зменшену базу розрахунку. Тобто, положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України «Про споживче кредитування» мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником.

Наголошує на тому, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено п. 5 ст. 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%. Також, Законом України «Про споживче кредитування», передбачено п. 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

Вказує, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 08.04.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 07.04.2025-1000003041 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, зміст якого складають паспорт споживчого кредиту, додаток до анкети позичальника, пропозиція про укладення кредитного договору та заявка на отримання кредиту, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (а.с. 20-26).

Згідно з пунктами 2-7 заявки на отримання кредиту позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 6 000,00 грн зі строком позики – 217 днів, а позичальник зобов`язався повернути отриману суму кредиту не пізніше, ніж 10.11.2025 зі сплатою процентів за час фактичного користування кредитними коштами за фіксованою ставкою «Стандарт» у розмірі 1,0 процента в день протягом перших чергових 3 періодів користування кредитом, та фіксованою ставкою «Економ» у розмірі 0,5 процента в день протягом чергових періодів, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» користування кредитом на який надається кредит (а.с. 23, 23 зворот).

Також сторонами вищезгаданого договору позики погоджено сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 9% від суми кредиту та дорівнює 540,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом і неустойки у розмірі 90,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язань (а.с. 23 зворот, 24).

У відповідності до відомостей зафіксованих у копії повідомлення iPay.ua від 09.12.2025 вих. № 1-0912, позивач на виконання умов Кредитного договору № 07.04.2025-100003041 здійснив перерахування грошових коштів у сумі 6 000,00 грн на користь відповідача (а.с. 11).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, станом на 10.11.2025 така заборгованість складає 19 920,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – за основною сумою боргу, 9 300,00 грн – за нарахованими відсотками, 540,00 грн комісія за надання кредиту, 3 000,00 грн неустойка (а.с. 12).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «Споживчий Центр» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на провадження господарської діяльності з наданням послуг кредитування (а.с. 10).

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр», суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Споживчий Центр» належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту перерахувавши кошти на відповідний картковий рахунок, а відповідач, отримавши кредитні кошти, належним чином не виконувала свої обов`язки за договором, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за основним зобов`язанням по кредитному договору перед позивачем у розмірі 6 000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 9 300,00 грн за нарахованими відсотками та 540,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення додаткової комісії, суд врахував, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 по справі № 363/1834/17 викладена правова позиція, за змістом якої немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживача», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України, та вимоги щодо неустойки не підлягають задоволенню враховуючи заборону нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану.

Рішення суду оскаржується в частині задоволених вимог щодо стягнення процентів, комісії та судових витрат, в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в оскаржуваній частині.

З таким висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Розглядаючи спір, що виник між сторонами, судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується апеляційний суд, що між позивачем та відповідачем 08.04.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 07.04.2025-1000003041 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, зміст якого складають паспорт споживчого кредиту, додаток до анкети позичальника, пропозиція про укладення кредитного договору та заявка на отримання кредиту, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (а.с. 20-26).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

За умовами кредитного договору, сума кредиту 6 000,00 грн зі строком позики – 217 днів, дата повернення 10.11.2025.

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0 процента за 1 (один) день протягом перших чергових 3 періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «Чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% процента за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 540,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 540,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Неустойка: 90,00 грн, що нараховується за кожен день невикористання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невикористання/неналежного виконаного зобов`язання.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84%.

Таким чином, не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_1 щодо того, що нарахування процентів у сумі 9300,00 грн при сумі кредиту 6000,00 грн є надмірною та неспівмірною, суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості, розмір процентів перевищує отриману суму кредиту та ставить споживача у край невигідне становище, враховуючи наступне.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Отже, кредитним договором не передбачено встановлення денної процентної ставки понад граничний розмір, визначений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Тобто умовами кредитного договору погоджена сторонами денна процентна ставка становить 0,84%, яке не перевищує встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки у 1%.

Встановлення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, є правомірним, оскільки така комісія була прямо передбачена умовами укладеного сторонами кредитного договору, її розмір – 9 % від суми кредиту, що становить 540,00 грн, який визначений сторонами до укладення договору, а порядок її нарахування та сплати зазначений у договорі та графіку платежів.

Відповідно до п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому, щодо доводів заявника про вплив воєнного стану на можливість належного виконання кредитних зобов`язань, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції враховано п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та відмовлено у задоволенні стягнення 3 000,00 грн неустойки, разом з тим відповідачем не надано належних і допустимих доказів щодо наявності обставин, які звільняють відповідача від обов`язку сплати процентів за кредитним договором, комісії, які передбачені умовами договору.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року - залишити без змін.

Поновити дію рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Головуючий Судді