Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №747/170/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/170/26

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1651/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А.П.,

суддів: Любчика О.В., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року представник ТОВ «Споживчий центр» Оболонкова Ю.В. звернулась до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилалось на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 01.08.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 01.08.2025-100000029. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 189 днів, дата повернення кредиту – 05.02.2026. У договорі сторонами було погоджено розміри та види процентних ставок «Стандарт», «Економ»; розмір та види комісії за надання кредиту, розмір та види комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Умовами договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Відповідно до п 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту – перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача – 4149-49ХХ-ХХХХ-0852. кредитодавцем документи, що складають кредитний договір, підписувались електронним підписом. Позичальником документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником. Відповідно до умов договору від 01.08.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 4 000 грн, ОСОБА_1 01.08.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 4 000 грн. Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 18 720 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 4 000 грн, процентів – 5880 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту – 280 грн, додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 560 грн, відсотки, нараховані по ст 625 ЦК – 8 000 грн. Що стосується нарахування комісії за укладеним кредитним договором, то вона пов`язана із наданням послуги, а саме – перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, в том у числі й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Крім того, в позовній заяві представник позивача зазначає, що Законом України від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» зокрема, до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторами дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін, а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду на те, що нормами ЦК України врегульоване загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку, на думку представника позивача, мають застосовуватись саме норми ЗУ «Про споживче кредитування». Зважаючи на це нарахована та пред`явлена до стягнення неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 01.08.2025-100000029 від 01.08.2025 року в розмірі 18 720 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 в задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що 01.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 01.08.2025-100000029 у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивачем недоведено заявленого розміру заборгованості за кредитним договором № 01.08.2025-100000029 від 01.08.2025 року та факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та її розміру.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, 15 червня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося з апеляційною скаргою. Скаржник просить скасувати рішення Талалаївського районного суду від 18.05.2026 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості по кредиту за тілом, процентами та комісією і просить ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів та розміру заборгованості, неналежно оцінив надані докази та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Зазначає, що факт перерахування відповідачу 4 000 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06 квітня 2026 року, в якому зазначено дату, час, суму, номер транзакції, призначення платежу та номер платіжної картки в маскованому вигляді. На думку скаржника, цей документ є належним та допустимим доказом здійснення платіжної операції, а вимога суду про надання повного номера картки чи банківської виписки відповідача є необґрунтованою, оскільки така інформація становить банківську таємницю та не перебуває у володінні позивача.

Також скаржник посилається на те, що відповідач самостійно зазначив у заявці на отримання кредиту номер платіжного засобу та підтвердив достовірність наданих відомостей, а кредитний договір укладено належним чином. У сукупності з листом платіжної установи та кредитним договором ці докази, на думку скаржника, підтверджують факт надання кредитних коштів. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої факт отримання кредиту може підтверджуватися сукупністю доказів, а не виключно банківською випискою.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду про недоведеність розміру заборгованості, вказуючи, що поданий ним розрахунок заборгованості є належним доказом, а відсутність відзиву відповідача не спростовує заявлених позовних вимог.

Отже, на думку скаржника, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки наданими доказами підтверджуються факт укладення кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів та виникнення заборгованості.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 01.08.2025 о 00 год 21 хв ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором Е463 заявку на укладення кредитного договору № 01.08.2025-100000029 з ТОВ «Споживчий центр», відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (а.с. 31-33); інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с.33 зворот-34) пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 28-31).

Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта);

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.3.1 договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (якщо Комісія встановлена договором).

Відповідно до п.3.1 договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до п.4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49ХХ-ХХХХ-0852.

Відповідно до п.6.1 договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) процентів річних, які можуть бути нараховані кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких процентів.

Відповідно до п.9.1 договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором.

Відповідно до кредитного договору № 01.08.2025-100000029 (кредитної лінії) позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 189 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 05.02.2026; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів, зазначених у графіку платежів (чергові періоди); розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, у яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 7 % від суми кредиту та дорівнює 280 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 280 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражена у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,89 % (денна процентна ставка) = (6 720/4 000)/189х100%.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024. відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжне картку клієнта 01.08.2025 в 00 год 21 хв на суму 4 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 01.08.2025-100000029 (а.с.27)

Перерахування коштів здійснено на підставі договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с.22-26)

З розрахунку заборгованості за договором 01.08.2025-100000029 від 01.08.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає: основний борг - 4 000 грн, залишок відсотків - 5 880 грн, залишок відсотків за ст 625 ЦК - 8 000 грн, залишок комісій - 840 грн, всього -18 720 грн (а.с. 35-37).

Як убачається з апеляційної скарги, ТОВ «Споживчий центр» оскаржує рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, що складається з тіла кредиту, процентів та комісії. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів, а відтак - наявності заборгованості за кредитним договором № 01.08.2025-100000029 від 01 серпня 2025 року та його заявленого розміру.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків). Водночас, згідно з приписами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає повністю доведеним і встановленим факт укладення 01.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору №01.08.2025-100000029 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Вказаний кредитний договір був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Споживчий центр» на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 , на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір № 01.08.2025-100000029 від 01 серпня 2025 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Пунктом 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 64 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний: 1) дотримуватися правил здійснення платіжної операції з використанням платіжного інструменту та процедур безпеки, установлених договором з еквайром; 2) не розголошувати даних про держателя особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням платіжний інструмент; 3) не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати в договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Еквайр зобов`язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164).

Відповідно до пункту 159 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

У постанові від 06.05.2020 у справі № 372/223/17 Верховний Суд указав, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Позивачем надано до суду лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №583-0604 від 06.04.2026 з якого вбачається, що 01.08.2025 00:21:50 було успішно перераховано кошти на суму 4 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 819695708, призначення платежу: видача за договором кредиту № 01.08.2025-100000029 (а.с. 27).

Колегія суддів враховує, що в листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» зазначено номер платіжної картки НОМЕР_1 , на яку перераховано 4 000 грн. Перші шість та останні чотири цифри цього номера відповідають цифрам номера електронного платіжного засобу, зазначеного відповідачем у кредитному договорі

Крім того, дата і час перерахування коштів відповідають даті укладення кредитного договору, сума переказу відповідає сумі кредиту, номер договору в призначенні платежу повністю збігається з номером кредитного договору, укладеного між сторонами.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції та про апеляційний перегляд справи, не подав жодних заперечень щодо укладення кредитного договору, не заперечив факт отримання кредитних коштів, не заперечив належності йому платіжної картки, не надав банківської виписки чи іншого доказу на підтвердження того, що кошти на картку не надходили, а також не спростував розрахунок заборгованості.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивач не надав первинні документи, які б підтверджували наявність заборгованості у відповідача.

Однак такий висновок є помилковим, оскільки суд першої інстанції взагалі не оцінив лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» разом з врахуванням інших наявних у справі доказів, а саме електронного кредитного договору, заявки, зазначеного у ній номера електронного платіжного засобу, факту проходження відповідачем ідентифікації через BankID, номера транзакції iPay.ua, суми, дати, часу платежу.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8 відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "комісія за надання"; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 7% від суми кредиту та дорівнює 280 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитодавцем в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Пунктом 9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "комісія за обслуговування", "комісія") - 280 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитодавцем та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на віддаленнях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування» допускають встановлення кредитодавцем комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за умови їх погодження сторонами та відповідності вимогам цього Закону.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , обравши конкретні умови кредитування на основі пропозиції кредитодавця, заповнив заявку на укладення кредитного договору, тобто погодився, зокрема з тим, що за надання кредиту сплачується комісія, пов`язана з наданням кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Також, своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами кредитування, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Із огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову (в оскаржуваній частині) та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 10 720 грн, із яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 880 грн - проценти, 280 грн - комісія за надання кредиту, 560 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо стягнення позивачем з відповідача відсотків за ст..625 ЦК України у розмірі 8 000 грн, слід зауважити, що відмова суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за відсотками по ст. 625 ЦК України, позивачем не оскаржується, а отже рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 у цій частині не переглядається.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не в повній мірі відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цілому.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01.08.2025-100000029 від 01.08.2025 у сумі 10 720 грн, що складається з 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 880 грн - проценти, 280 грн - комісія за надання кредиту, 560 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим його висновки не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Споживчий центр».

Згідно з п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір у розмірі 2 662, 4 грн Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є часткове скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову в цій частині, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 1 524,62 грн (10 720 / 18 720 * 2 662,4).

При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 993,60 грн. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст. 367-369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 01.08.2025-100000029 від 01.08.2025 у розмірі 10 720 грн, що складається з 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 880 грн - проценти, 280 грн - комісія за надання кредиту, 560 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 01.08.2025-100000029 від 01.08.2025 в розмірі 10 720 грн та у відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції: судовий збір у розмірі 1 524,62 грн та у відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд справи: судовий збір у розмірі 3 993,6 грн.

В іншій частині рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Головуючий: Судді: