Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №669/319/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 669/319/26

Провадження № 22-ц/820/1885/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю представника позивача – адвоката Зубаня О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Зубанем Олександром Олександровичем, на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року (суддя Давидюк О.І.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10.01.2019 у справі №669/1129/18 з позивача на користь відповідачки на утримання дитини – ОСОБА_3 стягнуті аліменти у розмірі частки від усіх доходів, але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Зазначав, що з моменту винесення судового рішення у позивача змінився сімейний стан, у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_4 та народженням ще однієї дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дружина перебуває в відпустці по догляду за дитиною до досягненню дитиною трьохрічного віку, вона жодного доходу, окрім соціальної допомоги, не отримує, оскільки позбавлена можливості працювати, так як дитина ще дуже маленька.

Також змінився майновий стан позивача, так як на момент ухвалення рішення про визначення розміру аліментів він офіційно працював, а в даний час не працює та жодного доходу не отримує, тому, оскільки йому аліменти нараховуються в частці від середньої заробітної плати по регіону, то відсутність доходу призводить до зростання заборгованості по аліментах.

Посилався на те, що зміна сімейного та майнового стану впливає на його спроможність сплачувати аліменти на користь відповідачки у раніше визначеному розмірі, тому він змушений звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням суду.

Враховуючи викладене вище, просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10.01.2019, з 1/4 до 1/6 части всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дня набрання рішення суду законної сили і до повноліття дитини.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник – адвокат Зубань О.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про незадовільний стан здоров`я доньки ОСОБА_7 , оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження даних обставин.

Зауважує, що з поданих відповідачкою медичних документів у дитини було діагностовано дислексію, гострий бронхіт (один раз лише лікувалася) та плоскостопість. За останніх три роки дитина зверталася за медичною допомогою лише три рази, тобто один раз на рік та це було амбулаторне лікування, при цьому жодних виписок про те, що дитина лікувалася стаціонарно – відповідачкою не надано. Оскільки дитина жодного разу не була госпіталізована на стаціонар, жодні препарати дитині не призначалися тому її стан здоров`я не можна вважати незадовільним.

Вважає, що суд надав невірну оцінку та безпідставно не врахував при винесені рішення докази надані позивачем, а саме: копію трудової книжки, копію відомостей з Пенсійного фонду України, копію свідоцтва про народження дитини, копію довідки про склад сім`ї та копію довідки про перебування дружини позивача у декретній відпустці, розрахунок заборгованості по аліментам.

Звертає увагу суду, що йому взагалі не було відомо про судову справу та судове рішення про стягнення з нього пені за прострочення аліментів. Тому наявність заборгованості по пені не можна використовувати як довід, адже він не міг її погасити, оскільки не знав про наявну заборгованість до червня 2026 року.

З посиланням на постанови Верховного Суду, вказує, що зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Зауважує, що судом не надано належної оцінки тому, що на момент ухвалення рішення про визначення розміру аліментів він працював електрозварювальником на ПП «Вінтек», а в даний час він не працює та жодного доходу не отримує. При цьому, звертає увагу, що на підтвердження відсутності доходу позивачем додано індивідуальні відомості про застраховану особу з Пенсійного фонду України.

Стверджує, що стягнення з нього аліментів на утримання однієї дитини в розмірі частки від усіх доходів, ставить позивача у скрутне матеріальне становище, оскільки після відрахування аліментів і понесення витрат на утримання старшої дитини, позивачу залишається така ж сума на прожиття, з якої просто не реально утримувати молодшу дитину та дружину.

Вважає, що судом при винесенні рішення не враховано норми матеріального права, а саме ч.1, ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.128 КЗпП України, не враховано той факт, що стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів в розмірі частки від усіх доходів на утримання найстаршої дитини, ставить всіх трьох утриманців позивача у нерівне становище.

Зазначає, що з урахуванням того, що з боржника підлягає до стягнення не більше 50% заробітної плати, а з позивача на утримання найстаршої дитини стягуються аліменти в розмірі (25% від усіх доходів), то на дружину, яка в декретній відпустці та на молодшу дитину припадає теж частка доходів, які діляться на них двох, що становить по 12,5 % на кожного.

З урахуванням викладеного вище, просить суд забезпечити принцип рівності прав на утримання всіх трьох утриманців позивача, розділити граничний розмір аліментів, який може стягуватися на всіх трьох його утриманців (двох дітей та дружину) – по 1/6 частці від усіх доходів (по 16,6%).

Зауважував, що задоволення його вимог дасть йому можливість погасити наявну у нього заборгованість по аліментах.

Вказує, що враховуючи наявність у нього трьох утриманців, погіршення його матеріального становища, вважає, що є підстави для зменшення розміру стягнення з позивача аліментів на утримання старшої дитини з частки всіх доходів щомісячно на 1/6 частку від усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Ніколайчук З.І., зазначає, що суду було надано лише частину доказів щодо стану здоров`я дитини, оскільки всі наявні докази будуть подані в межах розгляду справи за позовом про відшкодування додаткових витрат на дитину. Зауважує, що відповідач має дефіцитну спеціальність, тому йому вигідно працювати «не офіційно». Вказує, що з соціальних мереж їй відомо, що теперішня дружина відповідача продає речі, пече торти, тому безпідставними є доводи щодо не отримання нею доходів та перебування її на повному матеріальному забезпеченні чоловіка. Вказує, що наявність у відповідача адвоката свідчить про наявність матеріальної можливості, проте ці кошти за послуги адвоката можна було б сплатити в рахунок заборгованості по аліментах.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Зубань О.О. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2019 року у справі №669/1129/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.12-13).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.12.2025 слідує, що 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_8 , у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10,11).

Відповідно до постанови головного державного виконавця Тиврійського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 12.12.2023, відкрито виконавче провадження №58586601 з примусового виконання виконавчого листа №669/1129/18, виданого Білогірським районним судом Хмельницької області 26.02.2019, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів (а.с.14).

Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 , за звітний період з 2008 року по 2021 роки відносно ОСОБА_1 відсутні відомості про отримання ним доходів з червня 2021 року (а.с.15-22).

Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 , 10.11.2023 його звільнено з посади електрогазозварювальника ТОВ «Флоріан-Т» за власним бажанням. (а.с.25-27).

Згідно з розрахунком заборгованості в межах виконавчого провадження №58586601, за період з січня 2025 року по квітень 2026 року ОСОБА_1 сплачуватись аліменти не в повному обсязі (по 4000 грн щомісячно), сума заборгованості по сплаті аліментів по виконавчому провадження №58586601 станом на 30 квітня 2026 року склала 97624,55 грн (а.с.60).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дочки.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Cтаттею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Положення статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

За змістом вказаних норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на зміну сімейного та майнового стану у зв`язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще однієї дитини в цьому шлюбі. Вважав, що зміна сімейного стану є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, вказував, що на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів він офіційно працював, а в даний час не працює та жодного доходу не отримує.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сімейний стан позивача в порівнянні з тим, який був на час прийняття 10 січня 2019 року рішення Білогірським районним судом Хмельницької області дійсно змінився.

В той же час, із наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що 10.11.2023 позивач звільнився з роботи за власним бажанням, заходів щодо працевлаштування не вживає, хоча є особою працездатного віку, має хорошу спеціальність. Крім того, на виконання рішення суду в період з січня 2025 року по квітень 2026 року сплачував щомісячно аліменти в розмірі 4000 грн, що свідчить про отримання ним все ж таки доходів. Належних та допустимих доказів щодо свого реального майнового стану та неможливості сплати аліментів у визначеному судом розмірі позивач суду не надав.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в межах заявлених позовних вимог та наданих суду доказів, відсутні правові підстави для зменшення розміру аліментів на утримання дочки через зміну матеріального стану платника аліментів в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сама по собі зміна сімейного становища платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі, є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, зокрема, і те, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на утримання дочки ОСОБА_9 в раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що положеннями ст. 192 СК України дійсно передбачена можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому, такі положення закону не виключають одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Проте, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, зокрема, і те, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 в раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було.

При цьому, за змістом частини другоі статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір аліментів на утримання дочки відповідно до рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2019 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще сина ОСОБА_10 , без підтвердження того, що народження другої дитини та необхідність її утримання вплинула на можливість сплачувати аліменти на дочку у раніше визначеному судовим рішенням розмірі, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачкою – дочки ОСОБА_7 , та суперечитиме її інтересам.

А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 надасть можливість позивачу погасити заборгованість, яка утворилася через неналежну їх сплату, суд вважає безпідставними. З огляду на те, що вказані обставини не свідчать про погіршення майнового стану позивача та не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Зубанем Олександром Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І.Талалай