Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №669/334/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 669/334/26

Провадження № 22-ц/820/1877/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року (суддя Вишневський В. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 26 лютого 2025 року з ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 37475915 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 7900 грн зі сплатою процентів за користування коштами та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Строк кредиту 360 днів, строк дії договору до 21 лютого 2026 року; комісія за видачу кредиту складає 15% від суми кредиту 1185 грн, стандартна процентна ставка фіксована 350,4% річних, пільгова процентна ставка 0,8% в день (30 календарних днів) за період з 26 лютого 2025 року по 28 березня 2025 року, стандартна (базова) процентна ставка 0,96% в день (330 календарних днів) за період з 29 березня 2025 року по 21 лютого 2026 року. ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № 37475915 від 26 лютого 2025 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 39579 грн, з яких: 7900 грн - заборгованість за кредитом, 26544 грн - заборгованість за процентами, 1185 грн - комісія за видачу кредиту, 3950 грн - штраф.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2025 року № 37475915 у розмірі 16985 гривень, з яких: 7900 грн - заборгованість за кредитом, 7900 грн - заборгованість за процентами, 1185 грн - комісія, а також 1142,44 грн судового збору та 3432,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається не неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Вважає помилковим висновок суду про несправедливість умов договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Розмір процентів визначений за спільною згодою сторін, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦПК України. Заборгованість за процентами визначена відповідно до умов договору. Висновок суду щодо відмови у стягненні штрафу є неправильним, оскільки Закон України «Про споживче кредитування», нормами якого передбачено відповідальність боржника за прострочення зобов`язання, має вищу юридичну силу над нормами ЦК України.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог фактично не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що 26 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 37475915 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 7900 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Строк кредиту 360 днів, строк дії договору до 21 лютого 2026 року; комісія за видачу кредиту складає 15% від суми кредиту 1185 грн, стандартна процентна ставка фіксована 350,4% річних, пільгова процентна ставка 0,8% в день (30 календарних днів) за період з 26 лютого 2025 року по 28 березня 2025 року, стандартна (базова) процентна ставка 0,96% в день (330 календарних днів) за період з 29 березня 2025 року по 21 лютого 2026 року.

Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника з використанням карти № НОМЕР_1 (п. 2.1. договору).

Договір про споживчий кредит № 37475915 від 26 лютого 2025 року, графік платежів до договору про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором JrFJFw8V та QfMmmtzb відповідно.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» № 1116/1 від 09 березня 2026 року ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс». Номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор +380980237368.

Позивач свої зобов`язання перед позичальником виконав та надав кредит у сумі 7900 грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок з використанням кредитної картки № НОМЕР_1 , вказаної відповідачкою під час укладення договору, що підтверджується довідкою, виданою 16 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», сума переказу 7900 грн.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 16 лютого 2026 року виникла заборгованість.

За розрахунком позивача заборгованість складає 39579 грн, з яких: 7900 грн - заборгованість за кредитом, 26544 грн - заборгованість за процентами, 1185 грн - комісія за видачу кредиту, 3950 грн - штраф.

02 березня 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» надіслало ОСОБА_1 претензію про погашення кредитної заборгованості в розмірі 39579 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи частково в позові про стягнення заборгованості за процентами, суд виходив з того, що розмір процентів є несправедливим, суперечить принципам розумності і добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику.

Відмову в стягненні штрафу суд мотивував тим, що в період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову в стягненні частини процентів за користування кредитними коштами..

Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу з таких підстав.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк

або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Установлено, що договір про споживчий кредит № 37475915 від 26 лютого 2025 року, графік платежів до договору про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором JrFJFw8V та QfMmmtzb відповідно.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, місце проживання, номер телефону, РНОКПП, електронну адресу, а також номер платіжної карти для зарахування грошових коштів, вказаний самим позичальником під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання кредиту, сплати процентів, комісії, штрафу та строк дії.

Факт перерахування коштів на рахунок (платіжна картка № НОМЕР_1 , вказана відповідачкою в кредитному договорі), підтверджується довідкою виданою 16 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», сума переказу 7900 грн.

У пункті 2.2.3. договору про споживчий кредит сторони погодили, що проценти нараховуються на таких умовах: пільгова процентна ставка 0,8% в день (30 календарних днів) за період з 26 лютого 2025 року по 28 березня 2025 року, стандартна (базова) процентна ставка 0,96% в день (330 календарних днів) за період з 29 березня 2025 року по 21 лютого 2026 року.

Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, що є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.4.1. договору).

Укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачка не заперечувала.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).-

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає погодженим між сторонами умовам договору.

Пільговий період складає 30 днів за який щодня нараховуються проценти 0,80% від суми кредиту (пункт 2.2.3. договору). Відповідно 0,80% від 7900 грн складає 63,20 грн, за 30 днів - 1896 грн.

Стандартний період, який триває 330 днів, за який щодня нараховується проценти 0,96% від суми кредиту (пункти 1.3.2. та 1.5.3. договору). Відповідно 0,96% від 7900 грн складає 75,84 грн, за 325 днів (до 16.02.2026 року) - 24648грн.

Проценти нараховані за користування кредитом і не є відповідальністю за порушення зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

З огляду на положення частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем несправедливих умов є підставою для визнання таких умов недійсними.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні відомості про оспорення відповідачкою у судовому порядку укладеного кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсними.

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину правомірність положень договору презюмується.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за процентами в сумі 7900 грн.

Проценти підлягають стягненню в розмірі 26544 грн (1896 грн (за пільговий період) + 24648 грн(за стандартний період).

З урахуванням наведеного вище апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом.

Разом з тим, посилання в апеляційній скарзі на безпідставну відмову суду в стягненні штрафу є необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (частини 1, 2 статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати, серед іншого, неустойки.

Згідно з пунктами 4.7, 4.7.1. кредитного договору у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4. кредитного договору, на один календарний день позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2. договору), а в разі прострочення строку повернення кредиту на 10 календарних днів - штрафні санкції (штраф) у розмірі 40% від суми отриманого кредиту.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває по теперішній час.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 та від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Колегія судів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що пріоритетними є спеціальні норми, що регулюють спірні правовідносини Закон України «Про споживче кредитування», не заслуговує на увагу, оскільки згідно з частиною 2 статті 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в стягненні з відповідачки штрафу в сумі 3950 грн і колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення штрафу.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення процентів необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, та збільшити стягнуту з відповідачки на користь позивача суму процентів до 26544 грн, відповідно загальну суму заборгованості за договором до 35629 грн.

В решті рішення суду в оскаржуваній частині потрібно залишити без змін.

Зміні підлягає розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

За матеріалами справи позивач документально підтвердив судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн (платіжна інструкція № 1145 від 19 березня 2026 року) та на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн (договір про надання правничої допомоги від 02 липня 2025 року №0207, укладений між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та АО «Апологет», ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1412829 від 04 листопада 2025 року, акт наданих послуг № 1116 від 09 березня 2026 року та детальний опис наданих послуг до акту наданих послуг від 09 березня 2026 року).

ОСОБА_1 в суді першої інстанції заявила про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, оскільки підготовка та супровід справи здійснюються за напрацьованим алгоритмом і не потребують складної правової позиції чи значного обсягу юридичної аналітики.

Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами 3 і 8 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням практики ЄСПЛ при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Апеляційний суд з урахуванням складності справи, її значення для сторін, наведених норм права, обґрунтованості витрат, критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, обсягу наданої адвокатом позивачу допомоги вважає, що витрати товариства на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції необхідно зменшити до 4000 грн.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог (90%) стягнуті з відповідачки на користь позивача витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви потрібно збільшити до 2396,69 грн, а витрати на правничу допомогу до 3600,80 грн.

Документально підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу в апеляційному суді (договір про надання правничої допомоги від 02 липня 2025 року № 0207, укладений між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та АО «Апологет», ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1470194 від 08 червня 2025 року, акт наданих послуг №А-1116 від 20 червня 2026 року та детальний опис наданих послуг до акту наданих послуг від 20 червня 2026 року) та по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги (платіжна інструкція № 3122 від 25 червня 2026 року) належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» пропорційно розміру задоволених позовних, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 9002 грн, по оплаті судового збору в сумі 2279,95 грн.

При цьому колегія суддів враховує суму судового збору, яка підлягала сплаті при оскарженні рішення суду в частині відмови в позові про стягнення процентів і штраф, а не сплачену в більшому розмірі суму судового збору.

Про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді відповідачка не заявляла.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року в частині вирішення вимог про стягнення процентів змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови та збільшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» суму процентів до 26544 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок чотири грн) та відповідно загальну суму заборгованості за договором збільшити до35629 грн (тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять грн).

Змінити розподіл судових витрат і збільшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» суму судового збору до 2396,69 грн (дві тисячі триста дев`яносто шість грн 69 коп.), суму витрати на професійну правничу допомогу до 3600,80 грн (три тисячі шістсот грн 80 коп.).

В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» (місцезнаходження вулиця Смаль-Стоцького, 1, кв. 28, м. Львів, ІК ЄДРПОУ 43561909) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2279,95 грн (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять грн 95 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в сумі 9002 грн (дев`ять тисяч дві грн).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта