Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №607/8918/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8918/26Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.

Провадження № 33/817/491/26 Доповідач - Гриниха Л.Є.

Категорія - ст.185 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Гриниха Л.Є. з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

захисника — адвоката Ороновської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Ороновської О.М. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.04.2026 серії ВАД №781533.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно постанови суду, 08 квітня 2026 року під час перебування в добовому наряді Тернопільського РУП близько 22-55 год. на службовий планшет надійшло повідомлення, що за адресою м. Тернопіль, вул. Довженка, гр. ОСОБА_1 при перевірці документів поводив себе агресивно та не реагував на законні вимоги працівників поліції, передбачені ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» про припинення вчиняти адміністративне правопорушення та при затриманні розмахував руками, почав упиратися, чим вчинив злісну непокору вимогам працівників поліції.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вказані вимоги мотивує тим, що транспортний засіб було зупинено безпідставно, а постанова про зупинку скасована рішенням суду.

Зазначає, що саме працівники поліції спровокували конфлікт, порушили права ОСОБА_1 , а їхні неправомірні дії було оскаржено ним у встановленому порядку.

При цьому, відеозапис з місця події є частковим і не безперервним, а інших належних доказів його вини у справі немає, оскільки рапорт працівника поліції є неналежним доказом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, прихожу до наступних висновків.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону, суд належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не надав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами, тому дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2026 №781533; протокол про адміністративне затримання від 09.04.2026; електронний рапорт від 08.04.2026; рапорт поліцейського УПП в Тернопільській області від 09.04.2026; відеозаписи із нагрудних камер, відеореєстраторів поліцейських.

Так, стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

При цьому злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.

При цьому суд звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст. 185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено яку саме конкретну законну вимогу поліцейського не було виконано ОСОБА_1 та яким нормативним актом передбачено законність такої вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону, а також не вказано яке правопорушення вчинив останній, яку саме норму, передбачену ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» він порушив, у зв`язку з чим не реагував на вимогу працівника поліції припинити ці дії, та в чому конкретно полягала злісна непокора, що є невід`ємною частиною об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.

Так із відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції слідує, що ОСОБА_1 не погоджувався із підставою зупинки його транспортного засобу, однак надав необхідні документи, що посвідчують особу та у спокійній формі спілкувався з поліцейськими. При цьому вказав, що він є військовослужбовцем і в силу своїх повноважень має в салоні автомобіля пістолет, дозвіл на який хотів показати поліцейському. Однак, після цього поліцуейський одразу почав кричати та застосував до ОСОБА_1 спецзасоби - кайданки.

При цьому ОСОБА_1 , тримаючи руки в сторони, у яких був лише мобільний телефон, пояснював, що зброю застосовувати він не збирався.

Також в подальшому в процесі спілкування із патрульними, інший інспектор вказав, що відбулось непорозуміння і надав можливість ОСОБА_1 показати свої інші особисті речі і жодного опору працівнику поліції ОСОБА_1 не вчиняв.

Обов`язок збирання доказів правопорушення покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського чи письмові пояснення з визнанням вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самі по собі не можуть бути доказами у справі, а лише фіксують відповідні факти і повинні узгоджуватися з іншими доказами, і доповнювати один-одного.

Із рапортів поліцейських, вбачається, що підставою для адміністративного затримання ОСОБА_1 стало вчинення останнім правопорушення, а саме наявність двох згортків із речовинами, схожими на наркотичні, після чого останній намагався викинути їх.

Аналіз зібраних у справі доказів, свідчить про те, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП було надано лише протокол про адміністративне правопорушення серії 09.04.2026 №781533 та рапорти поліцейських. При цьому протокол затримання не містить відомостей про протиправні дії ОСОБА_1 , які б підпадали під кваліфікацію інкримінованого йому в даній справі правопорушення.

Крім того апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і являється доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, проте по своїй суті містить лише обставини виявленого правопорушення, які повинні підтверджуватись іншими зібраними в справі доказами в їхній сукупності.

Що стосується рапортів працівників поліції апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути належними доказами, оскільки їхні автори не є об`єктивними через власну заінтересованість в результаті розгляду справи.

В п. 7 Розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, вказано, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

В постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Отже, на підтвердження викладених у протоколі даних, всупереч вимогам ст.251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним даного правопорушення, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-36, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ороновської О.М. - задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП— скасувати, а провадження в даній справі — закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя