Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №591/11720/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/11720/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.

Номер провадження 33/816/673/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27.10.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 27.10.2025, водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу за те, що він 12.10.2025 о 22.32 год у м. Суми по вулиці Охтирська, 19/3, керував т/з ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , не маючи права керування транспортним засобом, так як водійське посвідчення не отримував. Правопорушення вчинене повторно протягом року. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що він не визнавав свою провину у судовому засіданні, натоміть навпаки, не погоджується з протоколом та вину не визнає.

Вказував, що суддя не переконався, чи взагалі виносилася при ньому попередня постанова за статтею 126 КУпАП, тобто - чи є повторність.

Стверджував, що суддею помилково застосовані певні положення КПК (як і роз`яснення щодо саме КПК) до справи за КУпАП, замість належної судової практиці: через це суд позбавив права керування особу, яка взагалі не мала такого права.

Про призначення даної справи до апеляційного розгляду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був сповіщений у передбачений Законом спосіб, зокрема, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», із зазначенням часу, дати та місця судового засідання в суді апеляційної інстанції, однак, до суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ..

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 481553 від 12.10.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП;

- рапортом командира взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Сумській області ДПП Толкачовим Б.;

- довідкою від 13.10.2025 виданою Шосткинським РУП ГУНП в Сумській області, відповідно до якої інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутня;

- постановою серії ЕНА №4669551 від 06.05.2025, згідно якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- відеозаписом, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинка автомобіля працівниками поліції, підтвердження водієм керування транспортним засобом без посвідчення водія, процедуру складання протоколу.

Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.1а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на визнання вини, тоді як особа її не визнавала та заперечувала обставини, викладені у протоколі, є не обґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 не лише його поясненнями, а насамперед сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні належних та допустимих доказів. А тому, позиція апелянта щодо невизнання вини розцінюється апеляційним судом як обрана форма захисту з метою уникнення встановленої законом відповідальності, оскільки вона повністю спростовується дослідженими матеріалами справи.

Твердження апелянта про те, що суддя не переконався у наявності повторності вчинення правопорушення, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Судом першої інстанції було належним образом досліджено, а апеляційним судом перевірено довідку від 13.10.2025 відповідно до якого особа протягом року вже притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; копію постанови серії ЕНА №4669551 від 06.05.2025, згідно якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, яка на момент вчинення даного правопорушення не була скасована чи оскаржена у встановленому законом порядку.

За таких обставин факт вчинення правопорушення повторно протягом року встановлений належним чином, а кваліфікація дій особи за ч. 5 ст. 126 КУпАП є правомірною.

Доводи апелянта на помилкове застосування судом норм КПК України замість КУпАП та неможливість застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування до особи, яка не отримувала посвідчення водія, є юридично неспроможними з огляду на таке.

Посилання суду першої інстанції на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20 щодо застосування додаткового покарання за статтями 286, 286-1 КК України до осіб, які не мали посвідчення водія, є обґрунтованим із огляду на єдність правових принципів забезпечення безпеки дорожнього руху.

У судовій практиці сформовано сталу позицію, що позбавлення права керування є заходом запобігання новим правопорушенням. Відсутність посвідчення водія свідчить лише про неотримання відповідного документа, але не звільняє особу від обов`язку дотримуватися правил і не створює для неї привілейованого становища.

Застосована аналогія є правомірною, оскільки мета позбавлення права за ч. 5 ст. 126 КУпАП тотожна відповідному кримінальному покаранню. Накладене стягнення позбавляє особу як права керувати транспортними засобами, так і права отримати посвідчення водія протягом визначеного судом строку, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до правопорушника адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 27.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу, залишити без зміни, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.