Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №585/1767/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/1767/26

Номер провадження 22-ц/816/2538/26

Категорія - 41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сізова Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» — Попова Євгена Васильовича на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2026 року, ухвалене в м. Ромни у складі судді Євтюшенкової В.І., у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі — ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 лютого 2021 року між позивачем та відповідачкою в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 4490875, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 8000,00 грн.

Пунктом 1.7 договору визначено порядок нарахування процентів. Згідно з пунктом 1.7.5 договору розмір процентної ставки, який є фіксованим та зазначений у графіку платежів, може бути збільшений кредитодавцем лише за письмовою згодою позичальника, на підтвердження чого укладається додаткова угода відповідно до пункту 2.11 Правил.

06 березня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою змінено порядок сплати процентів, кінцеву дату виконання договору визначено 02 жовтня 2021 року, а також внесено відповідні зміни та доповнення до графіка платежів.

Позивач зазначав, що відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яку добровільно не погашає.

Заборгованість становить 49466,64 грн., з яких 7260,46 грн – сума кредиту, 42186,18 грн – нараховані проценти за користування кредитом.

Посилаючись на наведені обставини, просив стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором № 4490875 від 06 лютого 2021 року в розмірі 49446,64 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 4490875 від 06 лютого 2021 року у розмірі 10240,15 грн, з якої 7260,46 грн — тіло кредиту та 2979,69 грн — проценти, а також 551,69 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо заборгованості по відсотках у розмірі 42186,18 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив строк кредитування та безпідставно відмовив у стягненні частини процентів за користування кредитом. Апелянт зазначає, що первісно договором визначено кінцеву дату виконання зобов`язань 02 вересня 2021 року, а додатковою угодою від 06 березня 2021 року сторони змінили її на 02 жовтня 2021 року.

На думку представника позивача, суд помилково ототожнив базовий період кредитування до 05 квітня 2021 року зі строком дії договору. При цьому додатковою угодою сторони окремо погодили спеціальний період з 06 квітня 2021 року до 02 жовтня 2021 року, протягом якого передбачено нарахування процентів за ставкою 3% за кожен день користування кредитом.

Апелянт наголошує, що відповідно до умов договору проценти могли нараховуватися протягом усього строку його дії, тобто до 02 жовтня 2021 року включно, і фактично після цієї дати проценти позивачем не нараховувалися. Тому висновки суду про безпідставність нарахування процентів після 05 квітня 2021 року, на думку апелянта, не відповідають умовам договору та додаткової угоди.

Також представник позивача вказує на суперечності в мотивувальній частині рішення, оскільки суд одночасно встановив факт укладення додаткової угоди від 06 березня 2021 року та зазначив, що матеріали справи не містять додаткових угод щодо зміни умов договору. На переконання апелянта, суд не надав належної оцінки цьому доказу та порушив вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Крім того, апелянт зазначає, що посилання суду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати проценти після закінчення строку кредитування є помилковим, оскільки у цій справі спірні проценти нараховані саме в межах погодженого сторонами строку кредитування. При цьому позивач не посилався на автоматичну пролонгацію договору, оскільки строк його дії був змінений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Відтак апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно відмовив у стягненні процентів, нарахованих за період з 06 квітня 2021 року по 02 жовтня 2021 року.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки до суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що 06 лютого 2021 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачкою в електронній формі укладено Договір про надання кредиту № 4490875 (далі – договір), відповідно до умов якого товариство надало позичальниці кредит у розмірі 8000,00 грн.

Згідно п. 1.6 Договору розрахунок зобов`язань позичальника, строки виконання зобов`язань, умови кредитування, а також дати початку періодів, дати платежів (дати закінчення періодів), загальні суми платежів, основна сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір процентної ставки, орієнтовна реальна річна процента ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору.

Згідно умов кредитного договору, сторони погодили порядок та розмір нарахування процентів за користування кредитом залежно від періоду користування кредитними коштами.

Зокрема, відповідно до пункту 1.7.2 договору, при застосуванні Загальних умов кредитування процентна ставка встановлена: за Базовий період, протягом 28 календарних днів — з 06 лютого 2021 року до 06 березня 2021 року включно — у розмірі 1,36% за один день користування кредитом, а за Спеціальний період, протягом 180 календарних днів — з 07 березня 2021 року до 02 вересня 2021 року включно — у розмірі 3% за один день користування кредитом.

При цьому пунктом 1.7.3 договору передбачено, що у випадку продовження позичальником Базового періоду та зміни Кінцевої дати виконання договору проценти протягом подовженого Базового періоду нараховуються за ставкою 1,36% за кожний день користування кредитом, а починаючи з дати закінчення подовженого Базового періоду і до Кінцевої дати виконання договору включно — за ставкою 3% за кожний день користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.7.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем протягом строку дії договору, тобто з дати укладення договору до кінцевої дати виконання договору включно, на основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою, встановленою для відповідного періоду.

Відповідно до пункту 1.7.5 договору розмір процентної ставки, який є фіксованим та зазначений у Графіку платежів, може бути збільшений кредитодавцем лише за письмовою згодою позичальника, на підтвердження чого укладається додаткова угода (пункт 2.11 Правил).

Умовами пункту 3.1 договору передбачено, що сторони погодили, що строк дії Договору, який встановлюється з дати укладення договору 06 лютого 2021 року до кінцевої дати виконання Договору 02 вересня 2021 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил) (а.с. 12–14, 15–18).

Додатком № 1 до договору є графік платежів при використанні Загальних умов кредитування, а також включає приклад максимально ефективного користування кредитом (а.с. 18-зворот).

Разом із Договором сторонами в електронній формі підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 19–20).

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало умови Договору та надало відповідачці кредит у визначеному договором розмірі (а.с. 21).

На виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 , у банку емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). За вказаним рахунком 06 лютого 2021 року здійснено зарахування коштів у сумі 8000,00 грн, а також надано виписку за договором за період з 04 лютого 2021 року по 08 лютого 2021 року (а.с. 63, 64-65).

06 березня 2021 року між позивачем та відповідачкою укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 4490875 від 05.02.2021 р. (далі – Додаткова угода), згідно з умовами якої сторони змінили погоджені договором періоди нарахування процентів та кінцеву дату виконання договору.

Відповідно до пункту 3.1 Додаткової угоди подовжений Базовий період з 07 березня 2021 року до 05 квітня 2021 року включно, протягом якого проценти за користування кредитом нараховуються за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,52% за один день користування Кредитом.

Згідно з пунктом 3.2 Додаткової угоди на підставі пункту 3.1 цієї Додаткової угоди змінено Спеціальний період, визначивши його з 06 квітня 2021 року до 02 жовтня 2021 року включно, протягом якого проценти за користування кредитом нараховуються за Спеціальною процентною ставкою у розмірі 3% за один день користування Кредитом.

Відповідно до пункту 3.3 Додаткової угоди змінено Кінцеву дату виконання Договору, визначивши її 02 жовтня 2021 року включно, після спливу якої передбачено нарахування пені за один день прострочення виконання зобов`язання у розмірі 0 % (а.с. 22).

До позовної заяви долучено Правила надання кредиту ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (а.с. 23–32).

Згідно розрахунку заборгованості, відповідачка умови Договору належним чином не виконувала. Станом на закінчення строку дії Договору заборгованість за тілом кредиту становить 7260,46 грн, а за процентами за користування кредитом, нарахованих по 02 жовтня 2021 року, 42186,18 грн (а.с. 33–35).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що право кредитодавця на нарахування процентів припинилося після спливу строку кредитування, який суд визначив 05 квітня 2021 року. Посилаючись на положення статті 1048 ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування процентів після цієї дати та стягнув із відповідачки 10240,15 грн, з яких 7260,46 грн — тіло кредиту та 2979,69 грн — проценти, нараховані в межах строку дії договору. У решті позовних вимог відмовлено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронному документі або за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку та підписаний його стороною (сторонами).

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 6, 626, 627, 628, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов, а зміст договору становлять умови, погоджені сторонами, та умови, обов`язковість яких встановлена законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформленою в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України та іншими актами законодавства. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію його укласти, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про недодержання письмової форми правочину. Такий договір є укладеним у письмовій формі за умови дотримання передбаченого законом порядку його укладення та підписання.

Зазначений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок її сплати визначаються кредитним договором. За частиною першою статті 1048 ЦК України розмір і порядок сплати процентів за користування позикою встановлюються договором, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Отже, укладений сторонами в електронній формі кредитний договір є належною підставою виникнення у сторін відповідних цивільних прав та обов`язків, а позичальник зобов`язаний виконувати його умови щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Матеріалами справи встановлено, що 06 лютого 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 4490875, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 8000,00 грн.

При використанні позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:

у Базовий період з 06 лютого 2021 року до 06 березня 2021 року включно — 1,36 % за один день користування Кредитом;

у Спеціальний період з 07 березня 2021 року до 02 вересня 2021 року включно — 3 % за один день користування Кредитом.

Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 02 вересня 2021 року(включно).

Водночас Додатковою угодою від 06 березня 2021 року сторони змінили зазначені умови, встановивши подовжений Базовий період з 07 березня 2021 року до 05 квітня 2021 року включно, протягом якого проценти за користування Кредитом нараховуються за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,52 % за один день користування Кредитом.

На підставі пункту 3.2 Додаткової угоди Спеціальний період визначено з 06 квітня 2021 року до 02 жовтня 2021 року включно, у якому проценти за користування Кредитом нараховуються за Спеціальною процентною ставкою у розмірі 3 % за один день користування Кредитом.

Згідно з пунктом 3.3 Додаткової угоди кінцеву дату виконання договору змінено на 02 жовтня 2021 року включно.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 49446, 64 грн, яка складається із: 7260, 46 грн заборгованість за сумою кредиту; 42186,18 грн заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.33-35).

Встановлено, що відповідно до умов договору у період з 06 лютого 2021 року до 06 березня 2021 року включно проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1,36 % за один день користування Кредитом.

Водночас, на підставі Додаткової угоди від 06 березня 2021 року, у період з 07 березня 2021 року до 05 квітня 2021 року включно проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,52 % за один день користування Кредитом.

У подальшому, у період з 06 квітня 2021 року до 02 жовтня 2021 року включно, проценти за користування кредитом нараховувалися за Спеціальною процентною ставкою у розмірі 3% за один день користування Кредитом.

Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов кредитного договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 4490875 від 06 лютого 2021 року, а також додаткової угоди до нього від 06 березня 2021 року в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним у судовому порядку не визнано.

Висновок суду першої інстанції про те, що кредит надавався відповідачці на строк до 05 квітня 2021 року не відповідає змісту як Договору про надання кредиту № 4490875 від 06 лютого 2021 року, так і додаткової угоди до нього від 06 березня 2021 року, якою, зокрема сторони погодили зміну кінцевої дати виконання договору, визначивши таку 02 жовтня 2021 року.

Також є помилковою вказівка суду про необхідність вчинення боржником дій для пролонгації дії кредитного договору, оскільки з наданого позивачем розрахунку встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснювалися в межах узгоджених додатковою угодою строку кредитування, а саме 02 жовтня 2021 року.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 42186,18 грн не відповідає вимогам закону.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи зазначене, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором та слід стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 49446 грн 64 коп., з яких: 7260 грн 46 коп. — заборгованість за тілом кредиту та 42186 грн 18 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи позивачем за подачу позовної заяви до суду, сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 50).

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги із відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн.

Враховуючи те, що ціна позову у зазначеній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» - Попова Євгена Васильовича задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

«Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 41346335) заборгованість за Договором про надання кредиту № 4490875 від 06 лютого 2021 року в розмірі 49 446 грн 64 коп., з яких: 7 260 грн 46 коп. — заборгованість за тілом кредиту та 42 186 грн 18 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 41346335) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.».

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3993 грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

Д.В. Сізов