Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №591/3579/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/3579/24

Номер провадження 22-ц/816/2627/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сергеєвої Світлани Анатоліївни

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 травня 2026 року, ухвалене у м. Суми, у складі судді Клименко А.Я.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про стягнення аліментів на утримання батька,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та відзивів

09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до своїх повнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів на своє утримання.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є батьком відповідачів та у зв`язку зі станом здоров`я є непрацездатним. Зазначав, що має численні захворювання, зокрема, захворювання опорно-рухового апарату та інші порушення здоров`я, у зв`язку з чим йому встановлено ІІ групу інвалідності. На підтвердження цього до позову долучив медичні документи, виписки зі стаціонару, консультативні висновки лікарів та документи медико-соціальної експертної комісії.

Позивач посилався на те, що через стан здоров`я потребує постійного лікування, медичного спостереження, дотримання відповідних рекомендацій лікарів, придбання лікарських засобів та проведення лікувальних заходів, що вимагає значних матеріальних витрат. Зазначені обставини підтверджує наявними у нього медичними документами, у тому числі щодо перебування на стаціонарному лікуванні та результати обстежень.

Позивач зазначав, що його матеріальне становище не дозволяє належним чином забезпечувати потреби, зумовлені станом здоров`я. Отримуваних доходів, з урахуванням витрат на лікування, харчування, житлово-комунальні послуги та інші необхідні потреби, недостатньо для забезпечення належного рівня життя та покриття витрат, пов`язаних із непрацездатністю і станом здоров`я.

Посилаючись на положення статей 202, 205 СК України, відповідно до яких повнолітні дочка та син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, вважає, що наявність у нього ІІ групи інвалідності, стан здоров`я та пов`язані з цим матеріальні витрати свідчать про його непрацездатність і потребу в матеріальній допомозі з боку повнолітніх дітей.

Просив суд стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання у розмірі по 1/6 частині всіх видів заробітку (доходу) кожного з відповідачів щомісячно, починаючи з дня подання позову та довічно.

У відзивах на позовну заяву відповідачі заперечували проти задоволення позову та, крім іншого, посилалися на те, що позивач у період їхнього дитинства неналежним чином виконував свої батьківські обов`язки.

Зазначали про психологічне насильство та конфліктну поведінку батька щодо них, яка, за їхніми твердженнями, негативно вплинула на їхній психологічний стан. ОСОБА_2 також вказувала, що у 2017 році батько забрав у неї документи, вигнав її з будинку та вимагав кошти.

Відповідачі заперечували твердження позивача про те, що він належним чином утримував та матеріально підтримував дітей, посилаючись на відсутність відповідних доказів. Звертали увагу на припинення їхнього проживання у квартирі батька та на те, що за позовом ОСОБА_1 їх було визнано такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням.

Крім того, відповідачі вказували, що позивач не довів своєї потреби у матеріальній допомозі та недостатності власних доходів для забезпечення своїх потреб, а також не довів відсутності можливості отримувати утримання від інших дітей. Посилалися також на власне матеріальне становище.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявності передбачених статтею 202 СК України умов для виникнення у відповідачів обов`язку щодо його утримання. Зокрема, хоча позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання до 19 січня 2025 року, на час розгляду справи він не надав доказів продовження інвалідності після зазначеної дати. Тому суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що на час вирішення спору позивач є непрацездатною особою. Крім того, позивачем не доведено потреби у матеріальній допомозі та недостатності власних доходів для покриття необхідних витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Сергеєва С.А., оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, стягнувши аліменти у заявленому розмірі на його утримання із дати подання позову на час його непрацездатності.

Посилається на те, що на момент звернення до суду – 09 квітня 2024 року, його стан здоров`я був незадовільним через ряд тяжких захворювань опорно-рухового апарату, зокрема, двобічний коксартроз та асептичний некроз голівок обох стегнових кісток, у зв`язку з чим йому було встановлено ІІ групу інвалідності. Зазначає, що через стан здоров`я був змушений пересуватися на милицях, не мав можливості працювати та отримувати дохід, потребував постійного лікування і коштів на протезування.

Вказує, що не мав достатніх коштів для забезпечення своїх потреб, пенсію йому не призначено через відсутність необхідного страхового стажу, інших соціальних виплат він не отримував, а тому вважав доведеними як свою непрацездатність, так і потребу в матеріальній допомозі з боку повнолітніх дітей.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів непрацездатності на час ухвалення рішення. Посилається на те, що ІІ групу інвалідності йому встановлено 13 лютого 2024 року, а з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, строк інвалідності, продовжувався у визначеному законодавством порядку до 01 липня 2025 року. Вважає, що його непрацездатність була підтверджена на час звернення до суду та відповідний період розгляду справи, а тривалість судового розгляду не залежала від його волі.

Також заперечує висновки суду щодо його матеріального становища. Зазначає, що автомобіль був проданий ще у 2019 році, тобто задовго до звернення з позовом, а квартира використовується ним для власного проживання і доходу не приносить. Натомість він несе витрати на її утримання та оплату комунальних послуг.

Крім того, апелянт вказує, що матеріали справи не містять доказів його ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо відповідачів. Зазначає, що батьківських прав його не позбавляли, доказів стягнення з нього аліментів на утримання дітей та ухилення від їх сплати немає, а тому відсутні передбачені законом підстави для звільнення відповідачів від обов`язку утримувати непрацездатного батька.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 5, 6).

Згідно з довідкою до акта медико-соціальної експертної комісії від 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням строком до 19 січня 2025 року. У довідці зазначено, що він може працювати з урахуванням обмежень за станом здоров`я (т. 1 а.с. 11).

Відомості про наявність у позивача статусу особи з інвалідністю після 19 січня 2025 року відсутні.

Також ОСОБА_1 надано суду ряд медичної документації за 2023-2024 роки, переважно за зверненнями до лікаря-ортопеда, а саме: медичні виписки з історії хвороби, консультативний висновок спеціаліста (лікаря-ортопеда), витяг з протоколу ЛКК, протокол рентгенологічного дослідження (а.с. 7-10, 12-14, 18-19).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за 2023 рік, інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу ОСОБА_1 відсутня (т. 1 а.с. 15, 127).

ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві спільної часткової власності (частка 50/100 ), має зобов`язання по сплаті комунальних платежів у цьому житлі (т. 1 а.с. 24, 80, 131).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також значилися зареєстрованими за вказаною адресою до 22 січня 2024 року (т. 1 а.с. 25, 26).

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2023 року (справа №591/7614/23) за позовом ОСОБА_1 визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі за вказаною адресою. Судом встановлено із письмових доказів та у своїй позовній заяві стверджував ОСОБА_1 , його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не проживають у квартирі 3 роки, тобто з травня 2020 року, особистих речей у квартирі не мають (т. 1 а.с. 81, 82).

За ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/8 частку будинку по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 80, 128).

Рішенням ГУ ПФ України в Полтавській області від 01 березня 2024 року № 183450030391 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку (т. 1 а.с. 130).

За інформацією Сумського обласного центру зайнятості від 23 вересня 2024 року, ОСОБА_1 у період з 01 січня 2022 року по 22 вересня 2024 року до Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості не звертався (т. 1 а.с. 191 зв., 209)

У липня 2017 року ОСОБА_2 зверталася до ГУНП в Сумській області із заявою про те, що її батько – ОСОБА_1 , забрав у неї паспорт громадянки України та закордонний паспорт (т. а.с. 91, 92).

За інформацією РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 05 серпня 2024 року за ОСОБА_2 із 31 липня 2020 року значиться зареєстрованим автомобіль Volksvagen Polo, 2011 року виготовлення (т. 1 а.с. 165 зв.).

Із 01 вересня 2025 року ОСОБА_3 є студентом ДНЗ «Волочиський промисловий аграрний ліцей», навчається на денному відділенні на бюджетній формі. Термін закінчення навчання – 29 червня 2028 року (т. 2 а.с. 18).

Відповідно до листа Сумського міського центру соціальних служб від 25 вересня 2024 року № 715, адресованого Управлінню «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, 19 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до центру із заявою про вчинення її чоловіком ОСОБА_1 домашнього насильства, у якій вказала про жорстоке поводження чоловіка, а також про вчинення ним щодо неї та дітей фізичного й економічного насильства (т. 1 а.с. 193-194, 195, 211).

У заяві йшлося проте, що на момент звернення ОСОБА_4 разом із дітьми залишила будинок та орендувала інше житло. Після цього чоловік змінив замок, у зв`язку з чим вона не могла потрапити до помешкання, а діти не мали можливості відвідувати навчальний заклад та гуртки через відсутність підручників та одягу.

Фахівцем із соціальної роботи було відвідано родину та складено акт оцінки потреб сім`ї, за результатами якого зазначено наявність складних життєвих обставин, що негативно відображалися на психологічному стані дітей. У зв`язку з цим було направлено повідомлення до відповідних структур щодо попередження насильства в сім`ї.

Під час відвідування квартири за участю працівника поліції, спеціаліста Департаменту соціального захисту населення та ОСОБА_4 у квартирі перебував ОСОБА_1 . Особистих речей матері та дітей у квартирі не було, шафи були порожні. ОСОБА_1 відмовився повідомити, куди вивіз речі, та поводився агресивно.

У листі також наведено інформацію з довідки-характеристики поліції від 01 листопада 2012 року № 18313, відповідно до якої ОСОБА_1 характеризувався негативно, потрапляв у поле зору працівників поліції, а щодо нього надходили скарги від сусідів. Також зазначено, що у 2011 році він притягувався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП за вчинення сімейної сварки з дружиною, під час якої висловлювався нецензурною лайкою та виганяв її з дому.

У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебувала справа № 3-1109/11 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), постановою суду від 21 квітня 2011 року накладено штраф (т. 1 а.с. 153 зв., 177).

Згідно з довідкою-характеристикою Сумського відділу поліції ГУНП України від 01 листопада 2017 року на ОСОБА_1 , останній потрапляв у поле зору поліції, за місцем мешкання характеризується негативно, надходили скарги до поліції, неодноразово притягувався до відповідальності (т. 1 а.с. 195 зв., 213).

За інформацією ТСЦ МВС №5946 від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 відчужив 25 квітня 2019 року належний йому автомобіль ВАЗ 210994 1596, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 125).

За інформацією Центрального відділу ДРАЦ від 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 178).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно з частиною першою статті 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Стаття 150 СК України передбачає? що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 155 СК України вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них.

Отже ухилення від виконання батьківських обов`язків полягає в умисній поведінці, внаслідок якої обов`язки щодо утримання та/або виховання дітей виконуються неналежно, не в повному обсязі або не виконуються взагалі.

При цьому для оцінки належності виконання батьком своїх обов`язків підлягають врахуванню, зокрема, обставини щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дітей, забезпечення належних умов їх проживання, навчання, виховання, а також ставлення батька до дітей та його поведінка в сім`ї.

Про неналежне виконання батьківських обов`язків свідчить, зокрема, невжиття заходів щодо забезпечення нормальних умов розвитку дитини, відсутність належної турботи про її фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя.

Апеляційний суд враховує, що у цій справі відповідачі заперечували проти стягнення з них аліментів та посилалися на обставини поведінки батька у період їхнього дитинства.

Так, відповідно до листа Сумського міського центру соціальних служб від 25 вересня 2024 року № 715, адресованого Управлінню «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, 19 вересня 2017 року мати відповідачів, ОСОБА_4 , звернулася до міського центру із письмовою заявою про вчинення її чоловіком ОСОБА_1 домашнього насильства. У заяві вона зазначила про жорстоке поводження чоловіка, а також про вчинення ним щодо неї та дітей фізичного та економічного насильства. На момент звернення вона разом із дітьми залишила будинок та орендувала інше житло.

Зазначені у листі обставини не обмежуються лише повідомленням матері. Фахівцем із соціальної роботи було відвідано родину за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 та складено акт оцінки потреб сім`ї, за результатами якого встановлено наявність у родині складних життєвих обставин, які негативно відображалися на психологічному стані дітей. У зв`язку з цим відповідна інформація була направлена до структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім`ї.

Крім того, відповідно до цього листа, після залишення житла ОСОБА_4 разом із дітьми не могла потрапити до квартири, оскільки ОСОБА_1 змінив замок. Зазначено також, що діти не мали можливості відвідувати навчальний заклад та гуртки через відсутність підручників та одягу.

Надалі фахівцем із соціальної роботи у супроводі дільничного офіцера поліції, спеціаліста Департаменту соціального захисту населення та ОСОБА_4 було відвідано квартиру, де перебував ОСОБА_1 . Особистих речей ОСОБА_4 та дітей у квартирі не було виявлено. ОСОБА_1 відмовився повідомити, куди саме вивіз речі, та поводився агресивно.

Також лист містить відомості про те, що відповідно до довідки-характеристики Сумського відділу поліції від 01 листопада 2012 року № 18313 ОСОБА_1 потрапляв у поле зору працівників поліції, за місцем проживання характеризувався негативно, щодо нього надходили скарги від сусідів, а до адміністративної та кримінальної відповідальності він притягувався неодноразово. У листі наведено й відомості про притягнення ОСОБА_1 у 2011 році до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), під час сварки з дружиною висловлювався нецензурною лайкою та виганяв її з дому.

Отже, наведені обставини характеризують не лише взаємовідносини між подружжям, а й умови, в яких на той час проживали та виховувалися діти, вказують на вимушене через дії батька залишення дітьми разом із матір`ю житла, неможливість користуватися особистими речами та відвідувати навчальний заклад і гуртки, а також про негативний вплив сімейної ситуації на психологічний стан дітей.

Створення батьком ситуації, за якої діти разом із матір`ю були змушені залишити житло, та обставини, за яких діти не мали доступу до необхідних для навчання речей, не відповідають належному виконанню батьківських обов`язків щодо забезпечення належних умов життя, виховання та розвитку дітей.

Вказані обставини підтверджуються не лише викладеними у відзивах поясненнями відповідачів, а й документами соціальної служби, актом оцінки потреб сім`ї, відомостями правоохоронних органів та судовими матеріалами, на які посилається лист від 25 вересня 2024 року № 715.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що з урахуванням попередніх конфліктів у сім`ї та поведінки батька, відповідачі фактично були змушені припинити спільне проживання з ним. Їхнє окреме проживання не було наслідком звичайного сімейного конфлікту чи небажання підтримувати відносини з батьком, а стало результатом ситуації, що склалася в сім`ї, зокрема насильницької та агресивної поведінки батька, що підтверджується заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2023 року, яким за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі позивача. Судом було встановлено, що діти не проживали у квартирі протягом трьох років, тобто з травня 2020 року, та особистих речей у квартирі не мали. За таких обставин припинення дітьми спільного проживання з батьком має оцінюватися у контексті поведінки самого батька та виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 у період неповноліття відповідачів свідчила про неналежне виконання ним своїх батьківських обов`язків щодо дітей, зокрема щодо забезпечення належних умов їх проживання, виховання та психологічно безпечного середовища.

Посилання апелянта на те, що він не був позбавлений батьківських прав та що матеріали справи не містять доказів стягнення з нього аліментів на дітей, саме по собі не спростовує встановлених обставин. Для застосування статті 204 СК України не вимагається попереднього позбавлення батька батьківських прав. Юридично значущим є встановлення факту ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене, навіть за умови встановлення непрацездатності позивача та його потреби у матеріальній допомозі, наявність доведених обставин неналежного виконання ним батьківських обов`язків щодо відповідачів є підставою для звільнення останніх від обов`язку утримувати батька відповідно до частини першої статті 204 СК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, однак не погоджується з мотивами, з яких суд першої інстанції виходив, ухвалюючи таке рішення.

Враховуючи встановлені у справі обставини щодо неналежного виконання позивачем батьківських обов`язків стосовно відповідачів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для звільнення їх від обов`язку утримувати батька і саме ці обставини є підставою для відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті, проте підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду в редакції цієї постанови.

Висновки суду щодо судових витрат

Із огляду на те, що апеляційний суд не змінює судового рішення по суті та не ухвалює нове рішення, підстави для розподілу судового збору, за розгляд справи як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сергеєвої Світлани Анатоліївни задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 травня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 27 серпня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко