Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №518/1565/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1674/26

Номер справи місцевого суду: 518/1565/25

Головуючий у першій інстанції Гуржій А. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

захисника Попроцького Д.М.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ширяївського районного суду Одеської області від 27 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №443822 від 04.09.2025 вбачається, що 04 версеня 2025 року близько 22:20 год. ОСОБА_1 в селище Ширяєве Березівського району Одеської області по вул. Грушевського, керував автомобілем марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (не стійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820. Проба позитивна, результат 1,62 проміле алкоголю, тест №123, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху.

Постановою судді Ширяївського районного суду Одеської області від 27 липня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) суд першої інстанції одночасно встановив наявність двох взаємовиключних результатів: результат огляду на місці зупинки із застосуванням Drager Alcotest 6820 — 1,62 проміле; висновок уповноваженого закладу охорони здоров`я № 000009 від 05 вересня 2025 року — ознак сп`яніння не виявлено. Ця суперечність стосується не другорядної обставини, а безпосередньо обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП;

2) за відсутності згоди ОСОБА_1 з результатами огляду, проведено за допомогою технічного приладу на місці зупинки, та оголошення вимоги пройти огляд в медичному закладі, працівниками поліції все одно було складено протокол до завершення процедури огляду, що свідчить про відсуніть в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

3) наявні у матеріалах справи відеозаписи мають частковий та не безперервний характер;

4) суд першої інстанції зазначив, що тест Drager проведено о 23 годині 16 хвилин, а не пізніше 00 години 55 хвилин працівники поліції та ОСОБА_1 перебували у лікарні. На цій підставі суд зробив висновок, що зволікання не було. Проте суд обчислив строк не з моменту виявлення підстав для медичного огляду, а фактично з моменту отримання результату Drager. Крім того, сам суд установив, що після незгоди водія працівники поліції поїхали не безпосередньо до найближчого закладу охорони здоров`я, а спочатку до відділення поліції: для проставлення печатки на направленні; для доповіді про вибуття за межі території обслуговування. Ці організаційні дії належали до внутрішньої діяльності поліції та не залежали від ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати та постановити нову, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Положеннями КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд частково погоджується із доводами ОСОБА_1 , що за відсутності згоди ОСОБА_1 з результатами огляду, проведено за допомогою технічного приладу на місці зупинки, та оголошення вимоги пройти огляд в медичному закладі, працівниками поліції все одно було складено протокол до завершення процедури огляду, що свідчить про відсуніть в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що о 23:21 годині працівники поліції провели огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу, результат огляду становив 1,62 проміле, що зафіксовано на хронометражі відеозапису 00:12:15-00:12:25 хв (диск 1, назва відеофайлу «0000000_00001020250904230907_0010»).

Вподальшому ОСОБА_1 о 23:22 годині зазначив, що не погоджується з результатами вказаного огляду та просить реалізувати його право на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, що зафіксовано на 00:13:05, 00:13:09, 00:13:54 хв (диск 1, назва відеофайлу «0000000_00001020250904230907_0010»).

Однак працівники поліції шляхом омани почали складати протокол про адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та який остаточно було сформовано о 23:28:48 годині 04 вересня 2025 року.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками працівників поліції про необхідність складення протоколу на момент незгоди з результатами огляду на місці зупинки та висловлення бажання ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Тобто на момент висловлення згоди пройти у медичному закладі огляд на стан алкогольного сп`яніння працівники поліції не повинні були складати протокол про адміністративне правопорушення, а навпаки працівники поліції на виконання КУпАП та Інструкції були зобов`язані забезпечити проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки та висловлення згоди щодо проходження огляду в медичному закладі працівники поліції позбавлені об`єктивної можливості розпочати процес складення протоколу, оскільки в діях водія не вбачаються порушення п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином працівниками поліції неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за п.2.9а ПДР, оскільки огляд на стан сп`яніння належним чином завершено не було, а тому остаточно не встановлено чи дійсно ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того суд апеляційної інстанції також погоджується з посиланнями скаржника на те, що після висловлення згоди щодо проходження огляду в медичному закладі працівники поліції свідомо затягували час щодо доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу з метою подальшого визнання такого висновку недійсним.

Так, по-перше, такі дії проявлялись в тому, що після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки працівники поліції спочатку деякий час складали неправомірний протокол відносно ОСОБА_1 і тільки о 23:44 годині розпочали рух до селиша Любашівка з метою проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Однак вже о 23:53 год службовий транспорт працівників поліції здійснив зупинку та 00:02 годині знову розпочали рух, і лише о 00:43 годині доїхали до КНП "Любашівська БЛІЛ" Любашівської селищної ради».

По-друге, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що працівники поліції помилково обрали у вигляді найближчого закладу КНП "Любашівська БЛІЛ" Любашівської селищної ради» з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ст. 266 КУпАП У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Крім того у п. 7 Розділу І Інструкції визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 зупинено в селище Ширяєве Березівського району Одеської області по вул. Грушевського.

З огляду на місце зупинки транспортного засобу найближчим закладом охорони здоров`я є КНП «Ширяївська Центральна районна лікарня» Ширяївської селищної ради, яка знаходиться за адресою вул. Грушевського, 94, селище Ширяєве, Березівський р-н, Одеська обл., 66800.

В свою чергу згідно з Переліку закладів охорони здоров`я, які мають право на проведення медичних оглядів громадян для встановлення стану сп`яніння, що є додатком до Наказу №465-ОД від 28.05.2024 Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної військової адміністрації "Про подальше вдосконалення роботи з виконання спільного наказу МВС та МОЗ України від 09.11.2015 N 1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" в закладах охорони здоров`я Одеської області", в Березівському районі Одеської області включені наступні заклади: КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області, КНП «Ширяївська центральна районна лікарня» Ширяївської районної ради Одеської області, КНП «Іванівська багатопрофільна лікарня» Іванівської селищної ради Одеської області, КНП «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області.

Тобто КНП «Ширяївська Центральна районна лікарня» Ширяївської селищної ради є суб`єктом, який наділений правом щодо проведення огляду водіїв на стан сп`яніння.

Однак працівники поліції, будучи обізнаними про обов`язок щодо направлення водія до найближчого медичного закладу, здійснили доставлення водія до іншого селища, дорога до якого займала майже 1 годину часу, що є половиною від допустимого часового проміжного для проведення огляду з моменту виявлення ознак сп`яніння.

Усі вищеперераховані дії працівників поліції щодо складення завідомого безпідставного протоколу про адміністративне правопорушення, а також затягування часу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, шляхом доставлення до більш віддаленого медичного закладу свідчить про порушення проведення законодавчого порядку щодо огляду водіїв на стан сп`яніння, а тому результати огляду є недійсними.

Тобто, працівниками поліції було порушено низку вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а тому результати огляду на стан алкогольного сп`яніння є недійними.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п. 2.9А Правил дорожнього руху, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому, на думку апеляційного суду, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України») та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Ширяївського районного суду Одеської області від 27 липня 2026 рокускасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік