Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №466/879/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/879/26 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 33/811/1460/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Берзінь С.Л. ( у режимі відеоконференції),розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Берзінь Сергія Людвиговича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2026 року про притягнення відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один ) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Згідно з постановою судді, 26.01.2026 о 22 год. 50 хв. у м. Львові по вул. Варшавська керував транспортним засобом «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я, де водій пройшов тест. ОСОБА_1 перебував в алкогольному сп`янінні, що підтверджується висновком лікаря номер 800073 від 27.01.2026, 00 год. 43 хв., чим порушив вимоги п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Берзінь С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є необґрунтованою.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи є доказ у вигляді висновку щодо результатів медичного огляду від 27.01.2026 № 000073 (а.с. 4) і саме з таким номером висновку ОСОБА_1 було видано копію. Однак у протоколі та у рапорті поліцейського є посилання на висновок щодо результатів медичного огляду від 27.01.2026 за іншим номером - № 800073.

Зазначає, що на відеозаписах транспортний засіб не рухається і при цьому ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій направлених на запуск двигуна, початок руху тощо.

Вказує, що на відеозаписах, як і в протоколі, не вказано про виявлені у ОСОБА_1 будь-які ознаки алкогольного сп`яніння, хоча Інструкції №1452/735 вимагає вказівку однієї чи декількох ознак стану сп`яніння, що стало підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що матеріали справи не містять фіксацію зупинки у визначений в протоколі час.

Стверджує, що рапорт поліцейського не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки є недопустимим і неналежним доказом.

Заслухавши виступ захисника – адвоката Берзінь С.Л., який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також висновком щодо результатів медичного огляду, складеним лікарем-наркологом КНП ЛОР «ЛОМЦПТУ», відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог 2.9 «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 .

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять фіксацію зупинки у визначений в протоколі час, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта щодо розбіжності у номері висновку суд вважає необґрунтованими. Дійсно, у протоколі та рапорті зазначено № 800073, тоді як у наявному в матеріалах справи висновку його номер візуально може сприйматися як № 000073 або № 800073. Разом із тим зазначена обставина сама по собі не свідчить про те, що висновок стосується іншої особи чи іншого медичного огляду, оскільки його ідентифікація можлива за сукупністю інших відомостей, зокрема датою проведення огляду, даними особи та його змістом.

Посилання апелянта на пункт 9 розділу IV Інструкції № 1376 також не є переконливим, оскільки зазначена норма регулює порядок заповнення бланка постанови, а не встановлює наслідків розбіжності в номері медичного висновку, зазначеному в матеріалах справи.

Отже, сама по собі наведена розбіжність у цифровому позначенні номера висновку, за відсутності доказів його належності іншій особі чи іншій події, не спростовує його доказового значення та не є підставою для скасування постанови.

Саме по собі посилання на те, що рапорт поліцейського не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки є недопустимим і неналежним доказом, не спростовує законності постанови суду першої інстанції, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на цьому документі, а на сукупності всіх досліджених доказів.

Необґрунтованими є покликання апелянта на те, що в протоколі, не вказано про виявлені у ОСОБА_1 будь-які ознаки алкогольного сп`яніння, хоча Інструкції №1452/735 вимагає вказівку однієї чи декількох ознак стану сп`яніння, що стало підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, пунктом 6 розділу Х Інструкції від 07.11.2015 № 1395, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Тобто, зі змісту вказаної норми вбачається, що ознаки сп`яніння зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення лише у разі відмови від огляду стан сп`яніння.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах, прийнятих апеляційними судами в інших справах, апеляційним судом відхиляються, з огляду на те, що положеннями КУпАП не передбачено врахування висновків апеляційних судів під час апеляційного перегляду справи.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Тому підстав для скасування постанови судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Берзінь Сергія Людвиговича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк