Окрема думка від 24 серпня 2026 р. у справі №332/422/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 25.08.2026 Справа № 332/422/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/422/26 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С.

Провадження № 22-ц/807/1541/26 Суддя-доповідач Гончар М.С.

ОКРЕМА ДУМКА

25 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С., членів колегії: судді: Сакояна Д.І., Салтан Л.Г., ухвалив постанову від 25 серпня 2026 року у справі № 332/422/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Із висновками колегії суддів частково не погоджуюсь та висловлюю окрему думку з огляду на наступне.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.01.2026 і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. Допущено негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, альтернативно, у разі якщо колегія суддів дійде висновку про наявність підстав для стягнення аліментів, визначити аліменти у значно меншому розмірі, виключивши із рішення положення «але не менше 50% прожиткового мінімуму».

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у цій справі залишено без змін.

Згідно із ч.1 ст. 35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.

Частиною 2 статті 35 ЦПК України передбачено, що при ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Мною, як суддею Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, підписано прийняте 25 серпня 2026 року у справі № 332/422/26 Запорізьким апеляційним судом судового рішення, але користуючись положеннями частини 3 статті 35 ЦПК України, які передбачають, що суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, а тому вважаю за необхідне викласти свою окрему думку, зважаючи на наступне.

В цілому погоджуючись із висновками суддів про те, що права позивача порушені та мають бути захищені в судовому порядку, не погоджуючись із висновком Запорізького апеляційного суду лише в частині зазначеного у рішенні суду першої інстанції положення про стягнення не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому вважаю за доцільне висловити свою окрему думку з цього приводу.

В силу положень ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частити першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 201 СК України передбачає поширення на відносини по утриманню між батьками і повнолітніми дочкою, сином норм статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, які регулюють відносини по утриманню дитини.

Положеннями ст. 201 СК України не передбачено застосування вимог ст. 182 СК України для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Зазначене у ст. 200 СК України відсилання до норми ст.182 цього Кодексу стосується лише врахування судом тих обставин, які мають істотне значення та впливають на розмір аліментів (ч. 1 ст. 182 СК України).

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом в постановах від 12 березня 2018 року по справі №569/8960/17-ц та від 21 листопада 2018 року по справі №382/1093/16-ц.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, вважаю доводи апелянтав частині невідповідності рішення суду першої інстанції нормам діючого законодавства, а саме ч. 2 ст. 182 СК України щодо встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів є обґрунтованими, оскільки положеннями ст. 201 СК України не передбачено застосування вимог ст. 182 СК України для визначення мінімального граничного розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Враховуючи викладене, на мою думку, оскаржуване рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у справі № 332/422/26 підлягало зміні, шляхом виключення із його резолютивної частини посилання суду на мінімальний розмір аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягла частковому задоволенню.

Суддя

Запорізького

апеляційного суду Л.Г. Салтан