Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №742/6056/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/551/26

Єдиний унікальний № 742/6056/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі», представник позивача – адвокат Рудзей Юрій Володимирович, до ОСОБА_1 , представниця відповідача – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «ФК «Гелексі» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №112621 від 22.10.2019 у розмірі 24959,50 грн, а також просив стягнути судовий збір у розмірі 2423,00 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна заборгованість виникла через невиконання відповідачем умов вказаного кредитного договору.

30.11.2025 від представниці відповідача ОСОБА_1 - адвокатки Полтавської Н.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти позовних вимог у частині визначеного позивачем розміру заборгованості.

Представниця відповідача зазначила, що факт укладення договору позики №112621 від 22.10.2019 та отримання відповідачем 5000,00 грн не заперечується, водночас, на її думку, позивач безпідставно нарахував проценти, комісії та підвищену комісійну винагороду за період, що перевищує встановлений договором строк позики.

Так, договором визначено строк позики 30 днів та дату її повернення - 20.11.2019, при цьому підпунктами 3.2.3 та 4.4 договору передбачено можливість продовження строку договору та нарахування процентів і комісії після такого продовження лише за фактичну кількість днів, на яку його продовжено. Оскільки доказів належного продовження строку договору позивачем не надано, представниця відповідача вважала безпідставним нарахування платежів за межами строку дії договору.

Крім того, представниця відповідача заперечувала проти нарахування підвищеної комісійної винагороди у розмірі 3 % на день, посилаючись на відсутність доказів повідомлення відповідача про зміну процентної ставки та на встановлені Законом України «Про споживче кредитування» обмеження щодо максимальної денної процентної ставки.

Також зазначала, що умова про автоматичне продовження строку користування коштами не може застосовуватися всупереч положенням ч.7 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», а за відсутності доказів належного продовження договору не може бути підставою для подальшого нарахування платежів.

У зв`язку з наведеним представниця відповідача вважала, що позивачем не доведено правомірність розрахунку заборгованості у розмірі 24 959,50 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення нарахованих процентів, комісій та підвищеної комісійної винагороди є необґрунтованими.

01.12.2025 від представника позивача ТОВ «ФК «Гелексі» Рудзея Ю.В. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що відповідач не заперечує факту укладення договору позики № 112621 від 22.10.2019 року, отримання грошових коштів у сумі 5000,00 грн та наявності непогашеної заборгованості.

Представник позивача зазначив, що договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи із використанням одноразового ідентифікатора. При оформленні позики відповідач пройшов передбачену системою процедуру, погодився з умовами договору та підтвердив свою згоду шляхом введення коду-підпису, що, на думку позивача, свідчить про належне укладення договору та погодження його умов.

Також позивач послався на довідку платіжного оператора, відповідно до якої на картковий рахунок відповідача було перераховано 5000,00 грн. При цьому відповідач не надав доказів повернення отриманих коштів або спростування факту їх отримання.

Щодо нарахування комісії після закінчення строку кредитування представник позивача зазначив, що така комісія передбачена умовами укладеного сторонами договору як плата за користування позикою у період прострочення. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення позики у встановлений договором строк, позивач вважає нарахування передбачених договором платежів правомірним.

Таким чином, позивач вважав, що укладення договору, факт отримання відповідачем коштів та невиконання ним зобов`язань підтверджені матеріалами справи, а доводи відповідача щодо неправомірності нарахування заборгованості не спростовують обов`язку відповідача повернути отримані кошти та сплатити передбачені договором платежі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що заявлені відповідачем витрати у розмірі 8000,00 грн є завищеними та не відповідають критеріям співмірності, у зв`язку з чим просив суд врахувати зазначені обставини при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

05.12.2025 від представниці відповідача ОСОБА_1 адвокатки Полтавської Н.В. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вона не погодилася з доводами позивача щодо визнання відповідачем факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості.

Представниця відповідача зазначила, що відповідач таких обставин не визнавав, а позивач, звертаючись із вимогою про стягнення заборгованості, повинен довести як належне укладення електронного договору, так і фактичне надання відповідачу кредитних коштів.

На її думку, надані позивачем докази цього не підтверджують, оскільки договір позики №112621 від 22.10.2019 не містить фінансового номера телефону відповідача, його ім`я зазначено з помилкою, а документ ТОВ «ФК «Елаєнс» про перерахування 5000,00 грн не містить відомостей, які б дозволяли встановити належність зазначеного в ньому рахунку чи картки саме відповідачу. Відтак, сам договір, довідка про перерахування коштів та розрахунок заборгованості, на думку представниці відповідача, не підтверджують факту надання відповідачу коштів та виникнення у нього заявленої заборгованості.

У зв`язку з цим представниця відповідача також заперечувала проти стягнення нарахованих комісій у розмірі 671,09 грн та прострочених комісій у розмірі 19885,00 грн, вважаючи їх необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представниця відповідача зазначила, що у зв`язку з підготовкою правової позиції, аналізом матеріалів справи, законодавства та судової практики відповідач поніс витрати у розмірі 8000,00 грн, які просив стягнути з позивача. На думку представниці відповідача, позивач не навів належних обґрунтувань неспівмірності таких витрат, а тому підстав для їх зменшення немає.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

22.10.2019 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» було укладено в електронній формі договір позики №112621, який підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого ОСОБА_1 надано грошові кошти у позику в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності, при цьому договором передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 0,01 % на день та комісію в розмірі 1,3 %, а строк повернення позики встановлено до 20.11.2019 (а.п.7-10), що підтверджується копією графіку платежів від 22.10.2019 (а.п.11), копією паспорту споживчого кредиту (а.п.12-13).

ТОВ «ФК «Гелексі» свої зобов`язання за кредитним договором (оферти) №112621 від 22.10.2019 виконало належним чином, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Елаєнс» №112621 від 01.09.2025 (а.п.23), проте ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору, свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 17.04.2025 загальний розмір заборгованості відповідно до довідки-розрахунку становить 24959,50 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту – 5000,00 грн, заборгованість по відсотках – 74,50 грн, заборгованість по комісії - 19885,00 грн (а.п.15-19).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 766/8096/20.

Разом з тим, відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором.

Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, зокрема, комісії, відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20.

Водночас, звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача вказував на те, що умови щодо нарахування комісії у розмірі 19885,00 грн є несправедливими, порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим необхідно визнати недійсними п. 1.1.2.2 та п. 5.3 договору позики №112621 від 22.10.2019, укладеного між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики №112621 від 22.10.2019 в розмірі 5074,50 грн, з яких: з яких заборгованість по тілу кредиту – 5000,00 грн, заборгованість по відсотках – 74,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 20 % (24959,50 грн: 5074,50 грн х 100). У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 484,60 грн (2423,00 грн х 20 %).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 09.07.2025 (а.п.25), копією акту №112621 про надання юридичної допомоги від 01.09.2025 (а.п.20).

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із врахуванням задоволення позову повністю та сплати позивачем 2423,00 грн судового збору, вказаний судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, зважаючи на знаходження на розгляді у судах різних інстанцій значної кількості таких справ, що свідчить про їх однотипність та шаблонність позовів в такій категорій справ, а також враховуючи, що справа не є складною, є малозначною, суд дійшов висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, який є завищеним, в даному випадку розумним та співмірним розміром є 2000,00 грн витрат на правничу допомогу, які в даному випадку підлягають до стягнення з відповідача на корить позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 133, 141, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 203, 204, 215, 216, 627, 628, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ – 41229318, юридична адреса: вул.В`ячеслава Липинського, буд.10/1, м.Київ, 01054), представник позивача – адвокат Рудзей Юрій Володимирович (РНОКПП – НОМЕР_1 , юридична адреса: Житомир-30, а/с25, 10030), до ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), представниця відповідача – ОСОБА_2 (РНОККП – НОМЕР_3 , адреса: вул.Молдовська, буд.5-А, гурт.кім.88, м.Київ, 04116) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , на товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ – 41229318, заборгованість за кредитним договором №112621 від 22 жовтня 2019 року у розмірі 5074 (п`ять тисяч сімдесят чотири) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , на товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ – 41229318, судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 60 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а всього 2484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.08.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА