Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №730/1064/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1064/26

Провадження № 2-а/730/12/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника – адвоката Лук`яненко Раїсу Василівну - звернувся до Борзнянського районного суду Чернігівської області (далі – суд) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 10.06.2026 року він побачив у своїй поштовій скриньці повідомлення про те, що йому надійшов рекомендований лист. У подальшому він з`ясував, що це була повістка з ІНФОРМАЦІЯ_2 (на той момент вона вже повернулась, як не отримана). З даного повідомлення він не міг зрозуміти коли саме потрібно з`явитися по повістці, тож він самостійно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 при першій можливості, разом зі своєю дружиною, ОСОБА_2 .

Коли він з`явився 10.06.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то спілкувався з ОСОБА_3 , показав їй повідомлення, яке отримав в поштовій скриньці, але повістку йому не віддали. Про те, на коли йому потрібно було з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 також не уточнили. Остання лише взяла його облікову карту військовозобов`язаного та лише уточнила місце роботи. Додатково зазначила, що проходити військово лікарську комісію не потрібно.

Пізніше він побачив, що в додатку Резерв + засвітилася червона стрічка, яка свідчила про те, що він порушив правила військового обліку. Для уточнення даної інформації він поїхав в ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому повідомили, що він, будучи військовозобов`язаним, належним чином був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та порушив абз.2 п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визнання їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, що він у вищезазначений термін до вказаного відділу не з`явився, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Він наполягав, що прибув до Центру 10.06.2026 року, описав всі події того дня, проте його не стали слухати та склали протокол про адміністративне правопорушення.

У фабулі протоколу, де повинна міститься інформація відносно дати та часу, на коли потрібно було з`явитися зазначено: не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, також в протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться невідомо якого року в 0 хв, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07 липня 2026 року він отримав поштою постанову № 130 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказану постанову він уважає незаконною та такою що підлягає скасуванню.

Постанова про адміністративне правопорушення поштовим зв`язком надійшла позивачу 07.07.2026 р., а відтак терміни на оскарження вищезазначеної постанови не порушені.

Винесення постанови без розгляду справи унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

При винесенні оскаржуваної постанови належним чином, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву. Також, роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України), і те, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У встановлений судом строк ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що постанова винесена законно, є обґрунтованою.

Зі змісту відзиву убачається, що позивач є військовозобов`язаним громадянином України, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Єдиної автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» Міністерства оборони України (далі – ЄДРПВР, ЄАІТС «Оберіг»), з 08.11.2012 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) як такий, який був переданий з військового обліку призовників того ж відділу. Відповідно до відомостей ЄДРПВР, АІТС «Оберіг» Позивач має військово облікову спеціальність для використання за призначенням у воєнний час (ВОС) – 999 097 А (Солдат резерву. Потребує проходження базової військової підготовки).

На Позивача, повною мірою, поширюються норми Конституції та чинного законодавства України з питань військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, військового обов`язку та військової служби. Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі – Порядок №560), Позивачу, як військовозобов`язаному громадянину України, Відповідачем (в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на офіційно задекларовану Позивачем адресу, 24.05.2026, була надіслана повістка №7514133, засобами поштового зв`язку, рекомендованим поштовим відправленням №R067179226496, з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, про виклик Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з терміном прибуття 12.06.2026, о 14:00 год., з метою уточнення персональних даних. 02.06.2026 поштове відправлення №R067179226496 повернуто до відправника (Відповідача) поштовим оператором, з позначкою у довідці про причини повернення/ досилання (форма 20) «Адресат відсутній за вказаною адресою».

18.06.2026 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно Позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення №130. Другий примірник протоколу, під особистий підпис, вручений Позивачу. При цьому Позивача Відповідачем було повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи за фактом допущеного Позивачем адміністративного правопорушення відбудеться 03.07.2026. У визначений час до призначеного місця на розгляд адміністративної справи, Позивач, з невідомих Відповідачу причин, не прибув. Клопотань, заяв та звернень про перенесення розгляду адміністративної справи по суті Позивач Відповідачу не подавав. Керуючись нормами статті 268 КУпАП, 03.07.2026 адміністративна справа за фактом допущення порушення Позивачем вимог частини 3 статті 210-1 КУпАП Відповідачем була розглянута по суті. За результатами розгляду справи винесена постанова №130 від 03.07.2026, відповідно до якої Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу 17 000 гривень. Копію постанови, завірену належним чином, Позивачем направлено на задекларовану адресу Позивача, каналами поштового зв`язку, через національного оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

Дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактично, позивач уважає постанову незаконною та необґрунтованою у зв`язку з тим, що він не з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_2 з поважних причин, оскільки не отримав повістки. Повідомлень від оператора поштового зв`язку про те, що йому надійшла повістка не отримував, а тому він не знав та не міг знати про її існування.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто вказана норма відсилає до інших нормативно-правових актів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 41 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З матеріалів справи убачається, що дані позивачем уточнено вчасно, підтверджено його військове звання, військово-облікову спеціальність, місце проживання, номер телефону, придатність до військової служби, наявність відстрочки.

Ба більше, сам відповідач у відзиві зазначає, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Єдиної автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» Міністерства оборони України, позивач не є порушником правил військового обліку.

Позивачу за зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв`язку надіслана повістка, в якій було зазначено, що йому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних.

Повістка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду.

Згідно з інформації відображеній на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, повістка ТЦК не була вручена позивачу по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».

Так, за приписами примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не настає у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Разом з цим, жодних доказів необхідності оновлення відповідної інформації стосовно позивача, відповідач не надав, зокрема з урахуванням того, що позивач був взятий на облік, має право на відстрочку від призову на військову службу, вчасно оновив дані.

Відповідач, на заперечення позовних вимог вказує, що позивач не прибув по повістці в ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. В подальшому начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесено оскаржувану постанову. Зазначає, що постанову винесено у межах повноважень та у спосіб визначений КУпАП, обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підстави для її скасування, відсутні.

На заперечення позивача щодо того, що у нього відсутня вина, постанова не розкриває суті правопорушення, відсутні докази вчинення правопорушення, та що повістку не отримував, відповідач взагалі не вказує, з якою саме метою надсилалася повістка та уточнення яких саме даних потребувалося.

Ані з протоколу, ані з оскаржуваної постанови не зрозуміло, ані з відзиву так і залишилося не зрозумілим, які ж саме дані позивачу слід було уточнити.

Доказів того, що відомості, які необхідні були відповідачу, не повідомлялися позивачем під час оновлення даних, відповідач не надав.

Не надано відповідачем й доказів того, що відповідач не мав змоги отримати такі дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Також, суд погоджується з твердженням позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання посадових обов`язків, як працівниками АТ «Укрпошти», так і за порушення, які вчинено службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо строків та порядку надсилання повісток, що стало причиною неотримання і неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену в повістці дату та час.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку №270, рекомендовані листи з позначкою «повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручається особисто адресату. У разі відсутності адресата за зазначеною на рекомендованому листі адресою, працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Судом встановлено, що номер телефону позивача, працівникам РТЦК та СП був відомий, однак на поштовому відправлені адресованому йому, такий не був зазначений, що підтверджує слова позивача, що будь-яких дій для оповіщення його про наявність повістки, здійснено не було.

Дані про те, що відповідачу був відомий номер позивача підтверджує сам відповідач, який до свого відзиву долучив облікову карту позивача, де прямо зазначено його телефон. Це й же номер вказано й у позовній заяві позивача, що свідчить про належність даного номеру саме позивачу.

Також, відповідачем суду надано копію конверта у якому знаходилася повістка та на якому зазначена лише адреса позивача, без зазначення телефону позивача.

За твердженням позивача повістку він не отримував у зв`язку із тим, що оператором поштового зв`язку не здійснено належного повідомлення про надходження повістки від відповідача, з чим погоджується суд.

У поштового оператора була відсутня можливість поінформувати позивача про надходження відправленої відповідачем повістки за номером телефону, оскільки відповідач відповідну інформацію при відправленні поштового відправлення не зазначив.

Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що позивач був позбавлений можливості отримати сповіщення за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа що, на переконання суду, є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки, необізнаність особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Погоджується суд з доводами позивача й про те, що йому у належний спосіб не повідомили про день та час розгляду справи, оскільки у протоколі такі відомості дійсно відсутні, а інші дані про належний виклик для розгляду справи суду не надані, що є окремим процесуальним порушенням. Відповідач же такий довід позивача просто у відзиві проігнорував.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі № 607/7987/17.

Отже, суд уважає, що відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову, всупереч імперативним вимогам статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з Постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 639/1225/25 від 12 червня 2025 року.

Враховуючи наведене, дослідивши вказану постанову, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, винесену не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтованою, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, недобросовісно, нерозсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Однак, у цій справі суд враховує й таке.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов`язки, права чи інтереси.

Суд зазначає, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень. У цій справі таким органом, який є юридичною особою, є ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідно до ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Згідно із висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17, при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати.

З огляду на викладене суд дійшов висновку що належним відповідачем у цій справі є ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Отже, в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити, оскільки дана особа не є належним відповідачем у цій справі.

Судові витрати відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, слід стягнути із відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.5, 6, 9, 77, 90, 139, 194, 242-246, 286 КАС України, ст.ст.210-1, 247, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову № 130 від 03.07.2026, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати з судового збору в сумі 665,60 грн.

Рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.