Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №357/13837/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13837/26

3/357/4283/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйон № 1, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого начальником рятувального відділення ГУ ДСНС України у Київській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В :

27 липня 2026 року о 20 годині 52 хвилин, ОСОБА_1 , в Київській області, м. Біла Церква по проспекту Гагаріна, 22, керував транспортним засобом «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога у встановленому законодавством порядку, нащо водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від послуг захисника, що свої інтереси в судовому засіданні захищатиме сам. Вину не визнав, пояснив, що 27.07.2026 року він відпочивав в м. Біла Церква в кафе «Апельсин», де вживав спиртні напої, а саме випив 400 грам горілки. Так як він вживав спиртні напої за ним до кафе приїхав його батько, який сів за кермо автомобіля і вони поїхали в бік вул. Леваневського. По дорозі в м. Біла Церква по проспекту Гагаріна в автомобілі лопнуло колесо і їх винесло на зелену зону. Батько вийшов з автомобіля та пішов шукати евакуатора, а він залишився біля автомобіля і до нього під`їхали працівники поліції, які повідомили, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Він повідомляв працівникам поліції, що не керував автомобілем, що за кермом автомобіля перебував його батько. Зазначив, що працівники поліції його не зупиняли, вони приїхали коли автомобіль стояв і батько відійшов до евакуатора. Пояснив, що на місці події батько його бив, так як він нецензурно розмовляв з працівниками поліції.

За клопотанням ОСОБА_1 допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , пояснив, що ОСОБА_1 його син. 27.07.2026 року приблизно о 21 годині 20 хвилин він забрав сина з кафе «Апельсин» в м. Біла Церква, щоб їхати в село Іванівка. Він сів за кермо автомобіля і по дорозі по вул. Гагаріна в м. Біла Церква він наїхав на гострий камінець і автомобіль викинуло на бордюр. Він вийшов з транспортного засобу, оглянув його та подивився навколо, чи не завдав нікому шкоди та пішов до кафе «Апельсин» звідки забирав сина, так як там стояв евакуатор. Прийшовши до кафе водія евакуатора не було, він йому зателефонував та попросив про допомогу, після чого повернувся до сина. Прийшовши на місце події він помітив біля сина та автомобіля два екіпажі працівників поліції, які складали відносно його сина протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він повідомляв працівникам поліції, що син не керував транспортним засобом, що за кермом автомобіля перебував він, однак його ніхто не слухав. Працівники поліції сказали йому, щоб він підписав протокол про адміністративне правопорушення, він запитав чому він має його підписувати, він підписав протокол лівою рукою, зазначив, що в протоколі підпис не його. Пояснив, що бив сина на місці події, так як у нього виник конфлікт з працівником поліції, який у нього відбив дівчину, син був знервований і він його заспокоював. Чому він сказав сину, щоб той говорив працівникам поліції, що за кермом було третя особа, яка втекла, тому, що розгубився. Він не пам`ятає чи говорив сину, чому він сів за кермо, а не викликав службу таксі. Ображав сина нецензурною лайкою, так як був схвильований. Пояснив, що йому відомо, що був свідок який бачив хто перебував за кермом, ствердив, що за кермом перебував він і був одягнений в білу футболку.

В судовому засіданні переглянуто відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, що містяться на диску, який додано до протоколу, та з яких убачається, що працівники поліції приїхали на місце події. Що зателефонувала заявниця, яка повідомила, що транспортний засіб «Toyota Corolla», рухаючись на великій швидкості здійснила виїзд на зелену зону. На площі Соборній на зеленій зоні стояв автомобіль біля якого перебував ОСОБА_1 . Працівники поліції сказали ОСОБА_1 надати документи, нащо останній запитав у працівників поліції, як вони тут опинилися, сказав, що у нього все добре, що нікого не збив, намагався домовитися з працівниками поліції, казав, що завтра вони вже будуть на морі, що зараз приїде батько і забере автомобіль. Потів ОСОБА_1 почав телефонувати ОСОБА_3 та просити, щоб той приїхав і розібрався. Після розмови по телефону ОСОБА_1 почав кричати, що за кермом його автомобіля перебував його батько. Працівники поліції зателефонували заявниці, щоб відібрати у неї пояснення, нащо остання повідомила, що на місце події приїхати не може, так як у неї маленька дитина. Працівники поліції самі поїхали до заявниці відбирати пояснення. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, нащо останній почав кричати, що він не перебував за кермом, що за кермом перебував його батько. Працівники поліції запитали у ОСОБА_1 , де його батько, нащо останній повідомив, що поруч, почав комусь телефонувати, документи не надає. На місце події прибув батько ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який почав сваритися з ОСОБА_1 , кричати чому останній сів за кермо, а не не викликав собі службу таксі. ОСОБА_1 з батьком сіли до автомобіля ОСОБА_1 , працівники поліції не дозволили їм нікуди їхати, останні вийшли з автомобіля та продовжували спілкуватися. ОСОБА_2 почав нецензурно висловлюватися до сина, відійшли в сторону, де ОСОБА_2 неодноразово наніс сину ляпаси по обличчю. В подальшому ОСОБА_2 підійшов до працівників поліції та запитав, що трапилося, працівники поліції повідомили останньому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 разом з сином відійшли від працівників поліції, ОСОБА_2 комусь телефонував, потім сказав сину, щоб він говорив працівникам поліції, що за кермом автомобіля перебував його товариш, який втік. Працівники поліції назвали ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово пропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, нащо останній відповісти не міг, лише кричав, що він не водій, що водій батько. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП, нащо останній знову кричав, що він не водій, що водій батько. ОСОБА_2 почав вимагати у працівників поліції докази, що саме його син перебував за кермом та повідомив, що за кермом автомобіля перебував товариш його сина, який втік, почав сперечатися з працівниками поліції. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 кричить, а батько його заспокоює, б`є по обличчю. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 працівників поліції не слухає, кричить, що він не водій. Працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, нащо останній сказав «так точно», працівники поліції пішли до службового автомобіля до газоаналізатора, а ОСОБА_1 з батьком розмовляють і батько знову б`є сина. Працівники поліції знову запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, нащо останній знову кричав, що не водій, почав погрожувати працівникам поліції та відмовився від проходження огляду. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол по ст. 130 ч.1 КУпАП, останній почав кричати, за що батько його знову вдари. Працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та інші відповідні документи, намагалися ознайомити останнього з даними документами, оголошували протокол, однак ОСОБА_1 нікого не слухав, кричав, що він не водій. ОСОБА_2 який був присутній при ознайомленні з матеріалами, підписав сам всі необхідні документи, так як ОСОБА_1 нікого не слухав, кричав. Відеозаписом зафіксовано, що працівники поліції приїхали до заявниці, які пред`явили фотокартку ОСОБА_1 для впізнання, яка повідомила, що саме ОСОБА_1 був за кермом транспортного засобу, він був одягнений в білій футболці і ледь не вчинив з нею ДТП. Відеозаписом не зафіксовано, щоб ОСОБА_2 повідомляв працівникам поліції, що за кермом автомобіля перебував він. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 був одягнений у білу футболку, а ОСОБА_4 був одягнений у сіру футболку.

Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , показання свідка ОСОБА_2 , дослідивши направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння від 27.07.2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмові пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , рапорт працівника поліції, переглянувши відеозаписи з нагрудної камери поліцейського оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував за кермом транспортного засобу, спростовується переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля, який здійснив виїзд на зелену зону та має пошкодження, повідомляє працівникам поліції, що у нього все добре, що він нікого не збив, намагався домовитися з працівниками поліції.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував за кермом транспортного засобу, що транспортним засобом керував його батько ОСОБА_2 спростовується переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції з яких вбачається, що на місці події ОСОБА_2 жодного разу не повідомляв працівникам поліції, що саме він керував транспортним засобом, а навпаки сказав ОСОБА_1 , а потім і сам сказав працівникам поліції, що за кермом транспортного засобу був товариш сина, який втік.

Твердження свідка ОСОБА_2 , що він керував транспортним засобом, що він на той час перебував у білій футболці, спростовуються переглянутим відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з яких чітко вбачається, що ОСОБА_2 прийшов на місце події та був одягнутий у футболці сірого кольору, а тому суд розцінює їх, що надані з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_2 , які він писав власноручно на місці події та в яких останній не зазначав що саме він керував транспортним засобом, а не його син чи інша особа.

Що стосується показів свідка ОСОБА_2 про те, що він наносив удари сину по обличчю, щоб заспокоїти його так як у останнього виник конфлікт з працівником поліції через дівчину, то слід зазначити, що дані показання надані з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення, так як з переглянутого в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер поліцейських ніякого конфлікту між ОСОБА_1 та працівниками поліції не вбачається, а навпаки відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_2 наносить ОСОБА_1 удари та говорить останньому навіщо він його соромить. Крім того, відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_2 питає у сина чому той не викликав службу таксі, а сів за кермо.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Враховуючи встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, а саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому в його діях наявний склад вказаного правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

При накладенні адміністративного стягнення, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його відношення до вчиненого, конкретних обставин справи, вважаю, що ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП слід піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО