Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №935/2304/26 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2304/26

Провадження № 1-кп/935/275/26

ВИРОК

Іменем України

27 серпня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів Житомирської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026240040000154 від 08.01.2026, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ворожба Білопільського району Сумської області, громадянки України, із середньою освітою, неодружена, неповнолітніх утриманців не має, депутатом та особою з обмеженими можливостями не є, є солдатом в/ч НОМЕР_1 , не судима, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , утримується у ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України,

установив:

24.02.2022 строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан, дія якого безперервно продовжувалась, зокрема Указом Президента України № 477/2026 від 14.07.2026, затвердженого Законом України № 4537-ІХ від 14.07.2026, дію правового режиму воєнного стану було продовжено строком на 90 діб, саме до 31.10.2026, тобто станом на 17.10.2025 його дію не було припинено або скасовано. Відповідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 27.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 з солдатом ОСОБА_6 укладено контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , де згідно наказу командира цієї військової частини від 30.04.2025 №127 останню зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду кухаря господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 . Далі, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2025 № 250 остання прибула з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 на навчання з прискореною програмою «Фахова підготовка бойового медика (ВОС-878)». Однак, солдат ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем за контрактом, перебуваючи на посаді кухаря господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 17.10.2025 близько 21:30 год. самовільно залишила місце служби, а саме військову частину НОМЕР_3 , яка дислокується у АДРЕСА_2 та перебуваючи поза межами місця служби проводила час на власний розсуд до 11.05.2026, коли прибула до відділу поліції №1 Житомирського РУП№2 ГУНП в Житомирській області, що у місті Коростишів, вул. Різдвяна, 7 чим закінчила вчинення злочину. За час відсутності на військовій службі ОСОБА_4 в період 17.10.2025 обов`язки військової служби не виконувала, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене нею самовільне залишення військової частини та її причини не повідомляла, та проводила час на власний розсуд, не пов`язуючи це із виконання службових обов`язків.

У невстановлений слідством день та час, ОСОБА_6 , перебуваючи в зоні бойових дій в м. Чугуєві, Харківської області придбала три протипіхотні міни. В цей день, час та місці у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на придбання та зберігання трьох протипіхотних мін без передбаченого законом дозволу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, порушуючи вимоги п.1 Постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9 Положення по дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576 та п.п.2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, ОСОБА_6 перевезла придбані нею три протипіхотні міни до місця свого тимчасового проживання, що за адресою: АДРЕСА_3 , де залишила зберігати, без передбаченого законом дозволу. 07.04.2026 в період часу із 13 год. 50 хв. по 14 год. 15 хв. за місцем тимчасового проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_3 в ході огляду місця події було виявлено та вилучено три протипіхотні міни, які належать до вибухових пристроїв, які ОСОБА_6 зберігала без передбаченого законом дозволу.

Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою провину у висунутих обвинуваченнях за ч. 5 ст. 407, ч.1 ст. 263 КК України визнала повністю, у вчиненому щиросердно розкаялася, пояснила суду, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїла інкриміновані діяння, бажає в подальшому продовжувати військову службу.

Обвинувачена, прокурор, захисник не заперечували фактичні обставини кримінального провадження і не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, і немає сумнівів у добровільності й істинності їх позиції. Учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дозволяє суду прийти до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 доведена, дії обвинуваченої правильно кваліфіковані: за ч. 5 ст. 407 КК України, як умисні дії, які виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби,вчинені в умовах воєнного стану; за .1 ст.263 КК України, як умисні дії, які виразились у незаконному придбанні,зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останньою кримінальних правопорушень, особу винної та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Кримінальне правопорушення за ч .1 ст.263 та ч. 5 ст. 407 КК України є тяжкими злочинами, ОСОБА_6 не судима, не одружена, неповнолітніх утриманців не має, є солдатом в/ч НОМЕР_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем проходження служби-посередньо.

Щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення є обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченої, її відношення до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого, і вважає, що її виправлення і перевиховання, попередження з її боку здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання не можливо без ізоляції від суспільства, останній слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статтей Кримінального Закону, остаточно призначити покарання за правилами ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_6 та запобігання останньою вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили.

За правилами ч. 5 ст. 72 КК України, слід зарахувати обвинуваченій ОСОБА_6 у строк покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, період затримання та перебування під вартою, як запобіжний захід, з 29.07.2026 по 27.08.2026 включно.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не накладався.

Питання про процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст.100,124 КПК України.

Керуючись ст. 100, 124, ч.3 ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з 29.07.2026 року.

Зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з 29 липня 2026 року по 27 серпня 2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на: проведення комплексної судової вибухово-технічної експертизи у розмірі 7701,76 гривень.

Речові докази: СД диск-залишити у матеріалах кримінального провадження;три циліндричні предмети оливкового кольору,поміщені до спец пакету НПУ АБ042323, які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів-знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя ОСОБА_1