Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №906/660/26 — Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/660/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,

представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження

справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Субботіна Вячеслава Володимировича

до: Фізичної особи-підприємця Лінкевича Володимира Леонідовича

про стягнення 580 985,00грн.

Процесуальні дії по справі.

Фізична особа-підприємець Субботін Вячеслав Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лінкевича Володимира Леонідовича (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 580 985,00грн в рахунок повернення суми попередньої оплати, а також судових витрат.

Ухвалою суду від 03.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/660/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2026. Цією ж ухвалою зобов`язано позивача надати суду, зокрема, переклад скриншотів переписки між сторонами на українську мову.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкладено підготовче судове засідання на 13.07.2026 та зобов`язано позивача виконати вимоги п.4 ухвали суду від 03.06.2026 та надати суду: для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги; докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, у тому числі докази направлення відповідачу листа про повернення коштів (вих. №24/03-26 від 24.03.2026); реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність, за відсутності рахунку - вказати бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову; переклад скриншотів переписки між сторонами на українську мову.

Позивач вимог ухвал суду від 03.06.2026 та від 01.07.2026 не виконав, про причини невиконання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 13.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.08.2026.

24.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 23.08.2026, у якій останній просить розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.51).

Позивач та відповідач повноважних представників у судове засідання 24.08.2026 не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 13.07.2026 до електронних кабінетів сторін (а.с.49-50).

Згідно з частиною 1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на те, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, зважаючи на заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з частиною 9 ст.165 ГПК України та частиною 2 ст.178 ГПК України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (частина 4 ст.240 ГПК України).

Виклад позицій учасників судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір поставки у спрощеному порядку. ФОП Лінкевич В.Л. виставив позивачу рахунок №30 від 16.12.2024 на оплату товару на суму 580 985,00грн, а позивач оплатив вказаний рахунок у повному обсязі. Однак, всупереч домовленостям, відповідач не поставив обумовлений товар, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом (а.с.1-4).

Відповідач процесуальним правом на подачу письмового відзиву не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- Субботін Вячеслав Володимирович є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є: інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (а.с.29);

- Лінкевич Володимир Леонідович є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є: роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (на звороті а.с.29).

ФОП Субботін В.В. перерахував на рахунок ФОП Лінкевича В.Л. грошові кошти у загальному розмірі 580 985,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №КМ0С-ВТСМ-795Н-Т8Е1 від 17.12.2024 на суму 300 000,00грн (призначення платежу: передоплата за тренажери, рахунок-фактура №30 від 16.12.2024) та №660М-А54М-9Н39-КХСК від 17.12.2024 на суму 280 985,00грн (призначення платежу: розрахунок, рахунок-фактура №30 від 16.12.2024) (а.с.12-14).

Норми права та мотиви, якими керувався суд при ухваленні рішення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частин 1, 2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 ст.526 ЦК України).

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

ФОП Субботін В.В. посилається на те, що між ним, як покупцем, та ФОП Лінкевичем В.Л., як постачальником, було досягнуто домовленостей щодо поставки товару, на виконання яких відповідач виставив рахунок-фактуру №30 від 16.12.2024 на оплату вартості товару на суму 580 985,00грн, який позивач оплатив у повному обсязі. Однак відповідач обумовлений товар не поставив, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою №24/03-26 від 24.03.2026, у якій просив повернути кошти за непоставлений товар. Однак, відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки товару, а також не повернув суму сплачених позивачем коштів, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами частини 1 ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно частини 1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 ст.692 ЦК України).

Частиною 1 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура №30 від 16.12.2024 на загальну суму 580 985,00грн на оплату товару: Technogym ELEMENT LAT MACHINE в кількості 1 шт за ціною 71 200,00грн, Technogym ELEMENT CHEST PRESS в кількості 1 шт за ціною 66 750,00грн, Technogym ELEMENT SHOULDER PRESS в кількості 1 шт за ціною 71 200,00грн, Technogym ELEMENT LEG PRESS в кількості 1 шт за ціною 75 650,00грн, Technogym ELEMENT LEG EXTENSION в кількості 1 шт за ціною 71 200,00грн, Technogym ELEMENT Chin up dip leg raise в кількості 1 шт за ціною 78 135,00грн, Technogym Бігова доріжка в кількості 1 шт за ціною 66 750,00грн, Technogym вертикальній велотренажер в кількості 1 шт за ціною 40 050,00грн, Technogym горизонтальний велотренажер в кількості 1 шт за ціною 40 050,00грн (а.с.12).

У даному рахунку постачальником зазначено ФОП Лінкевича В.Л. ( АДРЕСА_1 IBAN НОМЕР_1 в ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" ІПН НОМЕР_2 № свідоцтва НОМЕР_3 ЄДРПОУ 3501009157), а одержувачем - ФОП Субботіна В.В.

Однак судом встановлено, що вказаний рахунок не місить підпису особи, яка його виставила, відтиску печатки, у тому числі електронно-цифрових, а також у ньому відсутнє посилання на договір, на виконання якого виставлено цей рахунок та не визначено строк поставки товару.

При цьому суд враховує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Водночас суд встановив, що позивач перерахував на розрахунковий рахунок ФОП Лінкевича В.Л. НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 580 985,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №КМ0С-ВТСМ-795Н-Т8Е1 від 17.12.2024 на суму 300 000,00грн (призначення платежу: передоплата за тренажери, рахунок-фактура №30 від 16.12.2024) та №660М-А54М-9Н39-КХСК від 17.12.2024 на суму 280 985,00грн (призначення платежу: розрахунок, рахунок-фактура №30 від 16.12.2024) (а.с.12-14).

Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу наведеної норми слідує право покупця вимагати, зокрема, повернення суми попередньої оплати за умови, якщо продавець одержав суму попередньої оплати і не передав товар у в с т а н о в л е н и й с т р о к.

Позивач доводить, що він звертався до відповідача із письмовою претензією та неодноразово (за допомогою месенджерів) із вимогою про виконання обов`язку з поставки товару або повернення коштів, на підтвердження чого останнім надано скриншоти переписки (а.с.16-20).

Суд констатує, що подана до суду переписка викладена іноземною мовою (російською), та відсутній її переклад українською мовою.

Ухвалами Господарського суду Житомирської області від 03.06.2026 та від 01.07.2026 зобов`язано позивача надати переклад скриншотів переписки на українську мову. Однак позивач вимог ухвал не виконав, про причини невиконання суд не повідомив.

З даного приводу суд враховує, що мова, якій державою надано правовий статус обов`язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя, є державною (офіційною) мовою.

Статтею 10 Конституції України статус державної мови надано українській мові.

У рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Згідно з частиною 1 ст.12 Закону України "Про судоустрій і статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

У п.5.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №8-рп/2008 зазначено, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

Тобто, необхідність використання української мови, зокрема і в роботі судів, унормовано чинним законодавством.

Згідно з частиною 6 ст.13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, мають визначення доказів (ст.73 ГПК України).

Як встановлено частиною 1 ст.91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частина 2 ст.86 ГПК України).

За змістом статей 76, 77, 78 ГПК України, докази мають бути належними, допустимими та достовірними і кожний доказ суд оцінює окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож для здійснення оцінки письмових доказів суд повинен розуміти зміст таких документів, що дозволить виявити суперечливості, забезпечить узгодженість дій усіх учасників процесу та дотримання верховенства права.

Тобто, процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, повинні бути викладені українською (державною), зрозумілою суду мовою.

Згідно з частинами 2, 4, 5 ст.91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст.79 Закону України "Про нотаріат".

Пунктом 2 гл.8 р.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), визначено: якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Отже, докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст.79 Закону України "Про нотаріат", не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку. Така позиція викладена в постановах КГС ВС від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23), від 03.03.2025 у справі №910/628/20.

З огляду на наведене, долучені позивачем до позовної заяви скриншоти переписки, які складені іноземною мовою і не перекладені на українську мову та не засвідчені в установленому законом порядку, не є належними доказами у даній справі. Окреме, узагальнююче трактування позивачем переписки (викладене українською мовою поряд із скриншотами - а.с. 16) не може вважатися перекладом на українську мову в розумінні наведених вище норм. Суд повторює, що саме зміст документів повинен бути зрозумілим суду, що дозволить встановити дійсне волевиявлення осіб, їх наміри, виключить суперечливості, забезпечить узгодженість дій усіх учасників процесу та дотримання верховенства права, а не трактування стороною змісту переписки.

Суд також зауважує про неможливість достовірно встановити факт того, що переписка велася саме між сторонами у даній справі - між ФОП Субботіним В.В. та ФОП Лінкевичем В.Л., оскільки додані до матеріалів справи скриншоти переписки не містять телефонних номерів абонентів.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ФОП Субботін В.В. посилається на те, що він звертався до ФОП Лінкевича В.Л. з листом №24/03-26 від 24.03.2026 про повернення коштів, у якому просив повернути кошти за непоставлений товар в сумі 580 985,00грн (а.с.15).

Слід зазначити, що у матеріалах даної справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу листа про повернення коштів №24/03-26 від 24.03.2026 на юридичну адресу ФОП Лінкевича В.Л. або вручення даного листа відповідачу нарочно, хоча ухвалою суду 01.07.2026 надання таких доказів вимагалось від позивача.

Відтак, доказів встановлення сторонами строку поставки товару або пред`явлення позивачем вимоги щодо його поставки в порядку частини 2 ст.530 ЦК України, а у випадку непоставки - повернення суми передоплати, позивачем до суду не надано, що свідчить про відсутність факту порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, а відтак і про відсутність підстав застосування наслідків, встановлених частиною 2 ст.693 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, особа може звернутись до суду за захистом свого права лише за наявності порушення відповідного права на момент такого звернення.

Враховуючи наведене, даний позов є передчасним і у його задоволенні суд відмовляє.

Судові витрати за результатом розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 6 971,82грн судового збору, що підтверджується квитанцією про сплату №7141-9728-3481-4496 від 30.05.2026 (а.с.6).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, згідно статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.08.26

Суддя Кравець С.Г.

Направити:

1 - позивачу та представнику - електронні кабінети,

2 - відповідачу - електронний кабінет.