Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №908/552/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 м.Дніпро Справа №908/552/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Запорізької міської ради

на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2026 (суддя Боєва О.С., повний текст рішення складено 04.06.2026) у справі №908/552/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія»

до відповідача Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради

про стягнення суми 11163,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 11163,60 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем, як власником квартири № 22 в будинку №1 по вулиці Магара в місті Запоріжжі, зобов`язань щодо оплати послуг наданих ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» в рамках Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-492 від 06.09.2017 в період з 01.11.2017 по 31.08.2023, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 11163,60 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.06.2026 у справі №908/552/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача суму 11163,60 грн заборгованості та суму 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що квартира № 22 у багатоквартирному будинку № 1 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Магара, загальною площею 30,67 кв.м, є неприватизованою та належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка як власник квартири одночасно є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку та зобов`язана брати участь у витратах на його управління й утримання пропорційно до належної їй частки.

Суд установив, що ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 та договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №К-492 від 06.09.2017 в період з 01.11.2017 по 31.08.2023 здійснювало управління будинком № 1 по вул. Магара у м. Запоріжжі, тоді як відповідач не виконав обов`язку з оплати наданих послуг.

Окремо судом було зауважено про відсутність пропуску строку позовної давності за заявленими у даній справі позовними вимогами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2026 у справі №908/552/26 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не взяв до уваги та не надав правової оцінки нормам Закону України «Про житлово-комунальній послуги», який визначає основні положення у процесі надання житлово-комунальних послуг споживачам; не взято до уваги та не надано правової оцінки нормам Житлового кодексу України, які регулюють та визначають правовий статус наймачів квартир державного житлового фонду, зокрема їх прав та обов`язків, що в результаті призвело до не правильного застосування норм ч. 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме щодо зобов`язання наймачів здійснювати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Так, за твердженням скаржника, наймач спірної квартири є Грипас Людмила Іванівна, яка в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг. Оскільки зобов`язання по оплаті вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача, то буді-які підстави для стягнення із Територіальної громади в особі Запорізької міської ради заборгованості за послугу з управління багатоквартирним за період з 01.11.2017 по 30.06.2023 були відсутні.

На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 19.08.2019 у справі № 641/7403/16-ц та від 13.11.2019 у справі № 686/14833/15-ц, відповідно до яких обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг покладається на осіб, які фактично користуються житловим приміщенням та отримують відповідні послуги.

З огляду на викладене Запорізька міська рада вважає, що суд першої інстанції помилково визначив особу, на яку покладається обов`язок з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком, що призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2026 у справі №908/552/26; розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження було надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 17.06.2026 о 20:31, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як свідчать матеріали справи, співвласники багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Магара, буд. 1, у строк, який визначений у Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не створили об`єднання співвласників та не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» було призначено управителем багатоквартирних будинків за об`єктом конкурсу (група будинків) № 1, у т.ч. у будинку № 1 по вул. Магара.

У пункті 5 вказаного рішення зазначено, що Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов`язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01 листопада 2017 року.

Також зазначеним рішенням (п. 6) уповноважено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.

У відповідності до п. 7 рішення Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради зобов`язано забезпечити доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя (ТОВ «Керуюча компанія «Мрія»), з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному вебсайті Запорізької міської влади та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема, на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них, відповідного оголошення, що має містити інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги.

На виконання вимог законодавства та рішення № 520 від 01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку № 1 по вул. Магара у м. Запоріжжя, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М. було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №К-492 від 06.09.2017 (далі - Договір).

За змістом п. 1 цього Договору, Управитель зобов`язується надавати Замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі – Об`єкт).

Загальні відомості про об`єкт зазначаються у додатку 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. В управління передається майно об`єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності (п.п. 2, 3 Договору).

За Актом прийняття-передачі об`єкта в управління (додаток 1 до Договору) Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» прийнято в управління об`єкт по АДРЕСА_1 .

01.08.2023 Співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Магара, буд. 1 та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» підписаний Договір №К-492/Р про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, згідно з п. 1 якого, у відповідності із рішенням зборів співвласників зазначеного житлового будинку сторони дійшли згоди розірвати з 31 серпня 2023 договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-492.

Як зазначав позивач, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 30,67 м.кв, перебуває у власності Запорізької міської ради, а отже вважається неприватизованою. Запорізька міська рада зобов`язана оплачувати управителю послугу з управління багатоквартирним будинком пропорційно до її частки співвласника незалежно від обставин використання спільного майна. По оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком по кв. АДРЕСА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість за період з 01.11.2017 по 31.08.2023 у сумі 11163,60 грн.

До позовної заяви додано, зокрема, копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якою власником об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 30,67 кв.м, є Запорізька міська Рада, код ЄДРПОУ 04053915.

Відповідачем додано до відзиву копію листа МКП «Основаніє» від 06.03.2026 №125/01-03, в якому, зокрема, вказано, що до 01.09.2016 по квартирі АДРЕСА_5 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 ; відповідальний квартиронаймач – ОСОБА_1 (копія особового рахунку додається); в документах архівного фонду МПК «Основаніє» Ордер на квартиру АДРЕСА_2 відсутній. У копії наданого МПК «Основаніє» особового рахунку № НОМЕР_1 по вказаній квартирі зазначено: «статус житла: тергромада; підстава: рішення ВК № 209-р від 06.09.1995».

На виконання вимог ухвали суду у цій справі, Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради надав лист від 02.04.2026 № 06.4-06/02/11435 «Про надання інформації», зі змісту якого слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2017 по 30.08.2023 була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.12.1972 по 17.06.2022 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україна щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» встановлено, що повноваження в сфері реєстрації фізичних осіб делеговано органам місцевого самоврядування. Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради реалізовував зазначені повноваження з 04.04.2016. Також у листі зазначено, що документи, які підтверджують підставу реєстрації місця проживання до Департаменту не передавались; надати засвідчені копії відповідних письмових доказів, які підтверджують підставу зняття з реєстрації не є можливим у зв`язку зі знищенням цих документів.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_4 , о/р 115301184), за період з 01 листопада 2017 по 31 серпня 2023, становить 11163,60 грн.

Розглянувши заявлені позовні вимоги та оцінивши надані сторонами на підтвердження своїх доводів і заперечень докази, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення про задоволення позову.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З положень з ч.ч. 1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, у якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 316, 317, 322 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Тягар утримання майна, що йому належить, відповідно до вимог ст. 322 ЦК України, покладено на власника.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Частиною другою статті 7 цього Закону встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Разом з тим, зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. (ч.ч. 2, 4 ст. 12 вищевказаного Закону).

Отже, за загальним правилом обов`язок брати участь у витратах на управління багатоквартирним будинком покладається на власника квартири як співвласника спільного майна. Перекладення такого обов`язку на іншу особу можливе, зокрема, за умови доведення передачі квартири державної або комунальної власності в найм і набуття відповідною особою статусу наймача, тобто наявності відповідних договорів найму жилих приміщень чи ордерів.

Як установлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 30,67 кв. м. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на зазначену квартиру зареєстроване за Запорізькою міською радою.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду, є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради або держава в особі державних підприємств, організацій та установ.

Апелянт не заперечує належності спірної квартири до комунального житлового фонду протягом періоду, за який заявлено заборгованість, а матеріали справи не містять доказів її приватизації або належності іншій особі.

Поряд із цим, скаржник стверджує про те, що відповідальним квартиронаймачем по даній адресі в спірний період значиться ОСОБА_1 , яка в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, а тому саме на неї і має бути покладений обов`язок зі сплати вартості фактично спожитих послуг.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду копію листа МКП «Основаніє» від 06.03.2026 №125/01-03, в якому, зокрема, вказано, що до 01.09.2016 по квартирі АДРЕСА_5 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 ; відповідальний квартиронаймач – ОСОБА_1 (копія особового рахунку додається); в документах архівного фонду МПК «Основаніє» Ордер на квартиру АДРЕСА_2 відсутній.

Разом з тим, зі змісту листа Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради 02.04.2026 № 06.4-06/02/11435 «Про надання інформації» слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2017 по 30.08.2023 була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.12.1972 по 17.06.2022 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Також у листі зазначено, що документи, які підтверджують підставу реєстрації місця проживання до Департаменту не передавались; надати засвідчені копії відповідних письмових доказів, які підтверджують підставу зняття з реєстрації не є можливим у зв`язку зі знищенням цих документів.

Оцінивши зміст наведених документів, колегія суддів резюмує, що останні лише підтверджують факт реєстрації місця проживання названої особи (яка до того ж станом на дату розгляду судового спору є померлою) і не містять відомостей про правову підставу її вселення та користування квартирою.

Відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не було надано договору найму жилого приміщення, ордеру, рішення уповноваженого органу про надання квартири, акта її передачі в найм чи іншого належного доказу, з якого можливо було б установити особу, зобов`язану протягом спірного періоду здійснювати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Окремо колегія суддів вважає за доцільне роз`яснити скаржнику, що сама собою реєстрація місця проживання не є тотожною укладенню договору найму та не підтверджує набуття особою статусу наймача. Зареєстрована у квартирі особа могла бути наймачем, членом сім`ї наймача або користуватися квартирою на іншій правовій підставі. Без відповідних правовстановлювальних документів установити конкретний статус такої особи неможливо.

Доводи скаржника, засновані на положення Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» наведеного висновку не спростовують.

Так само юридично неспроможними є і твердження апелянта щодо солідарної відповідальності наймача і повнолітніх членів його сім`ї, обґрунтовані положеннями статей 64, 65 ЖК України та статті 541 ЦК України, оскільки виникнення такої відповідальності передбачає насамперед установлення особи наймача, факту вселення інших осіб саме як членів його сім`ї та наявності зобов`язань, що випливають із відповідного договору найму. Натомість матеріали справи не містять доказів, які давали б можливість установити особу наймача спірної квартири, склад його сім`ї та правову підставу проживання зареєстрованої станом на момент виникнення спірних правовідносин особи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, Запорізька міська рада, яка здійснює повноваження власника комунального житлового фонду, не надала належних і допустимих доказів передачі спірної квартири в найм, зокрема договору найму жилого приміщення, ордера чи рішення уповноваженого органу про її надання конкретній особі. Наявний у матеріалах справи лист Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради підтверджує лише реєстрацію фізичної особи за відповідною адресою в період з 08.12.1972 по 17.06.2022, але не доводить передачі квартири в найм та переходу до наймача обов`язку зі здійснення витрат на управління будинком у розумінні частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Колегія суддів також враховує, що послуга з управління багатоквартирним будинком спрямована передусім на утримання та ремонт спільного майна будинку. Обов`язок участі у відповідних витратах пов`язаний не лише з фактичним проживанням у квартирі, а з належністю особі квартири та її частки у спільному майні багатоквартирного будинку.

Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2018 у справі № 910/13182/17).

Отже, відсутність фактичного проживання власника у квартирі або проживання в ній інших осіб не звільняє власника від витрат на управління спільним майном, якщо не доведено існування передбаченої законом або договором підстави покладення таких витрат на іншу особу.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 №520 позивача призначено управителем багатоквартирного будинку №1 по вул. Магара у м. Запоріжжі.

На виконання цього рішення між позивачем і співвласниками будинку, від імені яких діяла уповноважена виконавчим комітетом особа, укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №К-492 від 06.09.2017.

Зазначеним договором врегульовано правовідносини співвласників будинку з управителем та визначено, зокрема, зміст і ціну послуги з управління багатоквартирним будинком.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 27.03.2023 року у справі №920/1343/21, договір про надання послуг з управління, що укладений на виконання рішення зборами співвласників, є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У такому разі укладання індивідуального договору співвласника з управителем не вимагається.

З урахуванням наведеного, колегія суддів підкреслює, що відсутність окремого договору між Територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» зі сплати щомісячного внеску за послуги з управління багатоквартирним будинком не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків.

Таким чином, апелянт не довів наявності обставин, які відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» звільняли б територіальну громаду як власника квартири від витрат на управління багатоквартирним будинком та покладали б такі витрати на конкретних наймачів.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншого тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, однак не спростовують установленого судом першої інстанції факту належності квартири відповідачу, надання позивачем послуг з управління будинком та відсутності їх оплати.

Наведені в апеляційній скарзі посилання на постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 19.08.2019 у справі №641/7403/16-ц та від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц не змінюють цього висновку, оскільки застосування положень про обов`язок наймача оплатити житлово-комунальні послуги передбачає встановлення факту перебування відповідної особи у статусі наймача. У цій справі такий факт належними доказами не підтверджений.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення із Запорізької міської ради як власника квартири та співвласника багатоквартирного будинку заборгованості за послугу з управління будинком у розмірі 11163,60 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Запорізької міської ради задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2026 у справі №908/552/26 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2026 у справі №908/552/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.06.2026 у справі №908/552/26 залишити без змін.

Справу №908/552/26 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено та підписано 27.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук