Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №904/1224/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/1224/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: представник не з`явився;

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 (суддя Манько Г.В., повний текст якого підписаний 05.06.2026) у справі № 904/1224/26,

за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 1 665 070,40 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Дніпровської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 1 665 070,40 грн.

Прокурор наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги. Зазначив, що усі докази, що є підставою позовних вимог надав до господарського суду. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі №904/1224/26 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на користь держави в особі Дніпровської міської ради шкоду 1 665 070,40 грн. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір 19 980,84 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі № 904/1224/26 в повному обсязі та ухвалите нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що для застосування деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України та ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку та вини. Проте позивачем не вказано, яке саме з порушень, перелічених у ст. 105 Лісового кодексу України, допустив відповідач, та не доведено, які конкретно дії, вчинення яких входить до обов`язків відповідача, він не вчинив для запобігання незаконній порубці.

Також скаржник наголошує на відсутності причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою, зазначаючи, що філією «Східний лісовий офіс» було вжито всіх залежних від неї дій для організації охорони лісу та реагування на виявлене правопорушення, зокрема складено акт огляду, розрахунок збитків та направлено повідомлення про кримінальне правопорушення до органів поліції.

Окрім цього, відповідач вказує, що в силу дії форс-мажорних обставин (введення воєнного стану, комендантської години та припинення заходів державного нагляду відповідно до постанови КМУ від 13.03.2022 № 303) він був позбавлений можливості в повній мірі здійснювати заходи контролю, що виключає його вину. За твердженням скаржника, прокурором в порушення ст. 74, 76, 77, 86 ГПК України не надано належних доказів невиконання відповідачем обов`язків щодо охорони лісів, а позиція позивача ґрунтується на абстрактних доводах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від прокуратури надійшов відзив мотивований тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і ухваленим на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи при дотриманні норм матеріального та процесуального права.

На спростування доводів апеляційної скарги у відзиві зазначено, що апелянт у порушення вимог ст. 258, 277 ГПК України чітко не конкретизував підстав для скасування судового рішення та звів свою позицію лише до заперечень проти позову. Прокурор наголошує, що відповідно до ст. 19, 64, 86, 89, 90 ЛК України та Положення про державну лісову охорону обов`язок щодо організації, охорони та збереження лісів від незаконних рубок покладено саме на ДП «Ліси України» як постійного лісокористувача.

Також у відзиві підкреслено, що протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у недотриманні вимог лісового законодавства та незабезпеченні збереження лісу, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною державі шкодою в розмірі 1 665 070,40 грн. При цьому, посилаючись на сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду (зокрема у справах № 9901/93/19, № 909/976/17, № 925/382/17), прокурор зазначає, що постійний лісокористувач є саме відповідальною особою за шкоду, завдану самовільною вирубкою, незалежно від того, хто її вчинив.

Окрім цього, прокурор вважає безпідставними посилання апелянта на Постанову КМУ від 13.03.2022 № 303 щодо припинення заходів державного нагляду (контролю), оскільки ДП «Ліси України» є суб`єктом господарювання, а не органом державного контролю у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а відтак зазначені обмеження не звільняють його від обов`язку зберігати підпорядковані лісові насадження.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.263 ГПК України, що, в свою чергу, на підставі ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про надання строку для подачі відзиву повідомлявся належним чином.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Висоцький А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі № 904/1224/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.08.2026.

Сторони правом участі в судовому засіданні 26.08.2026 не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені алежним чином.

У судовому засіданні 26.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 783-27/У від 22.09.2010 на території Дніпровського району створено регіональний ландшафтний парк “Дніпровські ліси”, загальною площею 4437,465 га, який на теперішній час наразі входить в адміністративні межі Дніпровської міської територіальної громади.

На виконання положень ст. 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації 25.01.2019 видано охоронне зобов`язання №139/19 М, згідно якого директору державного підприємства “Дніпропетровське лісове господарство” (код ЄДРПОУ 00991686) передано під охорону регіональний ландшафтний парк “Дніпровські ліси”, загальною площею 2690 га згідно матеріалів лісовпорядкування (квартали 1-34 Обухівського (Кіровського) лісництва (наразі - Обухівське лісництво Новомосковського надлісництва філії “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України”).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року № 988 “Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ДНІПРОВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” (код ЄДРПОУ 00991686), прийнято рішення про припинення діяльності даного підприємства шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДСГП “ЛІСИ УКРАЇНИ” (код ЄДРПОУ 44768034). Наказом ДСГП “Ліси України” від 11.03.2024 № 346 створено філію “Східний лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”.

Згідно Положення про філію “Східний лісовий офіс” ДСГП “Ліси України” (далі Положення), філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП “Ліси України”, яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства. На земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДСГП “Ліси України”, свою господарську діяльність здійснює Філія. Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних порубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження в наслідок антропогенного чи іншого шкідливого впливу.

Філію “Східний лісовий офіс” ДСГП “Ліси України” уповноважено на території Дніпровської міської територіальної громади, реалізовувати покладені на ДСГП “Ліси України” завдання, зокрема щодо забезпечення охорони лісів від незаконних порубок.

В кварталі 25 виділу 8 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва 11.04.2025р. виявлено незаконну порубку дерев породи “Сосна звичайна” сухостійна в кількості 47 штук. Вказаний факт зафіксовано працівниками Філії, про що 11.04.2025 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

Зафіксовано факт спилу дерев породи “Сосна звичайна” сухостійна в кількості 47 штук, що розташовані в кварталі 25 виділ 8 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва.

Так, на оглянутій ділянці місцевості було виявлено: пень № 1 з маркуванням чорного кольору “ 2142” діаметром 42 см; пень № 2 з маркуванням “ 1/41”, діаметром 41 см; пень № 3 з маркуванням “ 17/28”, діаметром 28 см; пень № 4 з маркуванням “ 18/29”, діаметром 29 см; пень № 5 з маркуванням “ 19/30”, діаметром 30 см; пень № 6 з маркуванням “ 3124”, діаметром 24 см; пень № 7 з маркуванням “ 6/42”, діаметром 42 см; пень № 8 з маркуванням “ 4/25”, діаметром 25 см; пень № 9 з маркуванням “ 16/25”, діаметром 25 см; пень № 10 з маркуванням “ 20/26”, діаметром 26 см; пень № 11 з маркуванням “ 15/33”, діаметром 33 см; пень № 12 з маркуванням “ 14/36”, діаметром 36 см; пень № 13 з маркуванням “ 1526”, діаметром 26 см; пень № 14 з маркуванням “ 7/33”, діаметром 33 см; пень № 15 з маркуванням “ 8/28”, діаметром 28 см; пень № 16 з маркуванням “ 21/19”, діаметром 19 см; пень № 17 з маркуванням “ 12/2 7”, діаметром 27 см; пень № 18 з маркуванням “ 13/25”, діаметром 25 см; пень № 19 з маркуванням “ 9/28”, діаметром 28 см; пень № 20 з маркуванням “ 11/29”, діаметром 29 см; пень № 21 з маркуванням “ 22/20”, діаметром 30 см;

пень № 22 з маркуванням “ 10/41”, діаметром 41 см; пень № 23 з маркуванням “ 23/29”, діаметром 29 см; пень № 24 з маркуванням “ 24/2 7”, діаметром 2 7 см; пень № 25 з маркуванням “ 25/22”, діаметром 22 см; пень № 26 з маркуванням “ 26/29”, діаметром 29 см; пень № 27 з маркуванням “ 27/24”, діаметром 24 см; пень № 28 з маркуванням “ 28/22”, діаметром 22 см; пень № 29 з маркуванням “ 29/29”, діаметром 29 см; пень № 30 з маркуванням “ 30/29”, діаметром 29 см; пень № 31 з маркуванням “ 31/23”, діаметром 23 см; пень № 32 з маркуванням “ 32/26”, діаметром 26 см; пень № 33 з маркуванням “ 33/25”, діаметром 25 см; пень № 34 з маркуванням “ 34/27”, діаметром 27 см; пень № 35 з маркуванням “ 35/22”, діаметром 22 см; пень № 36 з маркуванням “ 36/29”, діаметром 29 см; пень № 37 з маркуванням “ 37/23”, діаметром 23 см; пень № 38 з маркуванням “ 38/27”, діаметром 27 см; пень № 39 з маркуванням “ 39/21”, діаметром 21 см; пень № 40 з маркуванням “ 40/2 7”, діаметром 27 см; пень № 41 з маркуванням “ 23/52”, діаметром 52 см; пень з маркуванням “ 42/21”, діаметром 21 см; пень № 43 з маркуванням “ 43/26”, діаметром 26 см; пень № 44 з маркуванням “ 44/36”, діаметром 36 см; пень № 45 з маркуванням “ 45/21”, діаметром 21 см; пень № 46 з маркуванням “ 46/30”, діаметром 30 см; пень № 47 з маркуванням “ 47/37”, діаметром 37 см.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/29677-ФХЕД від 28.07.2025, проведеною судовою інженерно-технічною експертизою встановлено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 47 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна”, розташованих у кварталі 25 виділ 8 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва філії “Східний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” складає 1 665 070,40 грн.

Спричинену навколишньому природному середовищу шкоду не відшкодовано.

Господарський суд погодився з доводами прокурора, що лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Відповідач як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення спричинених збитків.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалите нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

За приписами ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

За приписами ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі №914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався доведеністю прокурором належними та допустимими доказами в порядку вимог статей 74, 76-77 ГПК України наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.

З аналізу наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що на виконання положень ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації 25.01.2019 видано охоронне зобов`язання №139/19 М, згідно якого директору державного підприємства «Дніпропетровське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991686) передано під охорону регіональний ландшафтний парк «Дніпровські ліси», загальною площею 2690 га згідно матеріалів лісовпорядкування (квартали 1-34 Обухівського (Кіровського) лісництва (наразі Обухівське лісництво Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України»).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року № 988 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДНІПРОВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 00991686), прийнято рішення про припинення діяльності даного підприємства шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44768034).

Наказом ДСГП «Ліси України» від 11.03.2024 № 346 створено філію «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Згідно з п. 3.1. Положення про філію «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» № 184 від 16.01.2025 філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП «Ліси України», яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Відповідно до п. 7.8. Положення, на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», свою господарську діяльність здійснює Філія.

Відповідно до п. 2.2.2. Положення, предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних порубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження в наслідок антропогенного чи іншого шкідливого впливу.

Таким чином, філію «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» уповноважено на території Дніпровської міської територіальної громади, реалізовувати покладені на ДСГП «Ліси України» завдання, зокрема щодо забезпечення охорони лісів від незаконних порубок.

В кварталі 25 виділу 8 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва 11.04.2025 виявлено незаконну порубку дерев породи «Сосна звичайна» сухостійна в кількості 47 штук.

Вказаний факт зафіксовано працівниками Філії, про що 11.04.2025 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

Проведеним оглядом місця події (протокол огляду від 11.04.2025), у кримінального провадження, зареєстрованому в ЄРДР за № 12025042220000041 за ч. 1 ст. 246 КК України, зафіксовано факт спилу дерев породи «Сосна звичайна» сухостійна в кількості 47 штук, що розташовані в кварталі 25 виділ 8 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва.

На оглянутій ділянці місцевості було виявлено: пень № 1 з маркуванням чорного кольору « 2142» діаметром 42 см; пень № 2 з маркуванням « 1/41», діаметром 41 см; пень № 3 з маркуванням « 17/28», діаметром 28 см; пень № 4 з маркуванням « 18/29», діаметром 29 см; пень № 5 з маркуванням « 19/30», діаметром 30 см; пень № 6 з маркуванням « 3124», діаметром 24 см; пень № 7 з маркуванням « 6/42», діаметром 42 см; пень № 8 з маркуванням « 4/25», діаметром 25 см; пень № 9 з маркуванням « 16/25», діаметром 25 см; пень № 10 з маркуванням « 20/26», діаметром 26 см; пень № 11 з маркуванням « 15/33», діаметром 33 см; пень № 12 з маркуванням « 14/36», діаметром 36 см; пень № 13 з маркуванням « 1526», діаметром 26 см; пень № 14 з маркуванням « 7/33», діаметром 33 см; пень № 15 з маркуванням « 8/28», діаметром 28 см; пень № 16 з маркуванням « 21/19», діаметром 19 см; пень № 17 з маркуванням « 12/2 7», діаметром 27 см; пень № 18 з маркуванням « 13/25», діаметром 25 см; пень № 19 з маркуванням « 9/28», діаметром 28 см; пень № 20 з маркуванням « 11/29», діаметром 29 см; пень № 21 з маркуванням « 22/20», діаметром 30 см; пень № 22 з маркуванням « 10/41», діаметром 41 см; пень № 23 з маркуванням « 23/29», діаметром 29 см; пень № 24 з маркуванням « 24/2 7», діаметром 2 7 см; пень № 25 з маркуванням « 25/22», діаметром 22 см; пень № 26 з маркуванням « 26/29», діаметром 29 см; пень № 27 з маркуванням « 27/24», діаметром 24 см; пень № 28 з маркуванням « 28/22», діаметром 22 см; пень № 29 з маркуванням « 29/29», діаметром 29 см; пень № 30 з маркуванням « 30/29», діаметром 29 см; пень № 31 з маркуванням « 31/23», діаметром 23 см; пень № 32 з маркуванням « 32/26», діаметром 26 см; пень № 33 з маркуванням « 33/25», діаметром 25 см; пень № 34 з маркуванням « 34/27», діаметром 27 см; пень № 35 з маркуванням « 35/22», діаметром 22 см; пень № 36 з маркуванням « 36/29», діаметром 29 см; пень № 37 з маркуванням « 37/23», діаметром 23 см; пень № 38 з маркуванням « 38/27», діаметром 27 см; пень № 39 з маркуванням « 39/21», діаметром 21 см; пень № 40 з маркуванням « 40/2 7», діаметром 27 см; пень № 41 з маркуванням « 23/52», діаметром 52 см; пень з маркуванням « 42/21», діаметром 21 см; пень № 43 з маркуванням « 43/26», діаметром 26 см; пень № 44 з маркуванням « 44/36», діаметром 36 см; пень № 45 з маркуванням « 45/21», діаметром 21 см; пень № 46 з маркуванням « 46/30», діаметром 30 см; пень № 47 з маркуванням « 47/37», діаметром 37 см.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/29677-ФХЕД від 28.07.2025, проведеною судовою інженерно-технічною експертизою в межах кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12025042220000041 за ч. 1 ст. 246 КК України встановлено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 47 сухостійних дерев породи «Сосна звичайна», розташованих у кварталі 25 виділ 8 Обухівського лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» складає 1 665 070,40 грн.

Відтак, відповідач, як постійний лісокористувач, повинен був забезпечити охорону та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду.

Матеріалами справи доведено факт незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.

Відсутність визначеного чіткого переліку заходів направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок не звільняє відповідача від необхідності забезпечення його схоронності.

Як вже зазначалося вище, відповідач є постійним лісокористувачем у розумінні статей 16, 17, 19, 86, 89 ЛК України, а тому саме на нього покладено обов`язок забезпечення охорони та збереження лісових насаджень. Факт незаконної порубки дерев на території, що перебуває у постійному користуванні відповідача, свідчить про неналежне виконання ним покладених законом обов`язків, незалежно від того, чи встановлено осіб, які безпосередньо вчинили порубку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції його доводів щодо введення на території України воєнного стану, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки матеріалами справи не підтверджено здійснення вирубки дерев саме під час дії комендантської години, як і неможливості виконання своїх обов`язків щодо забезпечення охорони лісових насаджень та недопущення незаконної вирубки дерев внаслідок дії воєнного стану.

Доводи відповідача щодо самостійного виявлення порушення та звернення до правоохоронних органів не свідчать про вчинення своєчасних заходів щодо недопущення такого порушення, а спрямовані на усунення наслідків власного неналежного виконання обов`язків щодо недопущення незаконних рубок.

Також, апелянт не навів переконливих доводів щодо неправильності визначення розміру завданої шкоди, не заявив клопотань про призначення експертизи та не надав альтернативного розрахунку розміру шкоди.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно оцінив долучені до матеріалів справи докази та спростував доводи відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі № 904/1224/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 27.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький