Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №904/1655/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м.Дніпро Справа №904/1655/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

прокурор: Овчар Т.В.

від позивача: Григоренко А.В.

від відповідача: Сиромятников Е.О.

вільний слухач: Толстюк М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 (суддя Дупляк С.А.) у справі №904/1655/26

за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави

в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позову.

Центральна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда", у якій просить суд стягнути 361069,66 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 162м, з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010 площею 0,4958 га за період з 01.01.2022 по 20.11.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор послався на те, що відповідач є власником розташованих на зазначеній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та після припинення 21.06.2021 строку дії договору оренди землі продовжував фактично користуватися земельною ділянкою без оформлення належного речового права та без внесення плати за землю.

З урахуванням наведеного прокурор наполягав на тому, що відповідач безпідставно зберіг у себе кошти, які мав сплатити власнику земельної ділянки у вигляді орендної плати, у загальній сумі 361069,66 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/1655/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 361069,66 грн, 4332,84 грн судового збору за подання позовної заяви та 1331,20 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Богдана Хмельницького, 162-М з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010 площею 0.4958 га сформована як об`єкт цивільних прав і на вказаній земельній ділянці знаходиться майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності.

Оскільки доказів існування чинного договору оренди спірної земельної ділянки до справи долучено не було та про його укладання не повідомлено, то суд виснував про те, що відповідач, будучи фактичним користувачем земельної ділянки загальною площею 0.4958 га, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (позивача) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у період з 01.01.2022 до 20.11.2025.

Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів, місцевий господарський суд констатував, що прокурор належними доказами (розрахунки нормативної грошової оцінки за 2021-2025 роки, виконані КП "Муніципальний землевпорядний офіс") довів розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010 площею 0.4958 га у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках. При цьому, суд відхилив доводи відповідача щодо неправильного застосування ставки 3% річних для розрахунку безпідставно набутих коштів.

Окремо суд також визнав підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави, встановивши, що Дніпровська міська рада, будучи уповноваженим органом і власником земельної ділянки, самостійно не звернулася до суду з відповідним позовом після отримання повідомлення прокуратури про виявлене порушення інтересів територіальної громади.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/1655/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2026 по справі №908/2380/24, а тому безпідставно застосовано ставку земельного податку замість ставки орендної плати, а також не враховано цільове призначення земельної ділянки.

На підставі викладеного апелянтом виокремлено два ключових доводи апеляційної скарги, що виступають підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, а саме:

- під час виконання розрахунку суми безпідставно збережених відповідачем коштів, мала застосовуватись ставка орендної плати у розмірі 1,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, натомість позивачем було використано ставку у розмірі 3 %, внаслідок чого розрахунок останнього є протиправним та арифметично помилковим;

- Дніпровською міською радою не було належним чином здійснено зміну коду УКЦВЗ земельної ділянки на один з двох можливих кодів КВЦПЗ, що своєю чергою впливає на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якої позивачем було здійснено розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів. В даному випадку апелянт наполягає на тому, що ні позивач, ні орган прокуратури, ні суд першої інстанції не мотивували, чому саме до земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010 застосовувався код КВЦПЗ 11.02 замість коду 11.04. За таких умов, встановити нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010, за твердженням скаржника, не є можливим.

Крім того, скаржник подав додаткові письмові пояснення від 14.08.2026, за змістом яких виклав контррозрахунок заявленої до стягнення заборгованості та просив апеляційний суд при вирішенні справи врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, від 04.02.2026 у справі №908/2380/24, від 10.10.2023 у справі №907/588/22. Також скаржник, маючи на меті підкреслити системність застосування вищезазначених висновків Верховного Суду судами апеляційної інстанції, послався на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №904/4520/25.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

08.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від Центральної окружної прокуратури міста Дніпра надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За твердженням прокурора, апелянт, обґрунтовуючи свою позицію, помилково ототожнює договірні правовідносини щодо сплати орендної плати із позадоговірними кондикційними правовідносинами, які виникли між сторонами у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою без належного оформлення речового права.

Також безпідставним, на думку прокурора, є посилання апелянта на рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 3/24, оскільки зазначеним рішенням не скасовано, не змінено та не виключено застосування положень пункту 2.2.5 рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 (зі змінами), яким спеціально врегульовано порядок визначення розміру плати у випадках використання земельних ділянок без оформлення права власності, права постійного користування чи права оренди. Оскільки після припинення строку дії договору оренди відповідач, будучи власником розташованих на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, продовжив користуватися земельною ділянкою без оформлення відповідного речового права, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 2.2.5 рішення Дніпровської міської ради № 13/27, а тому суд першої інстанції правомірно визначив розмір безпідставно збережених коштів, виходячи зі ставки 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, як наслідок, недоведеність розміру заявлених до стягнення коштів, то прокурор відзначив їх необґрунтованість через неправильне розуміння скаржником вимог земельного та податкового законодавства, оскільки у спірних правовідносинах кондикційного характеру розмір безпідставно збережених коштів визначається на підставі сукупності належних та допустимих доказів, зокрема рішень органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель, даних технічної документації та розрахунків уповноваженого органу із застосуванням установлених законом коефіцієнтів індексації, що відповідає вимогам статей 12, 13, 18 Закону України «Про оцінку земель», положенням статей 289, 288 Податкового кодексу України та усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Окремо прокурор наголосив на неспроможності посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 908/2380/24, оскільки наведені у ній правові висновки сформульовані за інших фактичних обставин та не спростовують правильності застосування судом першої інстанції положень рішення Дніпровської міської ради № 13/27 при визначенні розміру безпідставно збережених коштів.

17.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

На думку позивача, доводи апеляційної скарги є помилковими, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та фактичних обставин справи, не спростовують висновків суду першої інстанції й не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Фактично за змістом поданого відзиву міська рада підтримала висновок суду першої інстанції та висловила загальну незгоду з твердженнями скаржника.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/1655/26; розгляд апеляційної скарги призначити на 25.08.2026 о 14:15 год.

В судове засідання 25.08.2026 з`явились представники сторін та прокурор, підтримали заявлені доводи та заперечення. Також в засіданні суду був присутній вільний слухач.

В судовому засіданні 25.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, витягом з Державного земельного кадастру підтверджується, що земельна ділянка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Богдана Хмельницького, 162-М з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010, площею 0.4958 га, цільове призначення 1.10.5, категорія земель - Землі житлової та громадської забудови є сформованою, як об`єкт цивільних прав.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від ІV скликання від 01.03.2006 №190/34 затверджено матеріали земельно-кадастрової документації та передано, зокрема, спірну земельну ділянку в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Промисловій компанії “Лідер” (попередній власник майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці).

12.04.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю Промисловою компанією “Лідер” та позивачем був укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач (як орендодавець) передав орендарю в оренду спірну земельну ділянку строком на 15 (п`ятнадцять) років. Договір оренди зареєстровано за №040610400736 від 21.06.2006.

Відповідно до Інформації (інформаційна довідка 470111308 від 26.03.2026) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником будівель та споруд, розташованих за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Хмельницького Богдана, будинок 162М з 17.06.2016 є відповідач.

Речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010, згідно з Інформацією (інформаційна довідка 470111597 від 26.03.2026) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні.

Комісією позивача з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок вирішено затвердити розрахунки суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельних ділянок за рахунок власника цих ділянок внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, зокрема, щодо земельної ділянки по просп. Богдана Хмельницького, 162 М (кадастровий номер 1210100000:02:072:0010) сума збитків складає 361069,66 грн (витяг з протоколу №14 від 20.11.2025).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 28.11.2025 за вих.№1/5-488 щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.

Оскільки вимоги позивача залишені без задоволення з боку відповідача, прокурор звернувся з даним позовом з метою захисту інтересів держави.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010 є 11.02, відповідач послався на рішення ДМР від 13.07.2022 №3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», у якому частину додатку 1 було викладено у новій редакції. Додатком до нього встановлено, що з 01.01.2023 і протягом воєнного стану на території України, веденого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в України зі змінами, затвердженими Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану у України» та 12 місяців після місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України, річний розмір земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками певного цільового призначення, зокрема, земель промисловості з цільовим призначенням 11.02 для розміщена та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для фізичних осіб становить 1,300 % нормативної грошової оцінки. При цьому п. 2 Рішення ДМР від 13.07.2022 №3/24 установлено, що це рішення набуває чинності з 01.01.2023 та діє тимчасово, протягом дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зі змінами, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та 12 місяців після місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України.

Здійснивши контррозрахунок позовних вимог відповідач наполягав, що сумарний розмір орендної плати, який мав бути сплачений ним (відповідачем) у період з 01.01.2022 до 20.11.2025 складає 500869,96 грн.

Крім того, представник товариства акцентував увагу на тому, що прокурором було визнано факт сплати відповідачем протягом 2022-2025 років орендної плати в загальному розмірі 794784,08 грн, тому в даному випадку з боку ТОВ "Отіс Тарда" навпаки має місце переплата перед позивачем в розмірі 293914,12 грн.

Оцінивши доводи сторін та представлені на їх підтвердження докази, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів акцентує увагу на тому, що предметом апеляційної скарги не є підставність представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, тому суд апеляційної інстанції рішення господарського суду в цій частині не перевіряє.

Відтак, переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 470111308 від 26.03.2026, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" 17.06.2016 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості - будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, проспект Хмельницького Богдана, будинок 162М.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку №489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку №489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.

Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Таким чином, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Так, за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Богдана Хмельницького, 162-М з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010, площею 0.4958 га, цільове призначення 1.10.5, категорія земель - Землі житлової та громадської забудови є сформованою, як об`єкт цивільних прав.

Згідно з наданими до позову розрахунками нормативної грошової оцінки земельної ділянки її розмір за 2022 рік складає 8448704,67 грн, за 2023 рік складає 9716010,37 грн, за 2024 рік складає 10211526,90 грн, за 2025 рік складає 11436910,13 грн. При цьому, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки по роках підтверджено наявною у справі довідкою від 25.09.2025, складеною КП "Муніципальний землевпорядний офіс". Довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформована на підставі п. 2.2.63 Статуту Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 22.03.2023 №68/35. При підготовці довідки враховано технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, затверджену рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57; повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру від 23.06.2025 №PB-1200536882025; розрахунок нормативної грошової оцінки за 2025 рік підготовлений Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради; технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом, а саме: Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 20.03.2006, розроблений ТОВ "Бізнес Експерт" (згідно відомостей Державного земельного кадастру); коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання ст. 289 Податкового кодексу України.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2025 рік, розрахована відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57 "Про затвердження нормативної оцінки земель міста Дніпра".

Апеляційний суд враховує, що за правовим висновком, викладеним у п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, п. 50 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

В той же час, ключовим питанням, що постало перед судовою колегію при розгляді поданої апеляційної скарги є визначення розміру ставки орендної плати у розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки відповідач наполягає на застосування ставки у розмірі 1,3 %, замість визначеної позивачем ставки 3 %.

Так, відповідно до п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України) ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

При цьому, за положеннями пункту 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, зокрема, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27, яке набрало чинності 01.01.2018, затверджено ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста.

Додаток №1 до вказаного рішення містить у собі визначення ставки податку та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками певного цільового призначення за кожним окремим видом цільового призначення земель.

Згідно п. 2.2 Додатку №1 до рішення за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частини), але право власності, право постійного користування або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено – 3 % за винятком земельних ділянок, ставка податку за які, встановлена у розмірі, меншому, ніж 3 %, згідно з видами цільового призначення та з урахуванням пільгових категорій, зазначених у п.п. 1-3 додатку 2 до рішення.

В подальшому, до вказаного рішення неодноразово вносилися зміни.

До прикладу, рішенням від 21.02.2018 №8/30 викладено Додаток № 1 у новій редакції.

Зокрема, п. 2.2 Додатку викладено наступним чином: за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю, споруду (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено – інші земельні ділянки – 3 % (п.п. 2.2.4).

Пункт 3 Додатку № 1 визначає орендну плату.

Рішенням від 19.06.2019 №5/46 доповнено пункт 2 додатку підпунктом 2.2.4 у такій редакції: За земельні ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, по яких ставка земельного податку та розмір орендної плати перевищує 3 % - у розмірі, встановленому у додатку №1.

Рішенням від 27.11.2019 №6/50 викладено п.2.2 та 2.2.1 Додатку №1 у новій редакції.

Зокрема, п.2.2 викладено наступним чином: за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частини), але право власності, право постійного користування або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено, а також у разі невнесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель:».

З урахуванням внесених змін, станом на 01.01.2022 (на момент початку нарахування позивачем заборгованості) редакція пунктів 2, 2.2 та 2.2.5 Додатку №1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27, виглядала наступним чином:

Пункт 2 "Ставка земельного податку становить у відсотках від їх нормативної грошової оцінки:".

Пункт 2.2 "За земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частини), але право власності, право постійного користування або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено, а також у разі невнесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель:".

Пункт 2.2.4 "За земельні ділянки, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, по яких ставка земельного податку та розмір орендної плати перевищує 3 відсотки, – у розмірі, встановленому у додатку 1 (таблиця)".

Пункт 2.2.5 "Інші – 3,0".

Як встановлено, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснено позивачем шляхом множення нормативної грошової оцінки за відповідний рік на 3 % та на кількість днів користування.

Водночас скаржник в апеляційній скарзі зазначає про безпідставне здійснення позивачем розрахунку орендної плати за ставкою 3 % від нормативної грошової оцінки. За твердженням апелянта, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель із цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», позивач під час нарахування повинен був застосувати ставку 1,3 % від її нормативної грошової оцінки, як це передбачено рішенням міської ради для земель з відповідним цільовим призначенням.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним твердженням апелянта з огляду на наступне.

Зокрема, як встановлено, у цій справі не було заявлено вимог про стягнення податкового боргу з орендної плати чи вимог про стягнення заборгованості за чинним договором оренди землі. Натомість позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 1212 – 1214 Цивільного кодексу України та спрямовані на стягнення коштів, які відповідач як фактичний користувач земельних ділянок зберіг у себе внаслідок користування земельними ділянками комунальної власності без належної правової підстави.

Тобто спірні правовідносини не є договірними орендними правовідносинами у вузькому розумінні Закону України "Про оренду землі" та статті 288 Податкового кодексу України. Вони є кондикційними, а тому під час визначення розміру безпідставно збережених коштів суд має встановити суму, яку власник земельної ділянки міг би отримати за звичайних умов, якби право користування земельною ділянкою було належним чином оформлено.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, положення статті 288 Податкового кодексу України безпосередньо регулюють порядок визначення орендної плати у межах договірних відносин оренди землі. Натомість у цій справі договір оренди спірної земельної ділянки у спірний період відсутній.

Як наслідок, посилання Дніпровської міської ради та прокурора на положення статті 288 Податкового кодексу України як на безумовну підставу для застосування ставки 3% не може бути прийняте колегією суддів як достатнє обґрунтування правильності розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів.

Колегія суддів виходить з того, що у кондикційних правовідносинах розмір безпідставно збережених коштів має визначатися не шляхом автоматичного застосування максимально або мінімально можливої ставки, а шляхом встановлення тієї плати, яку власник земельної ділянки міг би отримати за звичайних умов за користування конкретною земельною ділянкою з урахуванням її площі, нормативної грошової оцінки, цільового призначення та ставок, установлених відповідним органом місцевого самоврядування.

Водночас апеляційний суд звертає увагу прокурора на ті обставини, що відповідний механізм визначення розміру орендної плати є однаковим як у разі наявності договору, так й у випадку його відсутності.

Такий підхід відповідає суті статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки метою кондикційного зобов`язання є не застосування до фактичного користувача штрафної або підвищеної відповідальності, а повернення потерпілому того майнового приросту, який інша особа зберегла за його рахунок без достатньої правової підстави.

Тобто, у цій справі має бути визначений не умовно абстрактний розмір плати за землю, а саме той розмір платежу, який Дніпровська міська рада як власник земельних ділянок могла б отримати від відповідача за звичайних умов належного оформлення користування спірною земельною ділянкою.

Відтак визначальне значення має не лише нормативна грошова оцінка земельних ділянок, а й ставка, встановлена Дніпровською міською радою для відповідного виду цільового призначення земельної ділянки.

Згідно рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 №3/24 "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", частину додатку 1 було викладено у новій редакції.

При цьому, встановлено, що вказане рішення набуває чинності з 01.01.2023 і діє тимчасово протягом дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України зі змінами, затвердженими Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану у України" та 12 місяців після місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України.

Крім цього, вказаним рішенням доповнено додаток № 1 пунктом 4 наступного змісту: "Для земельних ділянок, що мають код виду цільового призначення згідно з Класифікатором кодів цільового призначення земельних ділянок відповідно до додатків 58, 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, зі змінами, ставки земельного податку та розміру орендної плати за землю застосовуються з урахуванням відповідності кодів, наведених у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, зі змінами".

Таким чином, внаслідок внесених змін для земельних ділянок з цільовим призначенням за кодом 11.02 визначено ставку орендної плати у розмірі 1,300 %, за категорією інші – 3%.

При цьому, посилання прокурора на поширення пільг, наданих рішенням ради від 13.07.2022 №3/24 виключно відносно орендарів за договором оренди є такими, що спростовуються рішенням міської ради. Зокрема, внаслідок внесення змін 13.07.2022 змінилися ставки орендної плати та податку на землю, проте, зміст пунктів 2.2, 2.2.4 та 2.2.5 залишилися незмінними.

Колегія суддів враховує, що вказані доводи апелянта були предметом заперечень Дніпровської міської ради та прокурора, однак суд першої інстанції, погоджуючись із застосуванням ставки 3%, фактично обмежився посиланням на редакцію рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 № 8/30 та не надав належної оцінки аргументам відповідача щодо застосування пізніших редакцій рішення Дніпровської міської ради № 13/27, якими встановлено диференційовані ставки залежно від цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, місцевий господарський суд не розмежував правове значення ставок, установлених для різних кодів цільового призначення земельних ділянок, та не перевірив, яку саме ставку Дніпровська міська рада могла б застосувати до відповідача за звичайних умов оформлення права користування спірною земельною ділянкою у відповідний період.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2021 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Додатком 58 до вказаного Порядку є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування.

Класифікатор призначений для використання органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які здійснюють землеустрій, землевласниками та землекористувачами.

Класифікатор побудовано за принципом послідовної системи кодування. Під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій.

Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.

Відповідність кодів цільового призначення, присвоєних згідно з УКЦВЗ, певним кодам Класифікатора наведено у додатку 59 до Порядку. Відповідність кодів цільового призначення земельних ділянок, присвоєних відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 № 548 (далі - КВЦПЗ), певним кодам Класифікатора наведено у додатку 59 до Порядку.

У разі коли код КВЦПЗ відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі зміни до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення не вносяться. У разі коли код КВЦПЗ не відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі, внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення здійснюється згідно із заявою і документами, зазначеними у абзацах чотирнадцятому - п`ятнадцятому цього пункту. Введення в дію Класифікатора припиняє чинність КВЦПЗ та УКЦВЗ.

Як встановлено, за змістом додатку 59 до Порядку код УКЦВЗ 1.10.5, який визначено у Державному земельному кадастрі щодо спірної земельної ділянки, відповідає наступним кодам:

11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком

11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води).

Згідно розрахунку Комісії позивача з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, також визначено цільове призначення спірної земельної ділянки, якою користувався відповідача, за кодом 11.02.

Таким чином, апеляційний суд частково погоджується з доводами апелянта щодо неправильності застосування єдиної ставки 3% до всього спірного періоду. Зокрема, підстав для застосування ставки 1,3% до періоду 2022 років щодо земельної ділянки колегія суддів не вбачає, оскільки відповідна редакція рішення Дніпровської міської ради, на яку посилається апелянт, не діяла у цей період. Тому розрахунок безпідставно збережених коштів за 2022 рік щодо земельної ділянки із застосуванням ставки 3% є обґрунтованим.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правильним здійснити перерахунок розміру безпідставно збережених коштів таким чином:

· за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 як обґрунтовано розраховано позивачем: нормативна грошова оцінка 8448704,67 грн х 3% - 263359,61 (кошти, сплачені відповідачем) = - 9898,47 грн;

· за період 01.01.2023 по 31.12 2023: нормативна грошова оцінка 9716010,37 грн х 1,3% - 114122,50 (кошти, сплачені відповідачем) = 12185,64 грн;

· за період 01.01.2024 по 31.12.2024: нормативна грошова оцінка 10211526,90 грн х 1,3% - 196840,81 (кошти, сплачені відповідачем) = - 64090,96 грн;

· за період 01.01.2025 по 20.11.2025: нормативна грошова оцінка 11436910,13 грн х 1,3% х 324 днів / 365 днів – 220461,16 (кошти, сплачені відповідачем) = - 88482,35 грн.

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на момент звернення прокурора з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати коштів за користування спірною земельною ділянкою відсутня.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Як було вже неодноразово встановлено, предметом позову у цій справі є позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Втім, враховуючи висновки апеляційного суду щодо припинення зобов`язання відповідача перед позивачем внаслідок сплати відповідних коштів, станом на момент звернення прокурора з позовом до суду відповідне порушене право на отримання вказаних коштів було відсутнє.

У зв`язку з викладеним, позов Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" про стягнення 361069,66 грн є таким, що не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія надала вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат апеляційного перегляду, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини в частині застосування до відповідача належної ставки орендної плати, не дослідив зміст рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 №3/24, а тому дійшов передчасних висновків про наявність у товариства заборгованості зі сплати позивачу безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/1655/26 - скасуванню з одночасним ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6499,26 грн підлягає стягненню з Центральної окружної прокуратури міста Дніпра на користь відповідача, а за розгляд позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову в суді першої інстанції судовий збір залишається за прокурором.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/1655/26 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі №904/1655/26 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" про стягнення 361069,66 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 162м, з кадастровим номером 1210100000:02:072:0010 площею 0,4958 га за період з 01.01.2022 по 20.11.2025 відмовити.

Стягнути з Центральної окружної прокуратури міста Дніпра на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6499,26 грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови із зазначенням обов`язкових реквізитів, у відповідності до вимог ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Справу №904/1655/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 26.08.2026.

Головуючий суддя Г. В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков