Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №295/8458/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8458/26

Категорія 69

2/295/4433/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.05.2026 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від всіх видів доходів відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час проживання в якому у них народився син ОСОБА_4 . Шлюб між ними не розірвано, однак вони проживають окремо і не ведуть спільного господарства. Малолітній син проживає разом з нею і відповідач зобов`язаний брати участь в його утриманні та її, як дружини, з якою проживає дитина і яка має право на утримання від чоловіка.

Ухвалою суду від 20.05.2026 у справі відкрито провадження з розглядом її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 10).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками були направлені відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання в порядку, визначеному ЦПК України, які отримані його матір`ю ОСОБА_5 .

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.03.2024 між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління, актовий запис № 113 (а. с. 7).

10.10.2024 сторони стали батьками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а. с. 5).

Зі змісту копій витягів з Реєстру територіальної громади вбачається, що позивач разом з малолітнім сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 4, 6).

Згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру № 2765251 від 20.05.2026 зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9).

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР № 789ХІІ від 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦПК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст.183 СК передбачено, що суд визначає розмір аліментів на неповнолітню дитину з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, а саме: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання щодо стягнення аліментів на користь позивача для утримання малолітньої дитини, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Однією із умов задоволення позову є можливість платника надавати матеріальну допомогу та зобов`язання обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, яка проживає з позивачем і потребує матеріальної допомоги і те, що відповідач не надав суду жодного доказу того, що він за станом здоров`я або за іншими підставами не спроможний надавати матеріальної допомоги на утримання свого малолітнього сина.

Оцінюючи викладені та встановлені обставини, суд дійшов висновку і стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, згідно із ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч. 2, 4, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку і стягує з відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення останньою до суду із позовом і до досягнення малолітнім сином трьох років, що буде цілком адекватним та зберігатиме баланс між забезпеченням прав та інтересів сторін у справі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись ст. 75, 84, 180-183 СК України, ст. 5, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18.05.2026 і до 10.10.2027 включно.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 25.08.2026

Суддя Л.М. Чішман