Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №904/1265/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/1265/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. доповідач

суддів: Висоцького А.М., Демчини Т.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 (суддя Дупляк С.А.) у справі № 904/1265/26,

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі - відповідач) про стягнення 173.565,00 грн штрафу.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 у справі №904/1265/26 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 173 565,00 грн штрафу та 2 662,40 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та її узагальнені доводи

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 у справі № 904/1265/26 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи та не надав оцінки тому факту, що вагони №61653804, №60725538, №62312533 за накладною №45713765 були прийняті до перевезення на станції Ароматна без жодних зауважень. Відомості про вантаж засвідчено в графі 55 накладної вагарем ОСОБА_1 , а працівником позивача (комерційним агентом ОСОБА_2 ) у графі 38 зроблено відмітку про прийняття вантажу, чим залізниця підтвердила правильність вказаної маси. Будь-яких актів про технічні чи комерційні несправності під час прийняття вантажу не складалося, а зміна маси відбулася під час перевезення до станції Кривий Ріг-Головний, що виключає підстави для застосування штрафу за п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів та ст. 118 Статуту залізниць України.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем комерційний акт №467004/200 від 29.06.2025 складений з грубим порушенням вимог ст. 129 Статуту залізниць України та п. 10 Правил складання актів (наказ Мінтрансу №334), оскільки підписаний лише однією уповноваженою особою від залізниці начальником станції Ясінською О.Ю. В акті відсутні обов`язкові підписи начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку. Комерційні агенти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з наказом від 16.05.2025 №70/ДС мали повноваження підписувати акти лише на станції Східно-Сортувальна, при цьому Сабаєва Н.П., як убачається з розділу «Д» акта, взагалі не була присутня під час перевірки, а вагар ПП «Стіл Сервіс» ОСОБА_5 не є працівником залізниці та акт не підписувала.

З огляду на викладені дефекти оформлення, скаржник вважає комерційний акт №467004/200 від 29.06.2025 недопустимим та неналежним доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, а тому прийняття його судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Узагальнений виклад позиції Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на апеляційну скаргу

Позивач вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 у справі №904/1265/26 законним, обґрунтованим і прийнятим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На спростування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до п. 40 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі у вагонах відкритого типу приймаються шляхом візуального огляду без перевірки маси, тоді як ст. 24, 52, 122 Статуту залізниць України та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів покладають відповідальність за правильність зазначених у накладній даних саме на відправника, а перевізникові надають право перевіряти масу на будь-якому етапі транспортування. Невідповідність маси вантажу (вугілля) у вагонах №61653804, №60725538, №62312533 понад норми природної втрати та граничного розходження (1%) було виявлено на станції призначення Кривий Ріг-Головний під час переважування на справних повірених вагах за заявою одержувача, про що складено телеграму №821 від 29.06.2025 та комерційний акт №467004/200 від 29.06.2025.

Щодо належності комерційного акта позивач наголошує, що його складено у повній відповідності до п. 10 Правил складання актів (наказ Мінтрансу №334) та ст. 129 Статуту залізниць України за підписами заступника начальника станції Ясінської О.Ю., комерційних агентів Сабаєвої Н.П. і ОСОБА_4 , а також представника одержувача ТОВ «Сталь Країни» Каплуна О.О. За правовою позицією Верховного Суду (постанови у справах №916/2450/17, №916/2001/17, №916/1993/17), у разі відсутності в штаті посади начальника вантажного району, уповноваження інших працівників на підписання актів здійснюється розпорядчими актами підприємства, а ст. 118, 122 Статуту передбачають стягнення штрафу за сам факт допущеного відправником порушення незалежно від наявності збитків (постанови ВС у справах №906/533/17, №926/3327/16).

З огляду на викладене, позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Висоцький А.М., Демчина Т.Ю.

Ухвалою суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 по справі № 904/1265/26 залишено без руху, апелянту надано 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 3 993,60 грн.

Через підсистему «Електронний суд» 12.06.2026 у строк для усунення недоліків від скаржника надійшла заява до якої долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 3 993,60 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 у справі № 904/1265/26. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Разом з тим, прохальна частина апеляційної скарги містить бажання відповідача взяти участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що за своїм процесуальним змістом є клопотанням про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи.

Розглянувши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом позову у цій справі є стягнення штрафу у розмірі 173 565,00 грн, що не перевищує вказаного межового розміру, а відтак дана справа в силу закону підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

За приписами ч. 2 ст. 270 та ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи з викликом учасників є правом, а не обов`язком суду. Заявник у клопотанні не навів належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених вказаними нормами, які б свідчили про особливу складність справи чи неможливість повно і всебічно з`ясувати обставини на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів та пояснень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання та здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 позивач засвідчив прийняття від відповідача заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідача було приєднано позивачем до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Вартість послуг визначається відповідно до розділу 3 договору.

Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення вдію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення.

26.06.2025 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці по накладній №45713765, у вагонах №61653804, №60725538, №62312533 відповідачем був відправлений вантаж “Вугілля” на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці на адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”. 28.06.2025 вагони №61653804, №60725538, №62312533 по накладній №45713765 прибули на станцію призначення Кривий Ріг Головний. По заявці вантажоодержувача ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” від 29.06.2025 №32 вантаж було переважено на справних статистичних 150 тн вагах №10021 вантажоодержувача ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”, повіренних 24.03.2025 ДП “Кривбасстандартметрологія” та виявлено, що:

у вагоні №61653804 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 21.850 кг, нетто 69.550 кг, після зважування брутто 90.100 кг, тара по документу 21.850 кг, нетто 68.250 кг, що менше документа на 1.300 кг;

у вагоні №60725538 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 23.300 кг, нетто 69.350 кг, після зважування брутто 91.750 кг, тара по документу 23.300 кг, нетто 68.450 кг, що менше документа на 900 кг;

у вагоні №62312533 фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 21.200 кг, нетто 69.800 кг, після зважування брутто 89.950 кг, тара по документу 21.200 кг, нетто 68.750 кг, що менше документа на 1.050 кг.

Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту. Штраф нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Комерційний акт від 29.06.2025 №467004/200, складений станцією Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці став підставою для покладення відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту, на відправника.

Також, судом встановлено, що правильність внесених відомостей до накладної №45713765 від 26.06.2025 підтвердила своїм ЕЦП (електронно-цифровий підпис) представник відправника Троценко Каріна Вікторівна.

Відповідачем при заповненні залізничної накладної №45713765 від 26.06.2025 допущено помилку у масі вантажу у вагонах №61653804, №60725538, №62312533, що підтверджується комерційним актом №467004/200 від 29.06.2025.

Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

Щодо заперечень відповідача в частині оформлення комерційного акта з порушенням п. 10 Правила складання актів, суд зазначав таке.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Пунктом 12 Правил складання актів передбачено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами контрольної перевірки станцією Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці було складено комерційний акт від 29.06.2025 №467004/200, відповідно до якого проводилося контрольне зважування вагонів №61653804, №60725538 та №62312533. Вказаним комерційним актом встановлено невідповідність фактичної маси вантажу тій, що вказана у документах.

У розділі Д акту зазначено, що переваження вагонів №61653804, №60725538 та №62312533 відбулося у присутності представника вантажоодержувача прийомоздавальника ТОВ “Сталь України” Каплун О.О., вагаря ПП “Стіл Сервіс” Цеменовської О.А., агента комерційного ст. Кривий Ріг-Головний Щербакової М.В.

Акт підписано ДСЗМ Ясінською О.Ю., агентом комерційним Сабаєвою Н.П., агентом комерційним Щербаковою М.В. та прийомоздавальником ТОВ “Сталь Україна” Каплун О.О.

На підтвердження повноважень означених осіб позивачем надано:

довідку №268 від 15.04.2026, яка видана Сабаєвій Наталії Петрівні, в тому, що з 21.12.2023 вона дійсно працює у товаристві позивача та обіймає посаду агента комерційного станції Кривий Ріг-Головний;

довідку №269 від 15.04.2026, яка видана Щербаковій Маргариті Вікторівні, в тому, що з 14.08.2024 вона дійсно працює у товаристві позивача та обіймає посаду агента комерційного 2 категорії станції Кривий Ріг-Головний;

довідку №272 від 15.04.2026, яка видана Ясінській Оксані Юріївні, в тому, що з 03.08.2004 вона дійсно працює у товаристві позивача та обіймає посаду заступника начальника залізничної станції Кривий Ріг-Головний.

Також до справи долучено наказ №70/ДС від 16.05.2025 Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти. Відповідно до п. 1 вказаного наказу комерційні акти мають право підписувати: начальник станції залізничної, а за його відсутності – головний інженер, заступники начальника станції залізничної.

Дійсно, як вказує відповідач, у п. 2.2 даного наказу визначено, що при складанні комерційного акта на під`їзній колії ПАТ “АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ” станції Східно-Сортувальна (замість начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) агенти комерційні, зокрема, Сабаєва Н.П. та ОСОБА_4 .

Проте наказ від 16.05.2025 №70/ДС видано саме з метою призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти по станції Кривий Ріг-Головний.

Тобто агенти комерційні, зокрема, Сабаєва Н.П. та Щербакова М.В., які підписали комерційний акт від 29.06.2025 №467004/200 по станції Кривий Ріг-Головний мають право, в тому числі, а не виключно, підписувати комерційні акти на під`їзній колії ПАТ “АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ” станції Східно-Сортувальна замість начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.

Комерційний акт від 29.06.2025 №467004/200 складений по станції Кривий Ріг-Головний підписаний безпосередньо заступником начальника станції залізничної Кривий Ріг-Головний Ясінською О.Ю. та агентами комерційними ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того прийомоздавальником ТОВ “Сталь Україна” Каплун О.О.

Повноваження осіб, які підписали комерційний акт, підтверджені матеріалами справи, а можливість уповноваження інших працівників залізниці у разі відсутності в штаті окремих посад відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема правовим позиціям, викладеним у постановах від 23.11.2018 у справі № 916/2450/15, від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18 та інших. Аналогічна позиція підтримана Центральним апеляційним господарським судом (постанова від 04.02.2026 у справі №904/4867/25).

Таким чином комерційний акт від 29.06.2025 №467004/200 складений і підписаний у відповідності до положень п. 10 Правил складання актів і визнається належним доказом у справі.

Суд погодився з позицією відповідача, що засвідчення розбіжностей у масі спірного вантажу у виписці з книги контрольних зважувань від 29.06.2025 не можна вважати належним доказом у справі, оскільки така книга є внутрішнім документом позивача. Водночас даний доказ, який надано позивачем не суперечить обставинам справи і приймається судом до уваги.

Більш того заперечуючи проти позовних вимог відповідач не надав жодного доказу на спростування невідповідності маси вантажу, яка вказана у документах і фактичній масі вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до накладної №45713765 від 26.06.2025 розмір провізної плати за вагони №61653804, №60725538 та №62312533 становить 11.571,00 грн кожний.

Відтак, суд дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №45713765 від 26.06.2025 маси вантажу, суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог позивача.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та вимога його cкасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

За приписами частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

За умовами пункту 2.6 розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відповідно до матеріалів справи, станцією призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці був складений Комерційний акт форми ГУ-22 від 29.06.2025 № 467004/200, який підписаний представником вантажоодержувача по довіреності від 11.03.2025 № 14-134юр. Комерційний акт містить підписи заступника начальника станції Ясінської О.Ю., агента комерційного ОСОБА_3 , агента комерційного Щербакової М.В. та представника одержувача Каплун О.О. Повноваження підписантів Комерційного акту з боку залізниці підтверджуються Наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 № 70/ДС та посадовими інструкціями, з боку одержувача — довіреністю ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 11.03.2025 № 14-134юр.

Акт підписаний уповноваженими представниками позивача. Матеріали справи містять відповідні посадові інструкції працівників позивача.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановив, що Комерційний акт від 29.06.2025 № 467004/200 складений і підписаний у відповідності до положень пункта 10 Правил складання актів і є належним та допустимим доказом у справі (у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту. Штраф нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

У даному випадку, у графі 55 накладної № 45713765 правильність внесених даних, у тому числі щодо маси вантажу, підтверджено представником відправника Троценко Каріною Вікторівною шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, що за своїм змістом кореспондується зі ст. 37 Статуту залізниць України.

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, по заявці вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 29.06.2025 № 32, згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, даний вантаж було переважено на справних статистичних 150 тн вагах № 10021 вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", повірених 24.03.2025 ДП "Кривбасстандартметрологія" та виявлено, що:

у вагоні № 61653804: фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 21 850 кг, нетто 69 550 кг, після зважування брутто 90 100 кг, тара по документу 21 850 кг, нетто 68 250 кг, що менше документа на 1 300 кг;

у вагоні № 60725538: фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 23 300 кг, нетто 69 350 кг, після зважування брутто 91 750 кг, тара по документу 23 300 кг, нетто 68 450 кг, що менше документа на 900 кг;

у вагоні № 62312533: фактична маса вантажу не відповідає тій, що зазначена в накладній, а саме: по документу тара вагона 21 200 кг, нетто 69 800 кг, після зважування брутто 89 950 кг, тара по документу 21 200 кг, нетто 68 750 кг, що менше документа на 1 050 кг.

У матеріалах справи відсутні докази, що ставили б під сумнів достовірність показників зазначених засобів ваговимірювальної техніки.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд правильно встановив доведення позивачем належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, невідповідність фактичної маси вантажу у спірних вагонах тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній.

Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тобто, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.

При цьому колегія суддів враховує, що сторони, укладаючи договір перевезення вантажу, погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.

Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 173 565,00 грн штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.

Доводи скаржника про те, що після закінчення передавальних операцій вагон було прийнято позивачем без зауважень на під`їзну колію станції Ароматна Придніпровської залізниці, що, на його думку, є підтвердженням правильності зазначеної маси вантажу, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення та статті 24 Статуту залізниць України перевірка маси при прийнятті вантажу не є обов`язком перевізника, а відповідальність за достовірність даних покладається виключно на відправника. Сам факт прийняття вантажу до перевезення не свідчить про підтвердження правильності маси.

Доводи скаржника щодо неналежності підписантів спірного Комерційного акту апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки Комерційний акт від 29.06.2025 № 467004/200 з боку залізниці оформлений за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, а саме: заступником начальника станції Ясінською О.Ю., агентом комерційним ОСОБА_3 (працівник станції, який відповідно до Наказу від 16.05.2025 № 70/ДС підписує комерційні акти замість начальника вантажного двору) та агентом комерційним ОСОБА_4 (працівник станції, який особисто здійснював перевірку). На момент складення Комерційного акту посада начальника району (вантажного) була вакантною/відсутньою, водночас Наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 № 70/ДС визначено коло осіб, які мають право підпису замість начальника вантажного району. До переліку цих осіб, зокрема, включено агентів комерційних, які є підписантами комерційного акту.

Доводи апеляційної скарги про дефектність Комерційного акта з огляду на відсутність підпису вагаря ОСОБА_5 , зазначеної у розділі "Д" акта, відхиляються колегією суддів, оскільки пунктом 10 Правил складання актів № 334 встановлено вичерпний суб`єктний склад осіб, чиї підписи є обов`язковими реквізитами комерційного акта від імені залізниці та одержувача. Залучення до перевірки інших спеціалістів чи працівників сторонніх організацій (зокрема вагаря) є правом, а не імперативним обов`язком залізниці, а відсутність підпису такої залученої особи не позбавляє комерційний акт доказової сили та не свідчить про порушення правил його складання, якщо акт підписано належною кількістю уповноважених працівників залізниці (не менше трьох осіб) та представником одержувача вантажу. Зазначена правова позиція є сталою та узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанови від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17).

Комерційний акт від 29.06.2025 № 467004/200 станцією Кривий Ріг-Головний був складений на під`їзній колії одержувача, адже, як вбачається з розділу Д цього акта, зважування вагонів здійснювалося на вагах одержувача працівниками одержувача. Тобто перевірка маси вантажу у вагонах здійснювалася на під`їзній колії одержувача при видачі вантажу. Саме тому особи, зазначені в пункті 2.2 Наказу від 16.05.2025 № 70/ДС, мали право підпису комерційного акту. При цьому право залізниці складати комерційні акти на під`їзних коліях передбачено пунктом 4 Правил складання актів. У порядку статті 129 Статуту залізниць України комерційні акти складаються виключно станціями залізниці, тому у разі оформлення такого акта на території під`їзної колії, належним суб`єктом його складання залишається саме станція залізниці (у даному випадку станція Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці).

Доказів, які б свідчили про недійсність зазначеного Комерційного акта або про порушення порядку його складання, скаржником не надано.

Враховуючи все вищевикладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 у справі № 904/1265/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статей 118, 122, 129 Статуту залізниць України та статей 509, 526, 610, 629, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, а також порушення норм процесуального права статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 у справі №904/1265/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 26.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя А.М. Висоцький