Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №904/5259/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5259/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Джепи Ю.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 (суддя Дичко В.О.) у справі №904/5259/25

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, місто Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" (вулиця Тимчасова, будинок 2, місто Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 30532156)

про стягнення 103 780,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" про стягнення штрафу в сумі 103 780,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Об`єднана ливарна компанія" за договором поставки № ЦЗВ 03-03424-01 від 18.09.2024 на виконання рознарядок № ЦЗВ-20/4698 від 02.10.2024 та № ЦЗВ-20/5138 від 23.10.2024 поставило товар (автозчепи СА-3), який не відповідає вимогам п. 1.4.11 ТУ У 35.2-32258888:2008 «Автозчеп моделі СА-3. Технічні умови». Під час проведення покупцем вхідного контролю виявлено 12 одиниць товару неналежної якості із загальної кількості поставлених 160 штук. Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Договору за поставку товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару. Позивач нарахував штраф у сумі 103 780,92 грн та направив відповідачу претензію від 04.03.2025 № ЦЗВ-20/1138, яка залишилась без задоволення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Тимчасова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30532156) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у сумі 103 780,92 грн (сто три тисячі сімсот вісімдесят гривень 92 копійки) та судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладено договір поставки № ЦЗВ 03-03424-01 від 18.09.2024, за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю автозчепи СА-3 у кількості 240 штук. Під час вхідного контролю виявлено, що 12 одиниць товару не відповідають вимогам технічних умов, про що покупець повідомив постачальника. Постачальник здійснив заміну неякісного товару, що підтверджено актами прийому-передачі від 05.11.2024 № 4 та від 04.12.2024 № 5. Суд встановив, що факт поставки товару неналежної якості підтверджений матеріалами справи та визнаний відповідачем. Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 Договору передбачено штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, розрахунок якого перевірено судом та арифметичної помилки не виявлено. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України суд зазначив, що нарахований штраф є співмірним із допущеним порушенням та його наслідками, а відповідач, підписавши Договір, погодився з його умовами, включно з розміром штрафних санкцій. Суд не вбачив підстав для зменшення розміру штрафу.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі № 904/5259/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу в повному розмірі та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір штрафу на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України до розумного та пропорційного розміру.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" зазначає, що в частині встановлення факту поставки частини товару неналежної якості та наявності договірної умови про штраф відповідач не заперечував і визнавав позов частково. Оскарження стосується насамперед висновку суду про відсутність підстав для зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також пов`язаних з цим мотивів суду, які, на думку апелянта, є неповними, формальними та такими, що не відповідають встановленим у справі обставинам і вимогам закону щодо мотивування рішення.

Суд, на думку апелянта, неправильно застосував ч. 3 ст. 551 ЦК України, фактично підмінивши її зміст твердженням про те, що якщо сторона погодилась на умови договору, зменшення неустойки є неможливим. Апелянт вказує, що ч. 3 ст. 551 ЦК України є спеціальною нормою, яка надає суду право зменшити неустойку, якщо вона значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Наявність у договорі погодженого сторонами розміру штрафу не усуває застосування цієї норми і не може бути самостійною підставою для відмови у зменшенні, оскільки інакше ч. 3 ст. 551 ЦК України втратила б сенс у переважній більшості господарських спорів. Погодження із санкцією не означає відмову від права просити суд застосувати імперативний коригуючий механізм, передбачений законом.

Скаржник стверджує, що суд не здійснив реальної оцінки двох елементів, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, та обмежився висновком без наведення мотивів. Суд зазначив, що нарахований штраф є співмірним із допущеним порушенням та його наслідками, однак не навів, у чому саме полягають наслідки, як вони вимірюються, і чому штраф у 20% від вартості дефектних одиниць є співмірним саме цим наслідкам. В матеріалах справи встановлено, що дефектними були 12 одиниць із 240, тобто близько 5% загальної кількості, а постачальник здійснив вчасну заміну неякісного товару, що підтверджено актами від 05.11.2024 № 4 та від 04.12.2024 № 5. За таких обставин обов`язком суду було показати логіку оцінки - які саме негативні наслідки настали для позивача, чи є вони істотними, чи доведені, чи перебувають у причинному зв`язку з виявленими недоліками. Суд не спростував ключову тезу відповідача про відсутність у справі доказів реальних втрат у господарській діяльності позивача (простій, зрив виробничих процесів, додаткові витрати тощо), а отже розмір збитків для цілей співвідношення у ч. 3 ст. 551 ЦК України дорівнює нулю або не доведений. Посилання на ч. 1 ст. 550 ЦК України є нерелевантним, оскільки ця норма визначає, що право на неустойку виникає незалежно від збитків, але не скасовує механізм зменшення неустойки за ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" вказує, що суд формально перелічив критерії винятковості (ступінь виконання зобов`язання, причини неналежного виконання, поведінка сторони, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру санкції наслідкам тощо), але не застосував їх до фабули справи. У справі встановлено: дефектна частка поставки є незначною (12 із 240 одиниць); постачальник вчасно та добросовісно виконав договірний обов`язок із заміни товару; заміна здійснена безспірно, добровільно, без примусу та до звернення до суду; вхідний контроль проводився підрозділом покупця, дефекти виявлені на цій стадії, товар не був використаний позивачем; позивачем у процесі не надано доказів реальних втрат або витрат; саме позивач визначив вичерпний перелік виробників товару. Суд обмежився загальним висновком про співмірність без пояснення, чому добровільне усунення, незначність дефектної частки та відсутність доведених негативних наслідків не є істотними обставинами у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Апелянт також зазначає, що суд безпідставно звузив поняття «інші обставини, що мають істотне значення» до фінансового стану боржника. Частина 3 ст. 551 ЦК України не містить вимоги обов`язково доводити незадовільний фінансовий стан як умову зменшення - це лише один з можливих факторів. Підстави для зменшення заявлялися інакші: незначність дефектної частки, добровільна вчасна заміна товару, відсутність доведених негативних наслідків, а також обставини, пов`язані зі сферою контролю постачальника (перелік виробників визначений позивачем, виробничий процес не перебував під управлінням постачальника, що впливає на ступінь вини та передбачуваність ризику). Суд ці аргументи не спростував по суті, а лише констатував відсутність підстав.

Відповідач послідовно доводив, що не є виробником товару і діяв у межах Специфікації, де позивач визначив допустимих виробників. Цей аргумент не знімає відповідальності постачальника за якість, але є релевантним до оцінки «інших істотних обставин» і ступеня вини при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України. Суд не навів жодного контраргументу щодо цього, не пояснив, чому ця обставина не впливає на оцінку справедливості й пропорційності санкції. Відсутність відповіді по суті на ключові доводи сторони, на думку апелянта, є істотним порушенням вимог до мотивування рішення та принципу змагальності.

Апелянт вважає, що висновок суду про співмірність суперечить фактичним обставинам справи. За змістом пп. 9.3.2 Договору штраф стягується у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому постачальник власними силами і засобами замінює неякісний товар. Друга частина санкційної конструкції була виконана - заміна відбулася, і це встановлено судом. Фактично відповідач поніс витрати та організаційний тягар на заміну товару, а позивач вчасно отримав товар належної якості. За таких умов стягнення штрафу у максимальному договірному розмірі без будь-якого доведеного негативного наслідку для позивача має ознаки надмірності, а санкція перетворюється з стимулюючої/забезпечувальної на каральну.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Об`єднана ливарна компанія" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на наступне:

Позивач вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених наданими сторонами доказами.

Щодо тверджень відповідача стосовно визначення позивачем вичерпного переліку виробників товару, АТ "Укрзалізниця" зазначає, що Договір укладено за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Тендерна документація, як і істотні умови договору поставки, не містить жодного переліку виробників товару. Натомість саме відповідачем у складі тендерної пропозиції оприлюднено цінову пропозицію від 06.09.2024 № 26, згідно з якою ТОВ "ОЛК" запропонувало поставити товар виробництва АТ «Кременчуцький сталеливарний завод», Дочірнього підприємства «Стальзавод ТАС» та ПрАТ «Нововолинський ливарний завод». Також відповідачем у складі тендерної пропозиції завантажено копії відповідних договорів з виробниками та сертифікат дилера. Таким чином, саме відповідачем визначено перелік виробників, товар яких він зобов`язався поставити.

Позивач звертає увагу, що відповідно до п. 1.5 Договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, а згідно з п. 1.6 Договору постачальник гарантує, що товар є новим, таким, що не перебував у використанні. Підписуючи Договір 18.09.2024 без будь-яких зауважень чи протоколів розбіжностей, відповідач підтвердив наявність у нього всього обсягу товару, передбаченого Специфікацією № 1 до Договору.

Щодо твердження відповідача стосовно незастосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України, позивач зазначає, що підпунктом 9.3.2 п. 9.3 Договору передбачено штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару. Договір підписаний представниками обох сторін та посвідчений їх печатками, тобто сторонами узгоджено умови Договору, включно з розміром неустойки, щодо якого відповідачем не висловлювалось будь-яких заперечень та не складалось протоколів розбіжностей. Відповідач своїми діями погодився з умовами укладеного Договору, на підставі якого у сторін виникли господарські правовідносини, засновані на юридичній рівності учасників. Позивач посилається на принцип свободи договору, закріплений у ст. ст. 3, 626, 627, 638 ЦК України.

Позивач зазначає, що реалізуючи дискреційні повноваження щодо зменшення неустойки, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав, посилаючись на постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 28.09.2022 у справі № 916/2302/21. Відповідно до усталеної судової практики неустойка може бути зменшена, якщо боржник має збитковий фінансовий результат (постанова Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 910/1005/19), заборгованість із виплати заробітної плати (постанова Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/410/19). В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про незадовільний фінансовий стан відповідача.

Позивач вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог із застосуванням ст. ст. 11, 509, 525, 526, 548-551, 610-612, 629, 655, 656, 662, 673-675, 678, 679, 712 ЦК України та ст. ст. 13, 73, 74, 76, 78 ГПК України.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 22.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2026 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/5259/25.

16.01.2026 матеріали справи № 904/5259/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

19.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про вступ у справу як представника.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків визначених вказаною ухвалою суду.

На виконання вказаної ухвали суду до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» 18.02.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом документів.

У зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М. – члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 року, (для вирішення питання про вікриття апеляційного провадження) на підставі розпорядження керівника апарату суду №129/26 від 23.02.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., Джепа Ю.А.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі №904/5259/25 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

25.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У зв`язку з усунення обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Кощеєва І.М. на підставі розпорядження керівника апарату суду № 190/26 від 09.03.2026 протоколом автоматизованого розподілу справу передано ранішевизначеній колегії суддів.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 740/26 від 26.08.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Джепа Ю.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2026 справу № 904/5259/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Верхогляд Т.А., Джепа Ю.А.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанцїі в частині відмови в зменшенні нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно, з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 18.09.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" укладено договір поставки № ЦЗВ 03-03424-01, за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю автозчепи СА-3 у кількості 240 штук загальною вартістю 10 378 091,52 грн (із ПДВ). На виконання умов Договору покупцем надано дві рознарядки: № ЦЗВ-20/4698 від 02.10.2024 на поставку 160 штук та № ЦЗВ-20/5138 від 23.10.2024 на поставку 80 штук. Відповідачем передано позивачеві товар у кількості 160 штук, що підтверджується актами прийому-передачі від 14.10.2024 № 2 та від 30.10.2024 № 3. Під час проведення покупцем вхідного контролю виявлено, що 12 одиниць товару (автозчепи №№ 1401, 1402, 1423, 1433, 1447, 1477, 1485, 1540, 1775, 1406, 1971, 2033) не відповідають вимогам п. 1.4.11 ТУ У 35.2-32258888:2008, про що повідомлено постачальника листами від 25.10.2024 № ЦЗВ-20/5227 та від 13.11.2024 № ЦЗВ-20/5704. Постачальником здійснено заміну 12 штук товару неналежної якості на аналогічний товар належної якості, що підтверджено актами прийому-передачі від 05.11.2024 № 4 та від 04.12.2024 № 5. Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 Договору передбачено штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому постачальник власними силами і засобами замінює неякісний товар.

Колегія суддів зауважує, що апелянтом не оспорюється арифметична правильність розрахунку штрафу у сумі 103 780,92, який здійснено на підставі абзацу 1 підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Договору і спрямування позивачем претензії від 04.03.2025 № ЦЗВ-20/1138, яка залишилась без задоволення.

Згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Якщо боржник не приступає до виконання зобов`язання або не виконує його у встановлений строк, це вважається простроченням (стаття 612 ЦК України).

Неустойка, до якої належать штраф та пеня, є фінансовими санкціями, що застосовуються за порушення умов договору і обчислюються як відсоток від суми невиконаного зобов`язання або прострочення (стаття 549 ЦК України).

Зменшення неустойки також можливе, якщо її розмір значно перевищує збитки (стаття 551 ЦК України).

Суд оцінює обставини конкретної справи та може зменшити неустойку, якщо розмір санкцій непропорційний наслідкам порушення. Однак, зменшення неустойки має бути обґрунтованим, щоб не знецінити її стимулюючу роль.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 року у справі № 911/952/22 з питання застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України при реалізації судом дискреційних повноважень виснувала наступне:

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Водночас закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).

Доводи апелянта про те, що дефектними виявилися лише 12 одиниць товару із загальної кількості поставленої продукції, не спростовують встановленого судом факту неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання щодо поставки товару належної якості та не свідчать про очевидну неспівмірність погодженої Договором та відповідно сторонами відповідальності.

Посилання відповідача на добровільну та оперативну заміну товару неналежної якості також не можуть бути підставою для зменшення штрафу, оскільки здійснення такої заміни є не проявом додаткової добросовісної поведінки, яка виходить за межі договірних обов`язків, а виконанням іншого самостійного обов`язку постачальника, прямо передбаченого підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 Договору, яким також погоджено, що обов`язок заміни товару не виключає застосування до постачальника штрафу у розмірі 20 відсотків вартості поставленого неякісного товару.

Колегія суддів відхиляє помилкові посилання апелянта на те, що він не є виробником поставленої продукції, оскільки відповідні твердження не впливають на можливість застосування положень статей 673, 679 Цивільного кодексу України, згідно яких саме продавець (постачальник) відповідає перед покупцем за якість поставленого товару незалежно від того, чи є він його безпосереднім виробником. Як правильно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, саме відповідач у складі своєї тендерної пропозиції визначив виробників продукції, яку запропонував до поставки.

Враховуючи відсутність належних і допустимих в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б підтверджували наявність винятковості спірних правовідносин у даній справі, істотне погіршення майнового стану відповідача, очевидну неспівмірність штрафу наслідкам порушення або про те, що стягнення погодженої сторонами неустойки призведе до порушення справедливого балансу інтересів сторін, матеріали справи не містять.

Відповідно, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, зводяться до переоцінки обставин справи, що не є підставою для скасування або зміни законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі №904/5259/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана ливарна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі №904/5259/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі №904/5259/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.А. Джепа