Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №922/4667/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/4667/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром"

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (вх. №1428 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі № 922/4667/25

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 3, ідентифікаційний код 44223324)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" (юридична адреса: пр. Гагаріна, буд. 1, м. Харків, 61001, фактична адреса: вул. Енергетична, буд. 11, м. Харків, 61036, ідентифікаційний код 25464226)

про стягнення 5 555 676,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" (відповідач) про стягнення на користь державного бюджету орендної плати за період з жовтня 2023 по лютий 2024 в сумі 356 257,19 грн, пені за період з 10.12.2023 по 14.02.2024 в сумі 24 951,25 грн та неустойки в розмірі 5 174 467,92 грн за період з 14.02.2024 по 16.04.2025. Позивач також просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 66668,12 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі №922/4667/25 позов задоволено частково у розмірі 381 208,44 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" на користь державного бюджету по коду бюджетної класифікації 22080100 “Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном”: номер рахунку – UA698999980313050092000020649; Отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/22080100 Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) код ЄДРПОУ 37874947 орендну плату за період з жовтня 2023 по лютий 2024 в сумі 356 257,19 грн та пені за період з 10.12.2023 по 14.02.2024 в сумі 24 951,25 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області судовий збір у розмірі 4 574,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення заборгованості з орендної плати та пені, тоді як підстави для стягнення з відповідача неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України відсутні через недоведеність вини орендаря у несвоєчасному поверненні майна.

Щодо 356 257,19 грн заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року та 24 951,25 грн пені за період з 10.12.2023 по 14.02.2024, суд виходив із того, що обов`язок відповідача сплачувати орендну плату передбачений договором оренди та положеннями цивільного законодавства і Закону України «Про оренду державного та комунального майна». При цьому наявність та розмір відповідної заборгованості підтверджені матеріалами справи, а сам відповідач у відзиві повністю визнав ці позовні вимоги. Тому суд визнав вимоги про стягнення орендної плати та пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 5 174 467,92 грн неустойки за період з 14.02.2024 по 16.04.2025, нарахованої позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за несвоєчасне повернення єдиного (цілісного) майнового комплексу, суд відмовив у вказаній вимозі.

Вирішальним для відмови у стягненні неустойки стало застосування судом спеціальної норми ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Суд виходив із того, що при припиненні договору оренди єдиного майнового комплексу повернення такого майна залежить не лише від дій орендаря. Спочатку уповноважений орган управління повинен визначити балансоутримувача, якому має бути переданий єдиний майновий комплекс, і лише після цього в орендаря виникає фактична можливість виконати свій обов`язок шляхом передачі майна належній особі.

При цьому суд встановив, що відповідач ще 13.02.2024 звернувся із заявою про дострокове припинення договору оренди, а також просив у найкоротші строки здійснити заходи щодо повернення майна та підписання акта приймання-передачі. У подальшому відповідач надав кандидатури до відповідних комісій та брав участь у процедурі повернення майна. Водночас уповноважений орган управління своєчасно не визначив підприємство, якому відповідач мав передати ЄМК.

Крім того, суд врахував, що доказів направлення відповідачу наказу Регіонального відділення ФДМУ № 00074 від 27.02.2024, яким договір було припинено саме з 14.02.2024, матеріали справи не містили. В інших листах позивач також не посилався на цей наказ, у зв`язку з чим відповідач не був повідомлений про прийняття такого рішення та про те, що договір вважається припиненим з 14.02.2024.

Суд встановив, що лише наказом Фонду державного майна України від 16.04.2025 № 579 балансоутримувачем спірного цілісного майнового комплексу було визначено ДП «Харківський проектний інститут "Промзернопроект"». До цього моменту, за висновком суду, відповідач об`єктивно не мав визначеного законом суб`єкта, якому він повинен був передати майно.

Саме тому суд кваліфікував ситуацію як прострочення кредитора, а не прострочення боржника. Суд дійшов висновку, що до визначення балансоутримувача орендар був позбавлений можливості належним чином передати ЄМК відповідно до вимог спеціального закону, оскільки уповноважений орган зволікав із визначенням балансоутримувача. Відповідно, позивач не довів вини ТОВ «Котлотурбопром» у затримці повернення майна, що виключає застосування до нього відповідальності за ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/4667/25 від 11.06.2026 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки в розмірі 5 174 467,92 грн за період з 14.02.2024 по 16.04.2025 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити дані позовні вимоги, стягнути неустойку в розмірі 5 174 467,92 грн за період з 14.02.2024 по 16.04.2025 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" на користь державного бюджету. В іншій частині – залишити рішення без змін.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції неправильно вказав щодо про відсутність вини відповідача у несвоєчасному поверненні ЄМК та наявність прострочення кредитора. На думку скаржника, суд неправильно застосував ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», фактично дійшовши висновку, що до визначення балансоутримувача орендар був звільнений від будь-яких дій щодо повернення майна. Водночас процедура повернення ЦМК, відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом ФДМУ від 07.08.1997 № 847, передбачає обов`язкове проведення інвентаризації та оцінки майна, його розмежування між державою та орендарем, підготовку відповідних документів, і ці дії передують передачі майна та не залежать від визначення балансоутримувача;

- прострочення кредитора за ст. 613 ЦК України може мати місце лише тоді, коли боржник зі свого боку вчинив усі необхідні дії для належного виконання зобов`язання, однак кредитор відмовився прийняти запропоноване виконання або не вчинив необхідних для його прийняття дій. У цій справі, як стверджує апелянт, відповідач не довів, що виконав усі свої обов`язки з підготовки майна до передачі та завершив інвентаризаційні процедури;

- у справі наявна суперечлива поведінка відповідача: у заяві від 13.02.2024 він сам просив якнайшвидше організувати комісію для повернення майна, а листом від 19.03.2024 погодився надати кандидатури до відповідних комісій, проте після їх створення необхідних дій не виконав. На відсутність балансоутримувача як перешкоду для повернення майна відповідач почав посилатися вже під час судового розгляду;

- є необґрунтований висновок суду про необізнаність відповідача щодо припинення договору через відсутність доказів направлення йому наказу №00074 від 27.02.2024. Скаржник зазначає, що закон не зобов`язував його направляти саме копію наказу, тоді як про необхідність повернення майна відповідач неодноразово повідомлявся листами. Крім того, саме відповідач подав заяву про дострокове припинення договору та після цього припинив сплачувати орендну плату, що, на думку апелянта, свідчить про його обізнаність із припиненням орендних відносин;

- є недоведеним факт проведення відповідачем інвентаризації на підставі листа № 66 від 15.05.2024. За твердженням скаржника, до цього листа не було доведено долучення матеріалів інвентаризації, сам лист не містить відповідних результатів, а повноваження особи, яка його підписала, не підтверджені. Тому висновок суду про здійснення відповідачем необхідних заходів із повернення майна не підтверджений належними доказами.

24.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Обґрунтовує відзив так:

- відповідач виконав обов`язок із повернення ЄМК у встановленому законом порядку: після визначення належного балансоутримувача майно було передано йому за актами приймання-передачі від 30.05.2025. Доказів того, що після отримання відповідних актів відповідач зволікав з їх підписанням або поверненням майна, позивач не надав;

- є помилковим застосування позивачем лише загальної норми ч. 2 ст. 785 ЦК України без урахування спеціального законодавства про оренду державного майна та особливостей повернення єдиного майнового комплексу. За ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар повинен передати ЄМК саме підприємству, визначеному уповноваженим органом управління, а цей орган зобов`язаний визначити балансоутримувача та забезпечити прийняття майна. На момент припинення договору такого балансоутримувача визначено не було. До 12.09.2024 органом управління було Міністерство енергетики України, яке балансоутримувача не визначило; лише з 13.09.2024 відповідні повноваження перейшли до ФДМУ, а балансоутримувач ДП «Харківський проектний інститут "Промзернопроект"» був визначений наказом ФДМУ № 579 лише 16.04.2025. Відповідно, саме з цієї дати сформувався необхідний суб`єктний склад для фактичної передачі ЄМК. Акти повернення були підписані вже 30.05.2025, тобто, як стверджує відповідач, у межах передбаченого законом тримісячного строку. Звідси відповідач підтримує висновок місцевого суду про прострочення кредитора. До визначення балансоутримувача ТОВ «Котлотурбопром» було позбавлене можливості передати ЄМК належній особі, оскільки іншого механізму його повернення спеціальне законодавство не передбачало. Тому затримка з поверненням майна була зумовлена невчиненням необхідних дій уповноваженим органом, а не винною поведінкою орендаря;

- щодо посилання апелянта на Порядок, відповідач зазначає, що цей акт не змінювався з 2014 року та має застосовуватися у сукупності зі спеціальними нормами, запровадженими на період воєнного стану. Крім того, за текстом самого Порядку він поширюється на припинення договору у зв`язку із закінченням строку, його розірвання за погодженням сторін або за рішенням суду, тоді як у цій справі договір припинено за односторонньою заявою орендаря відповідно до спеціального механізму, запровадженого на період воєнного стану. Тому відповідач заперечує твердження апелянта про безумовне застосування Порядку до спірної ситуації;

- у постанові КМУ № 634, вказано, що у період воєнного стану було встановлено спеціальний порядок дострокового припинення договорів оренди за заявою орендаря. ТОВ «Котлотурбопром» 13.02.2024 подало таку заяву та саме просило позивача якнайшвидше вжити заходів для повернення майна і підписання акта, що, на думку відповідача, спростовує твердження про його ухилення від повернення ЄМК;

- відповідач підтримує висновок суду про те, що він не був належним чином повідомлений про припинення договору саме з 14.02.2024. Наказ Регіонального відділення № 00074 від 27.02.2024 йому не направлявся, а в отриманих від позивача листах цей наказ не згадувався. Більше того, у своїх листах сам позивач повідомляв про здійснення заходів щодо «розірвання» договору, що, на думку відповідача, свідчить про суперечливу поведінку позивача щодо моменту припинення договору та виникнення обов`язку повернути майно;

- відповідач заперечує, що ЄМК мав бути переданий саме Регіональному відділенню ФДМУ безпосередньо 14.02.2024. За умовами договору в сукупності зі спеціальним законодавством майно підлягало передачі визначеному уповноваженим органом балансоутримувачу протягом трьох місяців. Тому інформаційні листи Регіонального відділення не могли змінити встановленого законом порядку повернення ЄМК;

- обов`язок орендаря передати ЄМК передує визначення уповноваженим органом балансоутримувача, якому це майно може бути юридично передане. Тому навіть проведення інвентаризаційних та інших підготовчих заходів саме по собі не усувало відсутності суб`єкта, уповноваженого прийняти майно;

- постанова КМУ № 634 передбачала на період воєнного стану пільговий розмір орендної плати для орендарів ЄМК у Харківській області - 50 або 75 % залежно від періоду та місця розташування майна. Натомість позивач при визначенні подвійної орендної плати як неустойки виходив із повного розміру орендної плати та не пояснив правових підстав такого розрахунку;

- Інструкція щодо здійснення заходів пов`язаних з припиненням договорів оренди та поверненням орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності, передбачає єдиний випадок про можливість нарахування неустойки, виключно у випадках та в залежності від факту отримання орендарем акту повернення з оренди орендованого майна. Позивач не довів, що ТОВ «Котлотурбопром» порушило строк підписання такого акта повернення майна: після отримання від визначеного балансоутримувача актів, датованих 30.05.2025, вони були невідкладно підписані відповідачем.

29.07.2026 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшла відповідь на відзив, в якій Фонд вказує на таке:

- апелянт вважає безпідставним посилання відповідача на прострочення кредитора за ст. 613 ЦК України та відсутність своєї вини у несвоєчасному поверненні ЄМК. Наказом від 23.04.2024 №00141 та листом від 23.04.2024 №17-03-01-01467 ТОВ «Котлотурбопром» зобов`язано до 15.05.2024 провести суцільну інвентаризацію ЄМК станом на 30.04.2024 та надати належно оформлені матеріали інвентаризаційної комісії. Однак відповідач цих вимог не виконав: матеріалів інвентаризації, аудиторських висновків та розмежувального балансу РВ ФДМУ не отримало. Тому, за позицією апелянта, саме відповідач не підготував об`єкт до передачі державі;

- РВ ФДМУ заперечує доводи відповідача про незастосування Порядку №847 у разі дострокового припинення договору на підставі Постанови КМУ №634. Апелянт посилається на ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої передача ЄМК здійснюється згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів. На думку РВ ФДМУ, ця норма не встановлює винятків залежно від конкретної підстави припинення договору.

Постанова КМУ №634, за позицією апелянта, лише спрощує порядок дострокового припинення договору оренди в умовах воєнного стану, але не скасовує встановленої законом процедури фактичного повернення ЄМК, зокрема обов`язку провести інвентаризацію та оформити передачу майна. Апелянт заперечує можливість вважати майно повернутим лише з моменту подання заяви про припинення договору. Він стверджує, що такий механізм може стосуватися випадків знаходження майна в зоні активних бойових дій, на тимчасово окупованій території або існування абсолютної неможливості доступу до нього. Натомість спірне майно знаходиться у м. Харкові, перебувало у фактичному володінні відповідача, тому останній, на думку РВ ФДМУ, мав можливість провести інвентаризацію, допустити представників орендодавця та вчинити інші дії, необхідні для повернення ЄМК;

- апелянт заперечує аргументи ТОВ «Котлотурбопром» щодо неправильності розрахунку неустойки. Він вважає помилковою позицію про необхідність обчислювати неустойку виходячи з пільгового розміру орендної плати, передбаченого Постановою КМУ №634. РВ ФДМУ розмежовує орендну плату за договором та неустойку за неправомірне утримання майна після припинення договору. РВ ФДМУ наполягає, що після 14.02.2024 ТОВ «Котлотурбопром» втратило статус орендаря, а тому утримання майна після цієї дати було неправомірним. Відтак неустойка повинна визначатися виходячи з повної договірної орендної плати без урахування пільг, а здійснений позивачем розрахунок у сумі 5 174 467,92 грн за період з 14.02.2024 по 16.04.2025 є правильним;

- апелянт посилається на фактичне володіння та користування майном відповідачем після припинення договору. За твердженням РВ ФДМУ, протягом спірного періоду ТОВ «Котлотурбопром» не здійснювало платежів за користування чи утримання державного майна, однак продовжувало утримувати ЄМК під своїм контролем, користувалося його потужностями та інфраструктурою, забезпечувало власну охорону та обмежувало доступ представників держави до об`єкта до завершення процедури повернення у травні 2025 року.

29.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" надійшло клопотання про залишення відповіді на відзив Фонду без розгляду.

30.07.2026 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшли додаткові пояснення, які за своїм змістом повністю дублюються із тими, що викладені у відповіді на відзив від 29.07.2026.

13.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення позивача, в яких відповідач зазанчає таке:

- позивач не довів наявності передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України підстав для стягнення неустойки, оскільки сам факт перебування орендованого майна у володінні відповідача після припинення договору не свідчить про його винне прострочення у поверненні такого майна. На переконання відповідача, для застосування зазначеної норми необхідно встановити не лише факт неповернення майна у певний момент часу, а й те, що орендар мав реальну можливість виконати відповідний обов`язок, однак винно ухилився від його виконання;

- відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ЄМК підлягав передачі не безпосередньо орендодавцю, а підприємству, визначеному уповноваженим органом управління як балансоутримувач. Аналогічний механізм повернення був визначений і самим позивачем у наказі №00074 від 27.02.2024, яким передбачено необхідність повернення ЄМК балансоутримувачу, визначеному органом управління, за відповідним актом, а також необхідність визначення такого балансоутримувача та забезпечення прийняття ним ЄМК на баланс протягом трьох місяців. Тому визначення особи, уповноваженої прийняти майно, відповідач вважає необхідною передумовою належного виконання ним обов`язку з повернення ЄМК. Позивач не довів, що балансоутримувач не був своєчасно визначений саме внаслідок дій або бездіяльності ТОВ «Котлотурбопром». Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач перешкоджав уповноваженому органу визначити балансоутримувача або що після визначення такого підприємства відмовився передавати йому майно. Натомість балансоутримувача ЄМК - ДП «Харківський проектний інститут "ПРОМЗЕРНОПРОЕКТ"» визначено Фондом державного майна України лише наказом №579 від 16.04.2025. Саме з цієї дати було сформовано необхідний суб`єктний склад для завершення процедури повернення ЄМК. Після цього 30.05.2025 між відповідачем та визначеним балансоутримувачем були підписані акти приймання-передачі майна. Отже, фактична поведінка відповідача спростовує твердження про ухилення від повернення майна: після визначення належного одержувача ЄМК майно було йому передано;

- щодо посилань позивача на неналежне проведення інвентаризації та оцінки ЄМК відповідач зазначає, що позивач неправильно тлумачить Порядок №847, фактично покладаючи весь комплекс обов`язків щодо повернення майна виключно на орендаря. Натомість процедура повернення ЄМК передбачає узгоджені дії декількох суб`єктів. Зокрема, інвентаризація проводиться інвентаризаційною комісією, яка утворюється орендодавцем, а до її складу входять як представник орендодавця, так і керівник та головний бухгалтер орендаря;

- відповідач не перешкоджав проведенню інвентаризації або оцінки майна. Такі доводи позивача мають характер припущень, оскільки матеріали справи не містять актів про недопуск представників орендодавця до об`єкта, актів про ненадання відповідачем документів, протоколів комісій щодо його неучасті у процедурі повернення або інших доказів свідомого перешкоджання її проведенню. Відповідач також зазначає, що Порядок №847 передбачав механізм дій орендодавця навіть у випадку перешкоджання орендарем проведенню інвентаризації, однак позивач відповідних рішень не приймав;

- акти приймання-передачі ЄМК від 30.05.2025 містять відомості про балансову вартість та розмежування майна, не містять відомостей про пошкодження чи знищення державного майна та не були поставлені позивачем під сумнів. Зауважень щодо повноти або достовірності відомостей, зазначених у цих актах, а також щодо складу фактично повернутого майна балансоутримувачем чи уповноваженим органом не заявлялося. Ці обставини, на думку відповідача, також не підтверджують твердження позивача про фактичне невиконання процедури повернення ЄМК;

- позивач фактично підміняє підстави відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України. Заявлена неустойка стягується за винне прострочення повернення орендованого майна, тоді як позивач обґрунтовує її стягнення переважно твердженнями про неналежне проведення відповідачем інвентаризації та оцінки. Навіть якщо припустити наявність певних недоліків у виконанні відповідачем окремих процедурних дій, такі обставини самі по собі не доводять, що саме через них ЄМК не було повернуто раніше, та не утворюють самостійної підстави для застосування ч.2 ст. 785 ЦК України.

Окремо відповідач просить не враховувати додаткові письмові пояснення позивача, оскільки вони подані без дозволу суду та, на його думку, фактично спрямовані на доповнення апеляційної скарги новими аргументами поза встановленим процесуальним строком.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 17.08.2026 з`явився представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром".

Колегією суддів встановлено надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" клопотання про залишення відповіді на відзив Фонду без розгляду.

Означене клопотання мотивовано тим, що:

- ГПК України не передбачає подання в апеляційному провадженні такого процесуального документа, як «відповідь на відзив на апеляційну скаргу». Стаття 263 ГПК України, на яку послався позивач, регулює саме подання відзиву на апеляційну скаргу;

- за змістом відповідь на відзив містить нові та повторно викладені доводи позивача щодо заперечень відповідача, тоді як відповідно до ст. 269 ГПК України перегляд справи здійснюється в межах доводів і вимог апеляційної скарги, а відповідні аргументи позивач мав викласти в апеляційній скарзі у встановлений строк;

- поданий документ не є належним доповненням до апеляційної скарги чи додатковими поясненнями, оскільки поданий у непередбаченій процесуальній формі, поза відповідними строками та без дозволу суду. З посиланням на ст. 118 ГПК України відповідач зазначає, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду;

- відповідь на відзив містить бездоказові та такі, що вводять суд в оману, твердження, зокрема про умисне та безоплатне користування відповідачем майном, забезпечення власної охорони та обмеження доступу представників держави до об`єкта до травня 2025 року, доказів чого, за твердженням відповідача, матеріали справи не містять.

На переконання відповідача, такі дії позивача слід розцінювати як зловживання процесуальними правами, оскільки вони призводять до невпорядкованого обміну процесуальними документами та ставлять відповідача в становище, коли ГПК не визначає, яким документом він має заперечувати проти «відповіді на відзив». На цій підставі заявник посилається на ст. 43 ГПК України.

Розглянувши клопотання ТОВ «Котлотурбопром» про залишення без розгляду та повернення поданої Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області відповіді на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Дійсно, положеннями ст. 263 ГПК України безпосередньо врегульовано порядок подання відзиву на апеляційну скаргу та не передбачено окремої заяви по суті справи під назвою «відповідь на відзив на апеляційну скаргу». Водночас сама назва поданого учасником справи документа та відсутність прямої вказівки на такий вид документа у статті 263 ГПК України не є достатньою підставою для залишення його без розгляду чи повернення заявнику.

За змістом ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Отже, реалізація апелянтом права висловити свою позицію щодо аргументів, наведених іншою стороною у відзиві на апеляційну скаргу, не суперечить положенням господарського процесуального законодавства. Подання таких пояснень спрямоване на реалізацію принципів змагальності та рівності учасників судового процесу і не може бути обмежене виключно з тієї підстави, що відповідний документ названо «відповіддю на відзив».

Посилання заявника на ст. 269 ГПК України також не свідчить про наявність підстав для залишення документа без розгляду. Встановлення цією нормою меж апеляційного перегляду означає, що суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, однак не позбавляє апелянта можливості надати пояснення або заперечення стосовно доводів, викладених іншою стороною у відзиві. При цьому суд апеляційної інстанції самостійно оцінює зміст таких пояснень та враховує їх виключно в межах, визначених ст. 269 ГПК України.

Необґрунтованим є і посилання заявника на ст. 118 ГПК України. Застосування передбачених цією нормою наслідків можливе у разі встановлення пропуску конкретного процесуального строку, визначеного законом або судом для вчинення відповідної процесуальної дії. Натомість відповідачем не зазначено, який саме встановлений законом або судом строк для надання позивачем пояснень щодо відзиву було пропущено.

Колегія суддів також не вбачає підстав для кваліфікації дій позивача як зловживання процесуальними правами у розумінні ст. 43 ГПК України. Подання учасником справи письмових пояснень у відповідь на аргументи іншої сторони, не свідчить про недобросовісне використання процесуальних прав.

Посилання відповідача на те, що окремі твердження позивача є бездоказовими, суб`єктивними або такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, мають підлягати оцінці судом вже під час розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для залишення без розгляду та повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області поданої ним відповіді на відзив на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим клопотання ТОВ «Котлотурбопром» задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

01.03.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" (Орендар) укладено договір оренди № 437-ЦМК №437 цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес" (далі – Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес", розташований за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 50, (далі - Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного за станом на 31.12.2001, вартість якого становить 625941 грн, у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 614374 грн.

Згідно з п. 7.1. Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду цілісний майновий комплекс згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

На виконання договору позивач передав відповідачу майно, що підтверджується Актом приймання - передачі цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро "Енергопрогрес" від 01.03.2002 (Додаток № 3 до Договору).

Балансоутримувачем орендованого майна є Державне підприємство Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (далі - Балансоутримувач) згідно з наказом Фонду державного майна України від 16.04.2025 № 579.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2024 № 872-р Фонд державного майна України визначено суб`єктом управління цілісним майновим комплексом Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес" по просп. Науки, 50, у м. Харкові.

За умовами п. 2.4. Договору вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю (або особі, яку вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент дії цього Договору, звіреного з актом приймання-передачі Підприємства в оренду. Орендар повертає Підприємство Орендодавцю юридичній особі, вказаній Орендодавцем у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором. Підприємство вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з п. 3.1. Договору Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - січень 2002 р. - 2068,39 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2002 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2002 р.

За умовами п. 3.2. Договору Орендна, плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. Договору Орендна плата (Додаток № 2) перераховується Орендарем безпосередньо до державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовими органами.

Згідно з п. 3.4. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

За умовами п. 3.5. Договору передбачено, що якщо Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 5.2., 5.7. Договору Орендар зобов`язується: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету; у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або підприємству, вказаному Орендодавцем, орендоване майно Підприємства, y належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна Підприємства з вини Орендаря.

Станом на 01.11.2023 Орендар мав заборгованість з орендної плати в сумі 1022850,82 грн.

За несвоєчасне перерахування орендної плати була нарахована пеня у сумі 184038,23 грн за період з 04.05.2023 по 31.10.2023 включно. У зв`язку з несплатою Орендарем вищевказаного боргу до державного бюджету регіональне відділення звернулося з позовною заявою до суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 у справі № 922/5019/23, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" на користь Державного бюджету - заборгованість з орендної плати в сумі 1022850,82 грн; пеню в розмірі 184038,23 грн. Розстрочено виконання рішення суду Господарського суду Харківської області у справі № 922/5019/23 до 31.12.2024, шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" на користь Державного бюджету - платежів за наступним графіком:

- до 31.03.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 30.04.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 31.05.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 30.06.2024 підлягає до сплати 120600, 00 грн;

- до 31.07.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 31.08.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 30.09.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 31.10.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 30. 11.2024 підлягає до сплати 120 600, 00 грн;

- до 31.12.2024 підлягає до сплати 121 489, 05 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем зазначено, що станом на 01.04.2025 рішення Господарського суду Харківської області 29.02.2024 у справі № 922/5019/23 виконано в повному обсязі, сплачено борг до державного бюджету з орендної плати в сумі 1022850,82 грн та пеню в розмірі 184038,23 грн.

Водночас позивачем зазначено, що станом на момент подання позовної заяви у відповідача залишився борг з орендної плати до державного бюджету за період з жовтня 2023 по лютий 2024 в сумі 356257,19 грн, пеня за період з 10.12.2023 по 14.02.2024 у сумі 24951, 25 грн, що підтверджується розрахунком та визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Регіональне відділення у листі від 20.08.2025 № 963-03-1-958 зобов`язало відповідача сплатити у строк п`яти робочих днів з дати реєстрації цього листа борг з орендної плати до державного бюджету в сумі 356257,19 грн та пені у сумі 24951,25 грн та неустойку в розмірі 5174467,92 грн. за період з 14.02.2024 по 16.04.2025 (до дати наказу Фонду державного майна України від 16.04.2025 № 579).

За твердженням позивача, станом на момент подання позову заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2023 по лютий 2024 в сумі 356 257,19 грн, пеня за період з 10.12.2023 по 14.02.2024 в сумі 24 951,25 грн та неустойка в розмірі 5 174 467,92 грн за період з 14.02.2024 по 16.04.2025, нарахована на підставі ст. 785 ЦК України за час прострочення повернення об`єкту оренди після припинення 14.02.2024 Договору на підставі заяви відповідача від 13.02.2024 № 29 (вх. №17/00483 від 14.02.2024), відповідачем не сплачена, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, що стало підставою для звернення позивача до апеляційного суду зі скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до ТОВ «Котлотурбопром» про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з виконанням та припиненням договору оренди єдиного майнового комплексу, а саме: 356 257,19 грн заборгованості з орендної плати, 24 951,25 грн пені та 5 174 467,92 грн неустойки, нарахованої на підставі частини другої статті 785 ЦК України у зв`язку з неповерненням орендованого ЄМК після припинення договору оренди.

Натомість, предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 5 174 467,92 грн неустойки за період з 14.02.2024 по 16.04.2025, оскільки саме в цій частині рішення оскаржується позивачем.

В іншій частині рішення, зокрема щодо стягнення 356 257,19 грн орендної плати та 24 951,25 грн пені, сторонами не оскаржується, а тому відповідно до меж апеляційного перегляду його законність та обґрунтованість не є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вирішив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 5 174 467,92 грн неустойки за період з 14.02.2024 по 16.04.2025 у зв`язку з тим, що матеріалами справи не підтверджено наявності вини відповідача у несвоєчасному поверненні єдиного майнового комплексу після припинення договору оренди.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обов`язку орендаря передати ЄМК кореспондує обов`язок уповноваженого органу управління визначити підприємство-балансоутримувача, якому таке майно має бути передано, та забезпечити його прийняття на баланс. Водночас балансоутримувача спірного ЄМК було визначено лише наказом Фонду державного майна України від 16.04.2025 №579, а тому до цього моменту відповідач не мав можливості здійснити передачу майна належному, визначеному законом одержувачу.

При цьому суд урахував, що відповідач сам ініціював дострокове припинення договору оренди та у заяві від 13.02.2024 просив у найкоротші строки вжити заходів щодо повернення орендованого майна і підписання відповідного акта приймання-передачі. Натомість доказів того, що несвоєчасне визначення балансоутримувача було спричинене діями чи бездіяльністю відповідача, позивачем не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що затримка у поверненні ЄМК була пов`язана з невчиненням уповноваженим органом необхідних дій щодо визначення балансоутримувача, без яких відповідач не міг завершити процедуру передачі майна, що свідчить про прострочення кредитора та виключає покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду та, в свою чергу, зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст.614 ЦК України.

Отже, яким би способом у договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові КГС ВС від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 5.7. Договору Орендар зобов`язується: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету; у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або підприємству, вказаному Орендодавцем, орендоване майно Підприємства, y належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна Підприємства з вини Орендаря.

Відповідно до положень постанови КМУ "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди. Якщо орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональні відділення або представництва і при цьому орендоване майно розташоване на визначеній території і договір оренди не містить інформації про електронні адреси сторін, заява про дострокове припинення договору оренди надсилається Фонду державного майна або регіональному відділенню, визначеному Фондом державного майна, про що Фонд державного майна повідомляє на власному офіційному веб-сайті або в інший визначений Фондом державного майна спосіб.

Відповідач неодноразово звертався із листами до позивача, в тому числі із гарантійними, щодо звільнення від нарахування орендної плати у зв`язку із неможливістю користування об`єктами оренди, або ж щодо відтермінування сплати орендної плати до завершення воєнного стану, що підтверджується наданими до відзиву листами №1 від 01.03.2022, №184 від 09.06.2023, копією наказу №1-Б від 28.02.2022 "Про призупинення здійснення господарської діяльності".

Листом №29 від 13.02.2024 (вх.№17/00483 від 14.02.2024) відповідачем було скеровано лист-повідомлення до Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області щодо наміру достроково припинити договір оренди №437 цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес". Також, ТОВ "Котлотурбопром" у листі просило здійснити у найкоротші терміни заходи із повернення майна та підписання відповідного Акту приймання-передачі.

Відповідно до ст. 25 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-IX (далі – Закон про оренду) у разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди.

Орендар зобов`язаний передати єдиний майновий комплекс підприємству, визначеному уповноваженим органом управління або його правонаступником, а балансоутримувач та уповноважений орган управління зобов`язані прийняти єдиний майновий комплекс згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди. Повернення орендованого державного майна здійснюється регіональним відділенням згідно із Порядком повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом ФДМУ від 07.08.1997 № 847, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за № 446/2250 (далі – Порядок).

Крім того, відповідач скерував заяву № 29 "Щодо припинення договору оренди" від 13.02.2024 про намір розірвати та достроково припинити договір оренди № 437-ЦМК від 01.03.2002.

У відповідь листом №17-05-00637 від 21.02.2024 Регіональним відділення ФДМУ по Харківській області повідомлено та визначено процедуру, за якою буде здійснюється повернення майна, а також визначено, що органом управління є Міністерство енергетики України і повернення майна буде здійснюватися регіональним відділенням згідно із Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди. Цим же листом Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області повідомило, що об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та просило в 3-х денний термін після отримання цього листа надати на їх адресу кандидатури до складу комісії по розмежуванню і оцінці майна та інвентаризаційної комісії, а саме: директора та головного бухгалтера господарського товариства, вказавши прізвище, ім`я та по-батькові, посаду, контактний телефон та повідомлено, що у разі не повернення орендарем об`єкту оренди, відповідно до ст. 785 ЦК України, орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області) має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Листом від 19.03.2024 № 43, який отримано відповідачем 12.03.2024, відповідач надав відповідь позивачу на лист №17-05-00637 від 21.02.2024, який надійшов до ТОВ "Котлотурбопром" 12.03.2024, в якому відповідач повідомив про кандидатури до складу комісії по розмежуванню і оцінці майна та інвентаризаційної комісії. У вказаному листі також зазначено, що головний бухгалтер ТОВ "Котлотурбопром" Бубнова В.П. та генеральний директор ТОВ "Котлотурбопром" Чупира В.О. готові забезпечити повне сприяння та контроль за роботою відповідної комісії.

Враховуючи надходження листа ТОВ від 19.03.2024 № 43, позивачем 23.04.2024 видано накази № 00142 «Про створення спільної комісії по розмежуванню і оцінці майна ТОВ "Котлотурбопром" в зв`язку із розірванням договору оренди від 01.03.2002 № 437-ЦМК цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес" та № 00141 «Про проведення інвентаризації майна ТОВ "Котлотурбопром" в зв`язку із розірванням договору оренди від 01.03.2002 № 437-ЦМК цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес".

Вищевказані накази направлені на адресу відповідача листом позивача від 23.04.2024 №17-03-01-01467. Вказаний лист вручено головному бухгалтеру ТОВ «Котлотурбопром» Бубновій В.П. 29.04.2024, підтвердження чого є розписка вказаної особи на повідомленні про вручення.

Отримання вказаного листа та наказів 29.04.2024 підтверджено також відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Також, позивачем видано наказ №00074 "Про припинення дії договору оренди" відповідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" від 13.02.2024 № 29 (вх. від 14.02.2024 № 17/00483) щодо розірвання договору оренди від 01.03.2002 № 437-ЦМК, згідно якого наказано:

1. Припинити достроково договір оренди від 01.03.2002 № 437-ЦМК укладений між РЕГІОНАЛЬНИМ ВІДДІЛЕННЯМ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЛОТУРБОПРОМ» на єдиний (цілісний) майновий комплекс Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій «Енергопрогрес», розташований за адресою: м. Харків, проспект Науки, 50 (далі ЄМК) з дати надходження заяви орендаря – 14.02.2024.

2. Відділу обліку, звітності та контролю за договорами оренди нерухомого майна стосовно ЄМК, зазначеного у п. 1 цього наказу:

2.1 Повідомити Орендаря про необхідність здійснення заходів щодо повернення ЄМК з оренди Балансоутримувачу, визначеному органом управління по акту повернення ЄМК з оренди;

2.2. Повідомити уповноважений орган управління про необхідність, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», прийняти рішення про визначення балансоутримувача єдиного майнового комплексу та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди;

2.3 Розмістити копію рішення, що має наслідком припинення договору оренди від 01.03.2002 № 437-ЦМК, до Реєстру рішень і інших документів, на підставі яких припиняються орендні правовідносини;

2.4. Внести протягом трьох робочих днів з моменту отримання від Орендаря або Балансоутримувача, визначеного уповноваженим органом управління, примірник акта повернення ЄМК з оренди інформацію про такий акт до Реєстру актів повернення з оренди державного майна.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його занесення до Реєстру рішень і інших документів, на підставі яких припиняються орендні правовідносини.

Доказів направлення відповідачу вказаного наказу регіонального відділення №00074 від 27.02.2024 про припинення договору оренди з 14.02.2024, на який посилається позивач у позовній заяві, матеріали справи не містять. При цьому, у жодних листах, які було скеровано відповідачу, позивач не посилався на цей наказ, у зв`язку із чим відомостей про його прийняття та те, що договір оренди вважається припиненим з 14.02.2024 відповідач не отримував.

15.05.2024 за вх. № 17/01381 на адресу позивача надійшов лист відповідача № 66 від 15.05.2024 за підписом фінансового директора товариства Бубнової Н.В., в якому було повідомлено про те, що надаються результати інвентаризації станом на 30.04.2024.

Позивач листом № 17-03-01-01897 від 30.05.2024 звернувся до відповідача. У вказаному листі до відповідача було повідомлено, що ТОВ "Котлотурбопром" у визначений термін не виконав в повному обсязі роботу щодо проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес" та іншого майна підприємства орендаря станом на 30.04.2024 та не надав усі необхідні документі, що унеможливлює подальше проведення роботи по розірванню договору оренди від 01.03.2002 № 437- Мк. Звернуто в черговий раз увагу, що об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. До моменту підписання акти приймання-передачі майна, що було в оренді, орендар відповідає за належне утримання та збереження майна.

Лист позивача № 17-03-01-01897 від 30.05.2024 направлено на дві адреси відповідача рекомендованими листами з повідомлення про вручення, проте не отримано відповідачем.

Враховуючи неотримання відповідачем листа позивача № 17-03-01-01897 від 30.05.2024, регіональне відділення повторно листом від 15.11.2024 № 17.03-01-04409 звернулося до відповідача, в якому було повідомлено, що ТОВ "Котлотурбопром" у визначений термін не виконав в повному обсязі роботу щодо проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес" та іншого майна підприємства орендаря станом на 30.04.2024 та не надав усі необхідні документі, що унеможливлює подальше проведення роботи по розірванню договору оренди від 01.03.2002 № 437- Мк. Звернуто в черговий раз увагу, що об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. До моменту підписання акти приймання-передачі майна, що було в оренді, орендар відповідає за належне утримання та збереження майна.

Лист позивача від 15.11.2024 № 17.03-01-04409 направлено на дві адреси відповідача рекомендованими листами з повідомлення про вручення, однак не отримані відповідачем.

Позивачем зазначено, що враховуючи неотримання відповідачем листа позивача від 15.11.2024 № 17.03-01-04409, регіональне відділення втретє листом від 17.03.2025 № 17-03-01-01221 звернулося до відповідача. У вказаному листі повідомлено, що ТОВ "Котлотурбопром" у визначений термін не виконав в повному обсязі роботу щодо проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій «Енергопрогрес» та іншого майна підприємства орендаря станом на 30.04.2024 та не надав усі необхідні документі, що унеможливлює подальше проведення роботи по розірванню договору оренди. Звернуто в черговий раз увагу, що об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. До моменту підписання акти приймання-передачі майна, що було в оренді, орендар відповідає за належне утримання та збереження майна.

Лист позивача від 17.03.2025 № 17-03-01-01221 направлено на дві адреси відповідача рекомендованими листами з повідомлення про вручення, однак не отримані відповідачем.

За доводами позивача, враховуючи, що зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендованого підприємства визначаються Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, який затверджено Наказом Фонду державного майна України 07.08.1997 № 847, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за № 446/2250, що визнає і відповідач у відзиві, не здійснення всіх передбачених заходів з боку відповідача призвело до несвоєчасного повернення орендованого майна та нарахування неустойки, що й стало предметом звернення до суду з позовною заявою.

З приводу означеного колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 01.04.2022 № 2181-IX Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вирішено доповнити пунктами 6-1 і 6-2 такого змісту: "6-1. Під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо:

- продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану;

- припинення орендарем договору оренди.

Зокрема, на виконання ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 01.04.2022 № 2181-IX і була прийнята Постанова КМУ «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022.

Стаття 25 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» визначає правові наслідки припинення договору оренди.

Так, ч.2 ст. 25 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Орендар зобов`язаний передати єдиний майновий комплекс підприємству, визначеному уповноваженим органом управління або його правонаступником, а балансоутримувач та уповноважений орган управління зобов`язані прийняти єдиний майновий комплекс згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеної статті дає підстави стверджувати, що законодавцем передбачено послідовний механізм повернення єдиного майнового комплексу після припинення договору оренди, у межах якого першочерговий обов`язок покладено саме на уповноважений орган управління або його правонаступника. Такий орган зобов`язаний визначити балансоутримувача ЄМК, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття цим балансоутримувачем єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди.

Натомість обов`язок орендаря сформульований законодавцем як обов`язок передати єдиний майновий комплекс конкретно визначеному суб`єкту, визначеному уповноваженим органом управління або його правонаступником. Отже, виконання орендарем обов`язку з фактичної передачі ЄМК передбачає попереднє визначення уповноваженим органом підприємства, яке має прийняти це майно на баланс.

Тому визначення балансоутримувача є не формальною організаційною дією, а необхідною юридичною передумовою для належного виконання орендарем обов`язку з повернення ЄМК.

При цьому посилання у ч.2 ст. 25 Закону на необхідність здійснення передачі та прийняття ЄМК згідно з Порядком не змінює встановленої Законом послідовності дій суб`єктів цих правовідносин. Порядок визначає процедуру реалізації встановлених законом обов`язків, однак не може змінювати їх суб`єктний склад та встановлену актом вищої юридичної сили черговість їх виконання.

Отже, спочатку уповноважений орган управління має визначити підприємство-балансоутримувача, якому підлягає передачі ЄМК, після чого орендар зобов`язаний здійснити його передачу такому підприємству відповідно до встановленого Порядку, а балансоутримувач та уповноважений орган управління має забезпечити його прийняття.

Крім того, наведений висновок узгоджується і зі змістом виданого самим позивачем наказу від 27.02.2024 №00074 «Про припинення дії договору оренди». Так, пунктом 2.2 цього наказу передбачено необхідність повідомити уповноважений орган управління про необхідність відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» прийняти рішення про визначення балансоутримувача єдиного майнового комплексу та забезпечити прийняття ЄМК на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди.

Отже, видаючи наказ про припинення договору оренди, сам позивач виходив із необхідності першочергового визначення уповноваженим органом управління підприємства-балансоутримувача, якому відповідач у подальшому мав передати ЄМК.

Як підтверджує позивач, на момент звернення ТОВ «Котлотурбопром» із заявою про дострокове припинення договору оренди уповноваженим органом управління ЄМК колишнього Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій «Енергопрогрес» було Міністерство енергетики України.

Водночас матеріали справи не містять доказів прийняття Міністерством енергетики України рішення про визначення балансоутримувача, якому відповідач відповідно до ч.2 ст. 25 Закону був зобов`язаний передати орендоване майно, а також доказів забезпечення прийняття ЄМК на баланс у встановлений цією нормою тримісячний строк.

Надалі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2024 №872-р Фонд державного майна України визначено суб`єктом управління цілісним майновим комплексом Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій «Енергопрогрес» за адресою: м. Харків, просп. Науки, 50.

Отже, починаючи з 13.09.2024 саме Фонд державного майна України набув повноважень уповноваженого органу управління щодо спірного ЄМК та, відповідно, на нього перейшов передбачений ч.2 ст. 25 Закону обов`язок щодо визначення підприємства-балансоутримувача, якому має бути передано майновий комплекс.

Проте Фонд державного майна України визначив балансоутримувача спірного майна лише наказом від 16.04.2025 №579, яким таким балансоутримувачем визначено ДП «Харківський проектний інститут "Промзернопроект"».

Таким чином, упродовж тривалого періоду після припинення договору оренди підприємство, якому відповідач відповідно до прямої вказівки ч. 2 ст. 25 Закону мав передати ЄМК, уповноваженим органом управління взагалі не було визначене: спочатку відповідного рішення не прийняло Міністерство енергетики України, а після зміни суб`єкта управління - Фонд державного майна України, який набув відповідних повноважень 13.09.2024, визначив балансоутримувача лише 16.04.2025.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що невизначення балансоутримувача протягом зазначеного періоду було зумовлено будь-якими діями чи бездіяльністю відповідача, зокрема невиконанням ним заходів з інвентаризації або оцінки майна. Не наведено позивачем і обґрунтування того, що визначення уповноваженим органом балансоутримувача було юридично чи фактично неможливим до завершення відповідачем таких процедур.

За таких обставин до 16.04.2025 був відсутній визначений уповноваженим органом суб`єкт, якому відповідач був зобов`язаний передати ЄМК та який, своєю чергою, був зобов`язаний його прийняти.

Разом з тим, лише відповідно до Наказу Фонду державного майна України №579 від 16.04.2025 "Про визнання балансоутримувача нерухомого майна" балансоутримувачем цілісним майновим комплексом колишнього Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій “Енергопрогрес” по просп. Науки, 50, у м. Харкові призначено ДП "Харківський проектний інститут "ПРОМЗЕРНОПРОЕКТ".

Після визначення балансоутримувача між відповідачем та балансоутримувачем 30.05.2025 було підписано акти приймання-передачі державного майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу колишнього Харківського центрального конструкторського бюро по створенню, модернізації і реконструкції тепломеханічного обладнання електростанцій "Енергопрогрес", про що відповідачем повідомлено позивача у листі від 10.09.2025 № 121.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених у справі обставин має місце прострочення кредитора, оскільки до визначення уповноваженим органом управління підприємства-балансоутримувача відповідач був об`єктивно позбавлений можливості виконати свій основний обов`язок з повернення ЄМК у спосіб, передбачений ч.2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме передати його підприємству, визначеному уповноваженим органом управління.

При цьому невизначення такого підприємства протягом спірного періоду було зумовлене невиконанням уповноваженими органами управління покладеного на них законом обов`язку щодо визначення балансоутримувача. Матеріали справи не містять доказів того, що така затримка була спричинена діями чи бездіяльністю відповідача або що останній перешкоджав визначенню балансоутримувача.

За таких обставин саме по собі перебування ЄМК у відповідача після припинення договору оренди не свідчить про його винну у поверненні майна, оскільки протягом заявленого позивачем періоду був відсутній визначений у встановленому законом порядку суб`єкт, якому відповідач був зобов`язаний передати ЄМК та який, своєю чергою, був зобов`язаний його прийняти.

Відтак позивачем не доведено наявності передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді неустойки, зокрема того, що неповернення ЄМК у спірний період було наслідком саме винної поведінки відповідача та що останній мав реальну можливість передати майно належному одержувачу, однак ухилився від виконання такого обов`язку.

Ураховуючи, що підприємство-балансоутримувача було визначено Фондом державного майна України лише наказом від 16.04.2025 №579, тоді як заявлена позивачем неустойка у розмірі 5 174 467,92 грн нарахована саме за період з 14.02.2024 по 16.04.2025, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно вказав щодо про відсутність вини відповідача у несвоєчасному поверненні ЄМК та наявність прострочення кредитора. На думку скаржника, суд неправильно застосував ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», фактично дійшовши висновку, що до визначення балансоутримувача орендар був звільнений від будь-яких дій щодо повернення майна. Водночас процедура повернення ЦМК, відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом ФДМУ від 07.08.1997 № 847, передбачає обов`язкове проведення інвентаризації та оцінки майна, його розмежування між державою та орендарем, підготовку відповідних документів, і ці дії передують передачі майна та не залежать від визначення балансоутримувача.

Дійсно, Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затверджений наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, передбачає комплекс заходів, пов`язаних із поверненням орендованого ЄМК, зокрема проведення інвентаризації, розмежування майна, його оцінки та оформлення відповідних документів. Отже, сама по собі відсутність визначеного балансоутримувача не означала звільнення орендаря від виконання тих підготовчих дій, які відповідно до законодавства могли бути здійснені ним до фактичної передачі майна.

Водночас апелянт, акцентуючи увагу на окремих етапах процедури, передбаченої Порядком № 847, фактично залишає поза увагою зміст ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка є спеціальною нормою щодо правових наслідків припинення договору оренди саме єдиного майнового комплексу та безпосередньо визначає суб`єктів і послідовність виконання обов`язків з його повернення. Закон покладає на уповноважений орган управління обов`язок прийняти рішення про балансоутримувача ЄМК, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття ЄМК на баланс протягом трьох місяців, а обов`язок орендаря формулює як обов`язок передати ЄМК підприємству, визначеному уповноваженим органом управління.

Отже, слід розмежовувати підготовчі дії, спрямовані на забезпечення повернення ЄМК, та власне виконання обов`язку з його повернення, тобто передачу майнового комплексу належному одержувачу. Якщо окремі підготовчі заходи, у тому числі інвентаризація, могли здійснюватися до визначення балансоутримувача, то завершити виконання основного обов`язку з повернення ЄМК орендар до визначення такого суб`єкта об`єктивно не міг, оскільки законом встановлено, кому саме має бути переданий майновий комплекс.

При цьому Порядок № 847, на який посилається апелянт, є нормативно-правовим актом, що регламентує процедуру повернення ЄМК, однак його положення мають застосовуватися у системному зв`язку з приписами статті 25 Закону та не можуть тлумачитися таким чином, щоб нівелювати встановлений законом обов`язок уповноваженого органу управління визначити підприємство-балансоутримувача. Саме Закон визначає належного одержувача виконання, тоді як Порядок деталізує процедуру повернення майна.

Більше того, необхідність першочергового визначення балансоутримувача визнавав і сам позивач. Так, у пункті 2.2 наказу Регіонального відділення від 27.02.2024 № 00074 «Про припинення дії договору оренди» було передбачено повідомлення уповноваженого органу управління про необхідність відповідно до ст. 25 Закону прийняти рішення про визначення балансоутримувача ЄМК та забезпечити прийняття такого комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди.

Разом з тим, на момент припинення договору уповноваженим органом управління було Міністерство енергетики України, однак матеріали справи не містять доказів визначення ним підприємства-балансоутримувача. Після визначення розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2024 № 872-р Фонду державного майна України суб`єктом управління спірним ЄМК балансоутримувача також не було визначено невідкладно. Відповідне рішення прийнято Фондом лише 16.04.2025 наказом № 579 балансоутримувачем визначено ДП «Харківський проектний інститут "Промзернопроект"».

За таких обставин посилання апелянта на невиконання відповідачем окремих заходів, передбачених Порядком № 847 є недостатнім для висновку про наявність вини відповідача у неповерненні ЄМК протягом усього періоду з 14.02.2024 по 16.04.2025.

Для такого висновку необхідно встановити, що саме це порушення стало причиною несвоєчасного повернення майна. Інакше кажучи, має бути встановлено, що за умови належного виконання відповідачем інвентаризації, оцінки та інших підготовчих дій ЄМК міг бути переданий належному одержувачу раніше, однак цього не відбулося саме внаслідок поведінки відповідача.

Натомість з матеріалів справи не вбачається, що невиконання або несвоєчасне виконання відповідачем окремих заходів з інвентаризації чи оцінки перешкоджало уповноваженому органу управління визначити балансоутримувача. Так само позивачем не обґрунтовано, що за умови виконання відповідачем усіх зазначених апелянтом підготовчих заходів ЄМК міг бути фактично переданий до 16.04.2025, тобто до визначення підприємства, якому орендар був зобов`язаний його передати.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що період, за який самим позивачем нарахована спірна неустойка, закінчується саме 16.04.2025, тобто датою видання Фондом державного майна України наказу №579 про визначення балансоутримувача. Такий обраний самим позивачем кінцевий момент нарахування узгоджується з висновком про істотне юридичне значення визначення балансоутримувача для можливості завершення процедури повернення ЄМК.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведення відповідачем інвентаризації, оцінки та інших підготовчих заходів не спростовують встановленої судами обставини, що до 16.04.2025 уповноваженим органом не було визначено підприємство, якому відповідач відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону був зобов`язаний передати ЄМК, а доказів того, що така ситуація виникла внаслідок винних дій або бездіяльності відповідача, матеріали справи не містять.

Відтак можливе невиконання відповідачем окремих підготовчих процедур не доводить наявності причинного зв`язку між його поведінкою та неповерненням ЄМК протягом заявленого позивачем періоду, а тому не спростовує висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 5 174 467,92 грн неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Скаржник переконаний, що прострочення кредитора за ст. 613 ЦК України може мати місце лише тоді, коли боржник зі свого боку вчинив усі необхідні дії для належного виконання зобов`язання, однак кредитор відмовився прийняти запропоноване виконання або не вчинив необхідних для його прийняття дій. У цій справі, як стверджує апелянт, відповідач не довів, що виконав усі свої обов`язки з підготовки майна до передачі та завершив інвентаризаційні процедури.

Колегія суддів погоджується із загальним твердженням апелянта про те, що за змістом ст. 613 ЦК України прострочення кредитора має місце, зокрема, у разі невчинення ним дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Водночас доводи скаржника про відсутність у спірних правовідносинах прострочення кредитора ґрунтуються на помилковому ототожненні виконання відповідачем окремих підготовчих заходів щодо повернення ЄМК із можливістю належного виконання основного обов`язку з його передачі.

У спірних правовідносинах належне виконання обов`язку відповідача полягало не просто у проведенні інвентаризації, оцінки чи підготовці відповідної документації, а в кінцевому результаті - у передачі ЄМК підприємству, визначеному уповноваженим органом управління, як це передбачено ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Упродовж спірного періоду уповноваженим органом управління не було визначено підприємство, якому відповідач відповідно до закону мав передати ЄМК.

Тому посилання апелянта на те, що відповідач не довів завершення всіх інвентаризаційних та інших підготовчих процедур, не виключає прострочення кредитора. Для спростування такого висновку апелянт мав довести, що невиконання відповідачем відповідних процедурних обов`язків було тією обставиною, яка перешкоджала визначенню балансоутримувача або безпосередньо унеможливила передачу ЄМК у встановлений законом строк.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що визначення балансоутримувача перебувало у залежності від попереднього завершення відповідачем інвентаризації чи оцінки майна. Не доведено й того, що саме внаслідок ненадання відповідачем певних документів Міністерство енергетики України, а в подальшому Фонд державного майна України не могли виконати покладений на них ч.2 ст. 25 Закону обов`язок щодо визначення балансоутримувача.

За таких обставин доводи апелянта про те, що відповідач не виконав усіх підготовчих заходів, не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність прострочення кредитора, оскільки скаржником не доведено, що саме поведінка відповідача, а не невиконання уповноваженим органом свого першочергового обов`язку щодо визначення балансоутримувача, унеможливила своєчасне повернення ЄМК.

Відтак покладення на відповідача відповідальності за ч. 2 ст. 785 ЦК України за період, протягом якого належний одержувач майна уповноваженим органом не був визначений, означало б покладення на боржника негативних майнових наслідків невчинення необхідних для виконання зобов`язання дій іншими зобов`язаними суб`єктами, що не узгоджується зі змістом ст. 613 ЦК України.

Апелянт стверджує, що у справі наявна суперечлива поведінка відповідача: у заяві від 13.02.2024 він сам просив якнайшвидше організувати комісію для повернення майна, а листом від 19.03.2024 погодився надати кандидатури до відповідних комісій, проте після їх створення необхідних дій не виконав. На відсутність балансоутримувача як перешкоду для повернення майна відповідач почав посилатися вже під час судового розгляду.

Колегія суддів не погоджується із наведеними доводами апелянта, оскільки зазначені ним обставини не свідчать про суперечливість поведінки відповідача, а навпаки підтверджують, що останній після звернення із заявою про дострокове припинення договору вчиняв дії, спрямовані на організацію процедури повернення ЄМК.

Так, звернення відповідача від 13.02.2024 із проханням у найкоротші строки організувати відповідну комісію для здійснення заходів з повернення орендованого майна та подальше надання кандидатур до складу відповідних комісій свідчать про послідовність його поведінки та намір взяти участь у процедурі повернення майна, а не про ухилення від виконання такого обов`язку.

При цьому участь відповідача у створенні та роботі відповідних комісій жодним чином не суперечить його доводам про неможливість завершення процедури повернення ЄМК до визначення уповноваженим органом підприємства-балансоутримувача. Проведення інвентаризації, оцінки, розмежування майна та інших підготовчих заходів, з одного боку, і фактична передача ЄМК визначеному законом одержувачу, з іншого, є різними етапами процедури повернення майна.

Відтак та обставина, що відповідач погоджувався брати участь у підготовчих заходах та надавав кандидатури до відповідних комісій, не означає визнання ним можливості фактично передати ЄМК за відсутності визначеного балансоутримувача.

Не може бути визнаним обґрунтованим і посилання апелянта на те, що про відсутність балансоутримувача як перешкоду для повернення майна відповідач почав зазначати лише під час судового розгляду. Правове значення відповідної обставини не залежить від моменту, коли сторона послалася на неї як на юридичний аргумент, якщо сама обставина існувала протягом спірного періоду, підтверджується матеріалами справи та має значення для правильного вирішення спору.

Більше того, необхідність визначення балансоутримувача існувала не з позиції, сформованої відповідачем під час судового розгляду, а безпосередньо з ч. 2 ст. 25 Закону та була визнана самим позивачем у пункті 2.2 наказу від 27.02.2024 №00074, яким уповноважений орган управління було передбачено повідомити про необхідність прийняття рішення щодо визначення балансоутримувача ЄМК та забезпечення прийняття ним майна на баланс.

Водночас твердження апелянта про те, що після створення комісій відповідач не виконав необхідних дій, саме по собі також не доводить його вини у неповерненні ЄМК за весь заявлений період. Як уже зазначалося, навіть можливе неналежне виконання відповідачем окремих підготовчих заходів може бути юридично значущим для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України лише за умови встановлення причинного зв`язку між такою поведінкою та несвоєчасною передачею майна. Доказів того, що саме поведінка відповідача перешкодила уповноваженому органу визначити балансоутримувача або що за належного виконання ним відповідних підготовчих дій ЄМК міг бути переданий до 16.04.2025, апелянтом не надано.

Таким чином, наведені скаржником обставини не свідчать про суперечливу поведінку ТОВ «Котлотурбопром» та не спростовують висновку суду першої інстанції про недоведеність його вини у несвоєчасному поверненні ЄМК.

На думку скаржника, є необґрунтований висновок суду про необізнаність відповідача щодо припинення договору через відсутність доказів направлення йому наказу №00074 від 27.02.2024. Скаржник зазначає, що закон не зобов`язував його направляти саме копію наказу, тоді як про необхідність повернення майна відповідач неодноразово повідомлявся листами. Крім того, саме відповідач подав заяву про дострокове припинення договору та після цього припинив сплачувати орендну плату, що, на думку апелянта, свідчить про його обізнаність із припиненням орендних відносин.

Дійсно, з огляду на те, що саме ТОВ «Котлотурбопром» 13.02.2024 звернулося із заявою про дострокове припинення договору оренди, а в подальшому брало участь у заходах, пов`язаних із поверненням ЄМК, відсутність доказів направлення йому копії наказу від 27.02.2024 №00074 сама по собі не є достатньою підставою для висновку про повну необізнаність відповідача щодо припинення орендних правовідносин. У цій частині доводи апелянта заслуговують на увагу.

Разом з тим установлення факту обізнаності відповідача про припинення договору не є тотожним установленню його прострочення у поверненні ЄМК та не свідчить автоматично про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо необізнаності відповідача про припинення договору саме з 14.02.2024 не є визначальним для результату вирішення спору. Навіть якщо погодитися з апелянтом у тому, що відповідач усвідомлював припинення орендних правовідносин, це не спростовує встановленої судом обставини, що до 16.04.2025 уповноваженим органом не було визначено підприємство-балансоутримувача, якому відповідно до закону мав бути переданий ЄМК.

Відтак зазначений довід апеляційної скарги не впливає на правильність кінцевого висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 5 174 467,92 грн неустойки, оскільки сам по собі факт обізнаності про припинення договору не доводить винного прострочення відповідача у поверненні майна.

Апелянт вважає, що є недоведеним факт проведення відповідачем інвентаризації на підставі листа №66 від 15.05.2024. За твердженням скаржника, до цього листа не було доведено долучення матеріалів інвентаризації, сам лист не містить відповідних результатів, а повноваження особи, яка його підписала, не підтверджені. Тому висновок суду про здійснення відповідачем необхідних заходів із повернення майна не підтверджений належними доказами.

Дійсно, сам по собі лист відповідача №66 від 15.05.2024, за відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених інвентаризаційних описів, протоколів інвентаризаційної комісії та інших документів, передбачених відповідною процедурою, не може беззаперечно підтверджувати завершення інвентаризації ЄМК та належне виконання відповідачем усього комплексу покладених на нього підготовчих обов`язків.

Водночас ця обставина не має наслідком автоматичного виникнення у відповідача обов`язку зі сплати неустойки за весь заявлений позивачем період.

Як уже зазначалося, для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, у цій справі має значення не лише встановлення факту належного чи неналежного виконання відповідачем окремих процедурних дій, передбачених Порядком №847, а передусім з`ясування того, чи стало таке невиконання причиною несвоєчасного повернення ЄМК та чи мав відповідач реальну можливість передати майно раніше.

Отже, навіть якщо погодитися з апелянтом у тому, що матеріали справи не дають достатніх підстав вважати доведеним належне завершення відповідачем інвентаризації у травні 2024 року, це не усуває необхідності встановлення причинного зв`язку між такою бездіяльністю та неповерненням ЄМК до 16.04.2025.

Такого причинного зв`язку апелянтом не доведено. Зокрема, матеріали справи не свідчать, що саме відсутність результатів інвентаризації перешкоджала Міністерству енергетики України, а в подальшому Фонду державного майна України виконати передбачений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обов`язок щодо визначення балансоутримувача ЄМК.

При цьому саме визначення балансоутримувача мало істотне значення для можливості завершення повернення ЄМК, оскільки до 16.04.2025 такого підприємства визначено не було.

Щодо доводів про непідтвердження повноважень особи, яка підписала лист №66 від 15.05.2024, колегія суддів зазначає, що ця обставина може впливати на доказове значення відповідного листа як підтвердження виконання відповідачем конкретних процедурних заходів, однак не доводить винного ухилення відповідача від повернення ЄМК.

Таким чином, колегія суддів частково погоджується з апелянтом у тому, що лист №66 від 15.05.2024 не є достатнім доказом належного та повного проведення відповідачем інвентаризації ЄМК. Однак помилковість або недостатня обґрунтованість окремого висновку суду першої інстанції щодо факту проведення інвентаризації не призвела до неправильного вирішення спору по суті.

Визначальним залишається те, що позивачем не доведено, що неналежне виконання відповідачем інвентаризаційних заходів було причиною невизначення балансоутримувача та саме воно унеможливило повернення ЄМК протягом періоду з 14.02.2024 по 16.04.2025. За відсутності такого зв`язку наведений довід апеляційної скарги не спростовує висновку судів про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 5 174 467,92 грн неустойки за період з 14.02.2024 по 16.04.2025.

Визначальним є те, що відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» фактичній передачі ЄМК орендарем має передувати визначення уповноваженим органом підприємства-балансоутримувача, якому таке майно підлягає передачі. Проте балансоутримувача було визначено лише наказом Фонду державного майна України від 16.04.2025 №579, а доказів того, що затримка у його визначенні була спричинена діями чи бездіяльністю відповідача, матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на неналежне виконання відповідачем окремих підготовчих заходів, зокрема інвентаризації та оцінки майна, цього висновку не спростовують, оскільки не доведено, що саме такі дії чи бездіяльність відповідача унеможливили своєчасне визначення балансоутримувача та повернення ЄМК. Саме по собі невиконання окремих процедурних дій не є достатнім для висновку про винне прострочення повернення майна та застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Отже, до 16.04.2025 відповідач об`єктивно не мав можливості завершити повернення ЄМК у визначений законом спосіб, а тому позивачем не доведено вини відповідача у неповерненні майна протягом спірного періоду та, відповідно, наявності підстав для стягнення заявленої неустойки.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі № 922/4667/25 має бути залишене без змін.

Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі № 922/4667/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 27.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян