Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №922/264/24 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/264/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання , Погребняк А. М.,

за участі представників сторін,

прокурор, Горгуль Н. В.,

позивача, Зучек Є. Н . ,

третя особа , Зучек Є. Н . ,

відповідача-2 , Іваненко Є .В.,

відповідача-2 , Рязанцева О. В .,

інших,не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури (вх.№771Х/1)

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 (повний текст складено 01.07.2024, суддя Шарко Л. В.) у справі №922/264/24

за позовом Харківської окружної прокуратури, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс", м. Харків,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський кінний завод", м. Люботин, Харківська область,

3.Харківської районної військової адміністрації Харківської області, м. Харків,

4.Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Люботинської міської ради Харківської області, м. Харків,

5.Люботинської міської ради, м.Люботин,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, м.Харків,

про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями історико-культурного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Харківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації звернулась до суду з позовом до ТОВ "Контакт плюс", ТОВ "Харківський кінний завод", Харківської районної військової адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Люботинської міської ради Харківської області про усунення перешкод Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності історико-культурного призначення, а саме просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 №32-Г в частині передання у комунальну власність Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 04058717) земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га;

2) зобов`язати Люботинську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717), ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956);

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.04.2004, укладений між Харківською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ: 04058775) та ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776), яким передано в оренду ТОВ "Контакт плюс" земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 09.04.2004 за номером 204;

4) визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 26.11.2004, укладений між ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878), яким передано в суборенду ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 26.11.2004 за номером 208;

5) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 20.01.2004 №14 "Про надання земельної ділянки ТОВ "Контакт плюс";

6) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності комунальної власності Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га;

7) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Судові витрати прокурор просив покласти на відповідачів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський дійшов наступних висновків:

- з огляду на положення ст. 14-1, 32, 33-4 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 34 Закону України "Про землеустрій" діючим законодавством визначено порядок встановлення охоронних зон, межі та режими використання яких повинні бути визначені науково-проектною документації у сфері охорони культурної спадщини, розробленої та затвердженою у встановленому законом порядку, а також внесеною до містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру; на теперішній час охоронні зони пам`ятки археології городища "Шеєрманівське", його межі та режими використання в порядку, встановленому чинним законодавством, не визначені, до містобудівного кадастру та до Державного земельного кадастру не внесено; у зв`язку з цим, прокурором не надано доказів меж пам`ятки, які б могли свідчити про необхідність повернення усієї земельної ділянки із відповідною площею;

- в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації позов фактично пред`явлений державною (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Харківської районної державної адміністрації), разом з тим, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору;

- оскаржувані накази та розпорядження вже повною мірою реалізовані виконанням, відтак, вичерпали свою дію повністю після реалізації, і оскарженню не підлягають, тобто скасування наказів Головного управління та розпорядження не матиме необхідних наслідків для усунення стверджуваного правопорушення;

- положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Земельного кодексу України не врегульовують відносини оренди земельних ділянок, на яких розташовані археологічні пам`ятки (як і землі історико-культурного призначення в цілому), та не містять заборону щодо передачі в оренду таких земельних ділянок; наявність договорів оренди та суборенди, спосіб використання земельної ділянки, не порушує публічний порядок та не призводить до спричинення шкоди об`єкту культурного призначення;

- лист ТОВ "Геоспектр" від 15.11.2023 за № 43 не є висновком спеціаліста або експерта, не містить вказівки на застосовану методику та її закріплення у відповідній затвердженій у встановленому законом порядку нормативно-технічній документації, не містить джерела вихідних даних, які були використані спеціалістом, що унеможливлює встановлення об`єкта, що був предметом аналізу, та співставлення з координатами спірної земельної ділянки;

- справа та висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 не є подібними до спірних правовідносин, оскільки у вказані справі мало місце порушення вимог земельного законодавства щодо передачі земельної ділянки з державної в комунальну власність при наявності документального відображення в планах землекористування на даній земельній ділянці пам`яток археології, з подальшим переданням незаконним власникам земельної ділянки в оренду;

- у разі коли публічний власник втратив фізичне, так і юридичне (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухомість), володіння, для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстровано на праві власності, відповідає наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду, речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника;

- оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог по суті спору, заяви про застосування до позовних вимог строку позовної давності також не підлягали задоволенню.

Харківська обласна прокуратура не погодилась з рішенням Господарського суду Харківської області та 17.07.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить: прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 у справі № 922/264/24 до розгляду та відкрити провадження; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 у справі № 922/264/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури; про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає про таке:

- судом першої інстанції проігноровано сталу практику Верховного Суду у подібних правовідносинах про те, що правовий режим земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, залежить не від наявних відомостей Державного земельного кадастру, проекту землеустрою, рішень органу місцевого самоврядування тощо, а визначається фактом знаходження на неї пам`ятки;

- рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради від 25.01.1972 № 61 про взяття під охорону об`єкту культурної спадщини пам`ятки археології городища "Шеєрманівське" (городище "Люботинське") у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема, постанови Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1967 № 125 "Про стан і заходи по подальшому поліпшенню охорони та збереження пам`ятників архітектури, мистецтва, археології та історії в Українській РСР" є рішенням про взяття на державний облік;

- на виконання Порядку обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та форм власності визначено Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 № 2088, пам`ятку археології городище "Шеєрманіське" внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення та присвоєно охоронний номер 4929-ХА, складено облікову картку від 126.01.2018; таким чином, на момент прийняття Головний управління Держгеокадастру у Харківській області оспорюваного наказу пам`ятка археології городище "Шеєрманівське" була паспортизована і занесена до державного реєстру нерухомих пам`яток України, в межах вказаної пам`ятки розташована спірна земельна ділянка, що виключає можливість перебування цієї ділянки у комунальній власності згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про охорони культурної спадщини";

- твердження суду, що за відсутності науково-проектної документації про визначення меж зазначеної пам`ятки археології її межі є невизначеними, є безпідставним; межі території пам`ятки археології городище "Шеєрманівське" визначаються на підставі ч. 3 ст. 14-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", п.3 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 № 2088 абзацу другого пункту 12 розділу ІV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, з урахуванням встановленої ними відстані від залишків оборонних споруд (валі, рвів), визначених в обліковій документації;

- відповідачем не надано жодного доказу відсутності на спірній земельній ділянці пам`ятки археології городища "Шеєрманівське", доказів наявності вказаної пам`ятки на будь-якій іншій земельній ділянці тощо;

- обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та є достатнім та ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору;

- оскарження розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 20.01.2004 № 14 за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу держави в юридичній визначеності на майбутнє; такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення;

- заняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавлення володіння порушення права власності держави; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки;

- суд дійшов помилкових висновків, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимога про повернення частини земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка архітектури, оскільки часткове повернення будь-якої земельної ділянки є неможливим у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 р. апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 у справі №922/264/24 скасовано в частині відмови в позові про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 №32-Г в частині передання у комунальну власність Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 04058717) земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га;

- зобов`язання Люботинську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717), ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956);

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.04.2004, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ: 04058775) та ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776), яким передано в оренду ТОВ "Контакт плюс" земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 09.04.2004 за номером 204;

- визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 26.11.2004, укладеного між ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878), яким передано в суборенду ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 26.11.2004 за номером 208;

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності комунальної власності Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

У цій частині прийняти нове рішення, яким позов задоволено.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 у справі №922/264/24 в частині відмови в задоволення іншої частини позовних вимог залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення у такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 №32-Г в частині передання у комунальну власність Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 04058717) земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га;

Зобов`язати Люботинську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717), ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956).

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.04.2004, укладений між Харківською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ: 04058775) та ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776), яким передано в оренду ТОВ "Контакт плюс" земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельно го кадастру" 09.04.2004 за номером 204;

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 26.11.2004, укладений між ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878), яким передано в суборенду ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 26.11.2004 за номером 208;

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності комунальної власності Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га;

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

В іншій частині позову відмовити.".

Постановою Верховного Суду від 04.03.2026 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський кінний завод» задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року у справі № 922/264/24 скасовано. Справу № 922/264/24 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив про необхідність прийняття судом до уваги принцип належного урядування та врахувати, що лише невелика частина площі, переданої в оренду ( суборенду) відноситься до пам`ятки археології городища «Шеєрманівське» ( городище «Люботинське»), а тому позбавлення ТОВ «Харківський кінний завод» права користування всієї земельною ділянкою не переслідувало законної мети і не встановлювало справедливого балансу інтересу та не здійснювалося в інтересах суспільства та не було пропорційним.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для вирішення питання у справі, за наявності підстав для витребування земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, необхідно її ідентифікації, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі ( ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр».)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 р. справа №922/264/24 прийнята до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А,. суддя Хачатрян В.С.

Відповідно до приписів частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01. 05.2026 розгляд справи призначено на 18.05.2026 р.

11.05.2026 від Харківської окружної прокуратури через систему Електронний суд надійшла заява в якій просили визнати поважними причини не подання до суджу першої інстанції докази, результат співставлення координат поворотних точок видимої межі городища «Шеєрманівське» з координатами поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 проведеного сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_1 від 23.04.2026 № 05, долучити до матеріалів справи результати співставлення координатів поворотних точок видимої межі городища «Шеєрманівське» з координатами поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001, проведеного сертифікованим інженером землевпорядником Жерьобкіним О.В. від 23.04.2026 на 6 аркушах та врахувати зазначені докази під час розгляду справи.

18.05.20206 від ТОВ «Харківський кінний завод» надійшли заперечення на заяву прокуратури про долучення доказів, в який з посиланням на приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України просять відмовити прокурору у його клопотанні щодо залучення нових доказів.

Щодо заперечення ТОВ «Харківський кінний завод» про залучення нових доказів, а саме висновку експерта щодо визначення поворотних точок спірної земельної ділянки.

З постанови Великої палати у цій справі убачається, що саме з метою ідентифікації спірної земельної ділянки зазначена справа була скерована до суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у постанові, ця обставина може бути з`ясована як шляхом призначення відповідної експертизи судом так і шляхом надання відповідного висновку експерта сторонами по справі.

Враховуючи зазначену вказівку Верховного Суду прокурором було надано результати співставлення координатів поворотних точок видимої межі городища «Шеєрманівське» з координатами поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001, проведеного сертифікованим інженером землевпорядником Жерьобкіним О.В. від 23.04.2026

Судова колегія зазначає, що учасники справи, які приймали участь у її розгляді категорично заперечували проти призначення по справі відповідної судової експертизи.

Враховуючи вищевикладене, а також необхідність встановлення меж спірної земельної ділянки ( на виконання вказівки Верховного Суду), заперечення сторін щодо призначення по справі відповідної експертизи, судова колегія приходить до висновку про можливість прийняття нового доказу по справі, оскільки без цього доказу за наявності відмовити сторін від проведення експертизи, виконати вказівки Верховного Суду не має можливості.

Судова колегія також бере до уваги, що у зазначених поясненнях фактично міститься зміна позовних вимог в частині витребування земельної ділянки на якій розташована пам`ятка археології площею 5,5 га , яка не може бути прийнята та розглянута судом апеляційної інстанції, з огляду на приписи частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2026 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

15.05.2026 від Люботинської міської ради надійшла заява в якій просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, Просять розгляд справи проводити без участі їх представників.

15.05.2026 р. від Харківської обласної державної адміністрації ( Харківська обласна військова адміністрація) надійшли додаткові пояснення по справі в яких просять задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.06.2026 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.06.2026 .

24.06.2026 від Харківської окружної прокуратури надійшли через систему Електронний суд додаткові пояснення по справі в яких, зокрема, наголошується, що поданий прокурором позов є негаторним, який спрямований на поновлення порушених захист прав та поновлення порушених інтересів титульного власника майна, а не кожна окрема позовна вимога, заявлена у такому позові, а тому строки позовної давності не є порушеними. ( а.с.49-52 т.8)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 р. усне клопотання відповідача-2 про виклик сертифікованого інженера- землевпорядника Жерьобкіна О. В. (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №003080, дата видачі: 26.03.2013 ) в судове засідання задоволено. Викликано в судове засідання сертифікованого інженера- землевпорядника Жерьобкіна О. В. (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №003080, дата видачі: 26.03.2013 ) , для надання пояснень щодо підстав, методики та порядку виконання зазначеного плану (співставлення координат поворотних точок видимої межі городища «Шеєрманівське» з координатами поворотних точок земельної ділянки з кад.№6311200000:34:001:0001). У разі неможливості прибуття у судове засідання сертифікованого інженера- землевпорядника Жерьобкіна О. В. (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №003080, дата видачі: 26.03.2013 ) надати до дати наступного судового засідання письмові пояснення щодо :

- підстав виконання означеного плану ( співставлення координат поворотних точок видимої межі городища «Шеєрманівське» з координатами поворотних точок земельної ділянки з кад.№6311200000:34:001:0001) ;

- способу здійснення додаткових вишукувань та співставлення координат зовнішньої видимої межі городища «Шеєрманівське» (геодезичний звіт від 10.01.2023) з координатами земельної ділянки з кад.№6311200000:34:001:0001 та визначення площі та координат поворотних точок частини вищевказаної земельної ділянки на яку накладається городище «Шеєрманівське» ;

- документи , матеріали та вихідні дані , які використовувалися під час виконання означеного плану співставлення координат .

У судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2026 р.

02.07.2026 від представника Харківської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про відкладання розгляду справи на іншу дату.

07.07.2026 від експерта надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 у судовому засідання оголошено перерву до 20.07.2026

20.07.2026 від ТОВ « Харківський кінний завод» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких було зазначене клопотання про виклик експерта для з`ясування певних питань.

20.07.2026 Ухвалою Східного апеляційного господарського суду було задоволено частково. Запропонувати сертифікованому інженеру- землевпоряднику Жерьобкіну О. В. (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №003080, дата видачі: 26.03.2013) надати до дати наступного судового засідання письмові пояснення щодо викладених питань у поясненнях (вх.7885) відповідача-2 , а саме

*чи проводилися додаткові вишукування із співставлення координат зовнішньої видимої межі городища «Шеєрманівське» з доданим до них планом частини земельної ділянки, на яку накладається городища «Шеєрманівське» та схеми прив`язки до пунктів Державної геодезичної мережі, висновком спеціаліста , а також із застосуванням яких матеріалів та методики здійснювалося таке співставлення;

*якими нормативно-правовими актами, нормативно-технічними документами та методиками керувався інженер - землевпорядник ;

* за якими критеріями та на підставі яких вихідних даних інженером - землевпорядником ТОВ "Скіф" було визначено достовірність координат зовнішньої видимої мережі городища «Шеєрманівське».

В судовому засідання оголошено перерву до 17.08.2026 р.

27.07.2026 від експерта надійшли пояснення, які додані до матеріалів справи.

В судових засіданнях приймали участь прокурор та позивач по справі, які просили рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог та представник ТОВ «Кінний завод» , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача) дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, заслухавши представників сторін та прокурора, які приймали участь у судових засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судами встановлено такі обставини.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 20 січня 2004 року № 14 затверджено технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки і оформленню документів, що посвідчують право користування землею, ТОВ «Контакт плюс» для ведення підсобного господарства на території Люботинської міської ради Харківського району.

На підставі цього розпорядження Харківська районна державна адміністрація та ТОВ «Контакт плюс» уклали договір оренди земельної ділянки від 09 квітня 2004 року, зареєстрований в Харківській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру 09 квітня 2004 року за номером 204. На підставі цього договору передано у користування ТОВ «Контакт плюс» на умовах оренди земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га на території Люботинської міської ради Харківського району за межами населених пунктів строком на 25 років для ведення підсобного господарства.

Надалі ТОВ «Харківський кінний завод» та ТОВ «Контакт плюс» уклали договір суборенди земельної ділянки від 26 листопада 2004 року, зареєстрований в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» за номером 208. Цим договором передано у користування ТОВ «Харківський кінний завод» на умовах суборенди земельну ділянку державної власності з кадастровим номером №6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га строком до 09 квітня 2029 року для ведення підсобного господарства.

З 01 січня 2013 року відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та положень статті 122 ЗК України (в редакції від 01 січня 2013 року) повноваження розпорядника земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га набуло ГУ Держгеокадастру.

Відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу ГУ Держгеокадастру від 17 листопада 2020 року № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» наказом ГУ Держгеокадастру від 15 грудня 2020 року № 32-Г земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га передано з державної у комунальну власність Люботинської міської ради.

21 січня 2021 року відомості про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом також було встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради від 25 січня 1972 року за № 61 взято на державний облік об`єкт культурної спадщини пам`ятку археології городище «Шеєрманівське» (городище «Люботинське») та присвоєно охоронний номер 1348.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради від 23 січня 1984 року за №33 щодо вказаного городища «Шеєрманівське» встановлено охоронну зону по всій його площі та на відстані 50 метрів від збережених валів та ровів.

Надалі наказом Міністра культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 пам`ятку археології - городище «Шеєрманівське» внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення та присвоєно охоронний номер 4929-Ха.

Відомості про занесення городища «Шеєрманівське» до вказаного реєстру наявні на офіційному веб-сайті ОКЗ «Харківський науково-методичний центр культурної спадщини» (https://www.spadschina.kh.ua/assets/files/Reestri/Держреєстр%20на%2014.09.2020%20колір.p.

За результатом вивчення даних Національної кадастрової системи та облікової документації на пам`ятку археології встановлено, що городище «Шеєрманівське» розташоване в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883га.

Наказ від 03 вересня 2020 року № 2088 також розміщено на сайті Державного реєстру нерухомих пам`яток України (https://mcsc.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/).

На теперішній час рішення про визначення меж території пам`ятки археології (городища «Шеєрманівське») уповноваженим органом не приймалось.

За даними Національної кадастрової системи та облікової документації на пам`ятку археології городище «Шеєрманівське» розташоване в межах спірної земельної ділянки, переданої в оренду та суборенду.

Розташування на земельній ділянці пам`ятки археології (городища «Шеєрманівське») підтверджується обліковою карткою від 16 січня 2018 року на пам`ятку археології, складеною провідним співробітником відділу пам`яток археології ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» кандидатом історичних наук ОСОБА_2 та затвердженою Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, відповідно до якої: городище взято на державний облік рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради від 25 січня 1972 року № 61; городище «Шеєрманівське» розташоване на пологому схилі лівого берега р. Люботинки (права притока р. Уди) у північно-західних околицях міста практично впритул до житлової зони; територія городища частково відведена під ферму (конезавод); координати центру городища «Шеєрманівське» в системі координат WGS 84: 49°58.008 Пн; 35°54.212 Сх, що відображено на доданому генеральному плані (т. 1, а. с. 58-63).

Також розташування цієї пам`ятки археології підтверджується листом-відповіддю ТОВ «Геоспектр» від 15 листопада 2023 року № 43 (т. 1, а. с. 92-95), складеним сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідно до якого городище «Шеєрманівське» частково збігається з територією земельної ділянки [координати видимої межі городища (додаток 1) в системі координат СК63 (додаток 3) та у системі координат широта / довгота (додаток 4), що визначено на підставі даних дистанційного зондування землі з використанням сервісу «Google maps. Знімки» ліцензійного програмного засобу геодезії, землеустрою і картографії «Digitals»].

Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зокрема посилаючись на недоведеність прокурором та позивачем у справі розташування на спірній земельній ділянці пам`ятки археології.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижче викладене.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ГПК України).

За частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18.

Так, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Тобто заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 1805-ІІІ усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1805-ІІІ землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

Пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, у зв`язку із чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно із Законом № 1805-ІІІ не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Статтею 17 згаданого Закону гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Судова колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

У постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

В даному випадку, прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, в якому просить, зокрема, витребувати від відповідачів земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України, однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення.

У статті 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до п. б ч. 1 статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів.

Згідно зі статтею 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь урегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини". У преамбулі цього Закону зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", який замінив Закон УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" в регулюванні питань, пов`язаних з пам`ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об`єктів культурної спадщини.

Такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абзац 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

З матеріалів справи убачається, що пам`ятку археології городище «Шеєрманівське» (городище «Люботинське») взято під охорону як об`єкт культурної спадщини та присвоєно охоронний номер 1348, рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради від 25 січня 1982 року № 61.

За змістом частини першої статті 4 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» пам`ятки історії та культури (до яких відповідно до статті 6 цього Закону відносяться пам`ятки археології) перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

Згідно із частиною другою статті 8 цього Закону виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів (частина третя статті 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури»).

Згідно з частинами першою-третьою статті 29 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» з метою забезпечення охорони пам`яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Зони охорони пам`яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам`яток. Зони охорони пам`яток історії та культури включаються в проєкти планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів.

У межах зазначених зон забороняються проведення земляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам`яток Союзу РСР або Української РСР.

Як зазначалося вище, рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради від 23 січня 1984 року № 33 щодо городища «Шеєрманівське» встановлено охоронну зону по всій його площі та на відставні 50 метрів від збереження валів та ровів (пункт 105 додатку до рішення, т. 1, а. с. 66-69).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

За змістом частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів, а також порядок переміщення (перенесення) пам`ятки з березня 2013 року визначає Порядок № 158 (у редакції, чинній на час вирішення питання про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України ).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 158 облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об`єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов`язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку № 158 визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.

Для вирішення питання про занесення (незанесення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечують проведення перегляду цих списків (переліків) (далі - перегляд).

Із цією метою орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть створювати комісію з перегляду списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, до складу якої входять представники відповідного органу охорони культурної спадщини та кваліфіковані фахівці-практики відповідної спеціалізації (археологи, архітектори, історики, мистецтвознавці тощо), або укладати контракти на проведення перегляду з науково-дослідними та науково-проєктними установами, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини (пункт 5.2 Порядку №158).

Згідно з пунктом 6.1 Порядку № 158 подання щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, а також занесення (незанесення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку № 158, подаються за місцезнаходженням таких об`єктів органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або Українським товариством охорони пам`яток історії та культури та іншими громадськими організаціями, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, - до Міністерства культури України.

До подання додаються перелік об`єктів культурної спадщини, складений за формою згідно з додатком 2 та/або додатком 5 до цього Порядку, облікова документація на кожний зазначений у відповідному переліку об`єкт культурної спадщини, протокол відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ та пункту 5.4 розділу V Порядку № 158.

До подання щодо незанесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зазначених в абзаці другому пункту 5.1 розділу V цього Порядку, додається Перелік об`єктів культурної спадщини, складений за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 158.

У пункті 6.2 Порядку № 158 визначено, що рішення про занесення (незанесення) щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також об`єктів культурної спадщини, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку, приймається відповідно до категорії пам`ятки:

- щодо пам`яток національного значення - Кабінетом Міністрів України за поданням Мінкультури України протягом одного року з дня одержання подання;

- щодо пам`яток місцевого значення - Міністерства культури України за поданням органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури та інших громадських організацій, до статутних завдань яких належить питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, який на підставі пропозицій Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України в установленому порядку визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку № 158 визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760, підлягає зняттю з обліку шляхом прийняття рішення органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, про що письмово повідомляється власник такого об`єкта або уповноважений ним орган (особа) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (пункт 6.2 Порядку № 158).

Матеріали справи містять складену провідним співробітником відділу пам`яток археології ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» облікову картку пам`ятки археології городища «Шеєрманівське» від 16 січня 2018 року, яку затверджено Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (т. 1, а. с. 58-63).

Зокрема, пунктом 4 цієї облікової картки визначено, що пам`ятку взято на державний облік на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської обласної ради від 25 січня 1972 року за № 61.

Зазначена облікова картка містить опис (характеристику) об`єкта, розташування та межі його території на генеральному плані з визначенням зон охорони від 2018 року, фрагмент топографічної карти 1952 року, план-схему розташування городища «Шеєрманівське» 1961-1964 років, 2018 року та ін.; функціональне використання, ступінь схоронності об`єкта.

У подальшому згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 пам`ятку археології городище «Шеєрманівське» вирішено внести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення та присвоєно охоронний номер 4929-Ха (пункт 477 додатка до наказу, т. 1, а. с. 70, 71).

Відомості про занесення пам`ятки археології городища «Шеєрманівське» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наявні на офіційному веб-сайті ОКЗ «Харківський науково-методичний центр культурної спадщини» за посиланням https://www.spadschina.kh.ua/assets/files/Reestri/Держреєстр%20на%2014.09.2020%20колір.pd.

Цей наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 також розміщено на сайті Державного реєстру нерухомих пам`яток України за посиланням https://mcsc.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/.

У Реєстрі пам`яток місцевого значення Харківської області відсутнє розміщення цієї пам`ятки археології.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього (вилучення з реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання (пункт «б»).

Статтею 16 Закону № 1805-ІІІ визначено, що інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, провадиться шляхом: публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін; надання інформації, що міститься в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, у відповідь на запит на інформацію; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному вебсайті.

У матеріалах справи відсутнє рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, про вилучення пам`ятки місцевого значення городища «Шеєрманівське» з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому відсутні правові підстави для невіднесення спірної земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення та можливості розпоряджатися такими землями органом місцевого самоврядування у загальному порядку без урахування відповідного статусу.

Станом на момент прийняття наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки археології городища «Шеєрманівське», питання встановлення зон охорони пам`яток, буферні зони об`єктів всесвітньої спадщини, історичні ареали населених місць врегульовано статтею 32 Закону № 1805-ІІІ.

Відповідно до частини першої статті 32 згаданого вище Закону (у відповідній редакції) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проєктною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

За змістом пункту 3 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 до прийняття в установленому порядку рішення про визначення меж території і режимів використання пам`яток культурної спадщини згідно з переліком, що додається до цього наказу, межі території визначити відповідно до абз. 2 пункту 12 розділу IV Порядку № 158 (у редакції, чинній на час прийняття наказу).

З огляду на пункт 12 розділу IV Порядку № 158 до прийняття рішення про визначення меж території пам`ятки її межі визначаються відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж або, у разі їх відсутності для городищ, - 500 метрів навколо залишків оборонних споруд (валів, ровів) за умови їх фіксації на місцевості.

Як встановлено судом, рішення про визначення меж території пам`ятки археології - городища «Шеєрманівське» уповноваженим органом не приймалось.

Проте, умовою належності земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, визначених статями 53, 54 ЗК України, статтею 34 Закону № 1805-ІІІ, з огляду на імперативність якої земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.

Таким чином, не встановлення межі історико-культурного зонування пам`ятки не дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка не належить до земель історико-культурного значення.

Розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 пам`ятки археології городища «Шеєрманівське» підтверджується обліковою карткою від 16 січня 2018 року на пам`ятку археології, затвердженою Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, відповідно до якої частина території відведена під конезавод (пункт 5), городище розташоване на пологому схилі лівого берега р. Люботинка (права притока р. Уди), що є правою притокою р. Сіверський Дінець; пам`ятка розташована на північно-західних околицях міста, практично впритул до житлової зони, її територія частково відведена під ферму; координати центру городища (система координат WGS 84): 49°58.008 Пн; 35°54.212 Сх, що відображено на доданому генеральному плані, а також підтверджується листом-відповіддю ТОВ «Геоспектр» від 15 листопада 2023 року № 43, складеним сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідно до якого городище «Шеєрманвське» частково збігається з територією земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 (координати видимої межі городища «Шеєрманівське» (додаток 1) в системі координат СК63 (додаток 3) та у системі координат широта / довгота (додаток 4), що було визначено на підставі даних дистанційного зондування землі з використанням сервісу «Google maps. Знімки» ліцензійного програмного засобу геодезії, землеустрою і картографії «Digitals»).

В свою чергу, відповідачі, з огляду на характеристику об`єкта пам`ятки архітектури відповідно до облікової документації (городище складається з двору округлої форми, який охоплений одинарною системою захисних споруд «рів-ґрунтовий вал», загальною площею 5,5 га) не надали жодного доказу відсутності на спірній земельній ділянці пам`ятки археології городища «Шеєрманівське», доказу наявності вказаної пам`ятки на іншій земельній ділянці тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 03 вересня 2020 року № 2088 пам`ятка археології місцевого значення городище «Шеєрманівське» за охоронним номером 4929-Ха потрапляє на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001.

Таким чином, пам`ятка археології городище «Шеєрманівське» розташована в межах земельної ділянки з кадастровим № 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га. Згідно з обліковою карткою функціональна типологія об`єкта - городище, площа ~ 5.5 га.

Тобто лише 5,5 га із загальної площі 34,5883 га земельної ділянки потенційно вважаються такими, на яких знаходиться пам`ятка археології. Ця цифра є незначною.

Розглядаючи позовну вимогу прокурора про витребування у відповідачів усієї земельної ділянки з кадастровим № 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га. судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, які було викладено в постанові від 22.01.2025 р. у справі № 446/478/19 ( провадження № 14-90цс23).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що витребування як належний спосіб захисту в цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки. Така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. У тій справі АТ «Укрзалізниця» мала довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо.

Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні, тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 446/478/19 звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним. Отже, з огляду на встановлені судами обставини належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, а саме позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається.

Вирішення таких спорів потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та є доцільним отримання висновку експерта.

Таким чином, для вирішення питання у справі, що переглядається, за наявності підстав для витребування земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, така земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 98-107 ГПК України). Для цієї мети може бути також призначена земельно-технічна експертиза.

Повертаючи справу № 922/264/24 до новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд зазначив про необхідність ідентифікувати земельну ділянку на якій розташований пам`ятки археології .

Під час нового розгляду прокурором на виконання вказівок касаційного господарського суду ,до суду апеляційної інстанції було подано заяву (вх.5324) , згідно якого убачається проведення сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_1 співставлення координат поворотних точок видимої межі городища «Шеєрманівське» з координатами поворотних точок земельної ділянки кад.№6311200000:34:001:0001 –

№XY№XY

15 527 991,7345 329 004,920145 528 235,6985 329 151,186

25 528 006,4465 328 987,821155 528 217,4475 329 176,008

35 528 038,0645 328 956,649165 528 199,4635 329 186,617

45 528 079,9315 328 926,982175 528 183,2975 329 189,850

55 528 105,1365 328 918,429185 528 167,6975 329 188,460

65 528 130,9525 328 919,275195 528 113,4625 329 167,584

75 528 159,0655 328 929,331205 528 066,7745 329 143,742

85 528 187,8135 328 950,362215 528 027,4465 329 117,741

95 528 214,8525 328 986,259225 527 991,1385 329 088,769

105 528 235,1805 329 031,496235 527 975,0705 329 065,475

115 528 247,7945 329 073,389245 527 974,5375 329 063,756

125 528 249,5495 329 091,608255 527 995,8605 329 043,630

135 528 247,7945 329 113,52515 527 991,7345 329 004,920

Як зазначалося вище, представники 1 відповідача заперечували проти залучення даного доказу. При цьому, жодного іншого доказу на підтвердження свого твердження, що на земельній ділянці не розташовується пам`ятка археології, суду надано не було.

Крім того, під час апеляційного провадження учасники справи заперечували проти проведення відповідної експертизи, За твердженням прокурора та представника позивача, наданий прокурором доказ, є цілком достатнім. За твердженням представників відповідача, проведення зазначеної експертизи є достатньо проблематичним та її вартість буде значною, а тому вони не в змозі здійснити її оплату.

Відповідно до приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку, що об`єкт археології має наступні поворотні точки

№XY№XY

15 527 991,7345 329 004,920145 528 235,6985 329 151,186

25 528 006,4465 328 987,821155 528 217,4475 329 176,008

35 528 038,0645 328 956,649165 528 199,4635 329 186,617

45 528 079,9315 328 926,982175 528 183,2975 329 189,850

55 528 105,1365 328 918,429185 528 167,6975 329 188,460

65 528 130,9525 328 919,275195 528 113,4625 329 167,584

75 528 159,0655 328 929,331205 528 066,7745 329 143,742

85 528 187,8135 328 950,362215 528 027,4465 329 117,741

95 528 214,8525 328 986,259225 527 991,1385 329 088,769

105 528 235,1805 329 031,496235 527 975,0705 329 065,475

115 528 247,7945 329 073,389245 527 974,5375 329 063,756

125 528 249,5495 329 091,608255 527 995,8605 329 043,630

135 528 247,7945 329 113,52515 527 991,7345 329 004,920

Відповідно до приписів статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу суду, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, зобов`язання повернути не тільки ту частину земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, а й ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання в оренду (суборенду) якої не ставиться під сумнів, є втручанням, яке не може визнаватися законним.

З огляду на наведене, позовна вимога прокурора про витребуванні у Люботинської міської ради земельної ділянки з кадастровим № 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га. підлягає задоволенню частково, тільки в частині витребування земельної ділянки, на якій розміщено безпосередньо об`єкт археології в межах поворотних точок, зазначених вище.

У позовних вимогах, щодо повернення іншої частини земельної ділянки слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.04.2004, укладений між Харківською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ: 04058775) та ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776), яким передано в оренду ТОВ "Контакт плюс" земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 09.04.2004 за номером 204 та визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 26.11.2004, укладений між ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878), яким передано в суборенду ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га, який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 26.11.2004 за номером 208.

Згідно з частинами першою-третьою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів частини другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Закон може передбачати особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі», далі «Закон № 161-XIV»).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

У частині першій статті 14 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договорів оренди від 09 квітня 2004 року та суборенди від 26 листопада 2004 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX),частину першу статті 14 Закону № 161-XIV викладено в дещо іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договорів оренди від 09 квітня 2004 року та суборенди від 26 листопада 2004 року) були: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; мови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проєкт відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договір оренди землі передбачає заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Статтею 8 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договорів оренди від 09 квітня 2004 року та суборенди від 26 листопада 2004 року) передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Якщо протягом одного місяця орендодавець не надходило письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди та суборенди землі.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону № 161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди та суборенди земельної ділянки підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду у встановленій формі. Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

У справі, що переглядається, пунктом 1 договору оренди визначено, що цей договір підлягає обов`язковій реєстрації в Харківській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру.

Договір зареєстровано в Харківській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру 09 квітня 2004 року, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 204.

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 січня 2024 року зазначено, що «право оренди земельної ділянки зареєстроване 18 серпня 2020 року, орендодавець Держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, орендар ТОВ «Харківський кінний завод».

Факт реєстрації права суборенди також підтверджується Поземельною книгою Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, відкритою 09 квітня 2004 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001.

Пункт 2.3 договору оренди передбачає, що передача земельної ділянки в суборенду можлива лише за письмової згоди орендодавця.

У пункті 1 договору суборенди зазначено, що орендар на підставі письмової згоди орендодавця надає, а суборендар приймає у довгострокове платне користування земельну ділянку із земель запасу Люботинської міської ради загальною площею 34,5883 га ріллі. Цей договір підлягає обов`язковій реєстрації у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру».

Договір зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 26 листопада 2004 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 208.

Таким чином, держава як орендодавець погодила передачу земельної ділянки в суборенду, тобто погодила наявність суборенди, а тому суборендар є учасником спірних правовідносин. Оскільки право суборенди зареєстроване в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру», держава визнає таке право суборенди та надає йому статус охорони.

Прокурор у позовній заяві наполягає, що надання в оренду ТОВ "Контакт плюс", та в суборенду ТОВ "Харківський кінний завод" земельної ділянки загальною площею 34,5883 га, відбулось з порушенням порядку, встановленого нормами статей 20, 54 Земельного кодексу України та спеціальними нормами статей пункту 13 частини. 1 статті 6, статей 18, 24, 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції станом на момент укладення договорів).

Судова колегія частково погоджується з таким твердженням прокурора в частині передання в оренду, а в подальшому в суборенду земельної ділянки площею 5,5 га на якій розташована пам`ятка археології.

Про те, як убачається з матеріалів справи договір оренди, який просить визнати прокурор недійсним, було укладено у 2004 році на підставі рішення відповідного державного органу та під час, коли земельна ділянка перебувала у державній власності. Тобто, сама держава, припустилася помилки, при вирішенні питання щодо передання в оренду всієї земельної ділянки, без урахування тієї обставини, що на її невеличкій частині розташована пам`ятка археології.

За таких обставин, при розгляді вище зазначених позовних вимог судова колегія враховує висновок Великої Палата Верховного Суду про те, не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, зобов`язання повернути не тільки ту частину земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, а й ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання в оренду (суборенду) якої не ставиться під сумнів, є втручанням, яке не може визнаватися законним.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19).

Тобто лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Так, критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Одночасно з додержанням принципу пропорційності оцінюється й дотримання принципу належного урядування.

У своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, пункт 70) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб. У контексті позбавлення права власності на майно, передане помилково, принцип належного урядування може не лише накладати на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику (див., наприклад, рішення від 11 червня 2020 року у справі «Фортеця проти України» (Fortetsya, МРР v. Ukraine, заява №68946/10, пункт 42, з подальшими посиланнями).

Помилки з боку державних органів мають слугувати на користь потерпілих осіб, особливо за відсутності конфлікту інших приватних інтересів (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, пункт 40).

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Принцип належного урядування, як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні попередньої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалася на законність дій державного органу (рішення ЄСПЛ від 31 травня 2016 року «Вукушич проти Хорватії» (Vukusic v. Croatia), № 69735/11, § 64; від 12 червня 2018 року «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 140).

Майнове право особи можна припинити в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства і таке втручання у мирне володіння майном є пропорційним до цілей, які це втручання переслідувало.

Крім того, захист археологічної спадщини шляхом часткового вилучення землі не повинен супроводжуватися дестабілізацією господарської діяльності орендаря на решті площі земельної ділянки, на який не розташована пом`ята археології.

В даному випадку, сторони вправі внести зміни до існуючих договорів оренди та суборенди як частині відповідної площі так і в частині розміру орендної плати. Збереження чинності договору оренди та суборенди земельної ділянки, на якій не розташована пам`ятка археології .

Судова колегія бере до уваги принцип належного урядування та враховує , що лише невелика частина площі, переданої в оренду (суборенду), відноситься до пам`ятки археології городища «Шеєрманівське» (городище «Люботинське»), а тому позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт Плюс» та ТОВ «Харківський кінний завод» права користування всією земельною ділянкою не переслідувало законної мети і не встановлює справедливого балансу, не здійснювалося в інтересах суспільства та є не пропорційним.

З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди, договору суборенди та витребування земельної ділянки від ТОВ «Контакт Плюс» та ТОВ «Харківський кінний завод» не підлягають задоволенню.

З цих же підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності комунальної власності Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га та скасування державної реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

За змістом абзаців другого та четвертого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, судове рішення про задоволення позову власника про повернення земельної ділянки від суборендаря, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення права суборенди відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможностей користування та розпорядження своїм нерухомим майном.

При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права суборенди за відповідачем, не є належним способом захисту прав власника земельної ділянки від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 8.33-8.39 постанови від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18.

Щодо твердження представника позивача під час апеляційного провадження про те, що не задоволення позовних вимог про витребування усієї земельної ділянки призведе до неможливості виконання рішення по справі, оскільки земельна ділянка на якій розташований об`єкт не є сформованою.

За загальним правилом рішення суду про повернення спірної земельної ділянки державі може бути виконане в добровільному порядку або в порядку примусового виконання, визначеному Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

У випадку добровільного виконання відповідачем (боржником) рішення суду він має на підставі розробленої відповідно до статті 56 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі Закон № 858-IV) технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки здійснити поділ земельної ділянки (або за домовленістю позивач з подальшою компенсацією йому відповідних витрат відповідачем) та передати на підставі акта приймання-передачі (чи будь-якого іншого акта) спірну земельну ділянку (вже сформовану як нову ділянку) позивачу.

Для практичної реалізації цього порядку необхідними є лише наявність волі відповідача (боржника) на повернення спірної земельної ділянки, яка складає частину орендованої ним ділянки.

За відсутності добровільних дій відповідача (боржника) з виконання рішення суду про повернення спірної земельної ділянки його виконання здійснюється в порядку примусового виконання, визначеному Законом № 1404-VIII.

Подібний порядок відповідно до статті 18 Закону № 1404-VIII передбачає обов`язком державного / приватного виконавця вжиття передбачених цим Законом заходів для примусового виконання судового рішення про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу та передачу її позивачу, яке згідно з пунктом 3 частини першої статті 10, частиною першою статті 60 згаданого вище Закону здійснюється шляхом вилучення в боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні, про що виконавець складає акт передачі.

Таке вилучення може передбачати замовлення державним / приватним виконавцем технічної документації із землеустрою щодо поділу відповідної земельної ділянки (стаття 56 Закону № 858-IV), для чого виконавець вправі залучати в установленому порядку відповідних експертів, спеціалістів, яких Закон № 1404-VIII відносить до учасників виконавчого провадження (стаття 14, пункт 15 частини третьої статті 18).

Участь залучених виконавцем експертів, спеціалістів у виконавчому провадженні передбачає можливість отримання винагороди за надані ними послуги (виконані роботи), яка відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 20 Закону № 1404- VIII належать до витрат виконавчого провадження.

За наслідком вжитих виконавцем наведених заходів земельна ділянка буде зареєстрована в Державному земельному кадастрі за позивачем, а відповідні витрати виконавчого провадження, в тому числі пов`язанні із залученням експертів, спеціалістів, згідно зі статтею 42 Закону № 1404-VIII будуть здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, а також стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

До того ж у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат. У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов`язковим лише на вимогу приватного виконавця (стаття 43 Закону №1404-VIII).

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 №32-Г в частині передання у комунальну власність Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 04058717) земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га та про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 20.01.2004 №14 "Про надання земельної ділянки ТОВ "Контакт плюс".

Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].

Таким чином, способом захисту є дії позивача, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункт 40)].

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувані наказ та розпорядження вже повною мірою реалізовані виконанням, відтак, вичерпали свою дію повністю після реалізації.

За таких обставин скасування наказів Головного управління та розпорядження не матиме необхідних наслідків для усунення правопорушення, та ні яким чином не призведене до відновлення порушеного права, про яке зазначає прокурор.

Велика Палата Верховного суду у постановах 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі №910/189/18) наголосила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного у позові наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

З огляду на наведене, вище зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо права прокурора на звернення з даним позовом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

В даному випадку, звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації прокурор зазначав, що державний інтерес у цій справі полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній, захист такого права шляхом повернення державі землі, що незаконно вибула з такої власності.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що прокурор належними чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентного органу за здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, оскільки прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідні державні органи, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. ( ст.277 ГПК України)

В даному випадку, судом першої інстанції рішення по справі було прийнято без урахування усіх обставин справи у зв`язку з чим, рішення по справі підлягає частковому скасуванню в частині відмови у витребувані земельної ділянки від Люботинської міської ради з прийняттям нового рішення в цій частині про часткове задоволення цієї вимоги. В решті рішення по справі залишається без змін.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-294 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.№771Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 у справі №922/264/24 – задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 у справі №922/264/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717), ТОВ "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) та ТОВ "Харківський кінний завод" (код ЄДРПОУ 31935878) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 34,5883 га державі ,в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) .

В цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов`язати Люботинську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) повернути частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 5,1201 га межі якої визначено згідно з координатами поворотних точок ( система координат СК-63):

№XY№XY

15 527 991,7345 329 004,920145 528 235,6985 329 151,186

25 528 006,4465 328 987,821155 528 217,4475 329 176,008

35 528 038,0645 328 956,649165 528 199,4635 329 186,617

45 528 079,9315 328 926,982175 528 183,2975 329 189,850

55 528 105,1365 328 918,429185 528 167,6975 329 188,460

65 528 130,9525 328 919,275195 528 113,4625 329 167,584

75 528 159,0655 328 929,331205 528 066,7745 329 143,742

85 528 187,8135 328 950,362215 528 027,4465 329 117,741

95 528 214,8525 328 986,259225 527 991,1385 329 088,769

105 528 235,1805 329 031,496235 527 975,0705 329 065,475

115 528 247,7945 329 073,389245 527 974,5375 329 063,756

125 528 249,5495 329 091,608255 527 995,8605 329 043,630

135 528 247,7945 329 113,52515 527 991,7345 329 004,920

В іншій частині позовних вимог до Люботинської міської ради Харківської області щодо повернення земельної ділянки – відмовити.

У задоволенні позовних вимог до ТОВ «Контакт Плюс», ТОВ «Харківський кінний завод» щодо зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 – відмовити у повному обсязі .

В іншій частині рішення по справі залишити без змін.

3.Викласти резолютивну частину рішення у такій редакціїї:

Позов Харківської окружної прокуратури, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків, – задовольнити частково.

Зобов`язати Люботинську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) повернути частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:34:001:0001 площею 5,1201 га межі якої визначено згідно з координатами поворотних точок ( система координат СК-63):

№XY№XY

15 527 991,7345 329 004,920145 528 235,6985 329 151,186

25 528 006,4465 328 987,821155 528 217,4475 329 176,008

35 528 038,0645 328 956,649165 528 199,4635 329 186,617

45 528 079,9315 328 926,982175 528 183,2975 329 189,850

55 528 105,1365 328 918,429185 528 167,6975 329 188,460

65 528 130,9525 328 919,275195 528 113,4625 329 167,584

75 528 159,0655 328 929,331205 528 066,7745 329 143,742

85 528 187,8135 328 950,362215 528 027,4465 329 117,741

95 528 214,8525 328 986,259225 527 991,1385 329 088,769

105 528 235,1805 329 031,496235 527 975,0705 329 065,475

115 528 247,7945 329 073,389245 527 974,5375 329 063,756

125 528 249,5495 329 091,608255 527 995,8605 329 043,630

135 528 247,7945 329 113,52515 527 991,7345 329 004,920

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

4.Стягнути з Люботинської міської ради Харківської області (вул. Слобожанська, 26, м. Люботин, Харківський р-н, Харківська обл., 62433 , код ЄДРПОУ 04058717) на користь Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького , 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108 ) 2422,40 грн . судового збору за розгляд позову .

5.Стягнути з Люботинської міської ради Харківської області (вул. Слобожанська, 26, м. Люботин, Харківський р-н, Харківська обл., 62433 , код ЄДРПОУ 04058717) на користь Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького , 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108 ) 3633,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги .

6.Господарському суду Харківської області видати відповідні накази .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 26.08.2026.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян