Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №3/60"Б" — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 3/60"Б"

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Поліщук П.Я.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

скаржника Національного банку України - Щербань Л.А.

арбітражний керуючий Чепелюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б"

за заявою Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б клопотання арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича №02-01/3/60"б"-275 від 28.08.2025 про стягнення грошової винагороди задоволено.

Стягнуто з Національного банку України на користь арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі №3/60"Б" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" у розмірі 444 915 грн 62 коп.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі № 3/60"Б" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" у розмірі 575 грн 49 коп.

Вказана ухвала мотивована тим, що розгляду підлягає питання про стягнення з кредиторів визнаної судом фіксованої та невиплаченої суми грошової винагороди Чепелюку О.О. за виконання ним повноважень ліквідатора. Також місцевий господарський суд зазначив, що у даному випадку ліквідатором встановлено відсутність майна боржника, а тому така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошових вимог.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Національний банк України звернувся до суд із апеляційною скаргою через систему Електронний суд 29.06.2026, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі №3/60"Б" в частині стягнення з Національного банку основної грошової винагороди у розмірі 184 570,65 грн, заявленої ліквідатором під час розгляду судової справи № 3/60"Б" (906/1/21) за період з 21.07.2020 дати його призначення по 01.08.2022 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову. Стягнути з ліквідатора витрати по сплаті судового збору за подання Національним банком апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- факт припинення правосуб`єктності ініціюючого кредитора не може автоматично покладати на інших кредиторів обов`язок компенсувати ту частину судових витрат, яка за інших обставин була б пов`язана з участю цього кредитора у справі. Такий підхід порушує принципи справедливості, рівності учасників судового процесу та пропорційності розподілу судових витрат. Ризик неможливості стягнення судових витрат з особи, яка вибула із правовідносин або втратила правосуб`єктність, не може бути перекладений на інших кредиторів лише з цієї підстави. Такий ризик не є наслідком їхніх дій чи процесуальної поведінки, а тому не може обґрунтовувати збільшення обсягу їхніх майнових обов`язків;

- здійснений апелянтом перерахунок свідчить про допущення судом першої інстанції арифметичних помилок при визначенні пропорційного розподілу зазначеної суми. Суд першої інстанції безпідставно визначив до стягнення з Національного банку України 444 915,62 грн замість 444 808,42 грн, а з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області – 575,49 грн замість 682,69 грн, що свідчить про допущення арифметичних помилок при здійсненні пропорційного розрахунку;

- судом не враховано, що здійснення ліквідаційної процедури не призвело до досягнення її основної мети – задоволення вимог кредиторів, оскільки Національний банк України не отримав під час виконання обов`язків ліквідатором арбітражним керуючим Чепелюком О.О. погашення своїх вимог за рахунок ліквідаційної маси;

- щодо грошової винагороди арбітражного керуючого у загальному розмірі 184 570,65 грн, заявленої під час розгляду судової справи № 3/60"Б" (906/1/21) за період з 21.07.2020 по 01.08.2022 - упродовж 2021 року та до серпня 2022 року арбітражним керуючим здійснювалась діяльність, внаслідок якої не було і не могло бути досягнуто визначеного законом результату – повернення майна Боржнику, оскільки правові наслідки необхідності повернення майна в ліквідаційну масу боржника виникли з 27.10.2021, а так як постанова суду апеляційної інстанції переглядалась в касаційному порядку, то з 14.07.2022. Формальне володіння повноваженнями арбітражним керуючим у процедурі банкрутства не може бути підставою, згідно з абз. 7 ст. 43 Конституції України, для оплати роботи, що фактично не виконувалась;

- за наслідками розгляду скарги Національного банку судом в межах справи про банкрутство на дії/бездіяльність ліквідатора було відмовлено, не тому, що суд не погодився з аргументами скарги Національного банку, а оскільки ліквідатор протягом розгляду скарги вчинив необхідні дії, тобто скарга спонукала ліквідатора до вчинення необхідних дій за вже наявністю факту зволікань з боку ліквідатора до цього, адже Національний банк України правомірно очікував на найшвидше задоволення своїх вимог у процедурі банкрутства шляхом вчинення дій ліквідатором своєчасно, тобто протягом розумного строку;

- покладення на кредиторів обов`язку сплачувати винагороду та витрати ліквідатора без урахування фактичних результатів його діяльності є несправедливим і непропорційним. Особливо це стосується умов воєнного стану, коли покладення значного додаткового фінансового тягаря на кредиторів, які не отримали жодного економічного результату від проведеної ліквідаційної процедури, фактично перекладає на них ризик її безрезультатності. Такий підхід не забезпечує справедливого балансу між правом арбітражного керуючого на отримання винагороди та майновими правами кредиторів, суперечить принципам справедливості, розумності й пропорційності та не містить належного обґрунтування, чому саме кредитори повинні нести наслідки процедури, яка не забезпечила погашення їхніх вимог.

07.07.2026 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 3/60"Б".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б". Розгляд апеляційної скарги призначено на "25" серпня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 31.07.2026 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

31.07.2026 на адресу суду від ліквідатора ТОВ "Інтерстиль" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 року у справі №3/60"Б" в частині стягнення з Національного банку України основної грошової винагороди арбітражного керуючого Чепелюка О.О. за виконання повноважень у справі про банкрутство ТОВ "Інтерстиль" у розмірі 184 570,65 грн. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 року у справі №3/60" залишити без змін.

В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні арбітражний керуючий заперечив доводи апеляційної скарги.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №3/60"Б" про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль".

Постановою Господарського суду Житомирської області від 30.07.2007 у справі №3/60"Б" відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Інтерстиль", боржника визнано банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.07.2020 ліквідатором ТОВ "Інтерстиль" призначено арбітражного керуючого Чепелюка О.О.

28.08.2025 на адресу Господарського суду Житомирської області, через систему "Електронний суд", від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка О.О. надійшло клопотання №02-01/3/60"б"-275 від 28.08.2025 про стягнення грошової винагороди.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.03.2026 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка О.О. №02-01/3/60"б"-276 від 28.08.2025 (в частині затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації) задоволено; затверджено звіт арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації №02-01/3/60"б"-274 від 28.08.2025 за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" за період 21.07.2020 по 01.08.2025 на суму 497 770,65 грн грошової винагороди та 48 814,52 грн - витрати.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.03.2026 у справі № 3/60"Б" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.03.2026 у справі № 3/60"Б" (про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації) залишено без змін.

Суд першої інстанції задоволив клопотання арбітражного керуючого та стягнув з Національного банку України основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі №3/60"Б" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" у розмірі 444 915 грн 62 коп.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором є арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами, зокрема розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород .

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення) (ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (ч. 4 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відтак, надання послуг арбітражного керуючого як суб`єкта незалежної професійної діяльності має відбуватися на платній основі. Необґрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №5011-50/438-2012 від 17.05.2018.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, вона повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування цих норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №912/1783/16 та від 30.01.2019 року у справі №910/32824/15).

При цьому, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.03.2026 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка О.О. №02-01/3/60"б"-276 від 28.08.2025 (в частині затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації) задоволено; затверджено звіт арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації №02-01/3/60"б"-274 від 28.08.2025 за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" за період 21.07.2020 по 01.08.2025 на суму 497 770,65 грн. грошової винагороди та 48 814,52 грн - витрати.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.03.2026 у справі № 3/60"Б" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.03.2026 у справі № 3/60"Б" (про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації) залишено без змін.

У зазначені постанові встановлено наступне.

"... Таким чином, на підставі положень чинного законодавства, які визначають оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що звіт ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди за підсумками ліквідаційної процедури є обґрунтованим та таким, що відповідає приписам Кодексу України з процедур банкрутства.

Кредитором не доведено наявності порушень з боку арбітражного керуючого Чепелюка О.О. як ліквідатора ТОВ "Інтерстиль", які призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури боржника.

Самі лише посилання на незадовільну роботу ліквідатора у відповідний період, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про неналежне виконання ліквідаційних заходів під час виконання Чепелюком О.О. повноважень ліквідатора, не можуть бути визнані підставою для відмови від оплати послуг арбітражного керуючого".

З огляду на зазначене, суд не приймає заперечення Національного банку Україна так як вони вже були досліджені судом у зазначеній ухвалі та постанові, не відповідають актуальній практиці Верховного суду та дійсним обставинам справи.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апелянта про неналежне виконання арбітражним керуючим своїх повноважень, оскільки такі доводи досліджувалися в ухвалі суду першої інстанції від 17.03.2026, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026.

Саме по собі припущення про те, що окремі дії ліквідатора могли бути виконані швидше або в іншому обсязі, не є достатньою підставою для відмови у виплаті винагороди арбітражного керуючого.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що судом розглядається питання стягнення з кредиторів визнаної судом фіксованої та невиплаченої суми грошової винагороди Чепелюку О.О. за виконання ним повноважень ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, за підсумками процедури ліквідації, арбітражний керуючий подав до суду відповідні документи, зокрема:

1) звіт ліквідатора від 01.08.2025 за №02-01/3/60"б"-271 за результатами проведення ліквідаційної процедури ТОВ "Інтерстиль";

2) ліквідаційний баланс.

У даному випадку ліквідатором встановлено відсутність майна боржника (згідно поданого на затвердження до суду звіту, ліквідаційного балансу та доказів).

Доказів наявності зареєстрованого за банкрутом майна суду не надано.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов`язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі, а необґрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №5011-50/438-2012 від 17.05.2018.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (постанова Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у такому випадку оплата послуг арбітражного керуючого має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи кредиторами у цій справі є Національний банк України та Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області.

Перевіривши визначення сум, які підлягають стягненню із кожного кредитора за принципом пропорційності до грошових вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належними сумами до стягнення є:

- з Національного банку України - 444 915,62 грн;

- з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області - 575,49 грн.

Отже, загальна сума стягнення з кредиторів по справі основної грошової винагороди ліквідатора становить - 445 491,11 грн.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про допущення судом першої інстанції арифметичних помилок, оскільки як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу не в повному обсязі, а у частині стягнення з Національного банку основної грошової винагороди у розмірі 184 570,65 грн, заявленої ліквідатором під час розгляду судової справи № 3/60"Б" (906/1/21) за період з 21.07.2020 дати його призначення по 01.08.2022.

Крім того, факт припинення правосуб`єктності ініціюючого кредитора також не є достатньою підставою для відмови у виплаті грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що клопотання арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича №02-01/3/60"б"-275 від 28.08.2025 про стягнення грошової винагороди необхідно задовольнити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують факту виконання арбітражним керуючим передбачених законом обов`язків ліквідатора і не підтверджують необґрунтованості затверджених судом сум за виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора боржника.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б" в оскаржуваній частині - без змін.

2. Матеріали справи № 3/60"Б" повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "27" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Поліщук П.Я.