Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №924/231/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: надання послуг

Дата: 24 серпня 2026 р.

Справа: №924/231/26

Суддя: Розізнана І.В.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 924/231/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Поліщук П.Я. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивач - Ясінський І.А., Стасишин А.Л.

відповідач - Дирдіна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.26 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.26 у справі № 924/231/26 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружній будинок 10"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Хмельницький"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.05.26 у справі №924/231/26 позов задоволено. Розірвано договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 5/88 від 29.05.2018р., укладений між Співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого по вул. Бандери Степана, 10 у м. Хмельницькому, та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Керуюча компанія ''Домком Хмельницький''. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Керуюча компанія ''Домком Хмельницький" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ''Дружній будинок 10'' 2662,4 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням 08.06.26 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.06.26 у справі № 924/231/26 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружній будинок 10" про стягнення 10000 грн. витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Керуюча компанія ''Домком Хмельницький'' на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ''Дружній будинок 10'' 5000 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу. Видано наказ. У задоволенні решти вимог за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружній будинок 10" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Листом суду апеляційної інстанції № 924/231/26/2909/26 від 10.06.26 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду.

15.06.26 від Господарського суду Хмельницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 924/231/26.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.26 у справі № 924/231/26.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням 29.06.26 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 у справі №924/231/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.26 у справі № 924/231/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.08.2026 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1. Об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.26 у справі № 924/231/26 з апеляційною скаргою ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.26 у справі № 924/231/26.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.26 клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружній будинок 10" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку задоволено.

25.08.26 у судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних засобів з`явився представник відповідача - Дирдіна І.В., також в режимі відеоконференцзв`язку в приміщенні Господарського суду Хмельницької області з`явились представники позивача - Ясінський І.А. та Стасишин А.Л..

Представники сторін надали свої усні пояснення з приводу апеляційних скарг та оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

29.05.2018 між співвласниками будинку № 10 по вул. Бандери Степана, 10 у м. Хмельницькому в особі заступника Хмельницького міського голови (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Керуюча компанія ''Домком Хмельницький'' (управитель) укладено договір № 5/88 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідно до умов якого (п. 1) управитель зобов`язується надавати замовникові послуги з управління багатоквартирним будником, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його властивостей та організації забезпечення потреб власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об`єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник, зокрема, надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги.

Підпунктом 8 пункту 10 договору передбачено, що замовник зобов`язаний про ініціювання розірвання договору письмово повідомляти управителя не пізніше, ніж за один місяць до запропонованої дати.

Згідно з пунктом 20 договір набирає чинності 11.06.2018 і діє протягом одного року.

Відповідно до пункту 20.1. договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається пролонгованим на наступний рік.

06.12.2025 року відбулись установчі загальні збори співвласників багатоквартирного будинку по вул. Степана Бандери,10 у м. Хмельницькому, на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, згідно з яким, окрім іншого, вирішено: створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 10 та затвердити його назву - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ''Дружній будинок 10''; з 01.03.2026р. утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за вказаною адресою здійснювати самостійно шляхом самозабезпечення; достроково, з 28.02.2026р., розірвати договір № 5/88 від 29.05.2018 року про надання послуги з управління будинком з ТОВ "Домком Хмельницький"; уповноважити Капітулу Л.В. подати заяву про дострокове розірвання договору з надання послуги з управління багатоквартирним будинком №10 по вул. С.Бандери з ТОВ ''КК ''Домком Хмельницький' (том 1, а.с. 12).

23.12.2025 року державним реєстратором проведено реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ''Дружній будинок 10'' з кодом за ЄДРПОУ 46037419, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 7).

Капітула Л.В. на підставі протоколу № 1 від 06 грудня 2025 року направила ТОВ ''Керуюча компанія ''Домком Хмельницький'' повідомлення від 26.12.2025 року про дострокове розірвання договору з надання послуг з управління багатоквартирним будинком, при цьому наявна відмітка відповідача з датою та номером вхідної кореспонденції (від 29.12.2025 року за № 215/2912) (том 1, а.с. 21).

Відповідно до листа від 14.01.2026 року № 07-01 ТОВ ''Керуюча компанія ''Домком Хмельницький'' повідомило про відмову розірвати договір, посилаючись на те, що в листі про розірвання договору з управителем відсутнє посилання на конкретну підставу такого розірвання, а також відсутність інформації про результати опитування (анкетування) співвласників будинку щодо якості наданих управителем послуг (том 1, а.с. 19).

ОСОБА_1 до ТОВ "КК "Домком Хмельницький" направлено повторне повідомлення від 10.02.2026 року про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та необхідність дострокового розірвання договору з управителем з проханням передачі необхідної технічної документації на будинок (том 1, а.с. 18).

Листом від 17.02.2026 року відповідачем - ТОВ ''Керуюча компанія ''Домком Хмельницький'' надано відповідь, у якій, зокрема, повторно вказано про те, що заявником не надані результати опитування (анкетування) співвласників будинку щодо якості наданих управителем послуг та про відсутність підстав для того, щоб розірвати договір (том 1, а.с. 20).

Оскільки відповідач не погодився на дострокове розірвання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 29.05.2018 року у зв`язку зі створенням і державною реєстрацією ОСББ "Дружній будинок 10", позивач звернувся з позовною заявою про розірвання вказаного вище договору у судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що співвласники багатоквартирного будинку реалізували передбачене законом право на зміну форми управління шляхом створення ОСББ "Дружній будинок 10" та прийняття рішення про дострокове розірвання договору з ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький". Також місцевий господарський суд зазначив, що право співвласників на дострокове розірвання договору з управителем, призначеним за результатами конкурсу, залежить від наявності відповідного рішення співвласників та належного повідомлення управителя у встановлений законом строк і не обумовлюється іншими обставинами.

Також місцевим господарським судом установлено, що ОСББ зареєстровано 23.12.2025. Відповідача неодноразово повідомлено про прийняте рішення та необхідність припинення договірних відносин. Посилання відповідача на відсутність результатів опитування співвласників щодо якості наданих послуг суд першої інстанції відхилив, оскільки закон не пов`язує можливість зміни форми управління та розірвання договору з проведенням такого опитування. Крім того, рішення установчих зборів співвласників від 06.12.2025 у судовому порядку не оскаржувалося та недійсним не визнавалося, а тому є чинним.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність ухилення відповідача від розірвання договору та наявність правових підстав для його дострокового припинення.

ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

На переконання скаржника, місцевий господарський суд не врахував спеціальний порядок дострокового розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу.

Апелянт стверджує, що позивачем не доведено наявності передбачених договором підстав для його дострокового розірвання, зокрема не надано доказів негативних результатів опитування співвласників чи неналежного надання управителем відповідних послуг. Крім того, скаржник зазначає про недотримання процедури припинення договірних відносин, оскільки, за його твердженням, співвласниками не було належним чином визначено дату розірвання договору. Також апелянт ставить під сумнів правомірність проведення установчих зборів 06.12.2025, посилаючись на те, що одна з осіб ініціативної групи не була власником відповідного приміщення, у зв`язку з чим вважає прийняте на цих зборах рішення неналежною підставою для розірвання договору.

Із огляду на наведене відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Після ухвалення рішення Господарським судом Хмельницької області від 19.05.26 у справі №924/231/26, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружній будинок 10" подало до суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив із того, що позивачем заявлено до стягнення 10 000 грн витрат на оплату послуг адвоката. На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничих послуг від 26.02.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордера, які підтверджують надання правничої допомоги та сплату відповідного гонорару.

Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що при визначенні суми, яка підлягає відшкодуванню іншою стороною, необхідно враховувати критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності адвокатських витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і значенням спору для сторін.

Оцінивши подані докази, предмет спору, обсяг матеріалів, необхідних для правового аналізу, а також ступінь складності справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат у сумі 10 000 грн не підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Як наслідок суд визнав обґрунтованими та такими, що відповідають принципам пропорційності й балансу інтересів сторін, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. У решті заявлених витрат на правничу допомогу суд відмовив як необґрунтованих.

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням 29.06.26 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга.

ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не врахував подані ним 08.06.2026 у межах встановленого процесуального строку заперечення проти заяви позивача про стягнення 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

На переконання скаржника, долучені позивачем договір, акт приймання-передачі послуг та квитанція містять суперечності щодо реквізитів адвоката, найменування замовника і відповідача та номера справи, а тому належним чином не підтверджують надання правничої допомоги саме ОСББ "Дружній будинок 10" у справі № 924/231/26.

Крім того, апелянт наголошує на відсутності детального опису виконаних адвокатом робіт, відомостей про витрачений час та обсяг наданих послуг, що, на його думку, унеможливлює перевірку їх співмірності та обґрунтованості.

Також скаржник вказує, що акт приймання-передачі складено до набрання рішенням суду законної сили, всупереч умовам договору, а оплата підтверджена касовою квитанцією, хоча договором передбачалося перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Із огляду на наведене відповідач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.26 у справі № 924/231/26, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому одним із визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є зміна або припинення правовідношення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати від боржника виконання відповідного обов`язку.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається у випадках, визначених договором або законом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї із сторін договір може бути змінено або розірвано судом у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, прямо передбачених договором або законом. Якщо право на односторонню відмову від договору встановлено договором або законом, реалізація такого права має наслідком відповідну зміну або припинення договору.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, відповідні зобов`язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Частиною 1 ст. 907 ЦК України передбачено можливість розірвання договору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, у порядку та на підставах, установлених ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, а також правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласниками такого будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (надалі - Закон).

За змістом ст. 1 Закону управління багатоквартирним будинком охоплює дії співвласників щодо реалізації їхніх прав та виконання обов`язків, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управителем багатоквартирного будинку є фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка на підставі договору із співвласниками забезпечує належне утримання і ремонт спільного майна будинку та прибудинкової території, а також належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю, а всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку або асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 10 цього Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах. У разі створення у багатоквартирному будинку об`єднання співвласників проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються відповідно до закону, який регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону належить вирішення усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі визначення управителя та його відкликання, затвердження і зміна умов договору з управителем, а також обрання особи або осіб, уповноважених співвласниками на укладення, внесення змін та розірвання договору з управителем і здійснення контролю за його виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закон управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який укладається відповідно до типового договору.

Пунктом 5 ст. 13 Закону врегульовано особливості правовідносин з управителем, призначеним на конкурсних засадах. Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймають рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, вони мають право достроково розірвати такий договір за умови попередження управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніше ніж за два місяці до дня розірвання договору.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків визначені також Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до ст. 6 цього Закону об`єднання може бути створено лише власниками квартир та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Ініціатором установчих зборів є ініціативна група, до складу якої повинно входити не менше трьох власників квартир або нежитлових приміщень.

За приписами цієї ж статті установчі збори вирішують питання про створення об`єднання, визначають особу, уповноважену на підписання та подання документів для його державної реєстрації, затверджують статут об`єднання та вправі приймати інші рішення, які законом віднесені до повноважень загальних зборів об`єднання. Рішення установчих зборів приймаються шляхом поіменного голосування та вважаються прийнятими за наявності передбаченої законом кількості голосів співвласників.

Державна реєстрація об`єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, а об`єднання вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 10 Закону вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників та може бути оскаржене у судовому порядку.

До виключної компетенції загальних зборів об`єднання належить, серед іншого, обрання та відкликання управителя, затвердження і зміна умов договору з управителем, а також прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.

Статтею 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів усі або частина функцій з управління можуть бути передані управителю або асоціації, при цьому об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінювати його у порядку, встановленому законом і статутом об`єднання.

За змістом ст. 13 зазначеного Закону, якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів передано управителю, відповідні відносини регулюються договором між об`єднанням та управителем, умови якого повинні відповідати типовому договору.

Правові та організаційні засади надання житлово-комунальних послуг визначені також Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст. 18 "Про житлово-комунальні послуги" надання послуги з управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеного відповідно до законодавства.

Абзацом 6 пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено у разі якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники багатоквартирного будинку приймуть рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, вони мають право достроково розірвати такий договір з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договору. У такому разі управитель має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.

Ураховуючи вищезазначені приписи ЦК України, ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що право на ініціювання розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком може бути передбачене: а) умовами договору; б) нормами закону.

У справі № 908/549/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до управителя про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що за наявності у сукупності встановлених судами фактів щодо прийняття 16.08.2018 співвласниками багатоквартирного будинку по вул. Олімпійській, 16 у м. Запоріжжя рішення про відкликання управителя та розірвання з ним договору, створення 19.11.2018 юридичної особи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та додержання вимог щодо відповідного повідомлення про це управителя, його ухилення від підписання угоди про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою є безпідставним. Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для розірвання в судовому порядку договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. При цьому, Верховний Суд зазначив, що передбачений пунктом 5 статті 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" порядок розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не залежить від будь-яких інших умов, крім наявності рішення співвласників будинку про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя та направлення існуючому управителю повідомлення, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У справі № 908/2086/20, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до Управителя про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та зобов`язання передати технічну документацію на будинок. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Приймаючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що чинне законодавство України допускає можливість прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя навіть після укладання договору (протягом дії договору) про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, а також з того, що обов`язок балансоутримувача багатоквартирного будинку, який здійснював управління багатоквартирним будинком з передачі технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок визначено частиною вісімнадцятою статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та повинен бути виконаний у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання. Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, про наявність підстав для розірвання в судовому порядку договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. При цьому, Верховний Суд зазначив, що передбачене законодавчою нормою (пунктом 5 статті 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку") право співвласників будинку на розірвання договору з управителем, в тому числі у разі прийняття рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, не залежить від будь-яких інших умов крім наявності відповідного рішення співвласників будинку та направлення існуючому управителю повідомлення з додержанням вказаного строку.

У постанові Верховного Суду від 27.09.22 у справі № 908/599/21 Верховний Суд зазначив наступне:

"...Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин...

...Отже, передбачене законодавчою нормою право співвласників будинку на розірвання договору з управителем, в тому числі у разі прийняття рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, не залежить від будь-яких інших умов крім наявності відповідного рішення співвласників будинку та направлення існуючому управителю повідомлення з додержанням вказаного строку.

...Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленням про державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладний", з вимогою розірвати договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та повернути технічну документацію на будинок, проте відповідачем відповіді на звернення позивача не надано. Факт волевиявлення співвласників багатоквартирного будинку стосовно зміни форми управління будинком підтверджується рішенням, оформленими протоколом зборів співвласників № 1 від 02.05.2020, про що було повідомлено відповідача.

Отже, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26.11.2019 у справі № 908/549/19 та від 29.07.2021 у справі № 908/2086/20 щодо застосування положення частини 4 пункту 5 статті 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", та встановлені судами обставини справи, Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору".

Екстраполюючи правові висновки Верховного Суду на аналогічні правовідносини, які виникли у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що матеріали справи містять:

- рішення співвласників багатоквартирного будинку № 10 по вул. Степана Бандери у м. Хмельницькому про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружній будинок 10" (том 1, а.с. 12);

- рішення співвласників багатоквартирного будинку № 10 по вул. Степана Бандери у м. Хмельницькому про намір самостійно, з 01.03.2026 року, шляхом самозабезпечення, здійснювати утримання багатоквартирного будинку та його прибудинкової території (том 1, а.с. 12 на звороті);

- докази належного повідомлення відповідача про вищезазначені обставини (том 1, а.с. 12 на звороті).

Таким чином позивач виконав усі вимоги, які передбачені п. 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". При цьому Верховний Суд досліджуючи зміст зазначеної норми прямо зазначив, що право співвласників будинку на розірвання договору з управителем, в тому числі у разі прийняття рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, не залежить від будь-яких інших умов крім наявності відповідного рішення співвласників будинку та направлення існуючому управителю повідомлення з додержанням вказаного строку.

Додатково колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, що рішення, оформлене протоколом № 1 установчих загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Степана Банедри, 10 у м. Хмельницькому від 06.12.2025, у судовому порядку не оскаржувалось, недійсним не визнавалося, а відтак є чинним.

Отже, доводи апелянта про відсутність у позивача права вимагати дострокового припинення договірних відносин колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин та змісту відповідного законодавчого регулювання. Апелянт помилково пов`язує можливість розірвання договору виключно з наявністю передбачених самим договором підстав, зокрема, порушенням управителем його умов, залишаючи поза увагою самостійну законодавчу підставу для припинення таких правовідносин. Визначальним у цьому випадку є належним чином виражене волевиявлення співвласників щодо зміни способу управління будинком та дотримання встановленої законом процедури повідомлення попереднього управителя. За таких обставин подальше збереження договірних відносин усупереч рішенню співвласників фактично нівелювало б гарантоване законом право останніх самостійно визначати форму управління належним їм спільним майном. Відмова управителя добровільно припинити договір після реалізації співвласниками такого права не може створювати для нього переваг та перешкоджати припиненню договору в судовому порядку. Відтак наведені в апеляційній скарзі заперечення не спростовують правомірності заявленої позовної вимоги та не свідчать про відсутність підстав для розірвання спірного договору. Таким чином, рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.26 у справі № 924/231/26 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Щодо незгоди ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" з додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.06.26 у справі №924/231/26, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, 21.05.26 через підсистему "Електронний Суд" від ОСББ "Дружній будинок 10" до місцевого господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Позивач просив ухвалити додаткове рішення про стягнення судових витрат, які поніс позивач у справі № 924/231/26, а саме витрати на правничу допомогу адвоката в загальній сумі 10000 грн та стягнути їх з відповідача.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням від ТОВ "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга, у якій відповідач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Доводи апелянта зводяться до того, що:

- суд першої інстанції не зазначив стислий виклад заперечень відповідача на заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 924/231/26, чим порушив приписи п. 1 ч. 3 ст. 238 ГПК України;

- місцевий господарський суд не надав належну оцінку факту відсутності документального підтвердження доказів надання професійної правничої допомоги із огляду на наявність помилок у реквізитах, які вказані в документах;

- судом першої інстанції не надано належну оцінку факту відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактично понесених позивачем (ОСББ "Дружній будинок 10") витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 ГПК).

Апелянт звертає увагу на те, зокрема, що позивачем не подано детального опису робіт (наданих послуг, виконаних послуг), що є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, ОСББ "Дружній будинок 10" надало копії: договору про надання правничих послуг від 26.02.26, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.26 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 03 від 20.05.26 (том 1, а.с. 112-114).

Так, між адвокатом Стасишиним А.Л. (надалі - виконавець) та ОСББ "Дружній будинок 10" (надалі - замовник) укладено договір про надання правничих послуг від 26.02.26 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 за цим договором виконавець приймає зобов`язання надати правничу допомогу адвоката (юридичні послуги) замовнику - позивачу у господарській справі за позовом до ТОВ "КК Домком-Хмельницький" про розірвання договору з надання послуг по управлінню багатоквартирним будинком, що перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області (справа № 924/______/26).

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору сторони погодили порядок розрахунків за надані послуги як фіксована вартість роботи виконавця. За домовленістю з клієнтом, вартість роботи виконавця, в які включається: аналіз правового питання замовника, визначення можливого результату виконання доручення на підставі закону і практики його застосування, супроводження господарської справи у суді, складає 10 000 гривень.

Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що відсутність детального опису, на що саме були спрямовані витрати на професійну правничу допомогу та що вони в себе включають, не може свідчити про відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідно й не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.Аналогічний правовий висновок висвітлено у постанові Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 914/1349/24.

Також відповідно до підписаного 20.05.2026 між виконавцем та замовником на підставі договору від 26.02.2026 акту приймання-передачі наданих послуг, підтверджено проведений позивачем розрахунок на суму 10000,00 грн. за такі послуги: аналіз правової позиції у справі; підготовка позовної заяви, формування матеріалів для суду; підготовка і подання до суду клопотань, заяв; супроводження справи в суді. Сторонами підтверджено повне виконання своїх зобов`язань за договором від 26.02.2026 про надання правничих послуг, що додатково спростовує позицію апелянта у частині не надання позивачем детального опису робіт (наданих послуг, виконаних послуг).

Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує доводи апелянта, що докази, які долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення містять помилки в реквізитах (дати свідоцтва про адвокатську діяльність адвоката Стасишина А.Л. у преамбулі акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та у преамбулі договору про надання правничих послуг відрізняються; у акті прийому передачі-виконаних робіт та квитанції до прибуткового касового ордера № 03 від 20.05.26 вказано ОСББ "Дружній дім 10", хоча позивачем у справі є ОСББ "Дружній будинок 10"; у п. 1.1 договору про надання правничих послуг від 26.02.26 вказано справу № 924/_____/26, а не № 924/231/26 ).

Разом із тим матеріали справи містять докази, які підтверджують факт надання адвокатських послуг адвокатом Стасишиним А.Л. саме для ОСББ "Дружній будинок 10" у справі № 924/231/26 згідно договору про надання правничих послуг від 26.02.26.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно наявних доказів у матеріалах справи клопотання про усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі №924/231/26 подано представником позивача адвокатом Стасишиним А.Л.. До даного клопотання долучено ордер про надання правничої допомоги № 1116093, який уповноважує адвоката Стасишина А.Л. представляти інтереси ОСББ "Дружній будинок 10" у Господарському суді Хмельницької області, Північно-західному апеляційному господарському суді на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 26.02.2026 (том 1, а.с. 40).

Також матеріали справи містять протоколи судових засідань: № 6209845 від 07.04.2026 (том 1, а.с. 53-54), № 6369310 від 05.05.2026 (том 1, а.с. 71-72), № 6454121 від 19.05.2026 (том 1, а.с.99-101) у яких вбачається, що представник позивача адвокат Стасишин А.Л. безпосередньо брав участь у судових засіданнях та надавав професійну правничу допомогу ОСББ "Дружній будинок 10".

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що в розумінні ч.3 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України ОСББ "Дружній будинок 10" надало докази на підтвердження факту отримання правничої (правової) допомоги у місцевому господарському суді.

Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує доводи апелянта, що місцевий господарський суд при ухваленні додаткового рішення не зазначив стислий виклад заперечень відповідача, чим порушив приписи п. 1 ч. 3 ст. 238 ГПК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.

Місцевий господарський суд врахував судову практику Верховного Суду щодо критеріїв присудження судових витрат, а також докази, які наявні в матеріалах справи. Врахував предмет позову, обсяг доказів для правового аналізу, ступінь складності справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, а також значення спору для сторін. Оцінивши заявлений до відшкодування розмір витрат крізь призму критеріїв їх реальності, необхідності, розумності та співмірності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення таких витрат до 5 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки визначена місцевим господарським судом сума відповідає фактичному обсягу наданої правничої допомоги та обставинам розгляду цієї справи, а апелянтом не наведено переконливих доводів, які б свідчили про помилковість здійсненої судом правової оцінки під час ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тій частині, що у додатковому рішенні місцевий господарський суд не навів стислого викладу заперечень відповідача, чим формально не дотримався вимог пункту 1 частини 3 статті 238 ГПК України.

Однак саме по собі таке процесуальне порушення не є безумовною підставою для скасування додаткового рішення, оскільки зі змісту останнього вбачається, що суд дослідив подані сторонами матеріали, застосував належні критерії розподілу витрат на професійну правничу допомогу та дійшов правильного по суті висновку щодо їх розміру.

Апелянт, у свою чергу, не довів, що не наведення у тексті додаткового рішення стислого викладу його заперечень вплинуло на неправильне встановлення обставин, оцінку доказів чи кінцевий результат вирішення питання про судові витрати.

Отже, з урахуванням абзацу другого частини 2 статті 277 ГПК України встановлене порушення вимог пункту 1 частини 3 статті 238 ГПК України не призвело до неправильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а тому не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Господарський суд Хмельницької області правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Встановлені під час апеляційного перегляду окремі недоліки процесуального характеру не призвели до неправильного вирішення питання про судові витрати та не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення. За таких обставин, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 у справі № 924/231/26 задоволенню не підлягають, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Хмельницький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.26 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.26 у справі №924/231/26 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.

3. Справу №924/231/26 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "27" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua