Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №168/141/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/141/26

Провадження № 2/168/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року с-ще Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді - Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання - Таксюк О.С.,

за участю позивачки – ОСОБА_1 ,

представника позивачки – ОСОБА_2 ,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки й піклування Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області - Репетюк Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Стара Вижівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивача – адвоката Самулевич Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки й піклування Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, орган опіки й піклування Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Стислий виклад позиції позивача.

До Старовижівського районного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.10.2014 року по 13.06.2016 року. Під час шлюбу у подружжя народилася донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між подружжям не склалося, 13.06.2016 року рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області (а№ 159/1450/16-ц) шлюб розірвано.

Після розірвання шлюбу позивачка з донькою проживають окремо від відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідач жодним чином не забезпечував свою доньку, не надавав добровільну допомогу на утримання спільної доньки, тому позивачка звернулась до суду про стягнення аліментів на утримання спільної дитини.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області (справа №159/4995/18) від 27.12.2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500 грн., щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.09.2018 року.

В Ковельському ВДВС у Ковельському районі Волинської області на виконанні знаходиться виконавче провадження №71620179, згідно виконавчого листа №159/4995/18 виданого 29.03.2023 року Ковельським міськрайонним судом щодо примусового стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_3 , станом на 18.12.2025 року наявна заборгованість у розмірі 131 254,00 грн. Аліментів згідно рішення суду, відповідач не сплатив жодного разу.

Малолітня донька ОСОБА_4 , з народження, повністю знаходиться на утриманні позивачки, її вихованням та доглядом займається виключно позивачка, неповнолітня ОСОБА_4 зі своїм батьком не зустрічається та разом не проводить час, фактично вона з батьком не знайома, оскільки знає про нього лише з розповідей рідних.

Відповідач з 2016 року, після розірвання шлюбу, повністю самоусунувся від покладених на нього обов`язків щодо виховання і догляду за дитиною - ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в навчанні, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 10.02.2026 року.

12.02.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція учасників провадження.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позов підтримала з підстав наведених в ньому, просила позовну заяву задовольнити.

Позивачка та представник позивачки в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки й піклування Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами та поданими поясненнями і висновком органу опіки і піклування.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки й піклування Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

З повідомлення Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області від 24.02.2026 року №283/02-07/2-26 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою гуртожитку Старовижівського професійного ліцею: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою фактично не проживає, в 2019 році закінчив навчання та вибув з гуртожитку, теперішнє місце проживання та перебування не відоме. У зв`язку з цим зв`язатися з ОСОБА_3 та отримати від нього пояснення не вбачається можливим. (а.с.43)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Правове обґрунтування позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у п. 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини регламентовано, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом даної норми закону, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. При цьому зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Пунктом 16 абзацу 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до роз`яснень пункту 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та з`ясовувати позицію й обґрунтування відповідача.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Сімейним Кодексом України.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого виконавчим комітетом Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2 від 11.02.2015 року, матір`ю є ОСОБА_1 . Батьком дитини записано – ОСОБА_3 (а.с. 9).

Згідно копії рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області (виписки) від 13.06.2016 року шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано Поворською сільською Радою, про що складено відповідний актовий запис за №8- розірвано ( а.с. 12).

Згідно копії рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області (справа №159/4995/18) від 27.12.2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 1500 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону. (а.с.13-14)

Згідно копії виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду Волинської області , виданого 29.03.2023 року вбачається, що рішення (справа №159/4995/18) набрало законної сили 29.01.2019 року. (а.с.15) Постанова про відкриття виконавчого провадження №71620179 від 20.04.2023 року. (а.с.16)

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_3 , ВП 71620179, станом на 18.12.2025 року, заборгованість складає 131 254,00 грн. (а.с.18-21).

Згідно характеристики, наданої директором Опорного закладу «Луківський ліцей» Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_1 обіймає посаду кухаря шкільної їдальні опорного закладу «Луківський ліцей» з 2023 року. Має професійну освіту: в 2024 році закінчила Любомльський професійний ліцей за спеціальністю «Кухар». За час роботи зарекомендувала себе як відповідальний і дисциплінований працівник. Сумлінно виконує посадові обов`язки. ОСОБА_1 виховує двох дітей: ОСОБА_4 , 2015 року народження та ОСОБА_7 , 2020 року народження. Відмінно виконує свої материнські обов`язки , дбайлива мати, яка сприяє успішному навчанню та вихованню дітей. Активно бере участь у житті класу, відвідує збори, цікавиться навчанням дочки ОСОБА_8 , забезпечує її всебічний розвиток (а.с.25).

Відповідно до довідки від 16.12.2025 року №110, виданої Опорним закладом «Луківський ліцей» Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_4 , 2015 року народження, навчається в 5-А класі Опорного закладу «Луківський ліцей» Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 . Батько протягом навчання дитини у даному закладі з 2021 року ніколи не брав і не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з учителем, ніколи не брав участі в батьківських зборах. (а.с.26)

Відповідно до повідомлення КНП «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 12.01.2026 року №16/02-13.26, до медичного закладу в інтересах ОСОБА_4 , з приводу отримання медичних послуг та отримання інформації про стан її здоров`я завжди зверталась мати дитини – ОСОБА_1 . До медичного закладу батько неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з приводу отримання медичних послуг та отримання інформації про стан здоров`я дитини не звертався (а.с.30).

Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб, Серія НОМЕР_2 , виданого 09.12.2025 року Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зареєстровано шлюб 09.12.2025 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_10 .(а.с.24)

У відповідності до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 581 від 15.12.2025 року, що видана власнику житлового приміщення ОСОБА_1 , встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 період реєстрації з 12.08. 2024- по т.ч., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період реєстрації з 12.08.2024- по т.ч., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 період реєстрації з 12.08.2024 по т.ч. (а.с. 10).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтвердила, що офіційно перебувала у шлюбі із ОСОБА_11 . У 2016 р розірвано шлюб з відповідачем, оскільки чоловік зловживав спиртним, вчиняв домашнє насильство.. Він 9 років не цікавиться дитиною взагалі та не виплачує аліменти. Дитина бачила батька лише на фото.

В судовому засіданні представник позивачки – адвокат Самулевич О.М. позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити, оскільки дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки.

В судовому засіданні представник 3-ої особи - Орган опіки й піклування Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області Репетюк Р.В., яка діє згідно з довіреністю виданою Луківською селищною радою Ковельського району Волинської області №3 від 03.03.2026 року, підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, та пояснила що здійснила виїзд по місцю мешкання дитини та встановила, що в будинку чудові умови та проживає дві дитини. Дитина, ОСОБА_12 вітчима називає татом. Рідний батько не цікавиться дитиною. Просила задовільнити позов.

Свідок ОСОБА_13 , у судовому засіданні пояснила, що є сестрою відповідача. Відносини з братом не були конфліктними, проте близько 10 років він відмовився від спілкування з нею. Брат зловживав алкоголем, проявляв неповагу до дружини, не доглядав за дитиною. Вона є хрещеною ОСОБА_8 , з дівчинкою перебуває у добрих стосунках.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з позивачкою проживав на одній площадці з 2019 року до 2025 року. Позивачка жила з цивільним чоловіком ОСОБА_15 та дітьми. Вони дружили сім`ями. Відповідача ніколи не бачив за всі 6 років. На день народження дитини теж не з`являвся.

Свідок ОСОБА_16 , у судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою позивачки. Під час шлюбу відповідач зловживав алкоголем, піднімав руку на позивачку, був схильний до крадіжки, не працював, не утримував сім`ю, зраджував. ОСОБА_17 зовсім не цікавиться дитиною за 10 років після розлучення та не сплачує аліменти.

В судовому засіданні дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що мешкає з мамою ОСОБА_18 , сестрою ОСОБА_19 , якій 5 років, татом ОСОБА_20 та бабусею. Вона навчається у 5-ому класі. Знає про ОСОБА_3 тільки зі слів мами.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Рішенням виконавчого комітету Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області № 27 від 03.03.2026 року «Про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Луківської селищної ради», затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Луківської селищної ради від 03 березня 2026 року про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 44-45).

Отже, досліджені в судовому засіданні письмові докази повністю узгоджуються між собою, а тому оцінка їх, як в цілому, так і кожного окремо, на переконання суду, беззаперечно підтверджують факт невиконання відповідачем ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Зокрема, судом встановлено, що відповідач не турбується про належне виховання дитини, не цікавиться її здоров`ям та розвитком, не надає жодних коштів на утримання дитини. Доказів на спростування встановлених вище фактів, суду не надано.

Крім того, відповідачем ОСОБА_3 подано до суду заяву, в якій зазначено, що позовні вимоги він визнає в повному обсязі та не заперечує що до їх задоволення. (а.с.71)

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про те, що у діях відповідача вбачаються ознаки системного, свідомого, злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки відповідач свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків, а саме: самоусунувся від виховання та утримання дочки, її долею, життям та здоров`ям не цікавиться, не турбується про її майбутнє, матеріальної допомоги та моральної підтримки не надає, а тому, враховуючи інтереси дитини, суд задовольняє позовні вимоги.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн. Судові витрати пов`язані з розглядом справи позивачка бажає залишити за нею.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 - 282, 430 ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», п.15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача – адвоката Самулевич Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки й піклування Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, орган опіки й піклування Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за позивачкою.

Роз`яснити відповідачу, що згідно з положеннями статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Представник позивачки: ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області, адреса: Волинська обл., Ковельський район, селище Луків, вул. Незалежності, буд.7;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, адреса: 44401, Волинська обл., Ковельський район, селище Стара Вижівка, площа Миру, 3.

Суддя Ю.О. Сухоручко