Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №918/99/19(918/664/26) — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Справа № 918/99/19(918/664/26)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Павлюк І.Ю.

без повідомлення учасників справи

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/99/19(918/664/26) від 15.06.26 суддя Пашкевич І.О.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" (65059, місто Одеса, вул. КРАСНОВА, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 20953647)

про стягнення 46 127 555 грн 00 коп. збитків

у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.26 у справі № 918/99/19(918/664/26).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.26 у справі № 918/99/19(918/664/26) залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 15.07.2025 року від представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" - Пахомова І.Ю. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою Північноо-західного апеляційного господарського суду від 17.07.26 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/99/19(918/664/26). Розгляд питання щодо ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 918/99/19(918/664/26) призначено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" у строк до 30.07.2026 включно надати письмові пояснення щодо заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 918/99/19(918/664/26).

Відповідно до відомостей табелю обліку робочого часу в Північно-західному апеляційному господарському суді згідно графіку відпустки головуючий суддя Розізнана І.В., перебувала у щорічній основній відпустці з 20.07.2026 по 21.08.2026 включно, а також перебувала у відпустці суддя член колегії Павлюк І.Ю. з 20.07.2026 по 21.08.2026 включно.

Розглянувши заяву ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/99/19(918/664/26), колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи заявник просить вирішити питання про відшкодування йому судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 65000 грн, які понесені в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1,2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 918/99/19(918/664/26) у суді апеляційної інстанції підтверджується наданими у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, наступними доказами та які містяться в матеріалах справи, а саме: - договір про надання правової допомоги від 03.10.2024; - ордер про надання правничої професійної допомоги № 1749489; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 003106; - акт № 114 прийому-передачі виконаних робіт від 21.07.2026; - довіреність № 216 від 22.09.2023.

Як убачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" (замовник) та адвокатським об`єднанням "Юрпрайм" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги від 03.10.2024 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає та оплачує виконавцю виконання останнім адвокатської діяльності на його користь, передбаченої діючим законодавством України (тобто, незалежної професійної діяльності адвоката (адвокатів виконавця) щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику).

Відповідно до п. 4.1 - 4.4 договору гонорар є формою винагороди виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику. Сторони погодили використовувати фіксовані ставки гонорару за фактично здійснену адвокатську діяльність на користь замовника. При цьому, загальний розмір винагороди в межах конкретної справи, визначається сумуванням ставок, перелічених в цьому пункті договору, з урахуванням фактично наданої правової допомоги (здійсненої адвокатської діяльності). Правова консультація, ознайомлення з матеріалами справи, розробка стратегії - 3000 грн; складання адвокатського запиту чи листа - 2500 грн; правовий аналіз правочину - 10000 грн;складання заяви чи клопотання - 5000 грн; складання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, іншої скарги, відповіді на відзив - 10000 грн; складання відзиву, письмових пояснень, заперечень, проєкту мирової угоди, правочину чи рішення - 15000 грн; участь в переговорах з третіми особами (без ліміт за часом) та/або участь у процесуальних діях - 10000 грн; участь в судовому засіданні (в рамках будь-якої стадії чи процесу) 1 судове засідання - 8000 грн; гонорар успіху у спорах про стягнення грошових коштів на користь замовника (тобто, гонорар, який сплачується замовником у випадку досягнення позитивного результату на його користь) - 5 % від суми стягнення, але не менше 50000 грн; гонорар успіху в інших спорах (тобто, гонорар, який сплачується замовником у випадку досягнення позитивного результату на його користь) - за домовленістю сторін, але не менше 50000 грн, якщо окрема домовленість не укладалася. Сторони домовились, що оплата гонорару виконавця здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі послуг (чи попереднього акту приймання-передачі послуг), який є відповідним рахунком на оплату та який встановлює у кожному випадку дату оплати гонорару (та/або фактичних витрат понесених виконавцем). Сторони погодили, що гонорар успіху у випадку необхідності його погодження між сторонами зазначається у відповідному акті відповідно до п. 4.3 цього договору.

Згідно п. 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2028 року.

Договір про надання правової допомоги від 03.10.2024 підписано заступником голови адвокатського об`єднання "ЮРПРАЙМ" Андебурою А.І. та першим заступником голови правління ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" Цимбала М.П., а також скріплено печатками юридичних осіб.

Також матеріали справи містять ордер № 1749489 про надання правничої допомоги виданий адвокатським об`єднанням "ЮРПРАЙМ", у якому надано право адвокату Пахомову І.Ю. на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 03.10.2024 представляти інтереси ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" у Північно-західному апеляційному господарському суді (справа № 918/99/19(918/664/26).

Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна за змістом позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 року у справі №910/7032/17.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові від 20.08.2020 у справі №910/3437/19 і додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що від ТОВ "МІЛК ВОРД" не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що згідно ч.1-2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору".

Так, відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо.

Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної в зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов. Тобто фактично позиція та доводи сторін під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вищевказаним критеріям.

Як убачається з матеріалів справи ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" долучено до матеріалів справи акт № 114 прийому-передачі виконаних робіт від 21.07.26. Згідно п. 1 акта відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 03.10.2024 виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги що підлягають оплаті з боку замовника та були фактично здійснені виконавцем при наданні правової допомоги: правнича допомога щодо складання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 918/99/19 (918/664/26) - 15 000 грн; гонорар успіху (досягнення позитивного результату на користь клієнта - відмова в задоволенні апеляційної скарги у справі № 918/99/19(918/664/26) - 50 000 грн.

Також суд апеляційної інстанції зазначає про наявність відзиву на апеляційну скаргу, який підписано адвокатом Пахомовим І.Ю. в інтересах ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ". Даний відзив подано через підсистему "Електронний суд" та складається з 15 cторінок та додатків. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що перші три сторінки є титульною сторінкою та реквізитами сторін, а відтак не містить жодних доводів, які обґрунтовують відзив на апеляційну скаргу. Останні три сторінки стосуються понесених судових витрат ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" та не стосуються спору по суті. Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує міжінтервальні відступи між кожним абзацом, що по суті зменшує обсяг тексту, який може бути викладено на сторінці. Отже, відзив на апеляційну скаргу із зазначенням доводів, що стосуються предмету спору, складається з 9 сторінок.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові)

Суд апеляційної інстанції зауважує, що дану справу було розглянуто без повідомлення (виклику) сторін згідно ч. 2 ст. 271 ГПК України. Судом апеляційної інстанції не переглядалось судове рішення, яким було вирішено спір по суті. Предметом апеляційного перегляду було питання щодо правомірності вчинення процесуальної дії судом першої інстанції - повернення позовної заяви у зв`язку з несплатою судового збору. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що підготовка до розгляду справи в суді апеляційної інстанції не потребувала надмірних зусиль, адже стосувалась виключно дослідження доказів та процесуальних аспектів щодо можливості суду відстрочити/розстрочити позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви.

Окрім того, колегією суддів враховується, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Суд апеляційної інстанції виходить із того, що наявність договору про надання правничої допомоги, акта приймання-передачі послуг та визначення сторонами фіксованої вартості відповідних послуг підтверджує виникнення між адвокатським об`єднанням та клієнтом відповідних договірних зобов`язань, однак сама по собі не зумовлює обов`язку суду покласти всю погоджену сторонами суму гонорару на іншого учасника справи. Зобов`язання, які виникли між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат, оскільки суд повинен самостійно оцінити не лише реальність та документальне підтвердження таких витрат, але й їх необхідність, обґрунтованість, розумність та пропорційність предмету спору. Аналогічний підхід сформульований Великою Палатою Верховного Суду у справах №904/4507/18 та №922/1964/21.

При цьому необхідно розмежовувати зменшення витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 126 ГПК України та вирішення питання про розподіл таких витрат за правилами статті 129 ГПК України. Зменшення витрат за критерієм їх неспівмірності відповідно до статті 126 ГПК України здійснюється за клопотанням іншої сторони, тоді як під час розподілу судових витрат суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, вправі, у тому числі з власної ініціативи, не покладати на іншу сторону всі понесені переможцем витрати, якщо встановить їх невідповідність критеріям розумної необхідності, пропорційності та справедливості. Саме таке розмежування застосовано також Верховним Судом у додатковій постанові від 12.06.2026 у справі №873/52/22.

Матеріалами цієї справи підтверджено фактичне надання ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" професійної правничої допомоги, зокрема складання та подання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, а тому колегія суддів не ставить під сумнів реальність надання відповідної послуги. Водночас, документальне підтвердження витрат є лише однією з передумов їх відшкодування та не звільняє суд від обов`язку оцінити заявлені 65 000 грн на предмет їх розумності й необхідності з огляду на конкретний обсяг роботи, виконаної адвокатом.

Як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, предметом апеляційного перегляду у цій справі не було вирішення матеріально-правового спору між сторонами по суті, дослідження значного масиву доказів, проведення складних розрахунків чи встановлення нових фактичних обставин. Апеляційний перегляд стосувався виключно правильності вчинення судом першої інстанції процесуальної дії щодо повернення позовної заяви у зв`язку з питанням несплати судового збору, а тому предмет правового аналізу був істотно обмеженим. Справа в суді апеляційної інстанції розглядалася в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи, у зв`язку з чим адвокат заявника не брав участі у судових засіданнях, не здійснював підготовку до усного розгляду справи та не ніс пов`язаних із такою участю часових і організаційних витрат.

Колегія суддів також ураховує фактичний обсяг підготовленого адвокатом процесуального документа. Хоча відзив формально складається з 15 сторінок, три перші сторінки містять переважно титульні та ідентифікаційні відомості, а три останні стосуються питання судових витрат, у зв`язку з чим безпосередньо правовому обґрунтуванню заперечень проти апеляційної скарги присвячено близько дев`яти сторінок. Сам по собі такий обсяг документа не свідчить про виконання роботи такої складності та трудомісткості, яка об`єктивно обумовлювала б необхідність покладення на іншу сторону 15 000 грн витрат за його складання.

Щодо заявленого гонорару успіху у розмірі 50 000 грн колегія суддів враховує, що така умова договору є чинною у правовідносинах між клієнтом та адвокатським об`єднанням, проте не створює безумовного обов`язку для іншої сторони справи компенсувати відповідну суму. Вирішальним для її розподілу є не сам факт досягнення позитивного для клієнта результату, а те, чи було понесення таких витрат розумно необхідним для захисту його прав у конкретній справі. У постанові від 12.06.2026 у справі №873/52/22 Верховний Суд за аналогічного підходу відмовив у покладенні на іншу сторону відшкодувати "гонорар успіх", оскільки його компенсація за конкретних обставин справи не відповідала критеріям пропорційності до предмета спору, його складності та справедливості. Аналогічний правовий підхід Верховний Суд застосовував і раніше, наголошуючи, що домовленість сторін про гонорар успіху визначає їх взаємні зобов`язання, але не є визначальною для суми компенсації з процесуального опонента.

У даній справі заявлений гонорар успіху в сумі 50 000 грн більш ніж утричі перевищує встановлену самим договором вартість єдиної фактично виконаної у суді апеляційної інстанції основної роботи - складання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 15 000 грн, хоча досягнення позитивного результату не було пов`язане із виконанням адвокатом будь-яких додаткових процесуальних дій. Із огляду на зазначене, задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позитивний результат розгляду справи у розмірі 50000 грн, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, є необґрунтованим, а також таким, що не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору, складності справи та справедливості.

Ураховуючи наведене у сукупності, характер та предмет апеляційного перегляду, розгляд справи без виклику учасників, відсутність необхідності дослідження значного обсягу доказів чи складних матеріально-правових питань, фактичний обсяг підготовленого адвокатом відзиву, колегія суддів виснує, що покладення на ТОВ "МІЛК ВОРД" усієї заявленої суми витрат у розмірі 65 000 грн не відповідало б критеріям їх розумності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини даної справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, пропорційність, розумність їх розміру, співмірність; приймаючи до уваги ту обставину, що дана справа є малозначною й аналіз адвокатом судової практики та законодавства у суді апеляційної інстанції не потребували надмірних зусиль; що відзив по суті спору не є об`ємним; колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з ТОВ "МІЛК ВОРД" на користь ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" 5000 грн за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 126, 240, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 918/99/19(918/664/26) задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, б, 9/4, код ЄДРПОУ 38346157) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) 5000 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Рівненської області видати наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І.Ю.