Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №910/2907/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 910/2907/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Демидової А.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2026

у справі № 910/2907/26 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фізична особа-підприємець Ліньова Юлія Сергіївна

про стягнення 6 700,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еріка» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» про стягнення 6 700,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не повертає позивачу помилково сплачені грошові кошти у сумі 6700,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Ліньову Юлію Сергіївну.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/2907/26 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» грошові кошти у сумі 6 700 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 6620,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еріка» не є користувачем кабінету з ID НОМЕР_1, а також не було вказано як платник (чи отримувач послуг) в рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн.

Також суд зазначив, що оскільки оферта Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» містила чітку інформацію - отримувача послуг (ФОП Ліньова Ю.С.) та ID НОМЕР_1, то відсутні підстави вважати, що сплата позивачем рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн вказує на його акцептування позивачем; договірні відносини виникли між відповідачем та третьою особою, яка у свою чергу також оплатила вказаний рахунок та є споживачем послуг в кабінеті з ID НОМЕР_1.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» помилково сплачені позивачем грошові кошти у сумі 6700,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Уапром» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/2907/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував норму, яка регулює порядок укладення публічних договорів в електронній комерції, згідно з якою вчинення конклюдентних дій (оплата рахунку) є беззастережним акцептом публічної оферти та моментом укладення договору.

Скаржник також зауважує, що суд безпідставно застосував кондикційні норми (позадоговірне зобов`язання) до правовідносин, які мають договірний характер. Суд проігнорував практику Великої Палати Верховного Суду, яка прямо забороняє застосовувати ст. 1212 ЦК України, доки договір, на виконання якого платилися кошти, є діючим.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції взагалі не застосував та протиправно зауважив на відсутність правового значення норми ч. 1 ст. 528 ЦК України, яка імперативно встановлює, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, а кредитор зобов`язаний прийняти таке виконання. Суд не врахував, що ТОВ «Уапром» (кредитор) за законом не мало права відмовити ТОВ «Еріка» (третій особі) у прийнятті оплати за рахунком ФОП Ліньової Ю.С. (боржника).

Також апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність господарських відносин між сторонами, що, на його думку, прямо суперечить наявним у справі матеріалам. Зазначений висновок спростовується наявними у справі первинними бухгалтерськими та електронними документами: платіжною інструкцією позивача №487 з коректно вказаним призначенням платежу; актом наданих послуг, який позивач самостійно і добровільно підписав з використанням Кваліфікованого електронного підпису (КЕП) у системі електронного документообігу «Вчасно». Підписання первинного документа КЕПом є безумовним доказом визнання та існування договірних господарських відносин.

Апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав правової оцінки факту свідомого затягування спору позивачем. Отримавши інструкції щодо повернення коштів ще 26.09.2025, позивач умисно не подавав офіційну заяву понад 4 місяці, чим зумовив подальше надання послуг апелянтом та правомірну реєстрацію податкових накладних на ТОВ «Еріка» за правилом «першої події» відповідно до ст.ст. 187, 201 ПКУ. Також апелянт посилається на те, що суд не дослідив технічну сторону активації послуги доступу, що надається апелянтом замовникові за офертою і подальше безперебійне надання послуг апелянтом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 01.07.2026, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивач зазначає, що саме третій особі після надання нею правовстановлюючих документів та проведення верифікації відповідачем було надано рахунок № UA-9893616-0 від 24.09.2025. Помилково разом із іншими документами зазначений рахунок № UA-9893616-0 від 24.09.2025 було передано до бухгалтерії позивача та оплачено ним.

Позивач, вказує, що, 26.09.2025 (на наступний день після здійснення перерахування коштів), він виявивши помилково здійснений платіж, звернувся до служби підтримки відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів (скрін копія листування електронною поштою наявні в матеріалах справи). Даний факт визнається відповідачем в апеляційній скарзі. Водночас, ФОП Ліньова Ю.С. оплатила рахунок № UA-9893616-0 від 24.09.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 152 від 26.09.2025. Відтак, позивач зауважує, що рахунок № UA-9893616-0 від 24.09.2025 оплачено двічі: позивачем помилково та належним платником, ФОП Ліньовою Ю.С. Після оплати третьою особою ФОП Ліньовою Ю.С. зазначеного рахунку саме їй відповідачем було надано доступ до програмної продукції у вигляді онлайн- сервісу Prom.ua в Кабінеті з ID НОМЕР_1. Натомість позивач ніколи не мав доступу до кабінету з ID НОМЕР_1. Зазначене не заперечується та не було спростовано відповідачем.

Отже, позивач наголошує, що відповідач будучи обізнаним про те, що ТОВ «Еріка» здійснило оплату рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025 помилково, отримавши оплату зазначеного рахунку від належного платника, ФОП Ліньової Ю.С., та надавши доступ до кабінету з ID НОМЕР_1 саме третій особі, ФОП Ліньовій Ю.С., в силу вимог ст. 1212 ЦК України вже, починаючи з 26.09.2025 був зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти. Натомість, відповідач відмовляється прийняти оплату рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025 від належного платника, ФОП Ліньової Ю.С., та отримувача послуг з надання доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу Prom.ua в Кабінеті з ID НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що у нього відсутнє волевиявлення на укладення договору з відповідачем. З умовами публічного договору позивач ознайомився тільки після отримання відзиву на позовну заяву у даній справі.

Крім того, позивач вважає, що відсутні підстави для застосування приписів ст.528 ЦК України, оскільки боржником не було покладено виконання обов`язку на іншу особу, натомість боржником (третьою особою) було самостійно виконано обов`язок з оплати рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025, тому відповідач безпідставно відмовляє у зарахуванні грошових коштів отриманих від третьої особи, належного платника, в рахунок оплати послуг відповідача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, третя особа у своєму відзиві, наданому до суду 03.07.2026, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Третя особа зазначає, що вона є користувачем кабінету з ID НОМЕР_1 та отримувачем послуг відповідача. Усі послуги відповідача з надання доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу Prom.ua, у кабінеті з ID НОМЕР_1 оплачені нею у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Також Ліньова Ю.С. зауважує, що відповідач, будучи повідомленим, що позивачем оплата рахунку була здійснена помилково, ігноруючи той факт, що замовником, отримувачем та платником послуг відповідача є виключно вона, через небажання змінити невідповідні вимогам чинного законодавства технічні налаштування власного сайту, відмовляється повернути позивачу помилково перераховані кошти у розмірі 6 700,00 грн.

Ліньова Ю.С. наголошує на тому, що саме вона звернулася до відповідача з метою укладення публічного договору, та саме їй було здійснено відповідачем пропозицію укласти публічний договір та надано рахунок № UA-9893616-0 від 24.09.2025, вона є отримувачем послуг відповідача, та їй належить доступ до кабінету з ID НОМЕР_1 , їй, як платнику, були виставлені усі подальші рахунки на оплату послуг, які були нею оплачені, тому вона вважає, що саме її платіж за платіжною інструкцією № 152 від 26.09.2025 має бути зараховано в оплату рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025, натомість помилково перераховані грошові кошти позивача у розмірі 6 700,00 грн мають бути повернуті відповідачем, як отримані безпідставно.

Відповідь на відзив на апеляційну скаргу

03.07.2026 відповідач надав відповідь на відзив, де зазначив, що вчинення дії під впливом внутрішньої помилки (помилкова сплата рахунку іншої особи) жодним чином не скасовує саму дію та її правові наслідки.

Апелянт вказує, що він жодним чином не заперечує право ФОП Ліньової Ю.С. забрати свій дублюючий платіж, проте позивач безпідставно вимагає ретроспективно анулювати першу транзакцію ТОВ «Еріка», що прямо суперечить закону.

Апелянт зауважує, що позивач знав про можливість виправлення власної помилки, свідомо ігнорував її понад 4 місяці, паралельно підписав акт наданих послуг за допомогою КЕП у системі «Вчасно», а потім заявив в суді про повну відсутність договірних відносин та вимагає повернення 100% коштів на підставі ст.1212 ЦК України, що, на думку апелянта, є очевидним виявом крайньої недобросовісності. Апелянт наголошує, що він діяв добросовісно, оскільки правовою підставою для утримання коштів є публічна оферта, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України до цих правовідносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/2907/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/2907/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем долучено до позовної заяви копію рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн; постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Уапром»; отримувач - Ліньова Ю.С.; назва послуги - надання доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу (платформи) Prom.ua для ID4118656 згідно з пакетом«Prom мікс 1000» терміном 1 рік.

Вказаний рахунок був повністю оплачений ФОП Ліньовою Ю.С., що підтверджується платіжною інструкцією №152 від 26.09.2025.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції №487 від 25.09.2025, вказаний вище рахунок був також оплачений і Товариством з обмеженою відповідальністю «Еріка» (враховуючи чітке призначення платежу).

Листом вих. №30/01 від 30.01.2026 позивач звернувся до відповідача та просив повернути помилково перераховані грошові кошти у сумі 6 700,00 грн, оскільки рахунок №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6 700,00 грн був виставлений платнику - ФОП Ліньовій Ю.С., а не Товариству з обмеженою відповідальністю «Еріка»; будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачем не існує.

Втім, листом вих. №05/03/UA-2180 від 05.03.2026 відповідач відмовив у поверненні позивачу грошових коштів сумою 6700,00 грн, вказавши, що 25 вересня 2025 року на рахунок ТОВ «Уапром» надійшла оплата згідно із рахунком № UA-9893616-0 від 24 вересня 2025 року від ТОВ «Еріка» в оплату послуги доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу (електронного маркетплейсу) Prom.ua для ID НОМЕР_1, згідно пакету «Prom мікс 1 000 (13 місяців)» терміном 13 місяців, а також здійснено оплату гарантійного платежу. Виходячи з умов оферти, саме ТОВ «Еріка» акцептувало Оферту і, відповідно, стало замовником відповідних, визначених офертою послуг. Зі свого боку, Товариство сумлінно і відповідно до умов оферти надавало послуги з доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу (електронного маркетплейсу) prom.ua, а ТОВ «Еріка» споживало такі послуги, про що свідчить, серед іншого, активність у Кабінеті компанії з ID НОМЕР_1.

Листом вих №11/03 від 1.03.2026 позивач зауважив, що кабінет з ID НОМЕР_1 належить ФОП Ліньовій Ю.С., а не позивачу.

Оскільки довготривале між сторонами листування не призвело до очікуваних позивачем результатів (повернення помилково сплачених коштів сумою 6700,00 грн), звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» грошові кошти у розмірі 6700,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що позивач акцептував оферту відповідача, оплативши рахунок №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн. Крім того, послуги в кабінеті з ID НОМЕР_1 надавались у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/2907/26 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еріка» не є користувачем кабінету з ID НОМЕР_1, а також не було вказано як платник (чи отримувач послуг) в рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн.

Також суд зазначив, що оскільки оферта Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» містила чітку інформацію - отримувача послуг (ФОП Ліньова Ю.С.) та ID НОМЕР_1, то відсутні підстави вважати, що сплата позивачем рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн вказує на його акцептування позивачем; договірні відносини виникли між відповідачем та третьою особою, яка у свою чергу також оплатила вказаний рахунок та є споживачем послуг в кабінеті з ID НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інтанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені Цивільного кодексу України відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріали справи не місять укладеного між сторонами письмового договору у вигляді єдиного документу.

При цьому, судом враховано, що укладення договору може відбуватись у спрощений спосіб шляхом надсилання оферти продавцем та акцептування її покупцем.

Втім, така оферта повинна бути оформлена належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що у рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн отримувачем послуг вказана ФОП Ліньова Ю.С., а також міститься ідентифікатор кабінету споживача послуг - ID НОМЕР_1.

У письмових поясненнях у суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу третя особа повідомила, що у вересні 2025 вона звернулась до відповідача із запитом на укладення публічного договору, що розміщено на сайті http://prom.ua/ (далі за текстом - публічний договір). Після надання нею правовстановлюючих документів та проведення верифікації відповідачем було направлено рахунок №UA-9893616-0 від 24.09.2025 року.

Крім того, помилково разом із іншими документами зазначений рахунок №UA-9893616-0 від 24.09.2025 було передано до бухгалтерії позивача та оплачено позивачем.

Позивач повідомив про помилкову оплату рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025.

26.09.2025 третьою особою оплачено зазначений рахунок № UA-9893616-0 від 24.09.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 152 від 26.09.2025.

Після оплати рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025 третя особа отримала доступ до кабінету з IDНОМЕР_1.

При цьому, як вказує третя особа, доступ до кабінету з IDНОМЕР_1 має лише третя особа, лише вона є користувачем кабінету з ID НОМЕР_1. Уся активність в кабінеті з ID НОМЕР_1, про яку відповідач зазначає, як нібито підтвердження надання послуг позивачу, здійснюється не позивачем, а третьою особою.

Послуги з надання доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу Prom.ua, згідно рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025, у кабінеті з ID НОМЕР_1 надаються відповідачем третій особі, що підтверджується рахунками відповідача та підписаними сторонами актами надання послуг (копії долучені до матеріалів справи).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еріка» не є користувачем кабінету з ID НОМЕР_1, а також не було вказано як платник (чи отримувач послуг) в рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн.

Оскільки оферта Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» містила чітку інформацію - отримувача послуг (ФОП Ліньова Ю.С.) та ID НОМЕР_1, то відсутні підстави вважати, що сплата позивачем рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн вказує на його акцептування позивачем; договірні відносини виникли між відповідачем та третьою особою, яка в свою чергу також оплатила вказаний рахунок та є споживачем послуг в кабінеті з ID НОМЕР_1.

Отже, відповідач будучі обізнаним про те, що ТОВ «Еріка» здійснило оплату рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025 помилково, отримавши оплату зазначеного рахунку від належного платника, ФОП Ліньової Ю.С., та надавши доступ до кабінету з ID НОМЕР_1 саме третій особі, ФОП Ліньовій Ю.С., в силу вимог ст. 1212 ЦК України вже, починаючи з 26.09.2025 був зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти.

Крім того, як зазначає позивач, з умовами публічного договору він ознайомився тільки після отримання відзиву на позовну заяву у даній справі. Відтак, у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення договору з відповідачем.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий

наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не

набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини, сторонами не підписувались, не погоджувались умови зобов`язань у формі єдиного документу. Позивачем на наступний день після здійснення платежу було повідомлено відповідача про помилковість здійсненого ним платежу. З урахуванням зазначеного є передчасними висновки відповідача про акцепт публічного договору позивачем.

Натомість своє волевиявлення щодо акцепту Публічного договору було виражено третьою особою, ФОП Ліньової Ю.С., шляхом звернення до відповідача з метою отримання рахунку, надання відповідачу правовстановлюючих документів, оплати рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025, споживання послуг відповідача в кабінеті з ID НОМЕР_1, підписання актів наданих послуг.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на протиріччя відповідача, а саме, він стверджує, що публічний договір акцептовано позивачем та те, що заміни позивача на третю особу у публічному договорі не було здійснено, водночас надає доступ до кабінету з ID НОМЕР_1 третій особі, виставляє рахунки на оплату послуг та підписує акти надання послуг у кабінеті з ID НОМЕР_1 саме з третьою особою.

Доводи щодо не застосування судом першої інстанції ч. 1 ст. 528 ЦК України колегія суддів безпідставними, оскільки боржником не було покладено виконання обов`язку на іншу особу, натомість боржником (третьою особою) було самостійно виконано обов`язок з оплати рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025, тож відповідач безпідставно відмовляє у зарахуванні грошових коштів отриманих від третьої особи, належного платника, в рахунок оплати послуг відповідача.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» та стягнення з відповідача помилково сплачених позивачем грошових коштів у сумі 6700,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, інші доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, які їх обґрунтовано спростував.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі №910/2907/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі №910/2907/26 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі №910/2907/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі №910/2907/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/2907/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

А.М. Демидова