Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №910/1210/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 910/1210/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026

у справі № 910/1210/26 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнібілд»

до ОСОБА_1

про стягнення 108 170,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнібілд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 108 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 0811/22 на виконання загальнобудівельних робіт від 11.11.2022, в частині повернення суми невикористаного авансу, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 108 170,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнібілд» 108 170 грн 00 коп попередньої оплати, 2 662 грн 40 коп витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ЮНІБІЛД» у повному обсязі. Стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем у судах першої та апеляційної інстанцій.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції допустив системну помилку у правовій кваліфікації спірних правовідносин, одночасно визнавши наявність між сторонами договірних відносин та застосувавши положення статті 1212 ЦК України. Такий підхід є юридично несумісним та прямо суперечить правовій позиції Верховного Суду, відповідно до якої норми про безпідставне збагачення мають виключно субсидіарний характер і не застосовуються у випадках, коли між сторонами існує договір, а спір виник у зв`язку з його виконанням або невиконанням.

Скаржник зазначає про те, що у даній справі позивач не надав жодного належного доказу передачі фронту робіт. В матеріалах справи відсутні акти передачі, відсутні погоджені обсяги робіт, відсутні технічні завдання, відсутня будь-яка документація, яка б підтверджувала виконання позивачем свого ключового обов`язку.

Скаржник вказує на те, що у даному випадку відповідач виконав лише обмежений обсяг робіт у межах фактично доступного, однак не мав можливості виконати роботи повністю через бездіяльність Позивача. Таким чином, саме Позивачем створено перешкоди для виконання договору, що виключає відповідальність Відповідача. Суд першої інстанції також повністю проігнорував положення статей 837, 846, 849 Цивільного кодексу України, які прямо покладають на замовника обов`язок створити умови для виконання робіт.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що спосіб захисту порушених прав позивача, що обраний останнім під час звернення до суду із позовною заявою, а саме застосування приписів ст. 1212 ЦК України, є таким, що обраний позивачем у вірний спосіб, враховуючи факт отримання відповідачем як фізичною особою-підприємцем авансового платежу у рахунок виконання робіт, що не були виконані у повному обсязі, а також відсутність факту повернення позивачу грошових коштів у розмірі невикористаного авансового платежу та факт припинення договору.

Позивач наголошує на відсутності заперечень/зауважень відповідача до питання виконання позивачем умов договору, якщо такі заперечення/зауваження мали б місце під час дії договору, та надання суду відповідних доказів.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

Відповідач зазначає про те, що сам факт наявності спору щодо належного виконання сторонами умов договору не створює автоматично підстав для застосування конструкції безпідставного збагачення. Позивач у відзиві фактично уникає надання належної правової оцінки цій обставині та не спростовує того факту, що спірні кошти були перераховані саме на виконання умов укладеного між сторонами договору. Таким чином, правова підстава для набуття коштів існувала та не була відсутньою на момент їх отримання. Більше того, сам по собі факт невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань не трансформує договірні правовідносини у позадоговірні. У такому випадку сторона має право використовувати способи захисту, передбачені саме нормами, що регулюють договірні правовідносини, зокрема вимагати розірвання договору, стягнення збитків, штрафних санкцій, повернення авансу у передбачених договором випадках тощо. Натомість позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає характеру спірних правовідносин.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам виконання сторонами умов договору, не встановив фактичний обсяг виконаних робіт, не дослідив належним чином питання прийняття результатів робіт, взаємної поведінки сторін та реального змісту правовідносин. Натомість висновки суду побудовані переважно на припущеннях та вибірковому дослідженні доказів.

На думку відповідача, саме тому висновок суду першої інстанції про стягнення коштів як безпідставно набутих є передчасним, необґрунтованим та таким, що ухвалений із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи письмових пояснень

Позивач у письмових поясненнях, поданих до суду 27.05.2026, зазначив про те, що твердження представника відповідача щодо можливості використання Позивачем способів захисту, що передбачені нормами, що регулюють договірні відносини, зокрема, за припущеннями відповідачам - вимагати розірвання договору є недоречними, адже договір є таким, що припинений.

Позивач зазначив, що здійснював спробу вирішити спір у досудовому порядку, у зв`язку з чим 09.04.2024 направляв відповідачу вимогу за вих. № 36/ЮБ-24 від 29.03.2024 щодо повернення суми невикористаного авансу у сумі 108 170,00, у т.ч. ПДВ, за банківськими реквізитами позивача, що зазначені у вимозі, із зазначенням строку виконання такої вимоги. Водночас, відсутність отримання грошових коштів у вищезгаданому розмірі і стало причиною звернення позивача до суду із вказаним позовом з метою захисту порушених прав та інтересів останнього у судовому порядку.

Позивач, серед іншого, вказав на те, що можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд також у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

Відповідач у додаткових поясненнях, поданих до суду 01.06.2026, звернув увагу на на питання належного підтвердження повноважень особи, яка підписала та подала зазначені пояснення від імені позивача. До матеріалів справи долучено довіреність у порядку передоручення від 10.12.2025, видану Бродовським Дем`яном Віталійовичем на ім`я ОСОБА_2 . Разом з тим надані позивачем документи не містять належних доказів того, що станом на дату видачі зазначеної довіреності Бродовський Д.В. мав чинні та належним чином підтверджені повноваження діяти від імені позивача, у тому числі здійснювати передоручення повноважень представництва іншим особам.

Відповідач вказує на те, що сам по собі факт закінчення строку дії договору не свідчить автоматично про відпадіння правової підстави набуття коштів. Закінчення строку дії договору не анулює: факт існування договору; правову підставу перерахування коштів; правомірність їх отримання на момент перерахування; виниклі права та обов`язки сторін; наслідки часткового виконання договору. Фактично позивач просить суд стягнути частину перерахованого авансу, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України. При цьому позивач не довів: розірвання договору; визнання договору недійсним; припинення договірних зобов`язань у спосіб, який породжує обов`язок повернення коштів; виникнення передбаченого договором обов`язку щодо повернення авансу; розмір невикористаного авансу. За таких обставин позивач фактично підміняє договірний спір конструкцією безпідставного збагачення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1210/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 51,60 грн;

13.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № TUKR-YYEB-ZF6E від 07.05.2026 на суму 51,60 грн, що свідчить про доплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1210/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 11.11.2022 між позивачем, як генпідрядником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір підряду № 0811/22 на виконання загальнобудівельних робіт, відповідно до п. 1.1 якого за завданням позивача та з використанням власних матеріалів відповідач зобов`язався виконати загальнобудівельні роботи, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити виконані належним чином роботи.

Згідно з п. 1.2 договору відповідач виконує роботи по озелененню території. Перелік робіт визначається сторонами в додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що орієнтовна загальна сума договору згідно договірної ціни (додаток № 1) становить 215 386,84 грн. Загальна сума договору може змінюватися шляхом підписання сторонами додаткових угод до цього договору.

Умовами п. 2.4 договору встановлено, що позивач здійснює оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача наступним чином:

- до початку виконання робіт позивач сплачує відповідачу авансовий платіж у сумі 182 248,42 грн;

- протягом 15 банківських днів після підписання актів (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3) позивач сплачує відповідачу платіж в розмірі 100% від вартості виконаних робіт з вирахуванням авансового платежу за цей обсяг робіт, які прийняті позивачем.

Відповідно до п. 3.1 договору роботи виконуються в наступні строки: початок робіт - 20.11.2022 р., закінчення робіт - 30.12.2022 р.

Строк виконання робіт, згідно з п. 3.2 договору, може бути продовжений.

Датою закінчення виконання робіт є дата підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) (п. 4.6 договору).

За змістом п. 8.1 договору передача виконаних робіт за договором здійснюється щомісяця шляхом оформлення та підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідок про вартість (форма № КБ-30). Відповідач до 25 числа звітного місяця надає позивачу акт виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідку про вартість (форма № КБ-30) у 3-х примірниках.

Пунктом 14.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками, та діє до 31.12.2023 р.

Відповідно до додатку № 1 до договору відповідач зобов`язався, зокрема, улаштувати торфосуміш «Газон» у кількості 140 м3 та улаштувати газон рулонний у кількості 483 м2.

04.04.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 0811/22 на виконання загальнобудівельних робіт від 11.11.2022, за умовами якої сторони дійшли згоди збільшити загальну вартість робіт за договором до 230 106,30 грн, авансовий платіж - 194 518,15 грн, строк виконання робіт - до 01.06.2023.

07.04.2023 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 3 на суму 230 106,30 грн.

На підставі платіжних інструкцій № 211 від 01.05.2023 р. та № 256 від 04.05.2023 р. позивач перерахував відповідачу 150 000,00 грн в якості авансового платежу.

22.03.2024 сторонами підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 р. та довідку про вартість виконаних робіт та витрати за березень 2024 р. на загальну суму 41 830,00 грн.

Із позовної заяви слідує, що 09.04.2024 позивач направив відповідачу вимогу № 36/ЮБ-24 від 29.03.2024 щодо повернення суми невикористаного авансу у розмірі 108 170,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача щодо повернення сплачених за договором коштів попередньої оплати, а також невиконанням взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача 108170,00 грн безпідставно набутих грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже зазначалось, платіжними інструкціями № 211 від 01.05.2023 та № 256 від 04.05.2023, підтверджується перерахуванням позивачем відповідачу 150000,00 грн. авансового платежу за виконання робіт за договором підряду № 0811/22 на виконання загальнобудівельних робіт від 11.11.2022, водночас, відповідач, після закінчення строку дії договору, виконав робіт лише на суму 41 830,00 грн (роботи з поставки торфосуміші «Газон» у кількості 47,00 м3, а також її улаштування), що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 р.

В матеріалах справи відсутні докази виконання робіт на всю суму авансового платежу.

Водночас, заперечуючи проти повернення позивачу грошових коштів у розмірі 108 170,00 грн, відповідач зазначає про невиконання позивачем п. 7.2 договору, відповідно до якого позивач зобов`язався, зокрема, до початку виконання робіт передати позивачу фронт робіт, копії дозвільної документації, проектної документації.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у даному випадку факт початку виконання робіт з улаштування торфосуміші під газон та їх часткове виконання відповідачем свідчить про надання позивачем вільного доступу до місця виконання робіт (будівельного майданчика), надання фронту робіт, тощо. Законодавство України не містить вимог щодо отримання відповідного дозвільного документу для початку виконання робіт як з улаштування торфосуміші, так і з улаштування газону рулонного, їх доставки та розвантаження.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідно до п. 4.4 договору, під час виконання робіт відповідач зобов`язаний інформувати позивача, зокрема, про відхилення від строку виконання робіт із зазначенням причини відхилення, про загрози порушення умов договору, в тому числі з вини позивача.

Однак, відповідачем не надано, а у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з листами про неможливість виконання робіт, про ненадання доступу до місця виконання робіт, ненадання необхідної документації, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором підряду № 0811/22 від 11.11.2022 в частині виконання робіт на суму здійсненого позивачем авансового платежу у розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до п. 14.1 договору, строк дії договору підряду № 0811/22 від 11.11.2022, закінчився 31.12.2023, у зв`язку з чим сплачена позивачем сума авансового платежу втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч. 2 ст. 849 ЦК України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов`язань.

Водночас, нормами глави 83 ЦК України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань із виконання робіт за договором підряду № 0811/22 від 11.11.2022, який припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який його було укладено, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 108 170,00 грн відповідно до ст.ст. 849 і 1212 ЦК України, у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи скаржника про відсутність підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними, оскільки з моменту отримання відповідачем листа позивача від 09.04.2024, договірне зобов`язання щодо виконання робіт припинилося. Відповідно, правова підстава для подальшого утримання залишку авансу в розмірі 108 170,00 грн - відпала.

Так, відповідно до статті 847 ЦК України, підрядник зобов`язаний негайно попередити замовника і, не чекаючи відповіді, призупинити роботу, якщо:надання замовником непридатної або недоброякісної документації або речей загрожує якості робіт;наявні інші обставини, що не залежать від підрядника, які загрожують міцності або придатності результатів роботи.

Таким чином, якщо підрядник не попередив замовника про неможливість виконання робіт через відсутність фронту робіт чи документації, або продовжив роботу, він втрачає право посилатися на ці обставини, як на вину замовника.

Слід зазначити, що близька за змістом умова, також була передбачена сторонами у п. 4.4 договору.

Водночас, як протягом усього строку дії договору, так і після його завершення відповідач не надано доказів направлення позивачу листів, претензій чи повідомленнь про те, що позивач чинить йому перешкоди, не передає будівельний майданчик чи не надає технічне завдання, фронт робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що якщо підрядник не скористався своїм правовим інструментом, передбаченим статтею 851 ЦК України (призупинення робіт через дії замовника), та не надав суду належних доказів звернення до замовника з вимогою усунути перешкоди, він не може посилатися на прострочення кредитора (замовника) як на обставину, що звільняє його від обов`язку повернути неосвоєний аванс.

Щодо доводів відповідача про повноваження особи, яка підписала та подала зазначені пояснення від імені позивача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що до позовної заяви додано ордер № 2071066 від 08.12.2025 на надання правничої допомоги, а довіреність дійсна до моменту її скасування. Відповідачем не надано доказів скасування відповідної довіреності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/1210/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/1210/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко