Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №911/235/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 911/235/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ»

на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026

у справі № 911/235/26 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз»

про відшкодування збитків, завданих пошкодженням газопроводу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» б/н від 27.01.2026 (вх. №8768 від 28.01.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» про відшкодування збитків у розмірі 221 657,69 грн, завданих пошкодженням газопроводу, а також, 442,32 грн інфляційних втрат, 929,14 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» про стягнення збитків задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» 221 657 грн 69 коп майнової шкоди, 929 грн 14 коп. інфляційних втрат, 443 грн 32 коп 3% річних та 2 662 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 13 грн 96 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» відмовити повністю. Розгляд справи проводити за участю, виклику сторін.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд, встановивши факт пошкодження газопроводу, не дослідив належним чином правову природу та статус об`єкта, якому завдано шкоди. Незважаючи на доводи відповідача щодо відсутності будь-якої містобудівної та виконавчої документації, відсутності відомостей у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, а також відсутності даних органу місцевого самоврядування, суд не встановив, чи був спірний газопровід створений та введений в експлуатацію у передбаченому законом порядку. Суд фактично залишив поза увагою ці обставини, не надавши їм належної правової оцінки.

Скаржник зазначає про те, що суд, встановивши відсутність можливості технічного виявлення газопроводу, одночасно дійшов висновку про обов`язок відповідача вжити заходів для його виявлення, що свідчить про внутрішню суперечність мотивувальної частини рішення. Крім того, суд не дослідив та не надав оцінки доводам відповідача щодо співвини позивача, який не забезпечив належного обліку, ідентифікації та відображення інженерної мережі у відповідних інформаційних системах, що прямо вплинуло на можливість її виявлення та сприяло настанню шкоди. Таким чином, суд першої інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи, не дослідив належним чином докази та не надав їм повної і всебічної оцінки, що призвело до передчасних та необґрунтованих висновків і є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Скаржник вважає, що суд формально застосував положення Правил безпеки систем газопостачання та Кодексу газорозподільних систем, поклавши на відповідача обов`язок отримання погодження та проведення шурфування, однак не встановив ключової передумови застосування цих норм - наявності у відповідача реальної можливості дізнатися про існування охоронної зони газопроводу. Без встановлення цієї обставини висновок про порушення відповідачем відповідних вимог є передчасним. Суд також не перевірив, чи дійсно позивач або оператор ГРМ вжили заходів щодо належного позначення газопроводу на місцевості та забезпечення доступності інформації про нього, що має істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність цивільно-правової відповідальності відповідача.

Скаржник зазначає, що акти про пошкодження можуть підтверджувати лише сам факт пошкодження мережі, однак не можуть вважатися належним доказом вини відповідача чи достатньою підставою для висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Скаржник вказує на те, що визнаючи доведеним факт завдання шкоди майну позивача, суд не встановив належним чином самого об`єкта цивільних прав, якому нібито завдано шкоди, а саме підвідного газопроводу високого тиску. Зокрема, суд не дослідив наявність юридичних фактів, необхідних для виникнення права власності на такий об`єкт, включаючи його будівництво на підставі належно затвердженої проєктної документації, введення в експлуатацію у встановленому законом порядку та державну реєстрацію речових прав. За відсутності встановленого у передбачений законом спосіб правового статусу відповідного об`єкта, висновок суду про наявність об`єкта цивільних прав, якому завдано шкоди, є передчасним та таким, що ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи, що становить істотне порушення норм матеріального права. Так, обґрунтовуючи законність існування газопроводу, суд послався на акт розмежування балансової належності та договір з оператором газорозподільної системи. Водночас такі документи не підтверджують ані факту законного будівництва об`єкта, ані його введення в експлуатацію у встановленому законом порядку. У даній справі позивач не надав жодного доказу того, що спірний газопровід був збудований на підставі належно затвердженої проєктної документації, зведений із дотриманням вимог містобудівного законодавства, прийнятий в експлуатацію у встановленому законом порядку та що на нього зареєстровано право власності.

Скаржник зазначає про те, що відсутність належної реєстрації, відображення у містобудівній документації та фактичної ідентифікації газопроводу створила ситуацію, за якої відповідач об`єктивно був позбавлений можливості виявити відповідну інженерну мережу до початку виконання робіт. Це підтверджується тим, що газопровід не був виявлений технічними засобами (кабелешукачем), не відображений у доступних інформаційних ресурсах та не позначений належним чином на місцевості. За таких умов висновок суду про безумовний обов`язок відповідача отримати погодження оператора ГРМ є передчасним, оскільки сам факт наявності охоронної зони та розташування в ній газопроводу не був доведений належними та допустимими доказами, а можливість встановлення цих обставин відповідачем - не підтверджена. Відповідач перед початком робіт перевірив офіційні джерела інформації, однак жодних даних про існування газопроводу не виявив. Газопровід не був позначений на місцевості та не ідентифікувався технічними засобами. За таких обставин відповідач був об`єктивно позбавлений можливості дізнатися про існування інженерної мережі та вжити заходів для запобігання її пошкодженню.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою, однак не встановив ключових фактичних обставин, зокрема місце проходження газопроводу, його позначення, наявність охоронної зони та можливість його виявлення. Фактично причинний зв`язок було припущено, а не доведено належними та допустимими доказами. При цьому суд не врахував, що причиною настання шкоди могла бути неналежна організація обліку, маркування та ідентифікації газопроводу самим позивачем. Суд безпідставно виходив із існування безумовного обов`язку відповідача здійснювати шурфування. Водночас обов`язок шурфування виникає лише за наявності інформації про інженерні мережі або обґрунтованого ризику їх наявності. У даному випадку така інформація була відсутня. Суд не встановив, чи мав відповідач об`єктивну можливість визначити місце для проведення шурфування, фактично поклавши на нього обов`язок виявляти невідомі та неідентифіковані мережі.

Скаржник вважає, що саме позивач, як балансоутримувач потенційно небезпечного об`єкта інженерної інфраструктури був зобов`язаний забезпечити його належну ідентифікацію та доступність інформації про нього для третіх осіб. Невиконання цього обов`язку створило підвищений ризик пошкодження мережі та прямо сприяло настанню шкоди. Такі дії (бездіяльність) позивача перебувають у причинному зв`язку з настанням шкоди та відповідно до ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування. суд не перевірив пропорційність втручання у права відповідача, фактично поклавши на нього ризики неналежного урядування та відсутності достовірної інформації про інженерні мережі. Відповідач діяв добросовісно, покладаючись на офіційні джерела інформації, тоді як негативні наслідки недоліків у діяльності держави та позивача були безпідставно покладені саме на нього.

Також скаржник вважає, що розмір заявлених збитків є недоведеним та неналежно перевіреним, оскільки розрахунок розміру втраченого газу здійснено за внутрішньою методикою та підтверджено довідкою оператора газорозподільної системи, яка не є експертним висновком у розумінні статей 98- 101 ГПК України. Такий документ не може вважатися належним та достатнім доказом розміру шкоди, оскільки не містить ознак незалежності, об`єктивності та процесуальних гарантій достовірності. Також судом не перевірено обґрунтованість витрат на так зване «заміщення повітря природним газом». Такі витрати мають технологічний характер та пов`язані з особливостями функціонування газорозподільної системи, а не є безпосереднім наслідком пошкодження майна. Суд не дослідив питання розумності, необхідності та співмірності витрат на ремонт газопроводу, не перевірив їх відповідність ринковим цінам та можливість виконання відповідних робіт за меншою вартістю.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що легальність спірного газопроводу підтверджена первинними документами, які долучені до матеріалів справи: - Актом розмежування балансової належності газових мереж, відповідно до якого ділянка газопроводу від місця врізки поблизу АГРС «Майорщина» до філії «Мар`янівська» перебуває на балансі ТОВ СП «НІБУЛОН»; - Договором № 2-ГП від 21.02.2025, укладеним між ТОВ СП «НІБУЛОН» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз», на технічне обслуговування газопроводу (Г-3, O 180, 159, 25 мм, загальною протяжністю 14 554 п.м.); - Проєктом газопроводу філії «Мар`янівка»; - Актом вибору траси для проєктування газопроводу; - Актом на аварію від 27.09.2025 та Актом про порушення № 30003 від 27.09.2025, складеними та підписаними майстром АДС АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» та представником самого відповідача. Посилання скаржника на відповідь Гребінківської міської ради є юридично нерелевантним. Адвокатський запит до органу місцевого самоврядування направлено 20.02.2026 - майже через п`ять місяців після аварії, свідчить не про добросовісну перевірку перед початком робіт, а про ретроспективне формування доказової бази в судовому процесі з метою уникнення відповідальності. Чинне законодавство не встановлює обов`язку внесення відомостей про господарський газопровід промислового підприємства до ЄДЕССБ як умови його правомірного використання. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ЄДЕССБ є складовою містобудівного кадастру, однак відсутність відомостей у цій системі не перетворює об`єкт на «самочинно збудований» і не позбавляє власника права на судовий захист майна.

При цьому, позивач вказує на те, що скаржник некоректно застосовує ст. 376 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Норми про самочинне будівництво поширюються на об`єкти нерухомості, зведені без необхідних дозволів і стосуються відповідальності забудовника. Вони не є підставою для звільнення від відповідальності третіх осіб, які механічно знищили чуже майно під час проведення земляних робіт. Позивач у даній справі є не «забудовником без дозволу», а потерпілою стороною, майну якої завдано шкоди. Твердження про невизначений правовий статус об`єкта спростовується самим фактом участі оператора ГРМ у відносинах щодо цього газопроводу.

Позивач зазначає про те, що доказом легальності газопроводу є сам факт безперервного постачання природного газу по ньому. Позивач систематично сплачує АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» тариф за послуги з розподілу (транспортування) природного газу, що підтверджується платіжними документами у матеріалах справи.

Позивач вказує на те, що відповідно до пунктів 7- 9 Глави 4 Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого НКРЕКП, проведення будь-яких ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні газорозподільної мережі здійснюється виключно: 1. за письмовим погодженням Оператора ГРМ, до якого додається схема газопроводу та інженерних комунікацій; 2. після повідомлення представника Оператора ГРМ не пізніше ніж за добу до початку робіт; 3. після проведення обов`язкового інструктажу персоналу представником Оператора ГРМ щодо місцезнаходження газопроводу та можливих аварійних ситуацій.

Таким чином, якби відповідач виконав ці обов`язкові вимоги та звернувся до АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз», оператор зобов`язаний був би надати схему розташування газопроводу - і аварії б не сталося. Таким чином, само невиконання обов`язку звернутися до оператора ГРМ є проявом протиправної поведінки, яка безпосередньо призвела до шкоди.

Також позивач вказує на те, що пунктом 1.34 Глави 1 Розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, встановлено: «Перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов`язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.» Норма є безумовною і не містить жодних застережень щодо попередньої обізнаності виконавця робіт. Навпаки - шурфування здійснюється саме з метою виявлення газопроводу, місце розташування якого може бути невідомим. Саме з цієї причини підземні поліетиленові газопроводи, які не виявляються кабелешукачем, є стандартним явищем у галузі, і саме для таких випадків законодавство запроваджує ручне шурфування як єдиний надійний спосіб. Скаржник знехтував цим обов`язком, що безпосередньо призвело до механічного переривання газопроводу землерийною технікою.

Позивач зазначає про те, що факт механічного переривання підвідного газопроводу ПЕ діаметром 180 мм під час виконання Відповідачем робіт з прокладання волоконно-оптичного кабелю зв`язку зафіксований у: Акті на аварію від 27.09.2025 - підписаному майстром АДС АТ «Лубнигаз» та представником відповідача; Акті про порушення № 30003 від 27.09.2025 - підписаному тими самими особами.

Щодо співвини позивача, останній вказує на відсутність будь-якого обов`язку позивача вносити дані до ЄДЕССБ, обов`язок отримати погодження лежить виключно на відповідачу, газопровід перебував на обліку оператора ГРМ і жодних доказів співвини не надано.

Щодо вартості ремонту газопроводу (24 532,40 грн), то витрати підтверджені: Договором підряду № 15 від 01.10.2025; рахунками № 1847 від 17.10.2025 та № 1 від 09.10.2025; платіжними інструкціями № 43007 від 04.11.2025 та № 38656 від 13.10.2025. Щодо витрат на заміщення повітря природним газом (16 522,81 грн), таке заміщення є технологічно обов`язковою процедурою після аварійного відключення та відновлення газопостачання, без проведення цієї операції повторний пуск газу є неможливим і небезпечним. Витрати виникли виключно внаслідок аварії, спричиненої Відповідачем, і є прямими наслідками пошкодження. Вони підтверджені показниками лічильників та відповідними документами. Щодо вартості втраченого природного газу (180 602,48 грн), то розрахунок виконано з використанням методики визначення втрат газу при аваріях на газопроводах та підтверджено довідкою АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз». Довідка АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» як оператора ГРМ є достатнім та допустимим доказом у розумінні ст. 73 ГПК України - оператор є спеціалізованою організацією, яка за законом уповноважена здійснювати такі розрахунки. Проведення судової експертизи не є обов`язковим для підтвердження таких витрат за умови наявності належної первинної документації.

На думку позивача, вина відповідача встановлена сукупністю обставин: 1. порушення пп. 7- 9, 16- 17 Глави 4 Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем - відсутність погодження оператора ГРМ; 2. порушення п. 1.34 Глави 1 Розділу V Правил безпеки систем газопостачання - відсутність шурфування вручну; 3. незаперечений факт пошкодження, зафіксований актами, підписаними представником самого відповідача; 4. відсутність будь-яких доказів правомірності поведінки чи непереборної сили.

Також позивач зазначає про те, що третя особа залучена на стороні позивача і не заявляла самостійних вимог. АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» не подавало жодних пояснень чи заперечень проти позову. Мовчання третьої особи не може трактуватися на користь відповідача. Суд першої інстанції врахував роль АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» у правовідносинах - як оператора ГРМ, представник якого брав участь у складанні актів, та як сторони договору технічного обслуговування. Ця інформація відображена в рішенні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/235/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/235/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 27.09.2025 близько 13 год. 25 хв. працівниками відповідача при виконанні робіт з прокладання волоконно-оптичного кабелю зв`язку було механічно перервано підвідний газопровід високого тиску комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» філії «Мар`янівська») за адресою: вул. Степова, 1а, с. Мар`янівка, Гребінківського району, Полтавської області. Факт пошкодження газопроводу підтверджується Актом на аварію від 27.09.2025 та Актом про порушення №30003 від 27.09.2025, в яких зафіксовано механічне переривання трубопроводу ПЕ діаметром 180 мм. Бригадою АДС після прибуття на місце події була розрита відповідна ділянка газопроводу для проведення ремонтних робіт, а газопостачання перекрито біля АГРС «Майорщина» о 13 год. 37 хв. 27.09.2025 року.

В Акті на аварію від 27.09.2025 відповідачем викладено зауваження та зазначено, що газопровід не виявлявся кабелешукачем, а також, на місці не було надано документів про «легальність» газопроводу та він не був відображений на топографічній зйомці.

Позивачем вказано, що відповідач в порушення пунктів 7-9 Глави 4 Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем не звертався ані до оператора ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз», ані до позивача як балансоутримувача для погодження земляних робіт.

Крім того, відповідач в порушення п. 1.34. Глави 1 Розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджені Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, не здійснив шурфування вручну, що призвело до пошкодження газопроводу землерийною технікою.

Позивач зазначає, що внаслідок аварії з 27.09.2025 по 03.10.2025 було повністю припинено газопостачання філії «Мар`янівська» ТОВ СП «НІБУЛОН», що унеможливило сушіння зерна та призвело до повної зупинки господарської діяльності підприємства. Позивачем проведено розрахунок заподіяних збитків, до складу яких входять прямі матеріальні втрати позивача: вартість використаних матеріалів (труби, арматури тощо) та обладнання для ремонту газопроводу, оплата праці аварійних бригад і спеціалістів, витрати на транспорт та спеціальну техніку, витрати на повторний пуск газу споживачам, а також, вартість втраченого природного газу внаслідок витоку.

Розмір збитків складається з вартості ремонту пошкодженого газопроводу (матеріали і робота) - 24 532,40 грн, заміщення повітря природнім газом трубопроводу високого тиску комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур ТОВ СП «НІБУЛОН» філії «Мар`янівська» - 16 522,81 грн, втрат природного газу при аварії - 180 602,48 грн. Загальний розмір реальних збитків за розрахунком позивача складає 221 657,69 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію з розрахунком завданих реальних збитків (отримана відповідачем 17.11.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), які позивач просив відповідача добровільно відшкодувати у визначений строк, однак, відповідачем вимоги претензії залишено без виконання, збитки позивачу не відшкодовано, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що відповідачем перед проведенням робіт було досліджено відомості Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наявність будь якої комунікації та газопроводу виявлено не було. Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 20.02.2026 до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області встановлено, що у відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Гребінківської міської ради відсутня виконавча документація газопроводу - відводу «Шрамківка-Вікторія» та відповідна містобудівна документація радою не розроблялась. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що підвідний газопровід високого тиску комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур ТОВ СП «НІБУЛОН» філії «Мар`янівська», про пошкодження якого стверджує позивач, побудовано самочинно без проєктних і дозвільних документів, а також, не введено в експлуатацію як закінчений об`єкт будівництва, тому, використовується незаконно. При прокладці комунікацій відповідач не міг виявити інформацію про наявність підвідного газопроводу з незареєстрованою у визначеному законом порядку інженерно-технічною мережею позивача, тому, пошкодження поліетиленової труби газопроводу відбулось з вини ТОВ СП «НІБУЛОН». Відповідач вказує, що позивач не зареєстрував підвідний газопровід високого тиску у містобудівному кадастрі, чим позбавив можливості відповідача, використавши загальнодоступне офіційне джерело інформації у вигляді ЄДЕССБ, врахувати наявність всіх об`єктів на запланованій для роботи ділянці.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7, 8 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ передбачено, що проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.

Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо). Видача погодження Оператора ГРМ, його переоформлення, видача дубліката та його анулювання здійснюються на безоплатній основі. Оператор ГРМ протягом 10 робочих днів з дня реєстрації письмового звернення юридичної чи фізичної особи або фізичної особи-підприємця щодо погодження проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ має надати письмове погодження або письмову обґрунтовану відмову. Письмове погодження надається на безоплатній основі. Погодження має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та/або земляних робіт, а також схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Юридичні та фізичні особи, а також, фізичні особи-підприємці для отримання погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження (пункт 9 глави 4 розділу ІІІ Кодекс ГРМ).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, які отримали письмове погодження оператора ГРМ, зобов`язані керуватися порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт і дотримуватись умов їх виконання з урахуванням вимог письмового погодження оператора ГРМ (погодження (пункт 10 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

Письмове погодження оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в оператора ГРМ протягом строку, визначеного законодавством погодження (пункт 11 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

До початку ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронній зоні наказом організації, що проводить роботи, з числа фахівців призначається особа, відповідальна за проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт (керівник робіт) погодження (пункт 15 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

Юридичні та фізичні особи, а також, фізичні особи-підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника оператора ГРМ щодо проведення робіт погодження (пункт 16 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

Фізична особа або персонал юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, повинні бути ознайомлені (проінструктовані) представником оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні (пункт 17 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

Пунктом 1.34 Глави 1 Розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, встановлено, що перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов`язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.

Як зазначено позивачем, підвідний газопровід виготовлений із поліетилену (ПЕ), отже, такий кабель не виявляється кабелешукачем через відсутність металевих елементів.

Враховуючи зазначене, незалежно від результатів кабелешукача, положення Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285 встановлюють обовязок шуфрування вручну, що відповідачем проігноровано та безпосередньо призвело до механічного пошкодження газопроводу землерийною технікою.

Однак, як зазначено позивачем, всупереч законодавчо встановленому порядку, представник відповідача 27.09.2025 приступив до виконання земельних робіт без обов`язкового погодження з Оператором ГРМ, що призвело до пошкодження газопроводу та спричинення шкоди.

Так, у зв`язку з пошкодженням відповідачем газопроводу, позивач поніс матеріальні збитки на загальну суму 221 657,69 грн, що включає в себе втрати, понесені у зв`язку з пошкодженням майна, а також витрати, яких особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивачем складено розрахунок збитків, заподіяних відповідачем внаслідок пошкодження газопроводу на суму 221 657,69 грн.

Розмір збитків складається з: 1) вартості ремонту пошкодженого газопроводу (матеріали і робота) - 24 532,40 грн (відповідно до договору підряду №15 від 01.10.2025, рахунків №1847 від 17.10.2025 та №1 від 09.10.2025, платіжних інструкцій №43007 від 04.11.2025 та №38656 від 13.10.2025; 2) заміщення повітря природнім газом трубопроводу високого тиску комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур ТОВ СП «НІБУЛОН» філії «Мар`янівська» період з 03.10.202. по 04.10.202. Комплекс КВР-1.01-G1640-0.16-0.7 зав.№0010306/00237; 03.10.2025 в обсязі 153,08 м. куб. природнього газу. 04.10.2025 в обсязі 93,34 м.куб. природнього газу. Лічильник турбінний TZ/FLUXI G1000 DN150 серійний №3401256439 04.10.2025 в обсязі 467 м.куб. природнього газу. Загальний об`єм згідно лічильників складає: 153,08 м.куб. + 93,34 м.куб. + 467 м. куб. = 713,42 м. куб. Вартість 1 м.куб. природнього газу складає - 23,16 грн. Послуга з розподілу 1 м куб природнього газу згідно замовленої потужності 2,39 грн. 713,42 м куб*23,16 грн .= 16522,81 грн. Витрати на заміщення повітря природним газом складають - 16522,81 грн.; 3) втрат природного газу при аварії - 180602,48 грн. (рахунок №341 від 01.10.2025 та платіжна інструкція №37800 від 02.10.2025). Розрахунок виконано з використанням методики визначення втрат газу при аваріях на газопроводах, та підтверджено довідкою АТ «Лубнигаз».

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на норми чинного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини, слід розмежувати сам факт нанесення шкоди, як самостійну підставу для її відшкодування, та окремо обставини заподіяння шкоди для визначення ступеню вини.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що факт заподіяння відповідачем шкоди у вигляді пошкодження підвідного газопроводу під час виконання земельних робіт є підтвердженим, що згідно зі ст. 1166 ЦК України є підставою для відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, пошкодження підвідного газопроводу високого тиску відбулось в результаті дій відповідача, що супроводжувалось також порушенням вимог законодавства - Кодексу ГРМ та Правил безпеки систем газопостачання при проведенні робіт в охоронній зоні об`єктів ГРМ.

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Відповідач, як особа, яка здійснювала земляні роботи із залученням техніки, повинен був проявити розумну обачність та знати, що на земельних ділянках проходить газопровід та проводити роботи із застереженнями, прямо встановленими чинним законодавством.

Виходячи із обставин справи, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що вина відповідача кваліфікується судом як необережність. Відповідач не передбачав і не бажав тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи із конкретних обставин, об`єктивно міг і був зобов`язаний їх передбачити.

Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В будь-якому випадку, має місце факт завдання шкоди майну позивача внаслідок його механічного пошкодження відповідачем через необережність останнього, тому, шкода підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1166 ЦК України та п. 1 ст. 1187 ЦК України.

Як визначено ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із п. 7 глави 4 розділу 11 Кодексу газорозподільної системи, об`єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави.

Пунктом 6 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРМ встановлено, що якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1-5 цієї глави, неможливо достовірно встановити номінальну потужність газового обладнання (відмова в доступі до об`єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об`єму природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об`єм необлікованого природного газу, пропускної спроможності площі отвору, сопла, пальника або газопроводу за відповідною формулою.

Як вже зазначалось, при виконанні робіт з прокладання волоконно-оптичного кабелю зв`язку відбулося механічне пошкодження підвідного газопроводу високого тиску (механічне переривання трубопроводу ПЕ діаметром 180 мм комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» філії «Мар`янівська» за адресою: вул. Степова, 1а, с. Мар`янівка, Гребінківського району, Полтавської області, що підтверджується Актом на аварію від 27.09.2025 року та Актом про порушення №30003 від 27.09.2025, складеними та підписаними майстром аварійно-диспетчерської служби АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» та представником відповідача. Бригадою АДС після прибуття на місце події була розрита відповідна ділянка газопроводу для проведення ремонтних робіт, а газопостачання перекрито біля АГРС «Майорщина» о 13 год. 37 хв. 27.09.2025.

В подальшому, позивачем проведено розрахунок відшкодування збитків (втрат газу) внаслідок пошкодження підземного газопроводу з врахуванням супутніх виробничо-технологічних витрат газу. Позивачем надано документально підтверджений та обґрунтований розрахунок вартості послуг по усуненню аварії, вартості виробничо-технологічних втрат та втрат природного газу, який є правильним та не спростований контррозрахунком відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність такого елементу складу цивільного правопорушення, як наявність шкоди в розмірі 221 657,81 грн, яка відповідає фактичним обставинам справи і не спростована відповідачем належними доказами.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 929,14 грн 3% річних та 443,32 грн інфляційних втрат за період з 08.12.2025 по 27.01.2026.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 929,14 грн та 443,32 грн, відповідно є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування п. 10 ст. 238 ГПК України, з огляду на те, що зазначення про нарахування відсотків або пені є правом суду, а не обов`язком та відсутність доказів ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 221 657,69 грн майнової шкоди, 929,14 грн інфляційних втрат та 443,32 грн 3% річних, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Акт розмежування між позивачем та третьою особою, підписаний до аварії, є беззаперечним доказом легального існування, визначеного правового статусу та меж експлуатації цього газопроводу.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку, оскільки представник відповідача особисто підписав обидва акти, відповідач не заперечував самого факту пошкодження газопроводу його працівником, при цьому твердження про те, що причиною шкоди могла бути неналежна організація обліку газопроводу, є припущенням.

Якщо відповідач був не згоден із фактами, викладеними в Акті про пошкодження, або вважав його зміст викривленим, він мав право підписати його із зауваженнями або оскаржити, однак, відповідач цього не зробив, тому вказаний акт є офіційним технічним документом, який фіксує обставини аварії безпосередньо в момент її виникнення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що вина відповідача встановлена сукупністю обставин: порушення пп. 7- 9, 16- 17 Глави 4 Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем - відсутність погодження оператора ГРМ; порушення п. 1.34 Глави 1 Розділу V Правил безпеки систем газопостачання - відсутність шурфування вручну; незаперечений факт пошкодження, зафіксований актами, підписаними представником самого відповідача; відсутність будь-яких доказів правомірності поведінки чи непереборної сили.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача про те, що вартість ремонту газопроводу (24 532,40 грн) підтверджено: Договором підряду № 15 від 01.10.2025; рахунками № 1847 від 17.10.2025 та № 1 від 09.10.2025; платіжними інструкціями № 43007 від 04.11.2025 та № 38656 від 13.10.2025; витрати на заміщення повітря природним газом (16 522,81 грн), таке заміщення є технологічно обов`язковою процедурою після аварійного відключення та відновлення газопостачання, без проведення цієї операції повторний пуск газу є неможливим і небезпечним. Витрати виникли виключно внаслідок аварії, спричиненої відповідачем, і є прямими наслідками пошкодження. Щодо вартості втраченого природного газу (180 602,48 грн), то розрахунок виконано з використанням методики визначення втрат газу при аваріях на газопроводах та підтверджено довідкою АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз». Проведення судової експертизи не є обов`язковим для підтвердження таких витрат за умови наявності належної первинної документації.

Доводи скаржника про те, що заміна повітря газом - це «технологічні витрати системи», які не пов`язані з аварією, є безпідставними, оскільки після механічного розриву труби та проведення зварювальних (ремонтних) робіт, всередину газопроводу потрапляє атмосферне повітря, а пуск газу в систему, де є повітря є небезпечним, тому процедура витіснення (заміщення) повітря газом до досягнення необхідної концентрації є обов`язковим етапом аварійно-відновлювальних робіт, без якого відновлення газопостачання позивача було б фізично неможливим. Отже, ці витрати є прямим і невідворотним наслідком протиправних дій скаржника.

Довідка АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» як оператора ГРМ є достатнім та допустимим доказом у розумінні ст. 73 ГПК України - оператор є спеціалізованою організацією, яка за законом уповноважена здійснювати такі розрахунки.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що аварійний ремонт газопроводів високого тиску не є послугою, яку можна замовити на вільному ринку у будь-якого підрядника, такі роботи мають право виконувати виключно спеціалізовані організації з відповідними ліцензіями та дозволами Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки, а вартість робіт формується на підставі державних будівельних норм щодо ремонту інженерних мереж.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що судова експертиза не має пріоритету над належним чином оформленими первинними господарськими документами.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не встановив належним чином об`єкта цивільних справ, якому завдано шкоди, є безпідставними, оскільки предметом цього позову є відшкодування шкоди, а не визнання права власності чи захист містобудівних та архітектурних інтересів держави, водночас для застосування статті 1166 ЦК України визначальним є факт того, що пошкоджене майно перебувало у законному та правомірному володінні позивача, обліковувалось на його балансі та використовувався у його господарській діяльності.

Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №285 від 15.05.2025 визначено: « 1.34. Перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов`язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства. Ударні механізми для розпушування ґрунту можливо застосовувати на відстані не ближче ніж 3 м від підземного газопроводу, а механізми, що здатні значно відхилятися від вертикальної осі (куля, клин-баба тощо), - на відстані не ближче ніж 5 м…».

Пунктом 7, 8 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС передбачено, що проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ. Письмове погодження, що надається Оператором ГРМ на право проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт поблизу ГРМ, має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та земляних робіт. До погодження додається схема газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Письмове погодження надається на безоплатній основі. Погодження має містити вимоги та умови, обов`язкові для виконавців при виконанні ремонтних, будівельних та/або земляних робіт, а також схему газопроводу та інженерних комунікацій, споруд (ГРП, ШРП, ВОГ, засобів електрозахисту тощо).

Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника оператора ГРМ щодо проведення робіт погодження (пункт 16 глави 4 розділу ІІІ Кодекс ГРМ). Фізична особа або персонал юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, залучені для проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт в охоронних зонах, повинні бути ознайомлені (проінструктовані) представником оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу і споруд на ньому, їх позначення на місцевості, можливі аварійні ситуації і дії при їх виникненні погодження (пункт 17 глави 4 розділу ІІІ Кодекс ГРМ).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що для виконання земляних робіт на земельній ділянці, що входить до охоронних зон, відповідач зобов`язаний був попередньо звернутися до позивача, як оператора ГРМ, для отримання відповідного письмового погодження та керуватись порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт та умов їх виконання з урахуванням вимог зазначеного письмового погодження оператора ГРМ.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач перед виконанням робіт не перевірив земельну ділянку на наявність охоронних зон об`єктів ГРМ для дотримання встановлених обмежень та отримання письмового погодження оператора ГРМ, що мало містити вимоги та умови, обов`язкові при виконанні відповідних робіт.

Також, крім обов`язку відповідача отримати письмове погодження оператора ГРМ на виконання робіт в охоронній зоні газопроводу, працівник відповідача перед початком виконання робіт повинен був отримати інструктаж представника оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу, можливих аварійних ситуацій і дій при їх виникненні.

Натомість, зазначені вимоги відповідачем не дотримані, так як його працівник 27.09.2025 приступив до виконання земельних робіт без отримання відповідного погодження оператора ГРМ, яке містило б обов`язкові для виконавців вимоги та умови щодо проведення таких робіт для запобігання пошкодженню газопроводу, що в свою чергу призвело до заподіяння шкоди.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що будь-які підземні комунікації виявляються не візуально, а шляхом виклику представників інженерних служб (Оператора ГРМ), отримання ордеру на земляні роботи та проведення ручного шурфування (розкопок лопатою, а не ковшем екскаватора). Обов`язок скаржника полягав не в тому, щоб побачити трубу, а в тому, щоб виконати обов`язкову процедуру погодження робіт, яка б унеможливила її пошкодження, тому доводи скаржника про суперечності в оскаржуваному рішенні є безпідставними.

Відсутність або пошкодження окремого вказівного знака на місцевості (який міг бути знищений третіми особами, змитий зливами чи зрізаний під час покосу трави) не є підставою для звільнення від цивільної відповідальності за ст. 1166 ЦК України.

Доводи скаржника про перевірку ЄДЕССБ, як достатнього заходу обачності, оцінюються колегією суддів критично, оскільки закон прямо встановлює спеціальний порядок перевірки наявності інженерних мереж - звернення до оператора ГРМ. ЄДЕССБ не є і ніколи не був єдиним чи достатнім джерелом для встановлення охоронних зон газопроводів. Перевірка ЄДЕССБ не звільняє від обов`язку отримати погодження оператора ГРМ.

Твердження скаржника про те, що він діяв добросовісно, покладаючись на офіційні джерела інформації, є безпідставними, оскільки єдиним джерелом інформації про діючі підземні газопроводи є третя особа - Оператор ГРМ, однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач взагалі не звертався до Оператора ГРМ перед початком проведення земляних робіт, хоча був зобов`язаний це зробити відповідно до Глави 4 Розділу ІІІ Кодексу ГРМ, таким чином, особа, яка проігнорувала імперативну вимогу закону щодо погодження робіт підвищеної небезпеки та почала роботи за допомогою важкої спецтехніки, не може вважатися добросовісною.

При цьому, твердження скаржника про те, що газопровід не створений у передбаченому законом порядку, повністю спростовується фактом його підключення до мереж Оператора ГРМ.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2026 у справі № 911/235/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/235/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім