Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №910/1404/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 910/1404/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026

у справі № 910/1404/26 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Чернівціобленерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 270 430,82 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Компанія) 270 430,82 грн, з яких: 84 905,56 грн - три проценти річних, 185 525,26 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму основної заборгованості відповідача, підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 21 березня 2024 року в справі № 910/15560/23, яке набрало законної сили в установленому законом порядку. У позовній заяві Товариство просило суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» 84 905 грн 56 коп. трьох процентів річних, 185 525 грн 26 коп. інфляційних втрат та 3 245 грн 17 коп. судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 за позовом Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення коштів - задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник звертає увагу на те, що визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено в статті 1 Закону 2019-VIII дають підстави дійти висновку, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, яким є НЕК «Укренерго», є не договірною умовою, встановленою договором про врегулювання небалансів електричної енергії, а положенням закону. Разом з тим у зв`язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку сторонами відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, зазначений вище поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку.

Скаржник зазначає про те, що оплата рахунків ОСП здійснюється пропорційно до суми боргу НЕК «Укренерго» перед постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, яким він заборгував у розрахунковому періоді, з пріоритетністю оплати найдавніших періодів, з урахуванням суми боргу кожного постачальника послуг з балансування та/або сторони, відповідальної за баланс, а також проведених оплат зі сторони таких постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс. Отже, укладений сторонами договір мав виконуватись з врахуванням чинних на момент умов розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, передбачених приписами Закону № 2019-VIII. У спірних відносинах має застосовуватися пріоритет спеціальної норми Закону №2019-VIII над загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, який необхідно врахувати при вирішенні спору.

Скаржник вважає, що оскільки в діях ОСП відсутня складова як вина, останній не може нести відповідальності у вигляді застосування до ОСП 3% річних та інфляційних втрат.

Також скаржник вважає, що твердження відповідача, що розрахунки із учасниками ринку електричної енергії здійснюються на щоденній основі в межах суми доступної на рахунку ОСП із спеціальним режимом використання, інформація яка опубліковується на веб-сайті НЕК «Укренерго» має бути досліджена та взята судом до уваги.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що апелянтом не наведено жодного конкретного доводу щодо того, які саме обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції не були з`ясовані або були досліджені неповно. Так само апеляційна скарга не містить чіткого зазначення, які саме висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, а також у чому конкретно полягає така невідповідність. Натомість зміст апеляційної скарги фактично зводиться до формального непогодження апелянта з ухваленим судовим рішенням, що саме по собі не може бути належною та достатньою підставою для його скасування. При цьому в основу апеляційної скарги апелянтом покладено посилання на відсутність коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, зумовлену нібито несвоєчасною оплатою контрагентами відповідних грошових зобов`язань за договорами.

Позивач зазначає, що чинне законодавство України не передбачає можливості односторонньої відмови від виконання грошового зобов`язання або його невиконання з мотивів відсутності коштів. Наявність чи відсутність грошових коштів є виключно внутрішнім фінансовим ризиком боржника та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання. Посилання відповідача на неможливість здійснення розрахунків у зв`язку з недобросовісною поведінкою інших учасників ринку також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі обставини не впливають на обсяг та характер його договірних зобов`язань перед позивачем

Позивач вказує на те, що ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку жодним чином не є відкладальною чи звільняючою обставиною, не надає відповідачу права порушувати умови Договору та не може використовуватися ним як підстава для ухилення від виконання грошових зобов`язань. Будь-яке перекладення власних фінансових ризиків на добросовісного контрагента є неприпустимим та суперечить принципам належного виконання зобов`язань.

Також позивач посилається на те, що аналогічний правовий висновок був сформований об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 року у справі № 910/9374/21, де детально проаналізовано правову природу договору про врегулювання небалансів електричної енергії та визначено імперативний характер грошових зобов`язань за таким договором. Ці правові позиції однозначно спростовують доводи відповідача та підтверджують відсутність будь-яких законних підстав для невиконання ним умов договору.

Позивач звертає увагу на те, що ним не здійснювалось нарахувань пені та/або штрафу, а 3% річних та інфляційні втрати є компенсаційними витратами, що передбачені ст. 625 ЦК України, та на застосування якої не поширюється відсутність або наявність вини боржника. Основна мета даної статті є компенсація кредитору за прострочення грошового зобов`язання, внаслідок знецінення коштів за період прострочення. При цьому, між АТ «Чернівціобленерго» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» наявні договірні відносини, відповідно до яких сторони зобов`язуються здійснювати розрахунки на балансуючому ринку. Жодних змін щодо порядку розрахунків до договору внесено не було, а тому доводи щодо відсутності обов`язку здійснювати розрахунки за договором у зв`язку із відсутністю коштів є невмотивованим.

Скаржник зазначає про те, що дослідження питання наявності чи відсутності вини має значення, у випадках стягнення неустойки (штрафу, пені), натомість у даній справі Позивачем не заявлялися вимоги про стягнення неустойки (штрафу чи пені). Предметом позову є стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Посилання апелянта на відсутність вини є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не стосуються предмета доказування у даній справі, оскільки норми, на які він посилається, не регулюють спірні правовідносини.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1404/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 4 867,75 грн;

05.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № AU.GV2-758 від 30.04.2026 на суму 4 867,75 грн, що свідчить про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 у порядку письмового провадження без повідомлення (без виклику) учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1404/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/15660/23 за позовом Товариства до Компанії про стягнення 6 190 535,00 грн було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Компанії 3 412 616,48 грн основної заборгованості. В іншій частині позов Товариства задоволено, стягнуто з Компанії на користь позивача 2 899 744 грн основної заборгованості, 114 335,79 грн трьох процентів річних, 124 334,83 грн інфляційних втрат та 92 858,02 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 задоволено частково, вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення 2 286 641,86 грн основної заборгованості та закрито провадження у цій частині. Цією ж постановою пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 викладено в такій редакції: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» (58000, м. Чернівці, вул. Прутська, 23 А; код ЄДРПОУ 00130760) заборгованість в розмірі 613 102,14 грн, 3% річних в розмірі 114 335,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 124 334,83 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 776,59 грн». В іншій частині вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Цими ж судовими рішеннями встановлено, що між сторонами було укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019 № 0517-01041 шляхом подання позивачем відповідної заяви про приєднання до його умов та акцептування відповідачем цієї заяви листом від 03.05.2019.

Положеннями пунктів 1.1.-1.5. вказаного правочину визначено, що він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ, шляхом входження до її балансуючої групи. Оператор системи передачі (далі - ОСП) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 № 307. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Пунктами 2.1, 2.2. договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, які передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (далі - АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків і зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

За пунктами 5.1., 5.6. вказаного правочину виставлення рахунків і здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку й умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/15660/23, на виконання Правил ринку та умов договору, Компанія, як АР, сформувала рахунки на оплату небалансів електричної енергії на користь Товариства на загальну суму 6 300 862,40 грн, які були підписані останнім й направлені для оплати відповідачу в установленому законом та договором порядку. Однак, відповідач свій обов`язок по оплаті виставлених позивачем рахунків у встановлений договором та Правилами ринку строк не виконав, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за відповідними рахунками в загальному розмірі 5 951 864,68 грн.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 910/15660/23 зазначено, що під час її розгляду судами першої та апеляційної інстанцій у період з 29.11.2023 по 03.06.2024 відповідач сплатив позивачу 5 699 258,34 грн основної заборгованості, у зв`язку з чим провадження у справі в частині цих вимог було закрито. Вимоги про стягнення з відповідача на користь Товариства 613 102,14 грн основної заборгованості, а також 114 335,79 грн трьох процентів річних та 124 334,83 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з листопад 2022 року по вересень 2023 року, були визнані обґрунтованими та були задоволені.

31 липня 2024 року на виконання вказаної постанови було видано відповідний наказ.

Як вбачається із матеріалів справи, сума основної заборгованості була повністю погашена відповідачем у добровільному порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій за період з 04.06.2024 по 16.08.2024.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Компанією встановленого остаточними судовими рішеннями у справі № 910/15660/23 грошового зобов`язання, Товариство просило стягнути з відповідача 84 905,56 грн трьох процентів річних та 185 525,26 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 26.09.2023 по 16.08.2024 згідно із наданим позивачем розрахунком.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наведений у позовній заяві, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 84 905,56 грн та 185 525,26 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В свою чергу, відповідачем не надано контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи скаржника про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання встановленого остаточними судовими рішеннями у справі № 910/15660/23 грошового зобов`язання, у зв`язку з відсутністю коштів на його спеціальному рахунку, а також відсутністю вини в порушенні вказаного договірного зобов`язання, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обставина щодо наявності чи відсутності вини в простроченні виконання грошового зобов`язання не впливає обсяг зобов`язань боржника, що прострочив таке грошове зобов`язання, у частині обов`язку сплати передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: від 03.02.2023 в справі № 910/9374/21, від 16.10.2020 в справі № 903/918/19.

Також безпідставними є доводи скаржника про відсутність у нього обов`язку з оплати виставлених за договором рахунків, оскільки в постанові Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 910/15660/23 зазначено: «Жодних змін щодо порядку розрахунків до договору внесено не було, а тому доводи відповідача щодо відсутності обов`язку здійснювати розрахунки за договором у зв`язку із відсутністю коштів є необґрунтованими. Твердження про відсутність коштів на рахунках відповідача та опублікування даної інформації на веб-порталі не доводить правомірність не здійснення розрахунків, як і не є підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань». Встановлені в межах справи № 910/15660/23 обставини не підлягають переоцінці під час розгляду даного спору.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що дослідження питання наявності чи відсутності вини має значення, у випадках стягнення неустойки (штрафу, пені), натомість у даній справі позивачем не заявлялися вимоги про стягнення неустойки (штрафу чи пені). Предметом позову є стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, у зв`язку із чим, посилання апелянта на відсутність вини є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не стосуються предмета доказування у даній справі, оскільки норми, на які він посилається, не регулюють спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/1404/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/1404/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич