Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/570/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа№ 910/570/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

прокурор: Скляр Д.Ю.

від позивачів: 1-2 Гомоляко О.В.

від відповідача: Мельник О.В.

від третьої особи: не з`явились

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Київгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026

у справі № 910/570/26 (суддя Босий В.П.)

за позовом Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради

2. Київської міської державної адміністрації

до Акціонерного товариства «Київгаз»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів - Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

про стягнення 702 133,71 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Київська міська прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації з позовом до Акціонерного товариства «Київгаз» про стягнення 702 133,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 позов Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Київгаз» на користь Київської міської ради відновну вартість знищених зелених насаджень у розмірі 280 853 грн 48 коп та штраф у розмірі 421 280 грн 22 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Київгаз» на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 8 425 грн 61 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26, Акціонерне товариство «Київгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить клопотання АТ «Київгаз» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/570/26 задовольнити. Поновити АТ «Київгаз» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/570/26 по 28.04.2026 включно. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/570/26. Апеляційну скаргу АТ «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 задовольнити повністю. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва 07.04.2026 у справі № 910/570/26 та ухвалити нове рішення у справі, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Київської міської прокуратури, діючої в інтересах Держави в особі 1) Київської міської ради та 2) Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про стягнення з Акціонерного товариства «Київгаз» 702 133,71 грн. Здійснити розподіл судових витрат.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні ухвали від 11.02.2026, якою було: заяву Акціонерного товариства «Київгаз» про залишення позовної заяви без розгляду - залишено без розгляду та; у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Київгаз» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено, не було дотримано загальних вимог процесуального права, закріпленими у статтях 75 - 81, 86, 209, 210, 236 - 238 ГПК України, а без виконання передбачених цими процесуальними нормами процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо, за наслідком чого випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Усі подальші процесуальні дії у справі № 910/570/26 вчинялись стороною відповідача з чітким усвідомленням офіційної погрози суду на можливість застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, що може оцінюватись як прямий тиск суду на одного із учасників судового процесу та як наслідок, надання судом переваги безпідставним доводам сторони позивача без надання належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних фактів та обставин і в той же час відхилення будь-якого пояснення чи доводу сторони відповідача, документально підтверджених належними та допустимим доказами.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не взято до уваги, що видалення зелених насаджень (газону) за адресою: вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі м. Києва, проводилось на будівельному майданчику, згідно дозволу на будівництво та акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, тому в даному випадку діє пряма імперативна норма, яка визначена статтею 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та статтею 37 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», в яких законодавчо закріплено, що не вимагаються будь-які інші документи дозвільного характеру для виконання робіт з видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика, в т.ч. не видаються дозволи (ордери) на видалення зелених насаджень, а оплата відновної вартості відбувається до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Також скаржник зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення Судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання практичної реалізації норми пункту 4.9. Охоронного договору - які норми Закону та підзаконних актів повинні обов`язково бути застосовані та виконані при реалізації відповідачем у справі даної норми Охоронного договору.

Скаржник вказує на те, що за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

На думку скаржника, судом першої інстанції без жодного обґрунтування в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не було взято до уваги, що відповідачем були оформлені та отримані усі дозвільні документи, визначені статтями 35 - 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та звільняють відповідача від необхідності отримання ордеру на видалення зелених насаджень, також не було належним чином досліджено та не було надано належної оцінки такому доказу - акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню №152 від 11.08.2014, оскільки відповідно до пункту 12 Охоронного договору, Акт обстеження зелених насаджень №152 від 11.08.2014 є невід`ємною частиною Охоронного договору.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції взагалі залишив поза увагою та не відобразив у мотивувальній частині той важливий факт, що відповідач звернувся до КП «Київзеленбуд» вперше із листом від 13.03.2014 №505/20-1, в якому просив укласти відповідно до Порядку видалення зелених насаджень на території м.Києва (рішення Київради від 27.10.2001 №384/6600) охоронний договір на зелені насадження, які розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Петра Вершигори.

Скаржник вважає, що ним в установленому порядку оформлено акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, який є невід`ємною частиною Охоронного договору.

Скаржник зазначає про те, що позивач, КМР, КМДА та КП «Київзеленбуд» в усіх листах акцентують увагу на тому, що скаржник не звертався із заявою про проведення обстеження зелених насаджень на орендованій земельній ділянці. Разом з тим, ні жодною нормою матеріального права, ні умовами Охоронного договору не покладено на скаржника обов`язку ініціювати проведення відповідних обстежень. Натомість і в Охоронному договорі і в Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва передбачено право та необхідність саме КП «Київзеленбуд» не більше як два рази на рік проводити планові обстеження. Акт №188 про проведення планової перевірки стану виконання охоронного договору на зелені насадження від 03.10.2024, на переконання скаржника, не є належним та допустимим доказом, оскільки викладені в цьому акті факти не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а з урахуванням такого важливого юридичного факту, що цей акт складався з порушенням порядку його оформлення, дата акту викликає велику підозру, оскільки офіційно цей документ був оформлений тільки через сім місяців від зазначеної дати його складання, жодного документального підтвердження викладених в акті порушень Суду та скаржнику надано не було, як то - фото відео фіксація дати перевірки та дійсного стану газону звичайного на земельній ділянці за означеною адресою; - додаток №1 до Охоронного договору - акт №152 від 11.08.2014 обстеження зелених насаджень також не містить жодного доказу фото- відео фіксації - а чи був в дійсності на тій земельній ділянці газон звичайний, чи на земельній діяльні не було взагалі газону, що і стало наслідком фіксації в цьому акті і в Охоронному договорі якісного стану зелених насаджень як незадовільний.

Скаржник вважає, що не допустив жодного порушення норм чинних Законів та підзаконних актів, які підлягають обов`язковому застосуванні при реалізації положень пункту 4.9. Охоронного договору та має закріплене за ним законодавче право на добровільну сплату відновної вартості зелених насаджень, при цьому обов`язок щодо її сплати виникає у скаржника лише з моменту введення об`єкта в експлуатацію згідно приписів ст. 28 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів».

Скаржник вказує на те, що 03.10.2024 - на момент здійснення перевірки об`єкту по вул. Петра Вершигори міста Києва, Комісією було озвучено представникам АТ «Київгаз» про не встановлення жодних порушень охоронного договору, законодавства та інших приписів регуляторних актів. Комісією не надавалося уповноваженим представникам та не направлялося на адресу АТ «Київгаз» жодного примірника акту за результатом проведення планової перевірки стану виконання охоронного договору. Зі спливом семи місяців після проведення Комісією перевірки, КО «Київзеленбуд» листом від 11.04.2025 №077/03-1288 на адресу АТ «Київгаз» надсилаються документи з яких з`ясовується про оформлення Комісією 03.10.2024 акту перевірки №188 в якому задокументовано цілком протилежне. Акт перевірки від 03.10.2024 №188 складений без дотримання процедури оформлення та вручення, не містить підпису представника АТ «Київгаз» чи доказів відмови представника АТ «Київгаз» від підпису даного акту. Такий акт не містить відміток про вручення, не підтверджує факт ознайомлення суб`єкта перевірки з його змістом.

Також скаржник зазначає, що належним суб`єктом звернення до суду є КО «Київзеленбуд».

Скаржник вказує на те, що прокуратура у позові посилається на положення ст. 13, 142 Конституції України, ст. 324 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» тощо. Водночас, наведені норми регулюють правовий режим землі, надр, вод, атмосферного повітря та інших природних ресурсів, які існують у природному стані. Звертаємо увагу, що АТ «Київгаз» кваліфікується порушення охоронного договору з підстав знищення газону. Відповідач стверджує на помилкове ототожнення газону з природними ресурсами. Газон не належить до об`єктів, зокрема природних ресурсів/середовища, що регламентується законодавством на яке посилається прокуратура. При цьому, тимчасове знищення газону у процесі будівельних робіт не становить шкоди природним ресурсам та не порушує інтересів держави, за захистом яких може звертатися прокуратура.

Скаржник зазначає, що факт не звернення позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання такими особами своїх функцій із захисту інтересів держави. Прокурор зобов`язаний довести бездіяльність компетентного органу - знали про порушення, але не зверталися до суду у розумний строк та чи потребували інтереси держави невідкладного захисту.

Скаржник у апеляційній скарзі також зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які скаржник може додатково понести до вже понесених витрат зі сплати судового збору, може складати 200 000 (двісті тисяч) грн. Остаточний розрахунок судових витрат, фактично понесених АТ «Київгаз» у зв`язку з судовим розглядом справи разом із відповідними документами, що підтверджують зазначені витрати, буде надано Суду у порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що позовна заява у даній справі подана заступником керівника Київської міської прокуратури до Господарського суду міста Києва через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з використанням електронного цифрового підпису та з долученням електронної довіреності на право заступника керівника подавати до суду позовні заяви та інші процесуальні документи, а також витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із зазначенням керівника Київської міської прокуратури, який вказану довіреність видав. Вказане унеможливлює подання позовної заяви неуповноваженою посадовою особою Київської міської прокуратури.

Прокуратура зазначає про те, що для видалення зелених насаджень не достатньо отримати відповідні дозвільні документи на проведення будівельних робіт. Власник зелених насаджень мав бути поінформований про наявність такого дозволу. Важливим є також встановлення наявності зелених насаджень станом на момент отримання відповідного дозволу на будівництво шляхом проведення їх повторного обстеження та фіксації відсутності порушень попередньо укладеного охоронного договору на зелені насадження.

Прокуратура вказує на те, що акт обстеження від 11.08.2014 № 152 носить попередній характер і не дає права на видалення зелених насаджень. За цим актом необхідно провести повторне обстеження зелених насаджень після затвердження проектної документації. Також за вказаним актом видалення зелених насаджень необхідно проводити відповідно до вимог Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006р. № 1045, та Порядку видалення зелених насаджень на території м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.10.2011 року № 384/6600, після сплати відновної вартості зеленних насаджень та отримання дозвільної документації на Відповідно до листа Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища від 11.02.2014 № 064/55 обов`язкову екологічну експертизу необхідно проводити до видалення деревно-чагарникової рослинності на території площею більше 0,12 га відповідно до ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 808. Про початок виконання робіт по видаленню зелених насаджень та їх закінчення (з наданням копій документів про сплату відновної вартості зелених насаджень та акту виконаних робіт) необхідно письмово інформувати Державну екологічну інспекцію.

Також прокуратура зазначає про те, що декларація про початок будівельних робіт зареєстрована 08.06.2017 за № КВ0831715969951, тобто через майже три роки від дня складання акту обстеження від 11.08.2014 № 152. Даний акт на момент реєстрації вказаної декларації вже не діяв та не міг слугувати належним доказом наявності на земельній ділянці зелених насаджень, а також їх перебування у належному стані. Водночас, за інформацію КО «Київзеленбуд», АТ «Київгаз» не звертався щодо здійснення обстеження зелених насаджень, що знаходяться під охороною відповідно до умов охоронного договору від 17.09.2014 № 328 та розташовані за адресою: вул. Петра Вершигори в період з 01.01.2015 по 21.10.2025 та відповідні акти обстеження не видавалися.

Прокуратура наголошує, що процедури дотримано не було, що дозволяє дійти висновку про незаконне видалення зелених насаджень - газону звичайного площею 0,185 га, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:038:0048 площею 0,2536 га по вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі міста Києва, та, відповідно, про порушення АТ «Київгаз» умов охоронного договору від 17.09.2014 № 328.

Прокуратура зазначає, що у наведених правовідносинах не проводилась перевірка діяльності відповідача як суб`єкта господарювання. Метою перевірочних дій було встановлення стану зелених насаджень, що охороняються за умовами вищевказаного договору, а не діяльність АТ «Київгаз». Не передбачено також вказаним Порядком винесення такого організаційно-розпорядчого документа як припис про усунення охоронних договорів на зелені насадження не регулюються приписами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Натоміть, до матеріалів позову долучено докази направлення КО «Київзеленбуд» на адресу відповідача копії акту від 03.10.2024 № 188 разом з вимогою про сплату коштів відновної вартості зелених насаджень до місцевого бюджету м. Києва.

Прокуратура вказує на те, що у даному випадку через незаконне видалення зелених насаджень, безумовно, порушено інтереси держави та територіальної громади столиці, адже це позбавило громаду її власності - газону звичайного, що негативно впливає на екологічну ситуацію в місті Києві. Окрім того, через ненадходження до бюджету коштів (компенсації за завдану шкоду незаконним видаленням зелених насаджень) Київська міська рада позбавлена можливості використати такі кошти, зокрема, для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів та заходів з благоустрою території щодо збереження зелених насаджень столиці. Отже, має місце також порушення економічних інтересів держави.

Прокуратура зазначає, що саме Київська міська рада як власник зобов`язана вживати через свій виконавчий орган Київську міську державну адміністрацію заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати. Проте, як встановлено, Київська міська рада та її виконавчий орган усвідомлюють порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, однак належний захист інтересів держави свідомо не здійснюють, а саме: у відповідь надійшли листи від Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.12.2025 № 077-7964 та від Київського міського голови від 04.12.2025 № 001-01-1380, з яких вбачається, що вказаним органам відомо про порушення інтересів територіальної громади на спірній земельній ділянці, однак належних заходів реагування не вживалося та не планується вживати.

Також прокуратура зазначає про те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на яку посилається відповідач, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Таким чином, неспростовним є те, що будь-які зелені насадження є складовою частиною природних ресурсів незалежно від факту їх походження та залучення в господарський обіг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 910/570/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 поновлено Акціонерному товариству «Київгаз» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26. Призначено справу № 910/570/26 до розгляду у судовому засіданні 26.05.2026.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/570/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 до 30.06.2026, а у судовому засіданні оголошено перерву до 29.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 відмовлено задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Київгаз» про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив Київської міської прокуратури на апеляційну скаргу АТ «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/570/26. Заяву про долучення до матеріалів справи наданих доказів залишено без розгляду.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/570/26 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та правова позиція

Прокурор та представник позивачів у судовому засіданні 29.07.2026 просили рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2026 просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 та задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2012 між першим позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №66-6-00621 від 28.12.2012 (далі - Договорі оренди), відповідно до п. 1.1 та 2.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16.02.2012 №149/7486, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі м. Києва; розмір - 2 536,00 кв.м.; цільове призначення - для будівництва опорного пункту аварійних бригад ПАТ «Київгаз»; кадастровий номер - 8 000 000 000:66:038:0048.

Згідно із п. 3.1 Договору оренди договір укладається на 15 (п`ятнадцять) років.

На виконання умов Договору оренди, за актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.12.2012, перший позивач передав, а відповідача прийняв у володіння і користування земельну ділянку, визначену Договором оренди.

Відповідно до акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 152 від 11.08.2014 комісією, призначеною згідно наказу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №8 від 14.01.2013 «Про затвердження складу постійно діючої комісії з обстеження зелених насаджень м. Києва», проведено обстеження зелених насаджень на земельній ділянці за адресою: вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі м. Києва та встановлено, що видаленню підлягає: газонів 0,185 га, відновною вартістю 58 441,50 грн. Із змісту вказаного акту вбачається, що обстеження зелених насаджень пов`язано з будівництвом опорного пункту аварійних бригад ПАТ «Київгаз» (лист-звернення №503/20-1 від 13.03.2014).

17.09.2014 між КО «Київзеленбуд» (третьою особою, уповноваженим суб`єктом) та відповідачем (утримувачем), укладено охоронний договір на зелені насадження №328 (далі - Охоронний договір), відповідно до п. 2 якого відповідач бере на себе зобов`язання щодо зберігання та утримання в належному стані зелених насаджень: газонів 0,185 га, відновною вартістю 58 441,50 грн.

Згідно із п. 3 Охоронного договору зелені насадження, що підлягають охороні відповідно до цього договору, знаходяться на земельній ділянці площею 0,25 га, яка розташована за адресою: вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі м. Києва.

Пунктом 4.9 Охоронного договору передбачено, що відповідач зобов`язався здійснювати видалення зелених насаджень лише на підставі ордера, виданого в установленому порядку.

У п. 6.1 Охоронного договору сторони дійшли згоди про те, що у разі знищення або пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту, у зв`язку із невиконанням умов договору відповідач сплачує відновну вартість зелених насаджень у сумі, розрахованій на момент повідомлення про пошкодження зелених насаджень (або виявлення таких пошкоджень уповноваженим органом) та штраф у розмірі 150% відновної вартості зелених насаджень.

Відповідно до п. 7.1 Охоронного договору контроль за додержанням умов цього договору здійснюється шляхом проведення періодичних планових та позапланових виїзних перевірок Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) спільно з КО «Київзеленбуд». Періодичні перевірки проводяться не частіше ніж один раз на рік (навесні та восени), про що повідомляється утримувачу не пізніше ніж за десять днів до дати проведення такої перевірки. Позапланові перевірки проводяться за наказом Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не частіше 2 разів на рік.

Згідно із п. 10 Охоронного договору договір припиняється у разі сплати відповідачем відновної вартості зелених насаджень, які підлягають охороні відповідно до цього договору або відчуження земельної ділянки, на якій знаходяться зелені насадження, щодо яких укладено цей договір, чи закінчено строк дії договору оренди земельної ділянки, на якій знаходяться зелені насадження.

Відповідно до наказу Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №47 від 23.04.2024 комісії з перевірки стану виконання охоронних договорів на зелені насадження доручено провести у весняно-осінній період (квітень-травень, жовтень-листопад) 2024 року виїзну планову перевірку стану виконання охоронних договорів на зелені насадження згідно з додатком, в тому числі Охоронного договору (порядковий №102 додатку), та скласти відповідні акти.

Так, згідно із актом про проведення планової перевірки стану виконання охоронного договору на зелені насадження №188 від 03.10.2024 відповідною комісією встановлено відсутність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі м. Києва, газону звичайного, у зв`язку з чим проведено розрахунки відновної вартості та штрафу, передбаченого п. 6.1 Охоронного договору.

Листом №077/03-1288 від 11.04.2025 КО «Київзеленбуд» направило відповідачу копії Охоронного договору, акта проведення планової перевірки стану виконання охоронного договору на зелені насадження №188 від 03.10.2024 та реквізити для сплати коштів відновної вартості зелених насаджень, а також просило сплатити до міського бюджету кошти відновної вартості зелених насаджень та надати копії платіжних документів.

У відповідь на вказаний лист відповідач направив КО «Київзеленбуд» лист №2189/09-3 від 01.05.2025, в якому повідомив про те, що дії останнього зі складання та надсилання акта проведення планової перевірки стану виконання охоронного договору на зелені насадження №188 від 03.10.2024, нарахування відновної вартості газону із нарахуванням індексу споживчих цін, штрафу є помилковими і такими, що не мають жодних правових підстав.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку Прокуратури, виконанням відповідачем зобов`язання із забезпечення збереження зелених насаджень на підставі Охоронного договору, у зв`язку з чим заявлено вимогу про стягнення з відповідача відновної вартості таких зелених насаджень з урахуванням штрафу у розмірі 702 133,71 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що подання даного позову Прокуратурою зумовлене порушенням інтересів у правовідносинах, пов`язаних із ефективним використанням природних ресурсів міста, оскільки власником таких природних ресурсів - першим та другим позивачами захист цих інтересів не здійснювався.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Охоронного договору третя особа передала, а відповідач прийняв на зберігання та утримання в належному стані зелені насадження - газон звичайний, площею 0,185 га, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га, за адресою вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі м. Києва.

03.10.2024 Комісією, утвореною відповідно до наказу Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №39 від 25.08.2023 «Про утворення комісії з перевірки стану виконання охоронних договорів на зелені насадження», проведено перевірку наявності та стану зелених насаджень, зазначених в Охоронному договорі, за наслідками якої складено акт про проведення планової перевірки стану виконання охоронного договору на зелені насадження №188, відповідно до якого, встановлено відсутність газону звичайного, площею 0,185 га, на земельній ділянці площею 0,25 га, за адресою вул. Петра Вершигори у Дніпровському районі м. Києва, відновна вартість знищених зелених насаджень склала 280 853,48 грн.

Відповідно до п. 4.9 та 4.10 Охоронного договору, сторонами погоджено умови здійснювати видалення зелених насаджень лише на підставі ордера, виданого в установленому порядку, а також негайно повідомляти уповноваженого суб`єкта про будь-яке пошкодження зелених насаджень або загрозу їх пошкодження, при цьому, станом на дату укладення договору у відповідача не виникало жодних заперечень з приводу таких умов, а також відсутності у них інших умов, зокрема щодо порядку видалення зелених насаджень, та останнім укладено такий договір, в тому числі погоджено вказані умови.

Водночас, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем в свою чергу не надано суду як відповідного ордера, виданого в установленому порядку, так і доказів на підтвердження повідомлення уповноваженого суб`єкта про будь-яке пошкодження зелених насаджень або загрозу їх пошкодження, також у матеріалах справи відсутні докази настання обставин, передбачених умовами п. 10 Охоронного договору, зокрема сплати утримувачем відновної вартості зелених насаджень або відчуження земельної ділянки, на якій знаходяться зелені насадження.

При цьому, відповідач стверджує, що у нього відсутнє зобов`язання із отримання відповідного дозволу (ордера), оскільки нормами діючого законодавства отримання будь-яких ордерів, у спірних правовідносинах, не встановлено.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню №152 від 11.08.2014, є безпідставним, оскільки такий акт складався з метою визначення виду, кількості та відновної вартості зелених насаджень на земельній ділянці, яка є об`єктом оренди за Договором оренди, для подальшої процедури їх видалення, проте не може бути відповідним дозволом на видалення, з огляду на те, що Охоронний договір укладений пізніше.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про доведеність неналежного виконання відповідачем його зобов`язань за Охоронним договором в частині збереження зелених насаджень, переданих йому на зберігання та утримання в належному стані.

Як вже зазначалось, прокуратурою заявлено вимоги про стягнення з відповідача відновної вартості знищених зелених насаджень з урахуванням штрафу у розмірі 702 133,71 грн.

За змістом п. 4.11 Охоронного договору відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану пошкодженням або знищенням зелених насаджень.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1 Охоронного договору разі знищення або пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту, у зв`язку із невиконанням умов договору відповідач сплачує відновну вартість зелених насаджень у сумі, розрахованій на момент повідомлення про пошкодження зелених насаджень (або виявлення таких пошкоджень уповноваженим органом) та штраф у розмірі 150% відновної вартості зелених насаджень.

Так, Прокуратурою подано розрахунок відновної вартості та штрафу видалених зелених насаджень, які підлягали охороні згідно Охоронного договору, який складено представниками КО «Київзеленбуд» 03.10.2024 згідно із рішенням Київської міської ради №384/6600 «Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва» (із змінами і доповненнями) та Методики визначення відновної вартості зелених насаджень, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №127 від 12.05.2009, відповідно до якого відновна вартість знищених зелених насаджень складає 280 853,48 грн, а штрафу - 421 280,22 грн.

Зазначений розрахунок є арифметично вірним та відповідає вимогам норм діючого, на момент його складання, законодавства України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що передбачені вказаним п. 6.1 Охоронного договору відновна вартість зелених насаджень та штраф мають різну правову природу, тому розрахунок із застосуванням правил округлення має здійснюватись окремо та округлення загальної суми, заявленої до стягнення, до суми 702 133,71 грн є неправомірним.

Згідно з п. 4 Порядку видалення зелених насаджень у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006, відновна вартість зелених насаджень, що належать до комунальної власності, сплачується до відповідного місцевого бюджету.

З огляду на викладене, відповідач повинен сплатити першому позивачу відновну вартість знищених зелених насаджень у розмірі 280 853,48 грн та 150% штрафу у розмірі 421 280,22 грн, що разом складають суму у розмірі 702 133,70 грн.

Як вже зазначалось, КО «Київзеленбуд» листом №077/03-1288 від 11.04.2025 просило відповідача сплатити до міського бюджету кошти відновної вартості зелених насаджень та штрафу, однак, відповідачем не надано доказів такої сплати.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи та доведеності наявності у відповідача грошового зобов`язання із сплати на користь першого позивача відновної вартості знищених зелених насаджень у розмірі 280 853,48 грн та 150% штрафу у розмірі 421 280,22 грн на підставі Охоронного договору, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається із позовної заяви у даній справі, вона подана заступником керівника Київської міської прокуратури до Господарського суду міста Києва через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з використанням електронного цифрового підпису та з долученням електронної довіреності на право заступника керівника подавати до суду позовні заяви та інші процесуальні документи, а також витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із зазначенням керівника Київської міської прокуратури, який вказану довіреність видав, тобто обставини є відмінними від обставин, які слугували підставою для повернення позовної заяви ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/76/26.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що охоронний договір передбачає збереження зелених насаджень до моменту отримання даних дозвільних документів на їх видалення і з метою реалізації права на видалення зелених насаджень відповідний суб`єкт за вищевказаними приписами законодавства мав забезпечити перевірку наявності та належного стану зелених насаджень, що передані на зберігання, натомість, декларація про початок будівельних робіт, яка зареєстрована 08.06.2017 за № КВ0831715969951, не є безумовним та достатнім документом на видалення зелених насаджень у даних правовідносинах.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що сторонами у п. 4.9 та 4.10 Охоронного договору на власний розсуд погоджені умови про здійснення видалення зелених насаджень лише на підставі ордера, виданого в установленому порядку, а також негайного повідомлення уповноваженого суб`єкта про будь-яке пошкодження зелених насаджень або загрозу їх пошкодження.

Таким чином, укладаючи договір, відповідач добровільно взяв на себе додаткові, більш суворі зобов`язання (ст. 629 ЦК України - обов`язковість договору). Договір прямо передбачав: видалення можливе лише за ордером, а у випадку будь-якого пошкодження - відповідач зобов`язаний негайно інформувати балансоутримувача, тому посилання скаржника на ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та на наявність дозволу на виконання будівельних робіт, у даному випадку є безпідставним.

Також є безпідставним посилання скаржника на ст. 28 «Про благоустрій населених пунктів», оскільки скаржником порушено пункт 4.9 Охоронного договору, за яким він мав обов`язок діяти в чітко визначених межах та інформувати про пошкодження. Порушивши умови договору, скаржник втратив право посилатися на загальний «пільговий» порядок сплати за ст. 28 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів».

Також колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що уповноваженими органами щодо захисту зелених насаджень, вказаних у охоронному договорі на зелені насадження від 17.09.2014 № 328, є Київська міська рада як власник природних ресурсів та отримувач суми коштів за шкоду, завдану пошкодженням або знищенням зелених насаджень за цим договором, а також Київська міська державна адміністрація як орган, який через Департамент та КО «Київзеленбуд» здійснює контроль за станом виконання охоронних договорів на зелені насадження, у зв`язку із чим, доводи скаржника про те, що належним суб`єктом звернення до суду є КО «Київзеленбуд», є безпідставними.

Водночас, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в свою чергу, не надано суду як відповідного ордера, виданого в установленому порядку, так і доказів на підтвердження повідомлення уповноваженого суб`єкта про будь-яке пошкодження зелених насаджень або загрозу їх пошкодження.

Доводи скаржника про те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання практичної реалізації норми пункту 4.9. Охоронного договору - які норми Закону та підзаконних актів повинні обов`язково бути застосовані та виконані при реалізації відповідачем у справі даної норми Охоронного договору, не спростовують належного встановлення факту існування договірних зобов`язань та порушення їх відповідачем, тобто, суд першої інстанції досліджував не «практичну реалізацію» процедур, а факт завдання майнової шкоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що дефекти оформлення акта перевірки або порушення строків його направлення не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, якщо факт завдання збитків та їх розмір підтверджуються сукупністю інших належних та допустимих доказів у справі.

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду містка Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/570/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/570/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 27.08.2026, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці з 03.08.2026 по 26.08.2026, включно.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич