Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №910/1364/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 910/1364/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Горбасенка П.В.

Хрипуна О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)

матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 (повний текст складено 11.05.2026)

у справі № 910/1364/26 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Інвест»

про стягнення 203 473,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Інвест» про стягнення 203 473,10 грн., які складаються з основної заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року в розмірі 107 591,44 грн. та нарахованих за несвоєчасне виконання обов`язку по сплаті вказаної суми 3 % річних у сумі 22 611,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 73 269,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої у спірні періоди теплової енергії у нежитлове приміщення загальною площею 213 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11а, власником якого є відповідач. На підтвердження факту надання послуг на заявлену до стягнення суму позивачем надані довідки про нарахування за теплову енергію, облікові картки, акт обстеження житлового будинку, акт прийняття теплового вузла обліку, корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомості споживання теплової енергії, відомості обліку теплової енергії.

Позивач зазначає, що право вимоги вказаних сум перейшло до нього внаслідок укладення з ПАТ «Київенерго» (змінило найменування на АТ «К.Енерго») договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018.

Відповідач в суді першої інстанції правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1364/26 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено що саме відповідач був власником нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м. за адресою - місто Київ, вулиця Інститутська 11А у спірний період споживання (з листопада 2015 року по квітень 2018 року).

Суд першої інстанції встановив, що:

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідача, долучений позивачем до матеріалів справи, сформовано 18.02.2021, тобто він не відображає дійсної інформації станом на момент звернення позивачем із позовом до суду;

- інформація, наведена у вказаному висновку не дає змоги встановити дату набуття відповідачем у власність нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м. за адресою - місто Київ, вулиця Інститутська 11а, що позбавляє суд можливості підтвердити чи спростувати факт перебування у власності відповідача об`єкту нерухомості у спірний період часу (з листопада 2015 року по квітень 2018 року).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційну провадження у справі;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1364/26, та ухвалити постанову якою позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Інвест» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» суму заборгованості за спожиту від ПАТ "Київтеплоенерго" теплову енергію до 01.05.2018 у розмірі 107 591,44 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Інвест» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» інфляційну складову боргу у розмірі 73 269,77 грн., три проценти річних у розмірі 22 611,89 грн., нараховані за прострочення виконання зобов`язання за спожиту теплову енергію до 01.05.2018;

- стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Інвест» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, судом першої інстанції неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивач набув права вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за особовим рахунком №520878-01 у розмірі 203 473,10 грн., на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, який (договір) відповідачем не оскаржений, судами України не ухвалювалось рішення про визнання такого договору недійсним, нікчемним, скасованим, проте, порушуючи норми законодавства, відповідач не здійснював оплату вартості теплової енергії за особовим рахунком №520878-01 у розмірі 203 473,10 грн.;

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів про не перебування в користуванні приміщення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11А. В свою чергу матеріли справи не містять доказів відключення у спірний період від теплопостачання будинку за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11А;

- надані стороною позивача докази, з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, у сукупності з більшою ймовірністю підтверджують факт постачання комунальної послуги у спірному періоді на загальну суму 107 591,44 грн. В свою чергу відповідачем до суду не надано жодного доказу які спростовують погашення заборгованості за особовим рахунком №520878-01 у розмірі 107 591,44 грн. Отже, обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, натомість відповідачем на спростування позовних вимог належних доказів не надано.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 справа № 910/1364/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Горбасенко П.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026:

- апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1364/26 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України;

- надано Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 3 993,60 грн.;

- попереджено Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 15.06.2026 подав заяву про усунення недоліків, в додатках до вказаної заяви міститься платіжна інструкція № 6639 від 10.06.2026 про сплату 3 993,60 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір, за апеляційною скаргою КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» по справі №910/1364/26; Північний апеляційний господарський суд».

У період з 11.06.2026 по 19.06.2026 суддя Хрипун О.О. перебував у відпустці.

Окрім цього, у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.

Крім цього, у період з 16.06.2026 по 19.06.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відпустці.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028,00 грн.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1364/26, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1364/26, іншим учасникам справи роз`яснено право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення (обізнаності) ухвали про відкриття провадження у справі.

02.07.2026 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У період з 18.07.2026 по 17.08.2026 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у щорічній відпустці.

Окрім цього, у період з 03.08.2026 по 16.08.2026 суддя Спаських Н.М. перебувала у щорічній відпустці.

Окрім цього, у період з 10.08.2026 по 17.08.2026, у період з 19.08.2026 по 23.08.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у щорічній відпустці.

Станом на дату ухвалення постанови пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (найменування змінено на Aкціонерне товариство «К.Енерго») (кредитор) та позивачем (новий кредитор) 11.10.2018 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (а.с. 73-75), за умовами пункту 1.1 якого кредитор відступає, а позивач набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до позивача в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору кредитор відступає, позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

Згідно з додатком № 1 до договору (а.с. 76) позивач, серед іншого, прийняв право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 107 591,44 грн. та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Листом № 1/5-520878-01 від 08.04.2019 (а.с. 77-78) позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні та вимагав здійснити погашення заборгованості в розмірі 107 591,44 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» передало, а позивач прийняв право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 107 591,44 грн. та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену Публічним акціонерним товариством «Київенерго» відповідачу теплову енергію за період часу з листопада 2015 року по квітень 2018 року.

При цьому, під час розгляду даної справи застосуванню підлягають норми законодавства України, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), якими передбачено користування тепловою енергією лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії та покладено на споживача обов`язок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до пункту 3 Правил та статті 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Матеріали справи не містять договору про постачання теплової енергії, укладеного теплогенеруючою організацією та відповідачем.

Водночас судом першої інстанції цілком вірно враховано, що з аналізу положень Правил вбачається, що термін «споживач» застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без договору або в обсягах теплового навантаження, необумовленого договором на теплопостачання.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Колегія суддів враховує наступне.

Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №910/12034/18 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, проте необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

На підтвердження споживання відповідачем у період часу з листопада 2015 року по квітень 2018 року теплової енергії, а також її обсягів позивачем долучено до позовної заяви акт прийняття теплового вузла обміну, акти про готовність вузла до комерційного обліку до роботи; корінці нарядів про включення та відключення споживача, облікові картки (помісячно); відомості споживання теплової енергії за період часу з листопада 2015 року по квітень 20218 року та довідка про нарахування за теплову енергію, що підтверджують обсяги споживання теплової енергії за період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року, а також рахунок-фактуру від 31.10.2025 та акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2025; розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачу за спірний період (а.с. 9-71).

З матеріалів справи вбачається, що у довідці про нарахування за теплову енергію та у відомостях споживання теплової енергії за період часу з листопада 2015 року по квітень 20218 року зазначено: кількість Гкал., тариф без ПДВ, коефіцієнт перерахунку, сума без ПДВ, усього з ПДВ.

На всіх поданих доказах відсутні підписи з боку відповідача.

Судом першої інстанції враховано, що постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Проте, доказів направлення чи вручення відповідачу спірних документів позивачем не подано.

Також, судом першої інстанції враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, щодо того, що прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді.

Однак, у даній справі відсутні докази укладання відповідачем письмового правочину про постачання теплової енергії.

Звертаючись до суду цим позовом позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний оплатити поставлену у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року у нежитлове приміщення загальною площею 213 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11а, теплову енергію, оскільки відповідач є власником такого приміщення та, відповідно, споживачем теплової енергії поставленої у вказане приміщення.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача, що у спірних правовідносинах, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, теплову енергію, поставлену у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року у нежитлове приміщення загальною площею 213 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11а, має оплачувати особа, якій таке приміщення у відповідні періоди належало на праві власності, оскільки саме така особа є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема і послуги з постачання теплової енергії, а відтак має встановлений законодавством обов`язок оплачувати надані позивачем послуги.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року власником нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11а, був відповідач.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідача (Інформаційна довідка № 244950925 від 18.02.2021) (а.с. 79-80).

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, інформація, наведена у вказаному витязі ньому не дає змоги встановити дату набуття відповідачем у власність нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м. за адресою - місто Київ, вулиця Інститутська 11а, що позбавляє суд можливості підтвердити чи спростувати факт перебування у власності відповідача об`єкту нерухомості у спірний період часу (з листопада 2015 року по квітень 2018 року).

Колегія суддів зазначає про те, що зміст вказаної довідки свідчить про:

- перебування у власності відповідача станом на дату видачі довідки нежитлового будинку (літ. «А») загальною площею 511,6 кв.м. за адресою: м. Київ, пров. Тараса Шевченка, будинок 18/19;

- реєстрацію 19.07.2019 податкової застави (номер запису про обтяження 32494494 (спеціальний розділ), опис предмета обтяження: нежиле приміщення з № 1 по № 13, №№ І, ІІ (перше, друге), (групи приміщень № 11), в літ. «А», загальна площа 213 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Інститутська будинок 11 а.

Отже, вказана довідка не є належним та допустимим доказом того, що у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року власником нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11а, був відповідач.

При цьому колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про те, що саме відповідач повинен надати належні та допустимі докази про не перебування в його користуванні приміщення за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11А, оскільки, як встановлено вище, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року власником нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 11а, був відповідач.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено що саме відповідач був власником нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м. за адресою - місто Київ, вулиця Інститутська 11А у спірний період споживання (з листопада 2015 року по квітень 2018 року).

Тобто, матеріли справи не містять належних та допустимих доказів того, що з листопада 2015 року по квітень 2018 року відповідач був споживачем послуг з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення загальною площею 213 кв.м. за адресою - місто Київ, вулиця Інститутська 11А.

З урахуванням наведеного, за відсутності належних та допустимих доказів споживання відповідачем теплової енергії та виникнення заборгованості з її відшкодування у період часу з листопада 2015 року по квітень 2018 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 107 591,44 грн. є документально недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 22 611,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 73 269,77 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 107 591,44 грн., то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені.

Доводи апеляційної скарги вказаних вище висновків не спростовують.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1364/26 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1364/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/1364/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 27.08.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді П.В. Горбасенко

О.О. Хрипун