Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №914/2328/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Справа№ 914/2328/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Шапрана В.В.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025

у справі № 914/2328/25 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»

до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області

про стягнення 3 848,51 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення 3848,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання з оплати спожитої (купленої) електричної енергії за Договором №14713/3/2021/1 про постачання/закупівлю електричної енергії постачальником універсальних послуг, внаслідок чого у відповідача за період грудень 2021 - січень 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 3848,51 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Господарський суд міста Києва рішенням від 27.11.2025 у справі №914/2328/25 позов задовольнив. Стягнув з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» заборгованість у розмірі 3 848,51 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Львівській області звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі №914/2328/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що згідно із договором №14713/3/2021/1 від 24.12.2021 передбачено, гранична ціна даного договору становить 7 118,03 грн разом із ПДВ (підпункт 5.1 пункт 5 Договору №14713/3/2021/1 від 24.12.2021). Отже, згідно із умовами даного договору, Головним управлінням ДПС у Львівській області згідно виставлених рахунків ТзОВ «Львівенергозбуд» було здійснено оплату за спожиту електричну енергію згідно із договором №14713/3/20211 від 24.12.2021 на загальну суму 7 118,03 грн.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що, відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 Договору №14713/3/2021/1 від 24.12.2021 постачальник за договором не має права вимагати від споживача будь - якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у договорі, отже заборгованість у сумі 3 848,51 грн. за спожиту електричну енергію не передбачена даним договором і не може вимагатись від Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області, щоб її сплатити.

Скаржник вказує на те, що згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість за Договором №14713/3/2021/1 від 24.12.2021 року за період з 01.01.2022 - 25.01.2022 у Головному управлінні ДПС у Львівській області не обліковується, оскільки від 01.01.2022, Головне управління ДПС у Львівській області співпрацювало з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», а відтак оплата здійснювалося згідно виставлених рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», відповідно до укладеного Договору про постачання електричної енергії споживачу №2273/2 від 31.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням №314 від 11 березня 2022 року та випискою за 15.03.2022. Відтак, поставка електричної енергії, яку здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» в період з 01.01.2022 по 25.01.2022 є самовільною та прийнятою на власний розсуд, оскільки Договір №14713/3/2021/1 від 24.12.2021 не був продовжений та не було жодного погодження між Сторонами про подальшу поставку електроенергії.

Скаржник наголошує, що в платіжному дорученні № 314 від 11 березня 2022 не зазначено точки комерційного обліку за які здійснено сплату, оскільки Договором про постачання електричної енергії споживачу №2273/2 від 31.12.2021 року передбачено постачання електричної енергії на 17 адрес точок комерційного обліку і сплата здійснювалась загальною сумою за всі точки комерційного обліку, які передбачені Договором та згідно виставленого рахунку на оплату №468 від 11.03.2022. Отже, згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість за Договором №14713/3/2021/1 від 24.12.2021 за період з 01.01.2022 - 25.01.2022 у Головному управлінні ДПС у Львівській області не обліковується, так як, за січень 2022, Головним управлінням ДПС у Львівській області здійснювалась сплата згідно виставлених рахунків ТзОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», та укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №2273/2 від 31.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 314 від 11 березня 2022 та випискою за 15.03.2022.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що факт споживання електричної енергії за вказаний період та її обсяги встановлені спеціально уповноваженим учасником ринку Оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» у спосіб та порядок, встановлений ПРРРЕЕ та Кодексом комерційного обліку та є єдиними сертифікованими даними про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, що підлягають застосуванню електропостачальником. Твердження відповідача про те, що ДПС України в особі Головного управління ДПС у Львівській області не здійснювалось споживання електричної енергії у постачальника ТОВ «Львівенергозбут» за період 01.01.2022-25.01.2022 у зв`язку із укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу з ТзОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» від 31.12.2021 не відповідає дійсності. Відповідно до інформації, наданої Оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» в листі №245-07-908 від 10.06.2025 (знаходиться в матеріалах справи), об`єкт електропостачання відповідача за адресою Львівська область, Яворівський район, м. Мостиська, вул. Шевченка, 15, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6045393212554, перебував на постачанні ТОВ «Львівенергозбут» з 01.01.2022 по 25.01.2022 включно. Обсяг спожитої електроенергії за вказаний період становить 686 кВт/год.

Позивач вказує на те, що в порушення умов договору, відповідачем не здійснено оплати за спожиту ним електричну енергію згідно отриманого рахунку за період 01.01.2022 - 25.01.2022, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 3 843,28 грн.

Позивач вважає, що твердження відповідача про те, що «поставка електричної енергії, яку здійснювало ТОВ «Львівенергозбут» в період 01.01.2022р. по 25.01.2022р. є самовільною та прийнятою на власний розсуд» є надуманими та голослівними, оскільки п. 6.1.16 ПРРЕЕ чітко зазначає, що до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору. А, відтак, поставлена ТОВ «Львівенергозбут» належним чином та спожита відповідачем електроенергія за такий період повинна бути оплачена відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що на підтвердження повідомлення про те, що платіжне доручення № 314 від 11.03.2022 є сплатою за договором № 2237/2 за 17 приєднаних точок, враховуючи ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6045393212554, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу. Більше того, з рахунку ТОВ «Укр Газ Ресурс» № 468 вбачається, що за січень 2022р. відповідачем спожито 2420 кВт/год за, як зазначає відповідач, 17 приєднаних точок обліку, що викликає об`єктивні сумніви, адже згідно даних оператора системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» за розрахунковий період грудня 2021р. лише однією точкою обліку відповідача у м. Мостиська Яворівського району Львівської області спожито 1362 кВт/год. Акту приймання-передачі фактичних обсягів електричної енергії чи будь яких інших доказів споживання від ТзОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» за вказаною точкою комерційного обліку за період 01.01.2022-25.01.2022 відповідачем не надано.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі №914/2328/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі №914/2328/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі №914/2328/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку тим, перебуванням Владимиренко С.В., у відпустці, яка є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для розгляду справи № 914/2328/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Шапран В.В., Сулім В.В.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.03.2026 апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі №914/2328/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Гаврилюк О.М., судді - Шапран В.В., Сулім В.В. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, зміну колегії суддів, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 914/2328/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 24.12.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено Договір №14713/3/2021/1 про постачання/закупівлю електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) відповідно до умов якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача визначених в додатку №2 до цього Договору, а відповідач оплачує позивачу вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (п. 2.1. Договору)

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. (п.5.9. Договору)

Відповідно до п. 5.11. Договору оплата рахунка позивача за цим Договором має бути здійснена відповідачем у строки, визначені в рахунку та в Договорі.

Згідно з п. 5.17 Договору рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються позивачем електричної енергії та надаються відповідачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків становить 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Пунктом п. 5.20.2. Договору передбачено, що відповідач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 4 календарного дня наступного за розрахунковим періодом у Персональному кабінеті, який вважається таким, що наданий відповідачу позивачем не пізніше 4 календарного дня наступного за розрахунковим. У разі необхідності, рахунок в паперовому вигляді відповідач може отримати у позивача, звернувшись в центр обслуговування клієнтів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору за період грудень 2021 року - січень 2022 року поставив відповідачу електричну енергію в кількості 2048 кВт/год, обсяг та факт споживання відповідачем електричної енергії за період грудень 2021 року та з 01.01.2022 по 25.01.2022 підтверджується відповідними актами приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за підписом уповноважених представників ТОВ «Львівенергозбут» та Оператора системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго».

В подальшому, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №6400000710211219 за грудень 2021 року та №6400000710220119 з 01.01.2022 по 25.01.2022 на загальну суму 3 848,51 грн, також у рахунках на оплату вказано, що оплата рахунку повинна бути здійснена протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунку, якщо інший термін не передбачений договором.

Однак, відповідач не оплатив отриману електричну енергію за період грудень 2021 року, січень 2022 року (01.01.2022 - 25.01.2022) на суму 3848,51 грн, доказів такої сплати не надав.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Як вже зазначалось, позивачем на виконання умов Договору за період грудень 2021 року - січень 2022 року поставлено відповідачу електричну енергію в кількості 2048 кВт/год, обсяг та факт споживання відповідачем електричної енергії за період грудень 2021 року та з 01.01.2022 по 25.01.2022 підтверджується відповідними актами приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за підписом уповноважених представників ТОВ «Львівенергозбут» та Оператора системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго».

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №6400000710211219 за грудень 2021 року та № 6400000710220119 з 01.01.2022 по 25.01.2022 на загальну суму 3 848,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, в рахунках на оплату вказано, що оплата повинна бути здійснена протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунку, якщо інший термін не передбачений договором.

Однак, відповідачем не здійснено оплату виставлених рахунків, доказів такої сплати не надано до суду.

З огляду на те, що заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3 848,51 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, доведення позивачем своїх позовних вимог, водночас не представлення відповідачем більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи скаржника про те, що згідно із даними бухгалтерського обліку відповідачем здійснено повну оплату за надані послуги згідно Договору №14713/3/2021/1 від 24.12.2021 на підставі рахунків та актів приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії, заборгованість відповідача перед позивачем за Договору №14713/3/2021/1 від 24.12.2021 не обліковується, а також посилання відповідача на платіжне доручення № 4769 від 28.12.2021 на суму 7 118,03 грн, копія якого наявна у матеріалах справи, є безпідставними оскільки у призначенні платежу платіжного доручення зазначено про оплату за електричної енергії за грудень 2021 згідно із актом-рахунком № 6400000710211119 від 28.12.2021.

Водночас, згідно із актом приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за грудень 2021 року від 03.01.2022 Оператор системи розподілу передав, а Електропостачальник прийняв дані за грудень 2021 року про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 1362 кВт/год споживачем - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №6400000710211219 за грудень 2021 року, згідно якого кількість спожитої електричної енергії становить 1362 кВт/год та оплаті підлягають 5,23 грн, однак, доказів оплати відповідачем вказаного рахунку на оплату №6400000710211219 за грудень 2021 року у розмірі 5,23 грн матеріали справи не містять.

Також безпідставними є доводи скаржника про те, що з 01.01.2022 новим постачальником електричної енергії для відповідача є ТОВ «Укр Газ Ресурс» згідно із Договором №2273/2 від 31.12.2021, оскільки, як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, перехід ГУ ДПС у Львівській області до нового постачальника електроенергії фактично відбувся 26.01.2022, про що свідчить лист ПрАТ «Львівобленерго» №145-07-439 від 25.01.2022, яким у відповідності до вимог п. 6.1.9 ПРРЕЕ було повідомлено ТОВ «Львівенергозбут» про зміну електропостачальника для споживача Головне управління ДПС у Львівській області з 26.01.2022.

При цьому, відповідно до листа ПрАТ «Львівобленерго» №245-07-908 від 10.06.2025, з 01.01.2022 по 25.01.2022 (включно) постачання електричної енергії ГУ ДПС у Львівській області здійснював електропостачальник ТОВ «Львівенергозбут».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 914/2328/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 914/2328/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Шапран

В.В. Сулім