Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №910/1991/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 910/1991/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Горбасенка П.В.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 25.08.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 (повний текст складено 19.05.2026)

у справі № 910/1991/26 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

до Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни

про стягнення 499 130,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни про стягнення 499 130,25 грн., з яких 99 822,84 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 349 380,04 грн. строкової заборгованості за кредитом та 49 927,37 грн. простроченої заборгованості за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати комісійної винагороди за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 713809237818 від 14.11.2024.

У відзиві на позов відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення простроченої заборгованості у зв`язку з відсутністю предмету спору, а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення строкової заборгованості у розмірі 349 380,04 грн. - відмовити як у передчасно заявлених, пославшись на наступне:

- станом на 11.04.2026 прострочена заборгованість за спірним кредитним договором № 713809237818 відсутня та погашена в повному обсязі, адже загальна сума внесених коштів після подачі позову становить 172 589,00 грн, що повністю покриває заявлену прострочену заборгованість у розмірі 149 750,21 грн. (прострочена заборгованість за кредитом та комісією - примітка суду). Таким чином, предмет спору в частині стягнення простроченої заборгованості є відсутнім на момент розгляду справи. Позов в цій частині є безпідставним. Провадження у справі в цій частині підлягає закриттю;

- сума у розмірі 349 380,04 грн. є строковою заборгованістю - платежами, строк сплати яких відповідно до графіку настає по 14.11.2027. На момент подачі позову строк виконання зазначених зобов`язань не настав, оскільки відповідно до п. 4.2 Типових умов кредитування «Кредит «всеБІЗНЕС», право Банку вимагати дострокового повернення кредиту виникає виключно після направлення Позичальнику відповідної письмової вимоги, а обов`язок з дострокового повернення виникає у Позичальника через 7 банківських днів з моменту отримання такої вимоги. В свою чергу доказів направлення відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту до подачі позову позивачем не надано. Відтак, за відсутності направленої вимоги строк виконання зобов`язань щодо сплати 349 380,04 грн. не настав, а отже зазначене зобов`язання не підлягає виконанню на момент пред`явлення позову.

17.04.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині погашених відповідачем сум заборгованості, в якій заявник просив закрити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 198 827,00 грн., вказавши, що станом на дату подання цієї заяви розмір заборгованості відповідача за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №713809237818 від 11.14.2024 становить 300 303,25 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26 закрито провадження у справі № 910/1991/26 в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 198 827,00 грн.; в іншій частині позов задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 300 303,25 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 603,64 грн.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що:

- за умовами спірного договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 600 000,00 грн., з яких здійснено переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі 6 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № TR.88422510.88110.29514 від 14.11.2024, а кредитні кошти в сумі 594 000,00 грн. перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.88422510.88111.29514 від 14.11.2024;

- з наданої позивачем банківської виписки по рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 14.11.2024 по 06.02.2026 вбачаться, що починаючи із серпня 2025 року відповідач почав порушувати узгоджений сторонами графік платежів, станом на 06.02.2026 загальна сума повернутих кредитних коштів склала 150 797,12 грн., а загальна сума сплаченої комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 94 301,13 грн.;

- з наданого позивачем розрахунку заборгованості за комісією станом на 23.02.2026 вбачається, що сума сплаченої відповідачем комісійної винагороди за обслуговування кредиту станом на 23.02.2026 складала 97 501,13 грн.

При цьому, встановивши, що після подання позову до суду відповідачем було сплачено 198 827,00 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором, які, відповідно до банківської виписки по рахунку відповідача, позивачем було зараховано як на погашення заборгованості за кредитом, так і на погашення заборгованості за комісією, суд першої інстанції закрив провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 198 827,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Також, суд першої інстанції з посиланням на ч. 2 ст. 1050 ЦК України якою встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, визнав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 300 303,25 грн. заборгованості за кредитом та за комісією є обґрунтованими.

В контексті заперечень відповідача про недотримання порядку дострокового стягнення заборгованості, визначеного пунктом 4.2 Типових умов, а саме попереднє не направлення досудової вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.12.2019 у справі № 756/2996/17, у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Бахтіна-Заболоцька Наталія Миколаївна звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить:

- відкрити апеляційне провадження у справі № 910/1991/26;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі в частині стягнення з ФОП Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни заборгованості в розмірі 300 303,25 грн. та судового збору в розмірі 3 603,64 грн.;

- прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з строкової заборгованості в розмірі 300 303,25 грн. у зв`язку з недотриманням банку порядку дострокового повернення кредиту, встановленого пунктом 4.2 Типових умов кредитного договору;

- альтернативно: скасувати рішення в зазначеній частині та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норм матеріального права, а у обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на наступне:

- суд першої інстанції обґрунтував стягнення строкової заборгованості посиланням на ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка встановлює право позикодавця вимагати дострокового повернення позики у разі прострочення чергового платежу, проте суд не врахував, що між сторонами укладено Кредитний договір № 713809237818 від 14.11.2024, невід`ємною частиною якого є Типові умови кредитування «Кредит «всеБІЗНЕС», п. 4.2 яких встановлено спеціальний та виключний порядок реалізації права банку на дострокове повернення кредиту, згідно з яким позичальник має повернути отриманий кредит в повному обсязі в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги;

- зазначена норма договору є спеціальною по відношенню до загальної норми ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а суд першої інстанції, застосувавши статтю 1050 ЦК і фактично виключивши пункт 4.2 Типових умов з договору, порушив статті 6, 627, 629 ЦК України;

- з матеріалів справи вбачається, що банк направив вимогу вих. №739 від 30.12.2025, однак поштове відправлення із зазначеною вимогою не було вручено відповідачу та повернулось позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Вказане свідчить про те, що передбачена пунктом 4.2 Типових умов умова - отримання позичальником письмової вимоги - не була виконана, а відтак обов`язок дострокового повернення кредиту у відповідача не виник. Подача позову до суду без дотримання встановленого договором порядку не може замінити собою отримання вимоги позичальником;

- суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відповідно до якої відсутність письмової досудової вимоги не є перешкодою для звернення до суду. Скаржник не заперечує право банку на звернення до суду. Питання не в праві на звернення до суду - це процесуальне право банку. Питання в тому, чи виникло у відповідача матеріально-правове зобов`язання повернути строкову заборгованість достроково. Це зобов`язання, відповідно до пункту 4.2 Типових умов, виникає лише після отримання відповідачем письмової вимоги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 справа № 910/1991/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Горбасенко П.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026:

- апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26 залишено без руху;

- надано Фізичній особі-підприємцю Бахтіній-Заболоцькій Наталії Миколаївні строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 5 405,45 грн. у встановленому порядку, надання доказів, що підтверджують надсилання копії скарги позивачу - Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк»;

- попереджено Фізичну особу-підприємця Бахтіну-Заболоцьку Наталію Миколаївну, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 23.06.2026 подав заяву про усунення недоліків, в додатках до вказаної заяви міститься платіжна інструкція № ХН5А-9Х67-07РВ-ХЕ7Х від 22.06.2026 про сплату 5 405,45 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір за апеляційну скаргу на рішення від 19.05.2026 у справі 910/1991/26 Північний апеляційний господарський суд».

Окрім цього, в додатках до вказаної заяви міститься квитанція № 7658915 від 22.06.2026 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

В зазначеній заяві викладено клопотання про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 910/1991/26.

У період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.

Окрім цього, у період з 16.06.2026 по 19.06.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відпустці.

Окрім цього, у період з 13.06.2026 по 15.06.2026 суддя Гончаров С.А. перебував у відрядженні, а у період з 16.06.2026 по 19.06.2026, у період з 22.06.2026 по 26.06.2026, у період з 29.06.2026 по 01.07.2026 - у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 Фізичній особі-підприємцю Бахтіній-Заболоцькій Наталії Миколаївні поновлено пропущений процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/1991/26 призначено до розгляду на 25.08.2026 о 09:50 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1991/26.

09.07.2026 матеріли цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

13.07.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти апеляційної скарги заперечив, пославшись на наступне:

- у вимозі вих. № 739 від 30.12.2025 (копія долучена до позовної заяви) яка була направлена на адресу відповідача, та від отримання якої боржник ухилився, оскільки вона повернулась на адресу банка за закінченням терміну зберігання) банк вказував і суму боргу, яка має бути внесена позичальником для погашення поточної заборгованості. В резолютивній частині вимоги зазначалось, що у випадку невиконання даної вимоги банк залишає за собою право ініціювати звернення до суду з метою примусового стягнення кредитної заборгованості, а також вжити інші, передбачені чинним законодавством, заходи захисту прав та майнових інтересів кредитора;

- оскільки, ч. 2 ст. 1050 ЦК України надає кредитору право стягнути борг у повному обсязі, вибір будь-якого зі способів захисту прав належить кредитору і не може бути обмежений;

- тобто позивач спочатку в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором надавши кредит, а потім ще здійснив всі залежні від нього заходи для стимулювання боржника до належного виконання умов кредитного договору. Боржник умови кредитного договору належним чином не виконував. Також боржник проігнорував вимогу, направлену позивачем;

- таким чином АТ «ПУМБ» зі свого боку виконав всі необхідні дії, передбачені договором, а боржник ухилився від їх виконання. Отже пред`явлення додаткових вимог щодо змісту вимоги про погашення боргу, та і взагалі умова про направлення такої вимоги, яка не передбачена жодним нормативним актом, ставить сторони в нерівне становище, що заборонено ст. 7 ГПК України;

- ГПК України не містить повноважень для суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, а вимога відповідача, яка міститься в прохальній частині апеляційної скарги, суперечить нормам ГПК України та не може бути задоволена.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 № 09.1-08/2254/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1991/26 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 24.08.2026 по 26.08.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 справа № 910/1991/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.) справу № 910/1991/26; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 25.08.2026 о 9 год. 50 хв.

Станом на 25.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду справи шляхом направлення до електронного кабінету процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали про відкриття провадження від 02.07.2026 у справі № 910/1991/26 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів 03.07.2026, доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 03.07.2026, що містяться в матеріалах справи (а.с. 137-138).

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 02.07.2026 про відкриття провадження у справі № 910/1991/26 оприлюднена у реєстрі 06.07.2026.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

14.11.2024 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Бахтіною-Заболоцькою Наталією Миколаївною (позичальник) було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 713809237818 (далі - Договір) (а.с. 5-6), згідно з пунктом 1.1 якого відповідно до умов, передбачених Договором, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

- сума кредиту: 600 000,00 грн. (підпункт 1.1.1);

- строк кредитування: до 14.11.2027 включно (підпункт 1.1.3);

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,6% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до підпункту 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним в пункті 1.4 Договору (підпункт 1.1.4.2);

- Типові умови: Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит всеБІЗНЕС», укладеного в системі Інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-майті банка та є невід`ємною частиною Договору (підпункт 1.1.8).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, що наведений у цьому пункті.

Відповідно до пункту 2.2 Договору банк надає кредит протягом 3 банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в підпункті 1.1.1 Договору.

При цьому у пункті 2.3 Договору визначено, що позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до підпункту 1.1.4.1 Договору, на користь банку, згідно з підпунктом 6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в підпункті 1.1.5 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною.

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП / УЕП позичальника та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з Договором в повному обсязі (пункт 5.4 Договору).

Згідно з пунктом 3.5 Типових умов (а.с. 10-16) надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в підпункті 1.1.1 Договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в підпункті 1.1.5 Договору, в строки, зазначені в пункті 2.2 Договору (з урахуванням умов пункті 2.3 Договору).

Пунктом 4.2 Типових умов передбачено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення підпункту 1.1.3, пункту 1.4 Договору, підпункту 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з Договором, в строк не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

У день укладення Договору позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у сумі 600 000,00 грн., з яких здійснено переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі 6 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № TR.88422510.88110.29514 від 14.11.2024 (а.с. 17), а кредитні кошти в сумі 594 000,00 грн. перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.88422510.88111.29514 від 14.11.2024 (а.с. 18).

Водночас, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором виконує неналежним чином, кредитні кошти позивачу в повному обсязі не повернув, а також не сплатив інші передбачені умовами Договору платежі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитом та заборгованість за комісією.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості (вих. № 739 від 30.12.2025) (а.с. 21), у якій вимагав погасити прострочену заборгованість в розмірі 492 556,47 грн. Проте поштове відправлення із вказаною вимогою не було вручено відповідачу та повернулось позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 24зворот).

З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 99 822,84 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 349 380,04 грн. строкової заборгованості за кредитом та 49 927,37 грн. простроченої заборгованості за комісією.

Після подання позову до суду відповідачем частково погашено заборгованість за кредитом у сумі 198 827,00 грн., що сторонами не заперечується.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26 закрито провадження у справі № 910/1991/26 в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 198 827,00 грн.; в іншій частині позов задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 300 303,25 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 603,64 грн.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені, а відтак, а відтак, враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження щодо позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 198 827,00 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині закриття провадження щодо позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 198 827,00 грн..

Отже предметом розгляду під час апеляційного розгляду цієї справи є позовні вимоги про стягнення заборгованість в розмірі 300 303,25 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надав відповідачу кредит у сумі 600 000,00 грн., з яких здійснено переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі 6 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № TR.88422510.88110.29514 від 14.11.2024, а кредитні кошти в сумі 594 000,00 грн. перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.88422510.88111.29514 від 14.11.2024.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, що наведений у цьому пункті.

Узгоджений сторонами графік платежів містить дату кожного платежу упродовж строку кредитування і суму щомісячного платежу, яка включає платіж за основною сумою кредиту та комісійну винагороду за обслуговування кредиту.

Зі змісту вказаного графіка вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно протягом 36 місяців з дати укладення Договору.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданої позивачем банківської виписки по рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 14.11.2024 по 06.02.2026 (а.с. 19-20), починаючи із серпня 2025 року відповідач почав порушувати узгоджений сторонами графік платежів.

Згідно з цією випискою станом на 06.02.2026 загальна сума повернутих кредитних коштів склала 150 797,12 грн., а загальна сума сплаченої комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 94 301,13 грн.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за комісією станом на 23.02.2026 вбачається, що сума сплаченої відповідачем комісійної винагороди за обслуговування кредиту станом на 23.02.2026 складала 97 501,13 грн.

Після подання позову до суду відповідачем було сплачено 198 827,00 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором, які, відповідно до банківської виписки по рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 14.11.2024 по 16.04.2026 (а.с. 102-103), позивачем було зараховано як на погашення заборгованості за кредитом, так і на погашення заборгованості за комісією. Вказане сторонами не запереться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В контексті заперечень відповідача про недотримання порядку дострокового стягнення заборгованості, визначеного пунктом 4.2 Типових умов, а саме попереднє не направлення досудової вимоги, суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.12.2019 у справі № 756/2996/17, у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 Цивільного кодексу України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції не було враховано, що п. 4.2 Типових умов встановлено спеціальний та виключний порядок реалізації права банку на дострокове повернення кредиту згідно з яким позичальник має повернути отриманий кредит в повному обсязі в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги, проте, враховуючи, що відповідну вимогу позивача вих. №739 від 30.12.2025 відповідачем отримано не було, а поштове відправлення із зазначеною вимогою не було вручено відповідачу та повернулось позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, передбачена пунктом 4.2 Типових умов умова (отримання позичальником письмової вимоги) не була виконана, а відтак обов`язок дострокового повернення кредиту у відповідача не виник.

З вказаного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив вимогу про погашення простроченої заборгованості (вих. № 739 від 30.12.2025) (а.с. 21) на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , яка зазначена у Договорі та вказана відповідачем як власна у апеляційній скарзі (поштове відправлення № 0505531724555) (а.с. 22-24).

З наявного в матеріалах справи витягу із сервісу відстеження поштових пересилань АТ «Укрпошта» (а.с. 24зворот), вбачається, що поштове відправлення № 0505531724555 не було вручено та передано на зберігання через закінчення встановленого терміну зберігання.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З матеріалів справи слідує, що повідомлення про дострокове повернення кредиту надіслано за адресою відповідача, яка співпадає як із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і з відомостями, які зазначені у Договорі, а відтак, позивачем вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дострокове повернення кредиту.

З огляду на вказане,суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 300 303,25 грн. заборгованості за кредитом та за комісією. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26 в оскаржуваній частині прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 у справі № 910/1991/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 26.08.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

П.В. Горбасенко